Постанова

від 26.10.2021 по справі 910/3449/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/3449/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Пнюшкову В.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 28.07.2021)

у справі №910/3449/21 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним та скасування пункту 1 Рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р, яким Група суб`єктів господарювання в особі АТ Вінницягаз , АТ Волиньгаз , АТ Житомиргаз , АТ Закарпатгаз , АТ Запоріжгаз , АТ Київоблгаз , АТ Дніпрогаз , АТ Дніпропетровськгаз , АТ Криворіжгаз , АТ Миколаївгаз , АТ Рівнегаз , АТ Сумигаз , АТ Івано-Франківськгаз , АТ Харківгаз , АТ Харківміськгаз , АТ Хмельницькгаз , АТ Чернівцігаз , АТ Чернігівгаз протягом 2016-2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області (з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Куриливці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області); Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу Дзержинець ) Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області), міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району)] Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, із часткою 100 % , - в частині АТ Дніпрогаз ;

- визнання недійсним та скасування пункту 2 Рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р, яким дії Групи суб`єктів господарювання в особі АТ Вінницягаз , АТ Волиньгаз , АТ Житомиргаз , АТ Закарпатгаз , АТ Запоріжгаз , АТ Київоблгаз , АТ Дніпрогаз , АТ Дніпропетровськгаз , АТ Криворіжгаз , АТ Миколаївгаз , АТ Рівнегаз , АТ Сумигаз , АТ Івано-Франківськгаз , АТ Харківгаз , АТ Харківміськгаз , АТ Хмельницькгаз , АТ Чернівцігаз , АТ Чернігівгаз , що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов`язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи РroZorrо , що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сілПилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу Дзержинець ) Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області)] міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району), Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації , в частині АТ Дніпрогаз ;

- визнання недійсним та скасування пункту 9 Рішення АМК України від 24.12.2020 №-810-р згідно з яким За порушення, визначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз (ідентифікаційний код 20262860) штраф у розмірі 15 633 956 (п`ятнадцять мільйонів шістсот тридцять три тисячі тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, за клопотанням позивача, ухвалою від 23.07.2021 призначено у справі №910/3449/21 комплексну судово-економічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено такі питання: 1) чи відносяться лічильники природного газу та послуга з розподілу природного газу до одних і тих же класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері?

2) чи мають лічильники природного газу та послуга з розподілу природного газу однакові або схожі характеристики відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності?

3) чи є лічильники природного газу та послуга з розподілу природного газу однаковими чи схожими за своїм застосуванням?

4) чи підтверджується документально матеріалами справи №128-26.13/104-19 наявність числових показників обороту побутових лічильників за 2016, 2017, 2018 роки, а саме в частині: оптового продажу побутових лічильників на території України; роздрібного продажу побутових лічильників на території України; послуг з їх встановлення на території України? Якщо так, то якими були ці показники за 2016, 2017, 2018 роки та якими документами це підтверджується?

5) чи містять матеріали справи №128-26.13/104-19 документи та статистичну інформацію, на підставі яких можливо визначити частки Групи РГК як покупця та кожного з її учасників, (в тому числі, АТ Дніпрогаз ) в загальній масі закуплених лічильників природного газу всіма суб`єктами господарювання на території України? Якщо так, то якими є ці частки?

6) чи визначені матеріалами справи №128-26.13/104-19 частки Групи РГК окремо як покупця, як продавця та як надавача послуг з встановлення побутових лічильників та кожного з учасників Групи РГК (в т.ч. АТ Дніпрогаз ) на ринках оптового продажу, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників на території України? Якщо так, якими є ці частки на зазначених ринках?

7) чи містять матеріали справи №128-26.13/104-19 вичерпний перелік основних продавців та покупців побутових лічильників природного газу на території України? Якщо так, якими документами це підтверджується? Чи визначені в матеріалах справи особливості переліку основних продавців та покупців побутових лічильників залежно від виду ринку: ринок оптового продажу, роздрібного продажу, надання послуг з встановлення побутових лічильників?

8) чи містять матеріали справи №128-26.13/104-19 дослідження платоспроможного попиту Групи РГК та окремо АТ Дніпрогаз на побутові лічильники? Як на частку Групи РГК та окремо АТ Дніпрогаз на ринках оптового, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників впливають: здійснення діяльності з розподілу природного газу та особливості встановлення та використання тарифів на розподіл природного газу?

9) чи містять матеріали справи №128-26.13/104-19 документи, які підтверджують факт неможливості або економічної недоцільності закупівлі Групою РГК чи будь-яким з її учасників лічильників природного газу поза межами території, де знаходяться газорозподільні системи даних суб`єктів господарювання?

10) чи містять матеріали №128-26.13/104-19 дані, на підставі яких можна дослідити співвідношення часток учасників ринку оптового продажу побутових лічильників у періоди: з 2015 року по листопад 2016 року - до вчинення констатованого АМК порушення; з листопада 2016 року по липень 2018 року - у період вчинення констатованого АМК порушення; з серпня 2018 року по 2019 рік - після припинення констатованого АМК порушення? Якщо так, то як змінювались частки учасників ринку оптового продажу побутових лічильників, зокрема, виробників, продавців та покупців в зазначені періоди? Чи досліджені АМК фактори, які вплинули на такі зміни? Якщо так, які саме фактори впливали на коливання попиту на побутові лічильники у досліджуваний період?

11) чи підтверджується документально матеріалами справи №128-26.13/104-19 здатність АТ Дніпрогаз (та Групи РГК ) впливати на оборот лічильників в Україні? Якщо так, то яким чином змінились частки продавців на ринках побутових лічильників в період 2016, 2017, 2018 років? У разі наявності зміни часток чи є така зміна наслідком особливостей проведення тендерних закупівель АТ Дніпрогаз ( Групою РГК ) з висуванням вимоги про наявність протоколу випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 окремо у 2016, 2017, 2018 та в цілому у період 2016-2018 років?

12) чи підтверджується документально матеріалами справи №128-26.13/104-19 сталість (незмінність) співвідношення обсягів обороту лічильників (виробництва та імпорту, купівлі і використання) лічильників на території України в період 2016-2018 років?

Провадження у справі №910/3449/21 зупинено до повернення матеріалів справи до суду після проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення). Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із обставин справи та необхідності призначення у справі комплексної судово-економічної експертизи та товарознавчої експертизи з метою проведення дослідження судовим експертом ринків побутових лічильників природного газу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Антимонопольний комітет України (далі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21 про призначення комплексної судової експертизи та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 99, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК), оскільки позивачем не було вчинено жодних заходів, спрямованих на самостійне отримання експертного висновку, не зазначено об`єктивних підстав не вчинення таких дій.

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції на вирішення судового експерта поставлено питання, які є правовими та не відносяться до компетенції експертів, оскільки на вирішення експертизи були поставлені питання, які стосуються визначення часток суб`єктів господарювання на ринку, що є невід`ємною складовою встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання.

Відповідач також зазначає, що у розгляді справ господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, який є підзаконним нормативно-правовим актом Комітету, а тому саме до компетенції суду належить оцінка правильності застосування Комітетом норм Методики.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №910/3449/21 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі № 910/3449/21 та поновлено Антимонопольному комітету України зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі № 910/3449/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2021. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання до 06.10.2021.

07.10.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, який надіслано засобами поштового зв`язку 04.10.2021, а тому в силу ч. 7 ст. 116 ГПК є таким, що поданий у встановлений судом строк.

Згідно письмового відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення та просить суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 без змін, а апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення. Так, в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач зазначає, що він був позбавлений можливості самостійно провести експертизу на замовлення, оскільки необхідні для дослідження матеріали справи містять матеріали з обмеженим доступом, що підтверджується самим Комітетом, що і стало причиною необхідності призначення судової економічної експертизи.

Крім того, як зазначає позивач, питання вказані в оскаржуваній ухвалі носять суто технічний характер та не стосуються правових питань, в свою чергу відповідач помилково ототожнює питання встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання з питаннями права.

Враховуючи приписи Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, основними вихідними даними для оцінки конкурентного середовища на ринку та виявлення суб`єктів, які мають здатність чинити на нього значний вплив, ринкову владу, є дані щодо обороту товару на ринку, обсяги товару учасників ринку протягом часових меж ринку, частки учасників ринку, ці числові дані дають змогу охарактеризувати структуру ринку, її кількісні характеристики, відповідно такі питання не є питаннями права.

08.10.2021 та 11.10.2021 позивач надав заяви з процесуальних питань, якими просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи копії постанов Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №910/2767/21 та від 27.09.2021 у справі №910/3485/21, які підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК, оскільки подані з порушенням строку, визначеного в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21. Оголошено перерву у розгляді справи до 26.10.2021, .

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2021 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 скасувати та направити справу №910/3449/21 на розгляд суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21 залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до приписів статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону).

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Отже, в предмет доказування у даній справи входять питання щодо дотримання відповідачем Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, в тому числі при визначені меж ринку. За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

В статті 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Комітету №810-р від 24.12.2020, зокрема, визнано групу суб`єктів господарювання, в тому числі позивача такою, що займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міст та областей (відповідно до наведеного в п. 1 рішення переліку), де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб`єктів Групи, із часткою 100%; визнано, дії Групи, що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов`язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за програмою РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи Prozorro , що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, - порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб`єктів Групи.

Позивач, оскаржуючи вказане рішення, у позові серед іншого зазначає, що в рішенні Комітет обмежився лише викладенням певних рис функціонування ринку розподілу природного газу, що перебуває у стані природної монополії, та без будь-яких досліджень Комітет включив до ринку послуги з розподілу природного газу ще декілька суміжних ринків, у тому числі ринок лічильників природного газу. Водночас, позивач вказує, що лічильник природного газу є окремим товаром господарського обороту і входить до окремого ринку - ринку лічильників природного газу, який серед іншого згадується відповідачем у рішенні №810-р, однак, дослідження такого ринку не здійснюється.

Також у рішенні №810-р Комітет визначив товарні межі ринку - послугу з розподілу природного газу, а часовими межами ринку послуги з розподілу природного газу визначено один рік, при цьому діяльність відповідача у справі Комітету досліджувалась за період з 2016 по 2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що товарними межами ринку є послуга з розподілу природного газу, а вивчення товарних меж ринку здійснено Комітетом відповідно до фактичних обставин справи.

Як зазначає відповідач, враховуючи наявність у групи РГК монопольного (домінуючого) становища на ринку з розподілу природного газу, вчинення Групою РГК при закупівлі побутових лічильників газу будь-яких неправомірних дій призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво та реалізацію побутових лічильників природного газу та, відповідно, до негативних наслідків для конкуренції на суміжному ринку побутових лічильників газу. Група РГК протягом 2016-2018 років була значним покупцем на ринку лічильників природного газу. Так, протягом 2016-2016 було придбано 810 тис. побутових лічильників природного газу, з них понад 644 тис. лічильників придбано Операторами ГРМ, що входять до складу Групи РГК, що становить 80% від загальної кількості придбаних Операторами ГРМ лічильників газу.

Позивач вказує, що визнаючи його (позивача) дії щодо висування вимог обов`язкової наявності протоколу випробувань з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в тендерах на закупівлю побутових лічильників газу, зловживанням монопольним становищем, відповідач при розгляді справи не проаналізував ні сутність самих випробувань, ні цінність результатів випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014, натомість зробив висновок про необґрунтованість проведення таких випробувань та відсутності необхідності в них. Випробування за Програмою РМ 081/39.434-2014 дозволяють оцінити побутові лічильники на предмет особливостей умов їх експлуатації і дають додаткову, порівняно з технічною документацією виробників, інформацію про роботу лічильника, його похибок вимірювання убік тієї чи іншої сторони, стійкість зміни похибок і т.д. Отримані дані дозволяють оператору ГРМ оцінити заявлені виробником терміни повірки, строки експлуатації, а також спрогнозувати втрати природного газу при вимірюваннях.

Таким чином, для вірного розуміння підстав застосування програми РМ 081/39.434-2014 необхідні дослідження та висновки експертів у сфері економіки та спеціалістів у сфері метрологічної діяльності.

Беручи до уваги те, що в рамках даного спору підлягає оцінці питання щодо правомірності визначення дій позивача з висування додаткових вимог обов`язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за програмою РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу, що визнано відповідачем порушенням п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, а також з огляду на заперечення позивача щодо реальної необхідності у висуванні цієї вимоги до учасників торгів задля досягнення Оператором ГРМ можливості провести оцінку термінів повірки, строків експлуатації, спрогнозувати втрати природного газу при вимірюваннях, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про наявність необхідності у залученні спеціальних знань експерта, зокрема, для з`ясування обставин того, наскільки дані, що отримуються за наслідками результатів випробувань за програмою РМ 081/39.434-2014, відрізняються від заявлених виробником, та, відповідно, наскільки вимога про їх надання учасниками тендерних торгів є обґрунтовано необхідною при здійсненні закупівлі газових лічильників. Тобто для з`ясування обставин, що мають значення для справи, має місце необхідність залучення спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Отже, для об`єктивного встановлення та розгляду всіх обставин справи, слід дослідити технічні дані, що містяться у протоколах випробувань за програмою РМ 081/39.434-2014, сутність таких випробувань, оцінити результати випробувань з метрологічної та економічної точки зору.

Вказане спростовує доводи апелянта про те, що поставлені судом першої інстанції питання стосуються правових питань, а носять суто технічний характер для вирішення яких необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 98 ГПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 98 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

На обґрунтування неможливості самостійно надати відповідний висновок експерта позивач посилається на обмежений час для ознайомлення з матеріалами справи Комітету, за результатами якої прийнято спірне рішення, яка є значною та складається з 33-х томів, що позбавило останнього права на подання такого висновку у встановлений судом строк. Крім того, як зазначає позивач, він був позбавлений можливості самостійно провести експертизу на замовлення, також через те, що необхідні для дослідження матеріали справи містять матеріали з обмеженим доступом.

Наведені обставини, на переконання суду, є мотивованою причиною неможливості надати позивачем експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів.

Відповідно до ст. 106 ГПК комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожний експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставленого на вирішення експертизи питання (питань). У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 105 цього Кодексу.

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Судом першої інстанції доручено проведення судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. При цьому, статтею 104 ГПК визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Зупиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК, суд на виконання наведених положень законодавства та приписів ст. 234 названого Закону повинен в обов`язковому порядку обґрунтувати необхідність призначення судової експертизи та навести підстави і мотиви такого призначення, зазначити обставини справи, які підлягають з`ясуванню експертом, та викласти обґрунтування неможливості з`ясування цих обставин самим судом.

Відповідно до ст. 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на всі доводи апелянта із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК).

Згідно зі ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга Антимонопольного комітету України задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за апеляційний перегляд ухвали покладаються на апелянта.

Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи; про зупинення провадження у справі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі не підлягає касаційному оскарженню після її перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/3449/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3449/21 повернути до Господарського суду міста Києва для скерування до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.11.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова