Рішення

від 02.11.2021 по справі 624/524/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/524/21

№ провадження 2/624/271/21

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 02 листопада 2021 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/524/21,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія ,

представник позивача: Винник Анна Володимирівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю СТАРТ ,

представник відповідача: ОСОБА_3,

третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовська Марина Михайлівна,

вимоги позивача: про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди.

ВСТАНОВИВ:

СТОВ Мрія , в особі представника Винник А.В., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ СТАРТ , в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СТАРТ відносно земельної ділянки площею 5,1329 га, кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, розташованої на території Лозівської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовської М.М., індексний номер 56414030 від 02 лютого 2021 року та проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди), номер запису про інше речове право 40362503, ТОВ СТАРТ , з одночасним припиненням права оренди ТОВ СТАРТ , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323182000:03:002:0157.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до положень п. 3.1 Статуту СТОВ Мрія до товариства приєднано ТОВ Аграрний дім ім. Горького , в результаті чого СТОВ Мрія є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків ТОВ Аграрний дім ім. Горького .

08 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аграрний дім ім. Горького укладено договір оренди землі №1699, предметом якого є земельна ділянка площею 5,1329 га, кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, що розташована на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, строк дії договору - 10 років.

22 грудня 2011 року орендарем проведено державну реєстрацію договору оренди землі в Кегичівському відділі Держкомзему Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632318204000747.

Строк дії договору починається з дати його реєстрації, а саме з 22 грудня 2011 року, тобто термін дії договору оренди землі закінчується 22 грудня 2021 року.

Після смерті орендодавця ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1

26 травня 2021 року, під час об`їзду земельних масивів, було виявлено посів соняшника на земельній ділянці поверх посів позивача.

Згідно інформаційної довідки №260888301 від 10 червня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач довідався, що 15 січня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовською М.М., проведено державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, за іншим суб`єктом - ТОВ Старт , номер запису про інше речове право: 40362503.

Підставою для реєстрації іншого речового права, став укладений договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ Старт .

Позиція відповідача.

Відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ СТАРТ не скористалися своїм правом та не подали в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подали зустрічний позов.

Третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовська М.М. в письмових пояснення зазначила, що підставою для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6323182000:03:002:0157, директором ТОВ Старт надано укладений із власником земельної ділянки ОСОБА_1 відповідний договір оренди землі від 14 січня 2021 року №204. Станом на дату прийняття нею рішення за заявою від 15 січня 2021 року №43578190 згідно відомостей Державного реєстру речових прав (пошукові відомості Державного реєстру речових прав від 02 лютого 2021 року №242676505) та відомостей Державного земельного кадастру від 15 січня 2021 року №32390983 встановлено, що відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6323182000:03:002:0157 відсутні будь-які зареєстровані (чинні) речові права, похідні від права власності, зокрема, право оренди за суб`єктом СТОВ Мрія . Таким чином, встановлені обставини виключали можливість вчинення з боку реєстратора реєстраційних дій, спрямованих на подвійну реєстрацію права оренди на відповідну земельну ділянку.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

13 липня 2021 року СТОВ Мрія , в особі представника звернулося до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10 серпня 2021 року.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про місце дату та час повідомлені у встановленому законом порядку, натомість надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, окрім того:

- представник позивача - про підтримання позову;

- відповідачі - позов не визнають,

- третя особа - просить прийняти рішення на розсуд суду відповідно до наданих доказів у справі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

08 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аграрний дім ім. Горького укладено договір оренди землі 1699 відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,1329 га, що знаходиться на території Лозівської сільської ради. Договір укладено на 10 років.

Відповідно до п. 42 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (копія, а.с.14-18).

Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 грудня 2011 року за №632318204000747.

Поземельну книгу ХР 632310005 кадастровий номер земельної ділянки 6323182000:03:002:0157 відкрито 22 грудня 2011 року, реєстраційний номер 632318204000747 (копія, а.с. 27-31).

Згідно з витягу із статуту СТОВ Мрія вих. № 121 від 05 липня 2021 року п. 3.1 Статуту СТОВ Мрія до товариства приєднано ТОВ Аграрний дім ім. Горького , в результаті чого СТОВ Мрія є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків ТОВ Аграрний дім ім. Горького .

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 5,1329 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (копія, а.с. 32).

З довідки про виплату орендної плати згідно договору оренди вих. №119 від 05 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 отримує орендну плату за договором оренди землі від 08 червня 2010 року №2272 (копія, а.с. 35).

14 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ Старт укладено договір оренди землі №204 відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,1329 га, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 50598115 від 23 грудня 2015 року та має кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, договір укладено на 10 років (копія, а.с.63-64).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02 лютого 2021 року №242676505, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (копія, а.с.65).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються відповідними нормами, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення та державної реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.5 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації договору) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року, справа №322/1178/17, зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч.2 ст. 631 ЦК), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК.

Із урахуванням зазначених норм матеріального права і висновків Верховного Суду випливає, що 10-річний строк дії договору оренди землі від 08 червня 2010 року, укладеного між ТОВ Аграрний дім ім. Горького та ОСОБА_2 починається з дати реєстрації - 22 грудня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відтак, відсутність у наданих чи сформованих третьою особою витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про існуюче у позивача з 22 грудня 2011 року право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на строк 10 років, тобто їх неповнота, не спростовує встановленого законом пріоритету паперового носія перед відомостями ДЗК.

Згідно зі статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

Порядок державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки станом на момент їх укладання в 2011 році регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

На час укладення позивачем договору оренди землі з ОСОБА_2 його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

В даному випадку така реєстрація була здійснена 22 грудня 2011 року стосовно договору оренди землі укладеного з ОСОБА_2 за реєстраційним №632318204000747, про що в книгу було внесено запис №003.

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала таке право в Державному реєстрі прав, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, право якого зареєстроване у Державному реєстрі прав. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до зазначеного Реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ст. 3 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Ч. 3 ст.215 ЦК визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про оренду землі ).

За змістом ч. 2, 3 ст. 152 ЗК землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Одна й та ж сама земельна ділянка не може одночасно орендуватися різними юридичними особами (орендарями, землекористувачами). Укладення наступного правочину щодо користування земельною ділянкою можливе лише після припинення дії попереднього правочину: договору оренди землі припинення права оренди попереднього орендаря.

Крім того, слід зазначити, що як ЦК і ЗК, так і закони України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не передбачають подвійної реєстрації права на земельну ділянку, адже така реєстрація суперечила б змісту відносин оренди землі, та могла призвести до наявності багатьох повноправних і законних користувачів однієї й тієї ж земельної ділянки.

Таким чином, суд робить висновок про наявність достатніх правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Верховний Суд України неодноразово висловлювали правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

Рішення державного реєстратора підлягає скасуванню не лише із підстав недійсності оспорюваного договору оренди, але й з підстав порушення державним реєстратором норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Протиправні дії і рішення державного реєстратора призводять до виникнення ситуації з подвійною реєстрацією права користування землею на одну і ту саму земельну ділянку за різними особами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29 травня 2019 року №367/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Отже, на підставі вище викладено, суд приходить до висновку, що рішення реєстратора про проведення реєстраційної дії іншого речового права законодавству не відповідало, оскільки відомості про реєстрацію договору оренди землі на паперовому носієві має пріоритет над відсутніми у державному земельному кадастрі відомостями про існуюче у позивача 10-річне право оренди землі.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3,15,16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України №1952 було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1)про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України №1952.

Спір у даній справі пов`язаний із вимогою про визнання недійсним договору оренди землі і скасування рішення про проведену державну реєстрацію права оренди землі з тих підстав, зокрема, що договір оренди землі від 14 січня 2021 року укладений до закінчення і протягом строку дії раніше укладеного договору оренди землі від 08 червня 2010 року, а оскаржуване рішення державного реєстратора зумовило існування "подвійної реєстрації" права оренди землі на земельну ділянку та порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі.

Відтак, визнаючи недійсними спірний договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2021 року, суд також скасовує рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію відповідного права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди землі у відповідача ТОВ Старт .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія в особі представника Винник Анни Володимирівни до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Старт , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовська Марина Михайлівна, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Старт відносно земельної ділянки площею 5,1329 га, кадастровий номер 6323182000:03:002:0157, розташованої на території Лозівської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовської Марини Михайлівни, індексний номер 56414030 від 02 лютого 2021 року та проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди), номер запису про інше речове право 40362503, Товариство з обмеженою відповідальністю Старт , з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Старт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323182000:03:002:0157.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старт на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія , місцезнаходження: 63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка, вул. Колєснікова, буд. 71, код ЄДРПОУ 30378024,

представник позивача: Винник Анна Володимирівна, адреса для листування: 63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка, вул. Колєснікова, буд. 71,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Старт , місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Ворошилова, буд. 9,

представник відповідача: ОСОБА_3, адреса для листування: 64501, Харківська область, смт Сахновщина,

третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області Лозовська Марина Михайлівна, місцезнаходження: 64102, Харківська область, м. Первомайський, просп. 40 років Перемоги, буд. 1

Суддя Н.М. Куст