Рішення

від 27.10.2021 по справі 607/11898/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2021 Справа №607/11898/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М.С.

учасників справи

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 06.05.2020 між сторонами укладено договір позики (зі змінами), відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у позику грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. У свою чергу, відповідач зобов`язалась здійснити розрахунок, щодо повернення йому вказаної суми, в термін не пізніше 10.06.2021. На підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань, сторонами був укладений іпотечний договір від 06.05.2020, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме, земельну ділянку, площею 0,0520 га, кадастровий номер 6110100000:11:003:0074, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки була визначена у розмірі 130 000,00 грн. Позивачем було у повному обсязі виконано його зобов`язання по договору позики, щодо передачі відповідачу обумовленої суми грошових кошті. Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, щодо повернення грошових коштів, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви - грошові кошти в сумі 100 000,00 грн не повернуті позивачу.

ОСОБА_3 звертався до відповідача з письмовою вимогою від 22.06.2021 про усунення порушення, однак ОСОБА_4 відмовилась від виконання її грошового зобов`язання за договором позики, зазначивши, що у зв`язку із фінансовою скрутою зможе повернути грошові кошти до 01.09.2021.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за договором позики від 06.05.2020 у сумі 100 000,00 грн, шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, а саме, на земельну ділянку, площею 0,0520 га, кадастровий номер 6110100000:11:003:0074, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача зміст позовних вимог підтримала, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання не заперечила щодо задоволення позовних вимог.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

06.05.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О.Є., та зареєстровано в реєстрі за № 2470. Відповідно до умов якого, позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. Сторони за цим договором домовились, про те, що: договір позики є безпроцентним; розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 06.05.2023; виконання зобов`язання має бути здійснено у межах Тернопільської області.

27.05.2021 сторони по справі уклали договір про внесення змін у договір позики від 06.05.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О.Є., та зареєстровано в реєстрі за № 2921.

Відповідно до п.п. 1.1 договору про внесення змін, позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Згідно з п. п. 1.2. розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 10.06.2021.

Крім того, 06.05.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О.Є., та зареєстровано в реєстрі за № 2472.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2 вищевказаного іпотечного договору, ОСОБА_4 забезпечила виконання своїх зобов`язань, які випливають з укладеного договору позики від 06.05.2020, предметом іпотеки, а саме, земельною ділянкою, площею 0,0520 га, кадастровий номер 6110100000:11:003:0074, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами у розмірі 130 000,00 грн.

Підпункт 2 пункту 2 іпотечного договору передбачає, що у разі настання наслідків, передбачених за основним зобов`язанням та цим договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. п. 3.1.4 іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний: при неналежному виконанні основного зобов`язання добровільно передати предмет іпотеки іпотеко держателю (за його вимогою) для подальшої реалізації за ціною, визначеною в п. 1.3. договору, яку сторони погоджують як звичайну ціну предмету іпотеки, та направлення отриманих коштів на погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

Згідно з п. п. 6.3 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст. 37 ЗУ Про іпотеку : продажем іпотеко держателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ Про іпотеку та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

Відповідно до п. п. 6.4. іпотечного договору, у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 208372128 від 06.05.2020, приватний нотаріус Скідан О.Є. Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області провів державну реєстрацію іпотечного договору № 2471, від 06.05.2020. Строк виконання основного зобов`язання: 06.05.2023, розмір основного зобов`язання: 40 000,00 грн, правочин в якому встановлено основне зобов`язання : іпотечний договір, № 2471, виданий 06.05.2020.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 208372766 від 06.05.2020, на земельну ділянку площею 0,0520 га, кадастровий номер 6110100000:11:003:0074, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52161462 від 06.05.2020, накладено обтяження, а саме, заборона на нерухоме майно.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 258724406 від 27.05.2021, приватний нотаріус Скідан О.Є. Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області провів державну реєстрацію іпотечного договору № 2471, від 06.05.2020. Строк виконання основного зобов`язання: 10.06.2021, розмір основного зобов`язання: 100 000,00 грн, правочин в якому встановлено основне зобов`язання договір позики № 2470 від 06.05.2020 та договір про внесення змін № 2921 від 27.05.2021.

ОСОБА_3 звертався до відповідача з листом вимогою від 22.06.2021 про виконання грошового зобов`язання та повернення йому позики у сумі 100 000,00 грн, не пізніше тридцятиденного строку з дати отримання даної письмової вимоги.

ОСОБА_4 відмовилась від виконання її грошового зобов`язання за договором позики, зазначивши в листі від 30.06.20201, що у зв`язку із фінансовою скрутою зможе повернути грошові кошти до 01.09.2021. Також зазначила, що має намір погасити отриману позику, відтак заперечує проти звернення стягнення на її земельну ділянку, площею 0,0520 га, кадастровий номер 6110100000:11:003:0074, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Законом України Про іпотеку передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові: на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підпунктом 4 пункту 5 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. п 5.5 іпотечного договору у разі порушення умов основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, Якщо протягом установленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону Украхни Про іпотеку .

Згідно з п. п. 6.3 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст. 37 ЗУ Про іпотеку : продажем іпотеко держателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ Про іпотеку та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

Відповідно до п. п. 6.4. іпотечного договору, у випадку прийняття рішення іпотеко держателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього ж Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону .

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить норми про можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, законодавством передбачене право іпотекодавця оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, набутого в позасудовому порядку.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач має відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, та спростовує доводи позивача.

З прийняттям указаної постанови внесена визначеність при застосуванні статей 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку у взаємозв`язку із положеннями іпотечного договору, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , містить положення щодо можливості як судового, так і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що пунктом 5.4 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимого іпотеко держателя

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем за рішенням суду, з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , і позивач у цій справі обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до статей 38, 39 ЦК України позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Однак, судом встановлено, що позивач не вчинив жодних дій щодо позасудового врегулювання спору, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в укладеному іпотечному договорі від 06.05.2020. ОСОБА_3 не звертався до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також не намагався укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя предметом іпотеки.

Відтак з урахуванням встановлених обставин та на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 01 листопада 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко