Постанова

від 27.09.2007 по справі 45/235-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2007

р.                                                          

Справа № 45/235-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Барбашова С.В. , Плужник О.В.

при

секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Іванова

О.В. (дов. №3 від 06.07.07р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського  апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1, м. Харків (вх. № 2464 Х/3) на рішення господарського

суду Харківської області від 11.07.07р. по справі № 45/235-07

за позовом Дочірнього

підприємства "Рідна Марка", м. Київ

до Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 1 983,10 грн., -    

встановила:

У травні 2007 року Дочірнє підприємство "Рідна Марка"

звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1477,67 грн.

основного боргу, 127,92 грн. пені, 100,13 грн. річних та 277,38 грн.

інфляційних, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач належним чином виконав умови

договору поставки товару від 28.02.2005 р., передав у власність відповідачеві

товар на загальну суму 3114,21 грн., а відповідач товар прийняв, проте оплату

його вартості здійснив лише  частково.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму судових

витрат по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.07р. по

справі № 45/235-07 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволені частково

та стягнуто відповідача на користь позивача 1477,67 грн. основного боргу, 90,23

грн.  річних, 277,38 грн. інфляційних,

105,98 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову

відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом

обставин справи, просить дане рішення скасувати та припинити провадження у

справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої

інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення, як необґрунтовану.

24.09.07р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду

від  Суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява, в якій відповідач просить розгляд

даної справи відкласти на інший день, в зв'язку із відрядженням до м.

Краснодар, пов'язаним з необхідністю знаходитись особисто при старт-запуску

обладнання, де відповідач є головним при шеф-монтажі. В підтвердження даної

заяви відповідач надав копію проїзного документу.

Присутній в даному судовому засіданні уповноважений представник

позивача - Іванов О.В. проти відкладення розгляду справи на інший день  заперечував, оскільки відповідач у судових

засіданнях як суду першої так і апеляційної інстанції участі не приймав.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що

клопотання відповідача (заявника апеляційної скарги) про відкладення розгляду

справи підлягає відхиленню, з огляду на те, що явка представників сторін у

судове засідання не є обов'язковою; позицію Суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1 викладено в апеляційній скарзі; зазначене клопотання

направлено відповідачем особисто без подання доказів щодо неможливості явки

його уповноваженого представника в дане судове засідання; розгляд справи вже

відкладався як судом першої так і апеляційної інстанції. Крім того, заявник

апеляційної скарги не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції

додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це

достатньо часу, однак жодних додаткових документів (доказів) суду апеляційної

інстанції не надав, а також мав можливість забезпечити участь при розгляді

даної справі свого представника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи

достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі

представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин

справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника

позивача, який підтримав свою позицію у справі, колегія суддів приходить до

висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних

підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської  області виходив з результатів встановлення та

дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за

якими встановив, що між позивачем та відповідачем у справі укладений договір

поставки товару НОМЕР_1. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався продати

відповідачеві товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти товар та

оплатити його вартість у відповідності з Договором.

Згідно з  п. 3.3. Договору

розрахунок за товар здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту передачі

товару відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за

Договором виконав, передав у власність відповідача товар на суму 3114,21 грн.,

що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах

справи, а  відповідач товар прийняв від

позивача, проте оплату його вартості здійснив лише частково в сумі 1636,54 грн.

За таких обставин, господарський суд визначився, що в зв'язку з

порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару

згідно  договору поставки товару від

28.02.2005 р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі

1477,67 грн.

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж

кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Відповідно до ст. 193 господарського кодексу України суб'єкти

господарювання  та  інші 

учасники  господарських

відносин  повинні  виконувати 

господарські  зобов'язання

належним чином відповідно до закону, 

інших правових актів,  договору, а

за відсутності   конкретних   вимог 

щодо  виконання  зобов'язання 

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При винесенні рішення господарський суд послався на те, що

оскільки заборгованість в сумі 1477,67 грн. відповідачем не погашена, факт

порушення відповідачем умов спірного Договору та вимог чинного законодавства

доведений позивачем у повному обсязі та належним чином і підтверджується

матеріалами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги визнані судом обґрунтованими

та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується

колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -

на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних

засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає

зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги

обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому,

узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку

регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття цілком правомірного

рішення.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми місцевий господарський суд дійшов

правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача

277,38 грн. інфляційних збитків та 90,23 грн. -3 % річних правомірні,

обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності

з вимогами чинного законодавства.

Крім того, відповідно до загальних засад відповідальності

учасників господарських відносин, сторони у п. 5.2. Договору передбачили

відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе

зобов'язань, шляхом застосування до правопорушника санкцій у вигляді сплати

пені, що відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону

України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з чим позовні вимоги

в частині стягнення пені в розмірі 105,98 грн. також правомірно визнані судом

першої інстанції такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині щодо

стягнення пені в сумі 21,94 грн. господарський суд відмовив, за їх

необґрунтованістю.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідач в

судове засідання господарського суду не з'явився, оскільки не був повідомлений

про відкладення розгляду справи. Крім того, скаржник вказує, що оскільки на

його  прохання надати копії договору,

накладних, довіреностей на отримання товару, актів звірок за підписом та

печаткою відповідача, позивач відповів відмовою та до господарського суду

зазначені документи не представив, відповідач вважав справу закритою. Також,

відповідач стверджує, що договір з позивачем у даній справі він не укладав та

товар відповідно не отримував.

Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги,

оскільки належних доказів в підтвердження обставин, викладених в апеляційній

скарзі, відповідач не представив.     

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу

України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності,

сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим

особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалою

від 18.06.07р. відкладав розгляд справи з-за відсутності представників сторін

та надав їм можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22

Господарського процесуального кодексу України.

Також, в силу ст. 77 Господарського процесуального кодексу

України  господарський суд відкладає

розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішений в даному

судовому засіданні, зокрема з причини неявки представників сторін або інших

учасників процесу. Однак, враховуючи те, що 

відповідач був належним чином повідомлений господарським судом про день,

час та місце розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що неявка

представника відповідача не перешкоджала вирішенню даного господарського спору

по суті, так як у справі зібрано достатньо доказів для його вирішення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу

України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33

Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами

виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують

його вимоги та заперечення.

Факт наявності заборгованості та її розмір відповідач в

апеляційній скарзі не оспорює. Більш того, апеляційна скарга відповідача не

містить жодного обґрунтування або мотивованого заперечення щодо вирішеного

господарським судом спору по суті. Заявник скарги не навів жодних фактичних

даних, що спростовують факти, які було покладено в основу оскаржуваного

судового рішення, а також не представив доказів, які б підтверджували реальну

та правову обґрунтованість для звільнення від відповідальності за неналежне

виконання умов спірного Договору.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України,

сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними

правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів

другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного

дослідження всіх обставин справи.

Позивач в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості надав

суду першої інстанції достатньо доказів для визнання їх обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню. Проте, відповідач, ігноруючи вимоги суду

першої інстанції, не вжив ніяких заходів та ніяким чином не сприяв повному та

об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, зокрема не надав жодних

заперечень проти позову, та фактично ухилявся від прийняття участі у судових

засіданнях як господарського суду та і суду апеляційної інстанції. 

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що в процесі розгляду

справи як господарським судом так і судом апеляційної інстанції, відповідачем

ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на

підтвердження його заперечень проти позовних вимог, а також доказів наявності

іншого розміру боргу або взагалі його відсутності, надано не було, тому колегія

суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується

з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність

позовних вимог в сумі  1477,67 грн.

Слід також зазначити, що господарський суд дав належну правову

оцінку усім обставинам справи та правомірно послався на те, що передача товару

на суму  3114,21 грн. за спірним

Договором відбулася, а надані позивачем докази, свідчать про документальну

доведеність цього факту, в зв'язку з чим право позивача порушене, через що

підлягає відновленню шляхом стягнення вартості отриманого, але неоплаченого у

повному обсязі відповідачем товару.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена

фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення

господарського суду Харківської області від 11.07.07 року по справі №

45/235-07   прийняте без порушень норм

матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана

апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його

зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п.

1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.07 року

по справі № 45/235-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                            

       Барбашова С.В. 

Плужник О.В.