Рішення

від 02.11.2021 по справі 380/11591/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11591/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон , про стягнення заборгованості, про стягнення адміністративно господарських санкцій.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовною заявою до Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон про стягнення заборгованості (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 120132,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році на відповідача покладено обов`язок сплатити до 15.04.2021 адміністративно-господарські санкції у зв`язку з порушенням строку їх сплати.

Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою від 04.08.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач з позовом не погоджується з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що в період фінансово-економічної кризи спричиненої карантинними обмеженнями, ключовим завданням компанії було збереження робочих місць, а настання несприятливих економічних та обмежувальних заходів зумовило неможливість самостійно забезпечити працевлаштування особи з інвалідністю до відокремленого підрозділу. Вважає, що згідно з вимогами законодавства роботодавець може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" лише за умови доведення Фондом соціального захисту інвалідів факту відмови роботодавцем особі з інвалідністю у працевлаштуванні.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Фінансово-лізингова компанія Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

24.05.2021 відповідачем подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (річна) за формою №10-ПОІ, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики №591 від 27.08.2020.

Відповідно до цього Звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2020 році у Фінансово-лізинговій компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон (код рядка 01) становила 64 особи. З них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи (код рядка 02). Кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (код рядка 03) у 2020 році для відповідача становила 3 особи. Фонд оплати праці штатних працівників у 2020 році у відповідача становив 961057,00 тис. грн. (код рядка 04). Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача у 2020 році становила 120132,00 грн. (код рядка 05). Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2020 році склала 60066,00 грн. (код рядка 06).

Згідно з розрахунком заборгованості поданої позивачем, щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2020 рік Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон :

- середньооблікова чисельність штатних працівників - 64 особи;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 2 особи;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 3 особи;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 120132,00 грн.;

- сума коштів до сплати за 1 незайняте особою з інвалідністю робоче місце становить 120132,00 грн.

Позивач скерував відповідачу претензію від 19.04.2021 про сплату санкції.

Листом від 20.05.2021 відповідач просив вказану санкцію до нього не застосовувати.

Оскільки відповідач не виконав вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив у встановлений строк адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх прав, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 9 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 на реалізацію ст.ст. 19, 20 Закону №875-XII, затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок №70).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 цієї статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Судом з`ясовано, що відповідач відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за 2020 рік (річна) за формою №10-ПОІ, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України №591 від 27.08.2020, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників підприємства склала 64 особи, тобто кількість осіб з інвалідністю які мали працювати на підприємстві становить 3 особи, однак із загальної кількості штатних працівників, інвалідність встановлена лише у 2 осіб.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-лізингова компанія Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон у 2020 році не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 3 особи.

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році для відповідача становив 3 особи, а розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить 120132,00 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII позивач повинен сплатити адміністративно-господарські санкцій за 2020 рік в сумі 120132,00 грн. Строк сплати цих санкцій відповідно до ст. 20 Закону №875-XII сплив 15.04.2021.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що Державна служба зайнятості здійснює пошук роботи, яка підходить особам з інвалідністю, а підприємства, установи та організації забезпечують працевлаштування інвалідів, що на думку відповідача означає, що вони не займаються пошуком інвалідів для працевлаштування, а лише мають виконувати норматив робочих місць, то до таких суд ставиться критично з огляду на наступне.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України видно, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 №5067 Про зайнятість населення (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії). В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З аналізу викладеного суд висновує, що саме на роботодавця, у даному випадку Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон покладено обов`язок подавати відповідні відомості до центру зайнятості населення у разі створення нового, або вивільнення наявного робочого місця призначеного для працівника з інвалідністю. Натомість відповідачем такий обов`язок не виконано.

Отже, станом на дату розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон не виконало усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплатило адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фінансово-лізингової компанії Електрон-Лізинг - дочірнього підприємства ПрАТ Концерн-Електрон (79018, м. Львів. вул. Стороженка,12; ЄДРПОУ 22412772) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005, м. Львів, пл. Маланюка,6; ЄДРПОУ 13817458) заборгованість в сумі 120132 (сто двадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп.

3. Судові витрати з відповідача не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.