Постанова

від 23.09.2007 по справі 44/139-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2007

р.                                                          

Справа № 44/139-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В.,

суддя Білоконь Н.Д., суддя Сіверін В.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Гученка О.В., дов. б/н від 04.05.07 р. у справі

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

(вх. № 2152 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від

04.06.07 р. у справі № 44/139-07

за позовом державного

підприємства Міністерства оборони України "Харківський комбінат побутового

обслуговування", м. Харків,

до суб"єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків,

про стягнення 20291,34 грн.,

встановила:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківський

комбінат побутового обслуговування», позивач, звернулося до господарського суду

Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1, відповідача, про стягнення з останнього заборгованості з

орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень НОМЕР_1 за період з

01.12.2005 р. по 01.04.2006 р. з урахуванням індексу інфляції в сумі 3610,96

грн., 90,18 грн. - 3 процентів річних за весь період прострочення, та 16590,20

грн. - неустойки за порушення зобов"язання про  повернення орендованого майна.

Рішенням господарського суду Харківської області  від 04.06.2007р. у справі № 44/139-07 (

колегія суддів у складі: головуючий суддя Дюкарєва С.В., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Ільїн О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3610,96 грн. основного

боргу з урахуванням індексу інфляції, 90,18 грн. річних, 5000,00 грн.

неустойки, 102,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 11590,20 грн. неустойки відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в

якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове

рішення, яким відмовити позивачу в стягненні з відповідача заборгованості з

орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень НОМЕР_1 за період з

01.12.2005 р. по 01.04.2006 р. з урахуванням індексу інфляції в сумі 2803,96

грн, 5000,00 грн. неустойки, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що: позивачем

неналежно  виконувались умови договору

про технічне забезпечення електропостачання позивача НОМЕР_1, який є

невід"ємною частиною розрахунку комунальних послуг та

загальноексплуатаційних витрат на утримання орендованого майна за договором

оренди НОМЕР_1, а саме: щодо пункту 2.1.2, який встановлює обов"язок

позивача здійснювати постачання відповідачу електроенергії в необхідних обсягах.  У зв"язку з цим відповідач не мав змоги

використовувати орендоване приміщення за призначенням, що відповідно до статті

193 Господарського кодексу України та статті 762 Цивільного кодексу України

звільняє відповідача від орендної плати за весь, період, протягом якого

орендоване приміщення не могло бути використане за призначенням.

Також вказує на те, що в порушення вимог пункту 2.2.2 договору

НОМЕР_1, яким позивач зобов"язався разом з представником

енергопостачальної організації проводити зняття 

показників  приладів  та фіксувати їх в двосторонньому акті

фіксації показників приладів, в останній раз такий акт був підписаний сторонами

лише  станом на 20.11.2005 р. 

Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд при винесенні

рішення в частині стягнення з відповідача неустойки не врахував тієї обставини,

що відповідач не міг виконати свого договірного зобов"язання щодо

повернення позивачеві орендованого майна у зв"язку з відмовою позивача

повернути відповідачеві особисте майно, використане ним для здійснення

поліпшень технічного стану предмету оренди та у зв"язку із забороною

позивачем доступа відповідача до об"єкту оренди. Відповідно до статті 613

Цивільного кодексу України позивач є кредитором, що прострочив, так як він не

вчинив дій, спрямованих на виконання пункту 2.5 договору  НОМЕР_1 щодо прийняття протягом місяця

об"єкта оренди, а також перешкодив 

діям позивача, які передують поверненню майна.

В судовому засіданні 06.09.2007 р. відповідач підтримав апеляційну

скаргу, 20.09.2007 р. відповідач до апеляційного господарського суду не

з"явився, хоча був повідомлений про це судове засідання (арк. спр. 62),

тому апеляційна скарга розглядається  за

відсутності відповідача.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить

залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції

скасувати в частині відмови в стягненні неустойки та прийняти нове рішення  про стягнення з відповідача неустойки в сумі

16590,20 грн.

В обгрунтування своєї позиції по справі посилається, зокрема, на те,

що : позивачем надавалися господарському суду першої інстанції двосторонні акти

фіксації показань приладів обліку електроенергії станом на 20.12.2005 р. та на

20.01.2006 р.: зобов"язання сторін з надання  приміщень в оренду та забезпечення

електроенергією регулюються різними договорами, а пунктом 7 статті 193

Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання

зобов"язань з мотиву, що зобов"язання другої сторони за іншим

договором  не було виконано.

Також вказує на те, що відповідач використовував орендовані

приміщення для зберігання власного майна та здійснював вивіз свого майна з цих

приміщень з моменту закінчення договору оренди, що підтверджується наявними в

матеріалах справи листами; у зв"язку з порушенням  відповідачем зобов"язання щодо

повернення орендованих приміщень позивач нарахував йому відповідно до статті

785 Цивільного кодексу України неустойку в розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представника

позивача та відповідача, перевірила правильність застосування місцевим

господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та

процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, а

рішення  господарського суду першої

інстанції - зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2001р. між Міністерством

оборони України в особі начальника головного квартирно-експлуатаційного

управління Міністерства оборони України Литвиненка В.В., орендодавцем, та

приватним підприємцем ОСОБА_1, орендарем, було укладено договір оренди

нежитлових приміщень НОМЕР_1, відповідно до умов якого орендодавець передав

орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлях НОМЕР_2

площею 375 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебувала на день

укладення договору та передачі за актом прийому-передачі на балансі Харківської

квартирно-експлуатаційної частини району. На виконання цього договору

30.03.2001 р. орендар передав  орендареві

орендоване нежитлове приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністра оборони України № 357 від

24.11.99 року та акту прийому-передачі будівель, споруд та земельної ділянки

військового містечка НОМЕР_2 від 03.04.2001 року Харківська КЕЧ району передала

на баланс Державному підприємству Міністерства Оборони України «Харківський

комбінат побутового обслуговування»будівлі та споруди, в тому числі орендовані

приватним підприємцем ОСОБА_1, про що було повідомлено відповідача та укладено

сторонами додаткову угоду від 11.06.2001 р.

Відповідно до пункту 10.1. договору НОМЕР_1 від 02.04.2001 р. його

строк визначено 5 років з моменту підписання, тобто до 02.04.2006 р.

Згідно з пунктом 3.2. договору 

договору НОМЕР_1 орендна плата складає 484,50 грн. без індексу інфляції

та ПДВ, та 581,40 грн. з ПДВ на місяць, яка повинна сплачуватись орендарем на

рахунок Орендодавця не пізніше 25 числа звітного місяця з урахуванням індексу

інфляції та ПДВ.

Крім того, 03.01.2004 р. між державним підприємством Міністерства

оборони України "Харківський комбінат побутового обслуговування",

постачальником, та СПД ФО ОСОБА_1, споживачем, було укладено договір НОМЕР_1

про технічне забезпечення електропостачання споживача , відповідно до умов

якого постачальник зобов"язується постачати споживачеві електричну енергію

в необхідних обсягах, а споживач  -

своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач орендну плату за період

грудень 2005 року - березень 2006 року не сплатив, в результаті чого утворилась

заборгованість перед позивачем у розмірі 3286,40 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу., а частиною 1 статті 530 цього Кодексу передбачено, що якщо у

зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач

звільняється  від плати за весь час,

протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він

не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з посиланням на

порушення відповідачем зобов"язань по оплаті електроенергії за договором

НОМЕР_1 про технічне забезпечення електропостачання споживача припинив подачу

відповідачу електроенергії в орендовані за договором НОМЕР_1 приміщення

протягом 2 днів у грудні 2005 р. та 19 днів у січні 2006 р., внаслідок чого

відповідач не міг використовувати це приміщення за призначенням, а позивач не

навів жодних правових підстав здійснення такого 

відключення.

А тому рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з

відповідача  3610,96 грн. основного боргу

слід змінити, стягнувши з відповідача 2733,40 грн.   заборгованості з орендної плати за період з

01.12. по 29.12.2005 р., з 20.01. по березень 2006 р (включно з ПДВ), 269, 59

грн. індексу інфляції та 75,07 грн. трьох процентів річних з урахуванням

зменшення суми орендної плати, що підлягає стягненню.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди НОМЕР_1

припинився 01.04.2006 р. у зв"язку із закінченням строку, на який його

було укладено та відмовою орендодавця від продовження дії договору.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від

його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на

умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктами 5.4. та 2.5. Договору оренди НОМЕР_1 у випадку

закінчення терміну дії договору та відмови від його продовження орендар повинен

повернути орендоване майно, а орендодавець повинен його прийняти протягом

одного місяця за актом прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським

судом першої інстанції, позивач неодноразово пропонував відповідачеві звільнити

займані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі, однак  орендоване приміщення відповідачем за актом

приймання-передачі позивачем япередано не було, а майно відповідача знаходиться

в спірних приміщеннях.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі, якщо

наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право

вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування

річчю за час прострочення.

За період прострочення повернення приміщення з 03.05.2006 року по

03.03.2007 р. позивач нарахував відповідачеві неустойку у розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення, яка склала 16 590,20 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем

було заборонено доступ відповідача до орендованого приміщення, а тому

відповідач не міг вивезти своє майно, не можуть вважатися обгрунтованими,

оскільки з матеріалів справи, зокрема наказа директора позивача №18 від

14.04.2006 р.,  вбачається, що

відповідачеві вхід на територію позивача було заборонено після 17:00 та до

09:00, а у робочий час вхід відповідача на вказану територію був безперешкодним.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт вивозу майна з орендованих

приміщень протягом року після закінчення строку договору.

Проте слід зазначити, що позивачем необгрунтовано нараховано

неустойку за користування відповідачем спірними приміщеннями протягом 10

місяців, оскільки згідно з приписами частини 6 статті 232 Господарського

кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов"язання, якщо інше не встановлено Законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

А отже неустойка за користування спірним майном підлягала

нарахуванню протягом травня - жовтня 2006 р. в сумі 9954,12 грн., а з

01.11.2006 р. нарахування неустойки припиняється.

Однак, керуючись принципом справедливості та на підставі статті

99, пункту З статті 83 Господарського процесуального кодексу України та з

урахуванням того, що  колегія суддів

вважає за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягала стягненню з

відповідача до 4000,00 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається та не заперечується

позивачем, що в спірних приміщеннях  було

здійснено ряд невід"ємних поліпшень, що суттєво збільшує вартість

орендованого майна, відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей та

здійснює благодійну діяльність.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, пунктом З

статті 83, статтями 99, 101-105 Господарськогго процесуального кодексу України,

колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007 р.

у справі № 44/139-07 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній

редакції: "Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_2, код НОМЕР_3) на користь 

державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський

комбінат побутового обслуговування" (АДРЕСА_1, п/р 26006301780347 у філії

Червонобаварського відділення Промінвестбанку, МФО 351287, код 22992373)

2733,40 грн. основного боргу з урахуванням ПДВ, 269,95 інфляційних, 75,07 грн.

3% річних, 4000,00 грн. неустойки, 130,32 грн. витрат по сплаті державного мита

та 75,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити".

Доручити господарському суду Харківської області видати

відповідний наказ.

Постанову в повному обсязі складено 25.09.2007 р.

         Головуючий суддя                              (підпис)                           Слюсарева Л.В. 

                                 Суддя                             (підпис)                           Білоконь Н.Д. 

                                  Суддя                            (підпис)                           Сіверін В.І.