Рішення

від 29.10.2021 по справі 340/3068/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3068/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Злинська сільська рада (26232, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Злинка, вул. Центральна, 76, код ЄДРПОУ 04364851)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Злинської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4170/14-18-СГ від 02.07.2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443 був поданий позивачем на затвердження разом з відповідним клопотанням до Злинської сільської ради, до якої на той час перейшли повноваження розпорядника цієї земельної ділянки. Проект рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачі позивачу у власність земельної ділянки розглядався на пленарному засіданні Злинської сільської ради, яке відбулося 06.04.2021 року, однак не набрав необхідної кількості голосів, тож рішення за результатами його розгляду прийнято не було. Представник позивача стверджує, що у спірних правовідносинах Злинська сільська рада порушила вимоги Земельного кодексу України та , тому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Злинської сільської ради щодо залишення без розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443 та передачі її у власність;

- зобов`язати Злинську сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443 для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що всупереч вимогам розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 року "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" проект землеустрою, який був розроблений у 2018 році, не був наданий на погодження Злинській сільській раді, що свідчить про його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Крім того, земельна ділянка за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443 не була передана у встановленому порядку від Головного управління Держеокадастру у Кіровоградській області до Злинської сільської ради. Відповідач вказує, що питання про затвердження проекту землеустрою за заявою позивача розглядалося на пленарному засіданні Злинської сільської ради, однак депутати під час голосування не підтримали рішення про його затвердження, зокрема через пріоритетність передачі у власність земельних ділянок учасникам АТО та через наявність у ОСОБА_1 у власності земельної ділянки (паю). У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також подав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що вказаний спір є приватноправовим.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. (а.с. 10)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" №11-4170/14-18-СГ від 02.07.2018 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, в тому числі: 2 га - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 11)

За замовленням позивача інженером-землевпорядником ПП"Громадський земельний центр" у 2018 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код за КВЦПЗ-А.01.03) за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, Злинська сільська рада (за межами населеного пункту). (а.с. 12 - 18)

Розроблений проект землеустрою за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про що складено висновок №8140/82-18 від 29.08.2018 року. (а.с. 19)

За цим проектом землеустрою була сформована земельна ділянка площею 2 га, яка 27.09.2018 року зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443. (а.с. 20 - 24)

У лютому 2021 року позивач подав проект землеустрою на затвердження до Злинської сільської ради разом із заявою від 26.02.2021 року. (а.с. 26)

Позивач стверджує, що рішення за результатами розгляду цього проекту землеустрою відповідачем прийнято не було, тому звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. (частина 8 статті 118 ЗК України)

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України, відповідно до частини 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції Закону України від 10.07.2018 року №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чииності 01.01.2019 року) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України установлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1 та 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 6 статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення.

На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов`язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов`язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №545/808/17, від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 28.09.201 року у справі №520/2239/17.

Судом установлено, що ОСОБА_1 разом із заявою від 26.02.2021 року подав до Злинської сільської ради на затвердження проект землеустрою щодо відведення йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, якій присвоєно кадастровий номер 3523181600:02:000:2443 та яка у зв`язку з набранням чинності Законом України від 10.07.2018 року №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" вважається землями комунальної власності Злинської територіальної громади. (а.с. 26)

З наданого до суду протоколу засідання п`ятої сесії восьмого скликання Злинської сільської ради від 06.04.2021 року вбачається, що проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким передбачалося затвердити проект землеустрою та передати позивачу безоплатно у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443, був включений до порядку денного п`ятої сесії Злинської сільської ради 06.04.2021 року. Проте вказане рішення прийнято не було, оскільки при голосуванні пропозиції щодо прийняття проекту рішення із 15 присутніх депутатів селищної ради (з 22, які входять до складу ради) проголосували "за" - 3, "проти" - 7, а 5 депутатів утрималися від голосування, сільський голова в голосуванні участі не приймав. Відтак цей проект рішення відхилено, оскільки він не набрав більшості голосів від загального складу ради. (а.с. 28 - 30)

Наведене свідчить, що заява позивача від 26.02.2021 року про затвердження проекту землеустрою про передачу йому у власність земельної ділянки не розглянута відповідачем у строк та спосіб, що встановлений Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки правовий акт органу місцевого самоврядування у формі рішення за результатами її розгляду прийнято не було.

Посилання відповідача у відзиві на позов на невідповідність поданого позивачем проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів суд відхиляє, оскільки з цих підстав рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою не приймалося.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, суд погоджується з доводами позову, що у спірних правовідносинах Злинська сільська рада, як представницький орган місцевого самоврядування та розпорядник землями комунальної власності, допустила протиправну бездіяльність, оскільки за заявою позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності, не вчинила владні управлінські дії та не прийняла рішення, передбачене нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні.

Суд наголошує, що Злинська сільська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення з питань регулювання земельних відносин, які належать до її відання. Ухилення окремих депутатів ради від голосування за рішення ради з питань регулювання земельних відносин та відсутність інших депутатів під час голосування не є обставинами, які виправдовують бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, пов`язаних з набуттям права власності громадян на землю.

Тож у цій частині вимог позов слід задовольнити.

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу її у власність позивачу, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №540/2813/19, від 28.07.2021 року у справі №580/1643/19 у подібних правовідносинах.

Тож з огляду на визнання протиправною бездіяльності Злинської сільської ради щодо нерозгляду проекту землеустрою у встановлений законом строк та спосіб, належним способом захисту та відновлення прав позивача у даній справі буде зобов`язання відповідача розглянути поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в цій частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає, що вказаний спір не є приватноправовим, оскільки не пов`язаний з вирішенням питання щодо захисту речового права (права власності), а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №591/5935/17. Тож суд не знайшов підстав для закриття провадження у цій справі.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката та їх розміру, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тому клопотання про відшкодування 10000 грн. витрат позивача на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Водночас, здійснені позивачем витрати на сплату ним судового збору у сумі 908 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Злинської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443, у встановлений законодавством спосіб.

Зобов`язати Злинську сільську раду не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили розглянути поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3523181600:02:000:2443 та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Злинської сільської ради.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш