Рішення

від 22.09.2021 по справі 495/4003/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/4003/21

Номер провадження 2/495/2046/2021

22 вересня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ОТГ Білгород-Дністровського району про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

31.05.2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ОТГ Білгород-Дністровського району про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у якій позивачка просить суд:

- встановити факт належності земельної ділянки площею 4,0562 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Володимирівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120881800:01:002:0711 - за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 25 квітня 1998 право на спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 4,0562 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Володимирівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області кадастровий номер 5120881800:01:002:0711.

Обґрунтовуючи позов зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 4 листопада 2020 року, про що складено відповідний актовий запис № 1249.

ОСОБА_2 був зареєстрований і прожив в буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 297 Володимирівської сільської ради від 9 листопада 2020 року. На час смерті ОСОБА_2 в будинку, за вказаною адресою, зареєстровано осіб не було.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,8 гектарів, яка видана ОСОБА_2 на підставі рішення Білгород-Дністровської районної адміністрації від 12 вересня 1996 року № 513/96, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ОД № 01 18206 виданим головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 24 вересня 1996 року.

За життя, ОСОБА_2 почав процес безоплатної приватизації земельної ділянки проте не встиг завершити дану процедуру, отримати правовстановлюючий документ та здійснити відповідну реєстрацію права на ділянку у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

10 вересня 2020 року ОСОБА_2 , був складений заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 31 Володимирівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно якого, все майно, яке на день смерті буде йому належати він заповідає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановлений п.1 ст. 1270 ЦК України строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до Білгород-Дністровського районного Державного нотаріуса.

Згідно листа завідуючого державної нотаріальної контори Мельниченко М.М., ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальних дій, в зв`язку з відсутністю необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, та рекомендовано звернутися із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03 березня 2021 року.

27 липня 2021 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, а саме просить витребувати з Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.07.2021 року витребувано від Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.07.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2021 року.

У судове засідання 22.09.2021 року сторони не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач подала до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Старокозацької сільської ОТГ Білгород-Дністровського району у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України , суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відзиву відповідача в порядку статті 280 ЦПК ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з`явився, в порядку заочного розгляду справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 4 листопада 2020 року, про що складено відповідний актовий запис № 1249. (а.с. 6)

ОСОБА_2 був зареєстрований і прожив в буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 297 Володимирівської сільської ради від 9 листопада 2020 року. На час смерті ОСОБА_2 в будинку, за вказаною адресою, зареєстровано осіб не було. (а.с. 12)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,8 гектарів, яка видана ОСОБА_2 на підставі рішення Білгород-Дністровської районної адміністрації від 12 вересня 1996 року № 513/96, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ОД № 01 18206 виданим головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 24 вересня 1996 року. (а.с. 10)

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_2 звернувся з заявою про безоплатну приватизацію земельної ділянки 12.10.2020 року. Земельної ділянці площею 4,0562 гектарів, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Володимирівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області присвоєно кадастровий номер 5120881800:01:002:0711 проте не встиг завершити дану процедуру, що підтверджується:

- витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку; (а.с. 15)

- актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки; (а.с. 16)

- актом прийняття-передачі межових знаків на зберігання; (а.с. 18)

- актом погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; (а.с. 19)

- кадастровим планом земельної ділянки. (а.с. 21)

10 вересня 2020 року ОСОБА_2 , був складений заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 31 Володимирівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно якого, все майно, яке на день смерті буде йому належати він заповідає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 11)

Згідно матеріалів дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 335/2020 від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Білгород-Дністровської нотаріальної контори 3 403/02-14 вид 11.05.2021 року.

У встановлений п.1 ст. 1270 ЦК України строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до Білгород-Дністровського районного Державного нотаріуса.

Згідно листа завідуючого державної нотаріальної контори Мельниченко М.М., ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальних дій, в зв`язку з відсутністю необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, та рекомендовано звернутися із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно. (а.с. 25)

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15 , 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220 , 1221 , 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України , право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістом ст. 1296 ЦК України , оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту г частини першої статті 81 Земельного кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України .

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України .

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Також встановлено, що за життя спадкодавцю належала земельна ділянка площею 3,8 гектарів, яка видана ОСОБА_2 на підставі рішення Білгород-Дністровської районної адміністрації від 12 вересня 1996 року № 513/96, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ОД № 01 18206 виданим головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 24 вересня 1996 року. Проте, ОСОБА_2 не встиг завершити дану процедуру, отримати правовстановлюючий документ та здійснити відповідну реєстрацію права на ділянку у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

Отже, враховуючи відсутність заперечень та доказів протилежного, суд вважає доведеною ту обставину, що за життя спадкодавцю дійсно належало вказане майно (майнове право) та вважає, що матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки, площею 3,8 гектарів, яка видана ОСОБА_2 на підставі рішення Білгород-Дністровської районної адміністрації від 12 вересня 1996 року № 513/96, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4 , 5 , 10 , 12 , 13, 19 , 49 , 200, 206, 247 , 258 , 259 , 263 , 264 , 265, 280-282 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ОТГ Білгород-Дністровського району про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт належності земельної ділянки площею 4,0562 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Володимирівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120881800:01:002:0711 - за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_2 ;

Визнати за ОСОБА_1 25 квітня 1998 право на спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 4,0562 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Володимирівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області кадастровий номер 5120881800:01:002:0711.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Боярський