Постанова

від 03.11.2021 по справі 826/19902/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/19902/16

адміністративне провадження № К/9901/14099/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-ТРАНС" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 листопада 2019 року (прийняте у складі головуючого судді-Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Кобаль М.І., Мельничука В.П.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1 . Товариство з обмеженою відповідальністю ЛК-Транс (надалі за текстом - ТОВ ЛК-Транс , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі- відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0023631404 від 25.11.2016 р., яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 483 333 грн.

2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року позов задоволено частково.

3.1 . Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2016 р. на 854 166 грн. 33 коп. В іншій частині позову відмовлено.

4 . Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5 . 03 червня 2020 року податковий орган не погодившись з рішенням и суду першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №580/322/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №826/12746/14, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3 . Податковий орган зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відповідність первинних документів вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документ бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерстві фінансів України 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 не відповідає фактичним обставинам справи.

5.4. Відповідач указує, що в ході перевірки не підтверджено факт виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ ОПТ ТОРГ СПЕШЛ згідно Договору про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень від 16.05.2016 № 16/05/16, що свідчить про те, що правочини між ТОВ ЛК- ТРАНС та ТОВ ОПТ ТОРГ СПЕШЛ на суму 1 625 000 грн., в тому числі ПДВ 270 833 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій між постачальником ТОВ ОПТ ТОРГ СПЕШЛ відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ ЛК-ТРАНС не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

6. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

7 . 22 жовтня 2020 року справа №826/19902/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8 . Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 26.10.2016 р. по 03.11.2016 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЛК-Транс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Опт Торг Спешл за травень 2016 р. та ТОВ Тревіс Груп за травень, червень 2016 р.

9. Результати перевірки оформлено актом № 275/26-15-14-04-03/37470510 від 10.11.2016р.

10 . Згідно цього акта позивачем порушено вимоги статей 185, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) унаслідок чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1 483 333 грн.

11 . Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

12. Відповідно до договору про надання послуг з ремонту приміщень № 16/05/16 від 16.05,2016 р., актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних ТОВ Опт Торг Спешл виконало для позивача роботи на суму 1 625 000 грн., у тому числі 270 833 грн. 33 коп. ПДВ.

13 . Згідно з договорів № 25/04/16 від 25.04.2016 р. та № 20/04/16 від 20.04.2016 р. ТОВ Опт Торг Спешл надало ТОВ ЛК-Транс послуги з консультування з питань комерційної діяльності та послуги з дослідження кон`юнктури ринку на загальну суму 2 075 000 грн., у тому числі 345 833 грн. ПДВ.

14 . Відповідно до договорів № 01/04/16-01 від 01.04.2016 р. та № 01/04/16-02 від 01.04.2016 ТОВ Тревіс-груп виконало роботи з ремонту приміщень на суму 3 500 000 грн., у тому числі 583 333 грн. 33 коп. ПДВ.

15 . Згідно з договорів № 30/05/16 від 30.05.2016 р. та № 01/06/16 від 01.06.2016. ТОВ Тревіс-груп надало позивачеві послуги з консультування з питань комерційної діяльності та послуги з дослідження кон`юнктури ринку на загальну суму 1 700 000 грн., у тому числі 283 333 грн. ПДВ.

16 . Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості робіт та послуг ПДВ включив до складу податкового кредиту.

17 . Разом з тим, ані ТОВ Опт Торг Спешл , ані ТОВ Тревіс-груп не мають достатньої кількості працівників для виконання такого об`єму робіт.

18 . На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що контрагентами позивача оформлювались первинні документи лише з метою створення зовнішніх ознак здійснення господарських операцій.

19 . З урахуванням наведеного Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023631404 від 25.11.2016 р., яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 483 333 грн.

20 . Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0023631404 від 25.11.2016 р., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

21 . Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22 . Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24 . За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

25. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

26 . Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

27 . Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

28 . Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

29 . Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

30 . Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

31 . Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

32 . Відповідно до пункту 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

33 . Разом з тим, п. 200.1. статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

34 . У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

35 . При цьому, відповідно до пункту 198.2., 198.3, 198.6. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

36 . Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

37 . Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

38 . Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

39 . Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

40 . Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

41 . Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

42 . Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

43 . Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

VI. Висновок Верховного Суду

44 . Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0023631404 від 25.11.2016 р., на підставі висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ Опт Торг Спешл , ані ТОВ Тревіс-груп

45 . Верховний Суд, переглядає рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

46 . Суд звертає увагу на те, що переглядає рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині висновку контролюючого органу про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2016 року на суму 854 166, 33 грн.

47 . Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

48 . У справі , що переглядається встановлено, що податковий кредит за червень 2016 року на суму 1 483 333,00 грн. сформовано за наслідками господарських відносин з ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" (код 40243551) за травень 2016 року та з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" (код 40173872) по двох видах договорів - ремонтні (будівельні роботи) та надання послуг з консультування, дослідження кон`юнктури ринку.

49 . Так, під час проведення перевірки, і під час розгляду справи суду надано позивачем докази на підтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" та з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" щодо укладеного договору від 16.05.2016 р. №16/05/16 про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень (з ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" щодо ремонту приміщення за адресою: м.Київ, вул. Деміївська,13 прим. 6 площею 117, 7 кв.м) та договорів про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень від 01.04.2016 №01/04/16-01, № 01/04/16-02 (з ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" щодо ремонту приміщення за адресою: м. Київ, вул. Казанська, 18-28 площею 136 кв.м. та за адресою: Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 18 площею 200 кв.м.).

50 . Позивачем зокрема, надано акти-кошториси прийняття виконаних робіт (надання послуг), акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, підписані представниками сторін та завірені їх печатками.

51 . Крім того, позивачем надано договір суборенди від 31.03.2016 р. №31/03/16, укладений позивачем з ТОВ "Імперія-1" як з орендодавцем щодо використання позивачем приміщення по АДРЕСА_1 площею 136 кв.м. під продовольчий магазин, акт приймання-передачі від 15.04.2016 р.;

- договір оренди від 29.03.2016 р. №29/03/16, укладений позивачем з ФОП ОСОБА_1 , як орендодавцем з приводу використання позивачем приміщення у АДРЕСА_2 площею 200 кв.м., акт приймання-передачі 06.04.2016 р.;

- договір оренди від 15.04.2016 р. №15/04/16, укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 як з орендодавцем щодо використання позивачем приміщення у АДРЕСА_3 площею 117, 7 кв.м., акт приймання-передачі від 15.04.2016 р.

52 . Суд, зазначає, що оренда приміщень під торговельні площі відповідає статутній діяльності позивача у вказаний період - роздрібна торгівля продуктами харчування та товарами широкого вжитку в асортименті під торговою маркою мережі магазинів "Лоток" (п. 2.9 акту перевірки), а надані документи свідчать про те, що після передачу позивачу приміщень під оренду ним було замовлено та отримано проведення в них ремонтних робіт, що також відповідає статутній діяльності позивача у вказаний період.

53 . Стосовно посилань відповідача про те, що згідно податкової звітності у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, матеріально-технічна база для здійснення основного виду діяльності, не можуть слугувати підставою для визнання неправильним відображення сум ПДВ в обліку позивача, Суд не приймає до уваги, оскільки трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод, а роботи виконуватися за наявністю готової продукції.

54 . Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 16.01.2018 у справі 820/4648/13-а та у справі № 826/1398/14.

55 . Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

56 . Суд звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що первинною документацією було підтверджено реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами за період, що перевірявся.

57 . За таких обставин Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов до висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

58 . Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

59 . Суд зазначає, що оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

60 . Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

61 . Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

62 . Крім того, Суд зазначає, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

63 . Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

64. За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

65. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

66 . Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

67. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є належно оформленими, містять всі обов`язкові реквізити, та згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

68 . Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, за наслідками господарських відносин з виконання догорів надання послуг (робіт) з ремонту приміщень позивачем сформовано податковий кредит у сумі 270 833,33грн. згідно з податковою накладною №395 від 31.05.2016 р. на суму 1354166,70 грн. (ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ"); 200 000 грн. згідно з податковою накладною №16 від 23.05.2016р. на суму 1000000,00 грн., 41 666, 67 грн. згідно з податковою накладною № 206 від 23.05.2016 р. на суму 208333,00 грн., 98 333, 33 грн. згідно з податковою накладною №207 від 23.05.2016 р. на суму 491 666,67 грн., 93333,33 грн. згідно з податковою накладною №208 від 23.05.2016р. на суму 466666,67 грн., 16 666,67 грн. згідно з податковою накладною № 288 від 30.05.2016р. на суму 83333,33 грн., 133333,33 грн. згідно з податковою накладною № 289 від 30.05.2016 р. на суму 666666,67 грн. (ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП")..

69 . З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0023631404 від 25.11.2016 у частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2016 року на суму 854 166, 33 грн. не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

70. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №826/12746/14, а саме протиправність податкового кредиту та податкові зобов`язання з податку на додану вартість по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

71 . Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

72 . Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

73 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1 . Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

2 . Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко