Ухвала

від 03.11.2021 по справі 923/1425/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

03 листопада 2021 року Справа № 923/1425/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , розглянувши заяву про забезпечення позову за вх. № 3351/21 від 01.11.2021 року

за позовом: Фізичної особи-підприємця Витрикуш Ганни Богданівни, м. Нікополь,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ИМПЕРИАЛ-ТРАНС", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 379600,00 грн

встановив:

01.11.2021 року до Господарського суду Херсонської області звернулась Фізична особа-підприємець Витрикуш Ганна Богданівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ИМПЕРИАЛ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 41246600) суму боргу за Договором № 300720-04 перевезення вантажу від 30.07.2020 року в розмірі 379 600,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач по справі взяті на себе зобов`язання з оплати перевезень вантажів за спірним договором не виконав в обумовлений строк.

Разом із позовом Фізична особа-підприємець Витрикуш Ганна Богданівна звернулась до суду із заявою про забезпечення позову (вх. № 3351/21 від 01.11.2021 року), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ИМПЕРИАЛ-ТРАНС (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Бучми, буд. 20, кв. 143 А,Б; код ЄДРПОУ 41246600) у сумі 379 600,00 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) та сумі судових витрат 6 989,50 грн (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 50 копійок), що знаходяться на будь-яких (всіх) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ИМПЕРИАЛ-ТРАНС (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Бучми, буд. 20, кв. 143 А,Б; ідентифікаційний код 41246600), відкритих в будь-яких фінансових (в т.ч. банківських) установах (та/або будуть відкриті в будь-яких фінансових (в т.ч. банківських) установах України), у тому числі, але не обмежуючись р/р НОМЕР_2 , Банк ПАО КБ ПРИВАТБАНК у м. Києві, МФО 352479.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать Відповідачу. Заявник зазначає, що згідно даних витягів з державних реєстрів, які додаються до цієї заяви у Відповідача відсутнє рухоме або нерухоме майно; наведене підтверджується й фінансовою звітністю мікропідприємства за 2020р. (необоротні активи 16,90 тис. грн.). Заявник зазначає, що у відповідача існує поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, яка за минулий звітній рік зросла з 725 800 грн. до 2 091 500 грн., що свідчить про фінансові зобов`язання Відповідача, при цьому значним активом Відповідача є лише поточна дебіторська заборгованість у розмірі 2 308 900 грн. Заявник зазначає, що ТОВ ИМПЕРИАЛ-ТРАНС не вчиняє жодних дій за для стягнення своєї дебіторської заборгованості.

Заявник звертає увагу суду, що статутний капітал згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ ИМПЕРИАЛ-ТРАНС становить 1000 грн., що підтверджується роздруківкою з реєстру, яка додається до цієї заяви.

Так, Позивач стверджує, що стягнення заборгованості з Відповідача іншими кредиторами та/або добровільне виконання своїх зобов`язань перед іншими кредиторами, за такого фінансового стану Відповідача, може зробити неможливим виконання рішення суду після задоволення позову ФОП Витрикуш Г.Б.

Господарський суд, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Витрикуш Ганни Богданівни про забезпечення позову, не знайшов підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, а відтак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без надання відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання позивача на наявність у відповідача досить значного розміру кредиторської заборгованості, невжиття відповідачем дій за для стягнення своєї дебіторської заборгованості, погіршення фінансового стану відповідача та відсутність у останнього рухомого та нерухомого майна - не є тими обставинами, які б могли свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

Суд констатує, що наявність у відповідача боргу і навіть його несплата протягом тривалого часу може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності та мати тимчасовий характер.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного його виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача з підстав, що зазначені позивачем у відповідній заяві.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Витрикуш Ганні Богданівні у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 ГПК України після її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 254, 255, 256 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 03.11.2021.

Суддя В.П.Ярошенко