Ухвала

від 28.10.2021 по справі 161/18253/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18253/21 Провадження №11-сс/802/533/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючогосудді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власникамайна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно (ЄРДР № 42021030000000065),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2021 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, яке було вилучено у складському приміщенні №21, яке використовується ОСОБА_7 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер №0710400000:42:006:0151, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_10 , а саме: а саме: 3-и упаковки LAVAZZA CREMA E AROMA по 1000 g (грам) кожна, які упаковані в експертний пакет INZ 4032626; 6-ть упаковок LAVAZZA CREMA E AROMA по 1000 g (грам) кожна, які упаковані в експертний пакет INZ 4032633; 1-а упаковка LAVAZZA CREMA E AROMA CRAMY AND AROMATIC 1000 g (грам) кожна, в іншій частині клопотання відмовлено, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42021030000000065, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.229 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що вилучене під час проведення обшуку майно, визнано речовими доказами, оскільки відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою з метою збереження майна та проведення всіх необхідних слідчих дій на нього солід накласти арешт. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, власника майна та його представника, які подану апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст.23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до норм ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно положень ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з вищевказаних законодавчих принципів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, в якому слідчий суддя з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення щодо відмови у накладенні арешту на майно.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СУ ГУНП у Волинської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42021030000000065 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.229 КК України.

Під час проведення обшуку 05.10.2021, який проведено на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2021 року, у складському приміщенні №21, яке використовується ОСОБА_7 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер №0710400000:42:006:0151, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_10 вилучено майно, зазначене в клопотанні слідчого, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.229 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене під час проведення обшуку майно.

В той же час, в ході проведення обшуку, на думку апеляційного суду, окрім майна, яке має доказове значення та підлягало вилученню в межах даного кримінального провадження, органом досудового розслідування було вилучено майно, яке не може бути використано у якості доказу та не відповідає критеріям належності доказів.

Так, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року, надано дозвіл на проведення обшуку складського приміщення №21, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер №0710400000:42:006:0151, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_10 , з метою виявлення, фіксації та вилучення речей та документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, підроблена продукція - товар торгової марки Luigi Lavazza S.p.F (кава) та мобільні телефони.

Підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що вилучивши майно, яке фактично не містить на собі ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.229 КК України та не стосується предмету доказування у даному кримінальному провадженні та дозволу на вилучення якого не було надано слідчим суддею, органом досудового розслідування було здійснено втручання у право ОСОБА_7 мирно володіти своїм майном, а тому вказане в ухвалі слідчого судді майно має бути повернуто власникові.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності дост.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно приписів ст.ст.94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно вимог ч.1 ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст.170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами та прийшов до обґрунтованого висновку про не доведення слідчим необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна у відповідності до вимог ст.ст.170, 171 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Орган досудового розслідування у розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно та долучені до нього матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання, в частині якого відмовив слідчий суддя, не відповідає вимогам закону, слідчим не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.

Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: