Рішення

від 25.10.2021 по справі 475/1108/20

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1108/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.10.2021смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кривенко О.В.,

за участю секретаря: Маташнюк О.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача : ОСОБА_2 ,

представників третьої особи: Гуровської Л.В., Савіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклування Доманівської об`єднаної територіальної громади про визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклування Доманівської об`єднаної територіальної громади про визначення місця проживання неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до листопада 2019 р.

Від шлюбу мають трьох дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У квітні 2019 року відповідачка залишила сім`ю, а згодом виїхала з Доманівки до Одеси, де почала проживати з іншим чоловіком, де у відповідачки народилася інша дитина і доля їхніх доньок її не цікавить.

22.11.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідачка не спілкується із дітьми, не бере участь у їх вихованні. Матеріальне забезпечення дітей з боку матері повністю відсутнє.

Позивач намагався вирішити питання про визначення місця проживання дітей у позасудовому порядку, але відповідачка відмовляється приїхати до Доманівки, щоб укласти відповідний договір.

З 2019 року позивач вирішував цю проблему через орган опіки та піклування, але дане рішення приймалося лише на один рік.

Наявність спору щодо місця проживання дітей між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній, але матір не вчиняє жодних дій, щоб у законний спосіб вирішити це питання.

Позивачу визначення місця проживання дітей необхідно для оформлення державної соціальної допомоги на дітей.

З моменту, коли мати дітей залишила сім`ю, діти проживають з батьком та його батьками.

Позивач вважає, що місце проживання дочок має бути визначене саме з ним, оскільки він гідно заробляє, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, виховання та розвитку. Натомість відповідач не має постійного місця роботи, живе у орендованому житлі.

У зв`язку з викладеним, позивач просила визначити місце проживання неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив визначити місцем проживання дочок його місце проживання.

Суду пояснив, що його колишня дружина вихованням дочок не займається, діти проживають з ним та його батьками. Він є власником житлового будинку, в якому є всі умови для проживання

дівчат. Позивач має дохід, а тому має реальну можливість утримувати дітей та забезпечувати їх матеріальні потреби.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі, просила визначити місце проживання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком. При цьому суду пояснила, що саме батько може забезпечити належні умови для виховання та розвитку дочок. Відповідачка фактично вихованням дітей не займається, забезпечити їм належні умови для проживання не в змозі.

Представник служби у справах дітей Доманівської селищної ради Гуровська Л.В. та представник органу опіки та піклування Доманівської районної державної адміністрації Савін Д.С. позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що позивач має всі умови для проживання дітей разом з батьком.

У судове засідання, призначене на 25.10.2021 р., як і в попередні призначені судові засідання, відповідачка ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за останнім відомим місцем реєстрації місця проживання (ч.9 ст. 28 ЦПК), викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомила, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи наявність усіх умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, йогог представників, представників органів опіки та піклування, служби у справах дітей, дослідивши надані учасниками письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов`язані з визначенням місця проживання дітей, зокрема за місцем проживання батька.

У судовому засіданні встановлено, що сторони уклали шлюб 12.10.2010 року, який був розірваний рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 22.11.2019 року.

Сторони по справі є батьками дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження.

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Доманівської селищної ради від 24.12.2020 р. №2114 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та згідно будинкової книги разом з ним зареєстровані: донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 .

На даний час батьки разом не проживають.

Позивач є власником на підставі договору дарування житлового будинку, серії №485, виданий 08.05.2015 р. приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лаціновською С.М., копія якого знаходиться в матеріалах справи, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2015 р. №9603272.

З даного реєстру вбачається, що житловий будинок, що по АДРЕСА_1 , має загальну площу 135,8 кв.м, в тому числі 85,7 кв.м - жила площа.

Також позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2015 р. має земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0706 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4822755100:14:083:0001, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень від 28.10.2015 р.

Органом опіки та піклування Доманівської селищної ради наданий висновок від 08.07.2021 року, відповідно до якого доцільно визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Висновок ґрунтується на тому, що до органу опіки і піклування Доманівської селищної ради з заявою звернувся батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з дружиною не проживає, шлюбні відносини припинені, мама проживає в Одеській області створивши нову сім`ю, на комісію яка відбулася 08.06.2021 року, мати не з`явилася, за телефонним дзвінком, начальника служби у справах дітей Л.Г. Гуровської повідомила, що не заперечує щоб діти проживали разом з батьком, так як на даний час не має змоги їх взяти до себе.

Згідно характеристики з місця проживання та характеристики класних керівників дітей батько зарекомендував себе з позитивної сторони: ввічливою, добропорядною, врівноваженою людиною, має дружні стосунки з сусідами, відповідальний батько, бере активну участь в житті школи.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22 грудня 2020 року позивач проживає у житловому будинку з усіма зручностями разом з трьома своїми дітьми за адресою АДРЕСА_2 , в житловому будинку створені всі необхідні умови для проживання дітей, які проживають в окремій кімнаті, мають окремі спальні місця, є письмовий стіл та необхідні речі побуту, мають місце для занять, одяг та взуття, які відповідають сезону.

Мати дітей ОСОБА_3 з 28.09.2019 року разом з дітьми не проживає.

Станом на 07.10.2019 р. ОСОБА_1 проживає разом з дочками у своєму власному будинку. Донька ОСОБА_11 навчається в 4 класі Доманівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відвідують Доманівський дошкільний навчальний заклад №3.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом статті 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про охорону дитинства , на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того,

здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно з частинами першою, третьою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд керується тим, що позивач має позитивні характеристики як за місцем проживання.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оцінюючи висновок, наданий органом опіки та піклуванняДоманівської селищної ради від 08.07.2021 року, відповідно до якого доцільно визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно визначити разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей, оскільки в ньому наведені мотиви, чому орган опіки та піклування дійшов до висновку щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зокрема, зібрані докази у справі свідчать про те, що позивач постійно піклується про дітей, бере участь у духовному та фізичному розвиткові; у батька наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дітей; проживаючи з батьком дітям не доведеться змінювати місце навчання та сталі соціальні зв`язки.

У постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц Велика Палата Верхового Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини та враховуючи тривалість проживання дітей за адресою разом з батьком, забезпечення сталості її соціальних зв`язків з батьком та у соціумомі в цілому, добросовісне виконання батьком батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на виховання дітей та розвиток, суд вважає, що даний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дочок разом з ним підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

З огляду на зазначене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах якнайкращим інтересам дітей відповідатиме те, що вони не змінюватиме своє місце проживання та залишиться проживати з батьком у звичному для них середовищі.

Враховуючи вище викладене суд вважає, за необхідне визначити місце проживання проживання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того суд зазначає, що залишаючи дочок проживати з батьком не можна тлумачити як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки мати дітей у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 2,12, 76-81,141,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 908 грн.

Заочне рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо протягом цього строку не буде подана заява про його перегляд відповідачем або апеляційна скарга позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк: позивачем з дня проголошення рішення; відповідачем у той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п.15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду або через Доманівський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду після набрання ним законної сили направити до Доманівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) .

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2021 року

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко