Рішення

від 20.10.2021 по справі 456/1637/21

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1637/21

Провадження № 2/456/824/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мидзка Р.В. подав до суду позовну заяву, в якій просить: розірвати договір оренди землі б/н від 01 лютого 2019 року на земельну ділянку площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231, укладений між Приватною агрофірмою Батько і Син та ОСОБА_1 , право користування за якою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 32238570; розірвати договір оренди землі б/н від 01 лютого 2019 року на земельну ділянку площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712, укладений між Приватною агрофірмою Батько і Син та ОСОБА_1 , право користування за якою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 32238532; розірвати договір оренди землі б/н від 01 лютого 2019 року на земельну ділянку площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762, укладений між Приватною агрофірмою Батько і Син та ОСОБА_1 , право користування за якою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 32238471, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки покликався на те, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 0,4327 га, 0,5267 га та 0,321 га відповідно, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. В лютому 2019 року вона уклала з Приватною агрофірмою Батько і Син три договори оренди землі на вказані вище земельні ділянки. Зазначає, що підписання текстів договорів відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивача. Відповідач запропонував для підписання власну редакцію договорів. У момент зустрічі представник орендаря договір не підписував, зазначав, що підписувати договір буде керівник підприємства, пообіцяв підписати його в офісі підприємства, завірити печаткою підприємства та невдовзі передати примірники власнику. Право користування вищевказаними земельними ділянками за ПАФ Батько та Син зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 10.10.2019 за номерами 32238570, 32238532 та 32238471. Станом на той час земельні ділянки вже перебували у фактичному користуванні відповідача, були оброблені та засіяні. Восени 2019 року орендар зібрав урожай. Орендну плату за користування земельними ділянками орендар виплатив у 2019 році в натуральній формі у вигляді пшениці частково, тобто половину від необхідного розміру. У 2020 році орендар знову засіяв земельні ділянки, обробив такі та зібрав урожай, який реалізував, отримавши при цьому дохід, однак орендну плату до 31.12.2020 не виплатив взагалі.Позивачка намагалася домовитися із відповідачем про зустріч, просила сплатити борг, однак керівник підприємства уникає зустрічі, борг не сплачує, примірники договорів оренди землі не надає. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність поведінки та дій відповідача, вказують на його непорядність та безвідповідальність. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивача орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів, що є істотним порушенням їх умов. Відтак несплату орендної плати відповідачем на користь позивача за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку. ОСОБА_1 як власник землі та орендодавець за договорами оренди землі очікувала на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами та, як наслідок, очікувала скористатися результатами виконання таких зобов`язань - витратити отримані кошті на власну користь. Однак цього не трапилося, що становить собою порушення її прав та інтересів. За таких умов позивачка змушена захищати свої порушені права та вживати заходів щодо запобігання порушенню таких прав у майбутньому, тому звертається до суду з метою розірвання договорів оренди землі.

Представником відповідача ПАФ Батько і Син адвокатом Галушко О.І. подано відзив на позовну заяву, в якому остання повністю заперечує позов та просить у його задоволенні відмовити з наступних підстав. Зокрема, зазначає що між позивачем та ПАФ Батько і Син 01.02.2019 дійсно було укладено три договори оренди землі щодо земельних ділянок: площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231, площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712, та площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762. Відповідно до п. 5 Договорів оренди землі нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4327 га становить 5192,40 гривень, земельної ділянки площею 0,5267 га - 6320,40 гривень та земельної ділянки площею 0,321 га - 3852,00 гривень. Згідно з п. 8 зазначених Договорів орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 623,00 грн - щодо земельної ділянки площею 0,4327 га, 758,44 грн - щодо земельної ділянки площею 0,5267 га, 462,24 грн - щодо земельної ділянки площею 0,321 га в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 згаданих Договорів оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. З урахуванням правової природи оренди землі звертає увагу на той факт, що орендна плата згідно з чинним законодавством України та договором оренди сплачується саме за період користування земельною ділянкою. З урахуванням того, що орендна плата за один рік користування земельною ділянкою площею 0,4327 га становить 623,00 грн, земельною ділянкою площею 0,5267 га - 758,44 грн, земельною ділянкою площею 0,321 га - 462,24 грн, тому відповідно орендна плата за користування вказаними земельними ділянками за один місяць становить: щодо земельної ділянки площею 0,4327 га - 51,91 грн, земельної ділянки площею 0,5267 га - 63,20 грн та земельної ділянки площею 0,321 га - 38,52 грн. Відтак відповідач був зобов`язаний сплатити позивачці ОСОБА_2 наступну орендну плату: за оренду земельної ділянки розміром 0,4327 га у розмірі 571,09 грн за 2019 рік та 623,00 грн за 2020 рік; за оренду земельної ділянки розміром 0,5267 га у розмірі 695,24 грн за 2019 рік та 758,44 грн за 2020 рік та за оренду земельної ділянки розміром 0,321 га у розмірі 423,72 грн за 2019 рік та 462,24 грн за 2020 рік.

Зазначає, що позивачкою не надано жодного доказу, який би вказував на те, в якому обсязі ПАФ Батько і Син у 2019 році не виплатила їй орендну плату, а також, що в 2020 році не виплатила орендну плату взагалі. В свою чергу, ПАФ Батько і Син наполягає на тому, що виконала своє зобов`язання зі сплати орендної плати перед ОСОБА_1 згідно з Договорами оренди землі, що підтверджується наступним. Згідно з Відомостями ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що ОСОБА_1 отримала орендну плату в розмірі 295 кг пшениці, 1 мішок (50 кг) цукру. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на вищевказаній відомості. Жодних претензій щодо отриманого розміру орендної плати позивачка не висловлювала, а також при подачі позовної заяви не було подано жодного доказу, який би це спростовував. ПАФ Батько і Син повідомляє, що в 2019 році продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця -1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці; цукор - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 13000,00 грн, з розрахунку 13 грн 00 коп. за 1 кг цукру. З урахуванням наведеного у 2019 році ПАФ Батько і Син сплатила ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 1977,50 грн. Враховуючи той факт, що ПАФ Батько і Син в 2019 році виплатила позивачці орендну в значно більшому розмірі, ніж це передбачено Договорами оренди землі, надмірно сплачена орендна плата була зарахована ПАФ Батько і Син в рахунок наступних орендних платежів. У зв`язку з наведеним вважає безпідставними твердження представника позивачки щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , що є підставою для розірвання вищевказаних Договорів оренди землі.

Представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Мидзкою Р.В. подано відповідь на відзив, де останній зазначає, що належні та допустимі докази сплати оренди відповідачем відповідно до звичної та загальноприйнятої процедури виплати оренди власникам паїв не можуть перебувати у розпорядженні позивача. У випадку виплати оренди за договором оренди землі на користь власника орендар пропонує для підписання власникам землі відомість власного зразка для майбутнього ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Жодних квитанцій, чеків, видаткових накладних або копії відомості власникам паїв не видають. Відтак всі можливі докази виплати орендної плати власникам паїв відповідно до умов укладених договорів оренди землі можуть знаходитися виключно в орендаря, тобто відповідача. У справах про розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати тягар доказування належної виплати оренди на користь власника землі покладається на відповідача. Відтак аргумент про відсутність доказів несплати оренди, поданих позивачем, не заслуговує на увагу та не може бути взятий судом до уваги з метою прийняття рішення у справі. Посилання відповідача на те, що позивач не заявляла вимоги про погашення боргу з виплати оренди не може вважатися доказом в контексті ст. 76-81 ЦПК України. Не змінюючи власної позиції, позивачка наполягає на тому, що отримувала від відповідача в 2019 році орендну плату за 2019 рік у натуральній формі у вигляді пшениці, половину від необхідної кількості, тобто три мішки, орієнтовною вагою 120-130 кг. Позивачка наполягає, що не отримувала від відповідача орендної плати у виді цукру та стверджує, що підписала відомість в іншому форматі, де були вказані колонки з іменем власника землі, площею землі, сумою оренди та колонки для підпису пайовиків. Відомість про видачу орендної плати власникам земельних ділянок є первинним бухгалтерським документом, на який поширюються вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині його обов`язкових реквізитів. Відтак обов`язковими є вказані реквізити. Однак, ані дати складення відомості, ані посади та прізвища, імені та по батькові представника підприємства, ані назви самого підприємства у тексті відомості немає, що має наслідком недопустимість цієї відомості як доказу в справі. Відсутність вказаних обов`язкових реквізитів документа свідчить про його недопустимість як доказу в цій справі. Подана відомість не містить жодної вказівки на те, що оренда виплачується і за 2019 рік і за 2020 рік, відтак вказані доводи про оплату наперед не заслуговують на увагу. Відповідач вказує у відзиві на позовну заяву, що часткова сплата оренди відповідно до договору оренди землі не входить до складу поняття систематичної несплати оренди. Проте вказане суперечить висновку Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному в постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17, відповідно до якого поняття систематичної несплати оренди на користь орендодавця виникає, в тому числі, і внаслідок часткової несплати оренди.

В поданому представником відповідача адвокатом Галушко О.І. запереченні проти відповіді на відзив остання вказує, що неістотні неточності, які містяться у відомості, зокрема, зазначення кількості виданого цукру в колонці гроші , пов`язані з тим, що така відомість є внутрішнім документом ПАФ Батько і Син та заповнення її здійснювалось у присутності власників земельних ділянок одночасно з виплатою орендної плати, не можуть заперечувати факт виплати відповідачем позивачці орендної плати. Просить також врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду в справі № 341/245/19 від 28.04.2021.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2021 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 19/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.04.2021 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 28.04.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 54/.

12.05.2021 ПАФ Батько і Син подано відзив на позовну заяву /а.с. 65-91/.

19.05.2021 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Мидзкою Р.В. подано відповідь на відзив /а.с. 92-105/.

26.05.2021 представником відповідача ПАФ Батько і Син адвокатом Галушко О.І. подано заперечення щодо відповіді на відзив /а.с. 106-115/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.05.2021 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі та призначено справу до судового розгляду на 25.08.2021 /а.с. 118/.

В судовому засіданні 22.09.2021 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Мидзкою Р.В. подано письмове клопотання про долучення доказів до матеріалі справи /а.с. 124-138/.

Розгляд справи по суті відбувся за участі представника позивачки адвоката Мидзки Р.В. та представника відповідача ПАФ Батько і Син адвоката Галушко О.І.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, незважаючи на те, що участь останньої в судовому засіданні визнана судом обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мидзка Р.В. зазначив, що повідомляв довірительку про необхідність участі в судовому засіданні, проте остання не змогла з`явитися за станом здоров`я. Доказів поважності відсутності позивачки в судовому засіданні (листок тимчасової непрацездатності, довідка про хворобу) не надав. Про бажання позивачки безпосередньо брати участь у розгляді справи не вказав.

Суд вважає за необхідне зазначити, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи таких сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу в судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 361/8331/18.

У зв`язку з наведеним представник позиваки адвокат Мидзка Р.В. зазначив, що неявка позивачки не перешкоджає розгляду справи, представник відповідача адвокат Галушко О.І. не наполягала на повторному виклику позивачки.

З огляду на такі обставини, враховуючи безпосередню участь у судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мидзки Р.В., суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивачки, дослідивши її доводи, викладені в поданих заявах по суті спору.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мидзка Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ПАФ Батько і Син адвокат Галушко О.І. позов заперечила з підстав, наведених у відзиві та запереченні.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.04.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231 (номер запису в Державному реєстрі прав 3646178), площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712 (номер запису в Державному реєстрі прав 3646256) та земельної ділянки площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762 (номер запису в Державному реєстрі прав 3646341). Цільове призначення ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, такі знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельних ділянок належить ПАФ Батько і Син , дата державної реєстрації права у Державному реєстрі прав 26.06.2019 /а.с. 11-13/.

Також судом встановлено та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2021, що земельні ділянки: площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231, площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712, та площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, перебувають на праві оренди у ПАФ Батько і Син , строк дії договору оренди 15 років, номер запису про право 32238570, 32238532 та 32238471 /а.с. 9-10/.

Сторонами визнається, що між ними існують правовідносини з приводу оренди земельних ділянок: площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231, площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712, та площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762.

Так, відповідно до договору оренди землі б/н від 01.02.2019, укладеного між ПАФ Батько і Син (надалі - орендар) та ОСОБА_1 (надалі - орендодавець), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4625380800:06:000:0231, загальною площею 0,4327 га строком на 15 років до 2034 року, але у будь-якому разі строк цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю, сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору /а.с. 73/.

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 5192,40 грн.

Згідно з п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, у тому числі 623,00 грн у грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься у натуральній формі, ціна встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 01.02.2019 орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до акту приймання передачі об`єкту оренди (земельної ділянки), підписаного сторонами договору 01.02.2019, вказана земельна ділянка була передана у користування ПАФ Батько і Син /а.с. 74/.

Також відповідно до договору оренди землі б/н від 01.02.2019, укладеного між ПАФ Батько і Син (надалі - орендар) та ОСОБА_1 (надалі - орендодавець), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4625380800:04:000:0712, загальною площею 0,5267 га строком на 15 років до 2034 року, але у будь-якому разі строк цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю, сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору /а.с. 75/.

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 6320,40 грн.

Згідно з п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, у тому числі 758,44 грн у грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься у натуральній формі, ціна встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 01.02.2019 орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до акту приймання передачі об`єкту оренди (земельної ділянки), підписаного сторонами договору 01.02.2019, вказана земельна ділянка була передана у користування ПАФ Батько і Син /а.с. 76/.

Крім цього, відповідно до договору оренди землі б/н від 01.02.2019, укладеного між ПАФ Батько і Син (надалі - орендар) та ОСОБА_1 (надалі - орендодавець), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4625380800:06:000:0762, загальною площею 0,321 га строком на 15 років до 2034 року, але у будь-якому разі строк цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю, сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору /а.с. 77/.

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 3852,00 грн.

Згідно з п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, у тому числі 462,24 грн у грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку якщо орендна плата вноситься у натуральній формі, ціна встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 01.02.2019 орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до акту приймання передачі об`єкту оренди (земельної ділянки), підписаного сторонами договору 01.02.2019, вказана земельна ділянка була передана у користування ПАФ Батько і Син /а.с. 78/.

З відомості ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала орендну плату в розмірі 295 кг пшениці, 1 мішок цукру. Запис під порядковим номером 44 /а.с. 79-81/.

Відповідно до видаткової накладної № 140 від 05.12.2019 ПАФ Батько і син продаж продукції третім особам (ТзОВ Гудвеллі Україна ) здійснювала за наступними цінами: пшениця урожаю 2019 року - 1 т за 4500,00грн /а.с. 82/.

З накладної № РН-0010 від 14.12.2019 судом встановлено, що вартість 1 т цукру, який перебував у господарському обороті ПАФ Батько і Син , становить 13000 грн /а.с. 83/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оренди землі та, на думку позивачки, неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов`язань з виплати орендної плати за договорами оренди землі, що є підставою для розірвання таких.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас у пункті д частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 06.10.2021 за результатом розгляду справи № 484/1399/19.

Схожі висновки зроблені у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року в справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, як на підставу позовних вимог позивачка ОСОБА_1 покликається на систематичну несплату орендарем орендної плати, а саме: часткову сплату орендної плати у натуральній формі у виді пшениці та цукру в 2019 році та несплату такої у 2020 році. При цьому звертає увагу суду, що тягар доказування належної виплати оренди на користь власника землі покладається на відповідача.

У ході судового розгляду судом встановлено та визнається сторонами, що між ними існують правовідносини з приводу оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 01.02.2019, а саме: площею 0,4327 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0231, площею 0,5267 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0712, та площею 0,321 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0762, які належать на праві власності позивачці ОСОБА_1 .

Досліджуючи спірні договори оренди землі, судом встановлено, що відповідач з урахуванням нормативної оцінки та часу перебування в оренді був зобов`язаний сплатити позивачці ОСОБА_2 наступну орендну плату: за оренду земельної ділянки площею 0,4327 га у розмірі 571,09 грн за 2019 рік та 623,00 грн за 2020 рік; за оренду земельної ділянки площею 0,5267 га у розмірі 695,24 грн за 2019 рік та 758,44 грн за 2020 рік та за оренду земельної ділянки площею 0,321 га у розмірі 423,72 грн за 2019 рік та 462,24 грн за 2020 рік.

Тобто, розмір орендної плати, належної ОСОБА_1 , для виплати її в грошовій формі в 2019 році становив 1699,05 грн, а в 2020 році - 1843,68 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Пунктом 8 спірних договорів оренди землі сторонами було узгоджено, що орендна плата сплачується у грошовій або натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем) У випадку, якщо орендна плата вноситься у натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

З дослідженої в судовому засіданні відомості ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала орендну плату у вигляді 295 кг пшениці, 1 мішка (50 кг) цукру. При цьому, факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом позивачки ОСОБА_1 на вищевказаній відомості (запис № 44).

Аналізом досліджених у судовому засіданні видаткових накладних № 140 від 05.12.2019 та № РН-0010 від 14.12.2019, оригінали яких відповідно до ст. 229 ЦПК України були оглянуті та досліджені в судовому засіданні, ПАФ Батько і Син реалізувала у 2019 році третім особам пшеницю урожаю 2019 року за ціною 4500,00 грн за 1 т (4,50 грн за 1 кг) та цукор, який перебував у господарському обороті підприємства, за ціною 13000 грн за 1 т (13 грн за 1 кг).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач здійснив виплату орендної плати позивачці за 2019 рік у вигляді 295 кг пшениці на суму 1327,50 грн (295х4,5) та 50 кг (1 мішок) цукру на суму 650,00 грн (50х13), що в сукупному розмірі становить 1977,50 грн та на 278,45 грн перевищує суму оренди за 2019 рік, яка підлягала сплаті, що була зарахована відповідачем у рахунок наступних орендних платежів, зокрема за 2020 рік.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України Про оренду землі .

Схожі висновки зроблені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Відтак покликання представника відповідача на той факт, що вказана сума (частина оренди за 2020 рік) була сплачена у 2019 році в рахунок наступних орендних платежів, так як позивачці була виплачена більша сума, ніж передбачено договором оренди, не заслуговують на увагу, оскільки про таке застереження у відомості на видачу орендної плати не зазначено. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту відповідачем не надано, як і не надано доказів слати орендної плати у 2020 році.

Доводи представника позивачки про те, що відомість про видачу орендної плати за 2019 рік невірно заповнена, не містить обов`язкових реквізитів бухгалтерського документа, на який поширюється дія Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, у такій не вказано дати її складання, посади та прізвища, імені по батькові представника підприємства, назви самого підприємства, сторінки відомості не пронумеровані, відсутня колонка, яка б містила інформацію про нараховану сукупну орендну плату у гривнях відповідно до договору, у зв`язку з чим така є недопустимим доказом у справі, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У висновку Верховного Суду, викладеному 23.07.2019 у постанові по справі № 918/780/18 року, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, зазначено, що підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Як вбачається з копії відомості на видачу орендної плати за 2019 рік, така містить відбиток печатки ПАФ Батько і Син , відомості про рік, за який здійснюється виплата, прізвище, ім`я по батькові орендодавців, площу земельної ділянки, колонки про виплату орендної плати у натуральній формі (пшениця, кукурудза, цукор ) або у грошовій формі та підписи осіб, які отримали той чи інший вид орендної плати, у тому числі у графі під № 44 міститься підпис позивачки ОСОБА_1 про отримання орендної плати у натуральній формі, а саме: у виді 295 кг пшениці та 1 мішка цукру. Вказана відомість про видачу орендної плати за 2019 рік у с. Великі Дідушичі скріплена печаткою ПАФ Батько і Син , що дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені відповідних правовідносин.

З приводу доводів представника позивачки ОСОБА_1 про те, що підпис у відомості, яка надана представником відповідача, їй не належить, то такі жодними доказами не підтверджені. При цьому в судовому засіданні адвокат Мидзка Р.В. не заявляв клопотання про їх витребування відповідно до процедури, врегульованої ЦПК України, зокрема, не скористався і правом на призначення у справі відповідного виду експертизи для підтвердження факту підроблення підпису позивачки у відомості про видачу орендної плати.

Відтак суд дійшов висновку про достовірність інформації, викладеної у відомості про видачу орендної плати в частині сплати позивачці ОСОБА_3 орендної плати за 2019 рік у натуральній формі у вигляді пшениці та цукру.

При цьому, разове порушення умов договорів оренди землі щодо невиплати орендної плати ПАФ Батько та Син у 2020 році не вважається систематичним і не може бути підставою для розірвання таких.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 в справі № 371/628/18, де Верховний Суд підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним суд вважає безпідставними твердження представника позивачки щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , а відтак наведене не є підставою для розірвання вищевказаних договорів оренди землі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються та не спростовуються судом, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

За таких обставин, суд встановивши, що відповідачем доведено сплату орендної плати позивачці ОСОБА_1 за договорами оренди землі від 01 лютого 2019 року в частині повної її сплати за 2019 рік, натомість позивачкою не доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату такої орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст. 141 Земельного кодексу України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судовий збір, сплачений останньою при зверненні до суду, слід віднести на її рахунок.

Враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили заяву, що докази понесених ними інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому розподіл таких при ухваленні судом даного рішення не здійснювався.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.10.2021.

Суддя Л.В.Гула