Рішення

від 01.09.2021 по справі 160/8597/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Справа № 160/8597/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни, керівника Лубенської окружної прокуратури Кінаш Івана Павловича, третя особа - Полтавська обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни, керівника Лубенської окружної прокуратури Кінаш Івана Павловича, третя особа - Полтавська обласна прокуратура, в якій позивач просить:

- визнати протиправним доручення від 06.04.2021 року за № 15/1-420 вих 2-21 за підписом начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни від імені Прокуратури Полтавської області про здійснення перевірки законності видання наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та дії керівника Лубенської окружної прокуратури, Кінаш Івана Павловича , в частині перевірки законності дотримання законодавства щодо належних на праві приватної власності земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастрові номера: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115;

- визнати протиправним лист керівника Лубенської окружної прокуратури від 05.05.2021 року за № 53-1108 вих-21 в частині здійснення перевірки та висновків, що стосуються належних на праві приватної власності земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастрові номера: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115;

- скасувати акт індивідуальної дії, а саме доручення від 06.04.2021 року за № 15/1-420 вих-21 за підписом начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни від імені Прокуратури Полтавської області про здійснення перевірки законності видання наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області в частині здійснення перевірки та висновків, що стосуються належних на праві приватної власності земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастрові номера: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115;

- скасувати акт індивідуальної дії, а саме лист керівника Лубенської окружної прокуратури від 05.05.2021 року за № 53-1108 них-21 в частині здійснення перевірки та висновків, що стосуються належних на праві приватної власності земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастрові номера: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доручення від 06.04.2021 року за № 15/1-420 вих 2-21 за підписом начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни від імені Прокуратури Полтавської області та лист керівника Лубенської окружної прокуратури від 05.05.2021 року за № 53-1108 вих-21 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки проведення перевірки законності прийняття наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115 не відповідає функціям, що покладені на прокуратуру Законом України Про прокуратуру . Тож, оскаржувані акти індивідуальної дії прийняті за межами наданих законом повноважень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 22.06.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі №160/8597/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.07.2021 представником Полтавської обласної прокуратури надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що начальником управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Кобою Л.М. не надавались вказівки керівнику окружної прокуратури відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про прокуратуру . При скерування листа вона діяла в межах і спосіб задля здійснення повноважень з організації встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді згідно з територіальною юрисдикцією органів прокуратури, що не є тотожним наданню вказівок в розумінні ст. 17 Закону. Як результат керівником окружної прокуратури не допущено будь-яких порушень законодавства при опрацюванні документу керівника самостійного структурного підрозділу Полтавської обласної прокуратури.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.04.2021 начальником управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Кобою Л.М. до керівника Лубенської окружної прокуратури Кінашу І.П. направлено лист № 15/1-420 вих 2-21, в якому було зазначено, що обласною прокуратурою виявлено факт виділення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у власність громадянам земельних ділянок з єдиного масиву на території Лубенського та Гребінківського районів.

Тож, з метою визначення підстав для здійснення заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави, відповідач-1 прохав у строк до 05.05.2021 провести вивчення законності прийняття наказів, у тому числі, встановити особисту участь громадян у процедурі отримання у власність земельних ділянок, та можливого незаконного вибуття земель державної власності унаслідок незаконних дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

05.05.2021 керівник Лубенської окружної прокуратури Кінаш І.П. листом № 53-1108 вих-21 повідомив відопвідача-1, що земельні ділянки кадастрові номера: 5320883700:00:002:1110, 5320883700:00:002:1111, 5320883700:00:002:1112, 5320883700:00:002:1113, 5320883700:00:002:1114, 5320883700:00:002:1115 вибули з державної власності на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 17997-СГ, № 17986-СГ, № 17994-СГ, № 17991-СГ, № 17987-СГ, № 17989-СГ від 11.11.2020 та передані у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У подальшому, а саме 08.12.2020 вказані земельні ділянки були придбані за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 .

Під час здійснення заходів представницького характеру відповідачем-2 було встановлено, що зазначені громадяни не брали участі в процедурі державної реєстрації за ними права власності.

За наслідками вивчення вищевказаних наказів від 21.04.2021 розпочато кримінальне провадження № 42021172040000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Позивач вважаючи, що доручення від 06.04.2021 року за № 15/1-420 вих 2-21 за підписом начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Л.М. та лист керівника Лубенської окружної прокуратури від 05.05.2021 року за № 53-1108 вих-21 є протиправними та такими, що прийняті поза межами наданих законом повноважень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.

Згідно п. 2 наказу Генерального прокурора від 07.08.20202 за № 365 Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України керівники та прокурори прокуратур усіх рівнів повинні здійснювати повноваження лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, чинними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4 вказаного наказу передбачено, що питання організації роботи органів прокуратури на певних напрямах, а також розмежування повноважень між органами прокуратури щодо виконання конституційних функцій визначаються наказами Генерального прокурора, у яких відповідно до положень законодавства та цього наказу конкретизуються завдання і межі повноважень прокуратур різних рівнів, порядок їх реалізації.

Відповідно до п. 2 наказу № 389 від 21.08.2020 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді завданнями здійснення представництва в суді визначити захист інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.

Згідно п. 4 наказу № 389 від 21.08.2020 відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень отримувати з:

- інформації, що надходить до органів прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень;

- матеріалів кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов`язані з корупцією;

- публікацій у засобах масової інформації, у тому числі мережі Інтернет, публічної інформації у формі відкритих даних;

- документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- звернень фізичних і юридичних осіб, депутатів усіх рівнів, громадських об`єднань та організацій;

- інших джерел.

Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що управлінням представництва інтересів держави в суді Полтавської обласної прокуратури з дотриманням вимог галузевого наказу отримано дані з відкритих даних Публічної кадастрової карти та Google Maps, Державногореєстру речових прав на нерухоме майно та інших джерел про виділення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у власність громадянам земельних ділянок з єдиного масиву земель на території Лубенського та Гребінківського районів.

Більш того, відповідач-1 при скеруванні листа діяв у межах і спосіб задля здійснення повноважень з організації встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді згідно з територіальною юрисдикцією органів прокуратури.

Як результат відповідачем-2 не допущено будь-яких порушень законодавства при опрацюванні документу керівника самостійного структурного підрозділу Полтавської обласної прокуратури.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача стосовно протиправності здійснення відповідачами перевірки законності видання наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області є взагалі неприйнятними, оскільки наразі жодної перевірки відповідачами не проводиться. Факту проведення такої перевірки судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Системний аналіз наведених вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.08.2020 року у справі №420/6317/18.

Зацікавленість позивача повинна мати правовий характер, вона не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тож у випадку встановлення відсутності порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, під час розгляду справи по суті є самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічного підходу Верховний Суд дотримується, зокрема у постановах від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, від 04.03.2020 року у справі №823/1665/17.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані ОСОБА_1 доручення Полтавської обласної прокуратури від 06.04.2021 за № 15/1-420 вих-21 та лист Лубенської окружної прокуратури від 05.05.2021 за № 53-1108 вих-21 не створюють для позивача будь яких правових наслідків, не змінюють, не припиняють його прав та законних інтересів, а тому не створюють підстав для звернення за захистом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Полтавської області Коби Лариси Миколаївни, керівника Лубенської окружної прокуратури Кінаш Івана Павловича, третя особа - Полтавська обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 01.09.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко