Постанова

від 02.11.2021 по справі 352/2408/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2408/19

Провадження № 22-ц/4808/1533/21

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представників апелянта Соботника В.Й., Борсука Д.Я., представників третіх осіб: ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ТОВ Кредо-ІФ - Чежегової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Бородовського С.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до Узинської сільської ради в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Цалина Андрія Богдановича, Івано-Франківської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо-ІФ про скасування рішення державного реєстратора про внесення змін щодо права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Узинської сільської ради в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Цалина Андрія Богдановича, Івано-Франківської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо-ІФ про скасування рішення державного реєстратора про внесення змін щодо права власності на нерухоме майно.

17.09.2021 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, у якій послалась на те, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державний реєстратор речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 вніс зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 47762517), згідно яких видалив як підставу набуття права власності договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, №1/14 від 09.03.2015 року та акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень №1/14 від 16.03.2016 року. Видавником видалених документів є ТОВ Кредо-ІФ та ОСОБА_1 . Натомість додано договір купівлі-продажу №2/16 від 17.05.2016 року та акт приймання-передачі нерухомого майна №2/16 від 17.05.2016 року. Видавником доданих документів є ТОВ Кредо-ІФ та ОСОБА_1 . Позивачка ствердила, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки із проведенням державної реєстрації змін щодо підстави виникнення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, порушено її право на цю квартиру. Судові спори щодо спірного нерухомого майна тривають з червня 2016 року. 22.05.2019 року Верховний Суд залишив в силі постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 року по справі №344/8030/16-ц, згідно якої договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, №1/14 від 09.03.2015 року, укладеного між ТОВ Кредо-ІФ та ОСОБА_1 , предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_1 - визнано недійсним. З метою невиконання рішення суду в справі №344/8030/16-ц державний реєстратор Цалин А.Б. за зверненням ТОВ Кредо-ІФ прийняв рішення №47762517 про зміну підстав набуття права власності та видалив договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, №1/14 від 09.03.2015 року і вніс договір купівлі-продажу №2/16 від 17.05.2016 року та акт приймання-передачі нерухомого майна №2/16 від 17.05.2016 року. При цьому державний реєстратор (відповідач в справі) не перевірив наявність обтяження на вказане нерухоме майно, зокрема, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23.06.2016 року в справі №344/8030/16-ц накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.10.2016 року по справі №344/13999/16-к - заборонено будь-яке розпорядження таким майном, у зв`язку з чим будь-які реєстраційні дії є неприпустимими. Оскільки нею оскаржується вказане рішення державного реєстратора Цалина А.Б. про зміну підстав набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , виникла необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення дії вказаного рішення відповідача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позовних вимог. Вказувала, що згідно вказаного рішення власником спірної квартири є ОСОБА_1 , яка вживає заходи щодо користування та розпорядження зазначеним майном, не дивлячись на наявні заборони, зокрема, звертається до прокуратури, поліції з вимогами про те, що є власником спірного майна та має намір відключити квартиру від сигналізації, при цьому долучає витяг з Державного реєстру речових прав, у якому міститься оскаржуване рішення державного реєстратора. Тому позивачка переконана, що існує велика ймовірність того, що в період розгляду цієї справи у суді зареєстрований власник майна ОСОБА_1 реалізує своє право користування та розпорядження спірною квартирою, що змусить її (позивачку) в подальшому пред`являти нові позови з метою захисту своїх майнових прав.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення державного реєстратора Цалина Андрія Богдановича, індексний номер: 47762517 від 12.07.2019 року, за результатом якого здійснено зміни підстави виникнення права власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 949066426101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття зазначених позивачкою заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, суд вважав, що не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування. Позивачка належним чином не обґрунтувала доцільність забезпечення позову визначеним у заяві способом. Тому суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вважає, що такий висновок суду є необґрунтованим з огляду на викладені у позові та в заяві про забезпечення позову обставини, які підтверджені відповідними доказами. Крім того, зазначає, що на підставі рішення державного реєстратора, що оскаржується, не зважаючи на існуючі заборони, здійснено державну реєстрацію місця проживання в період розгляду даної справи у суді, що підтверджується довідкою про зареєстрованих осіб.

Із зазначених підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про забезпечення позову.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

У засіданні апеляційного суду представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у скарзі. Просили ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Представники третіх осіб заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на недоцільність та неефективність способу забезпечення позову, про який просить позивачка. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідачі не з`явились в судове засідання, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачкою та відповідачем - державним реєстратором існують спірні правовідносини з приводу скасування рішення державного реєстратора про зміну підстави виникнення права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивачка просить забезпечити позов в спосіб зупинення дії оскаржуваного рішення державного реєстратора, посилаючись на те, що третя особа ОСОБА_1 , з якою в неї тривалий час існує спір з приводу права власності на зазначене нерухоме майно, вчиняє дії, що вказують на ймовірність реалізації ОСОБА_1 свого права користування та розпорядження спірною квартирою, що змусить позивачку в подальшому пред`являти нові позови з метою захисту її майнових прав. Зокрема, не дивлячись на наявні заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ним розпоряджатися, вона звертається в різні правоохоронні органи з вимогами про те, що є власником спірного майна та має намір відключити квартиру від сигналізації, при цьому долучає витяг з Державного реєстру речових прав, у якому міститься оскаржуване рішення державного реєстратора. Також зареєструвалась на проживання в спірній квартирі.

Забезпечення позову урегульовується положеннями Глави 10 ЦПК України. З аналізу статей 149-153 ЦПК України слідує, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що спори щодо квартири АДРЕСА_1 , яка фактично є предметом спору між позивачкою та третьою особою ОСОБА_1 , тривають з червня 2016 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23.06.2016 року по справі №344/8030/16-ц накладено арешт на вищевказану квартиру. Також щодо посадових осіб ТОВ Кредо-ІФ було порушено кримінальне провадження, у рамках якого ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.10.2016 року по справі №344/13999/16-к - заборонено будь-яке розпорядження вказаною квартирою.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Судом встановлено, що в рамках різних проваджень на спірне нерухоме майно накладено обтяження двох видів.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

В даній справі позивачка просить забезпечити позов у спосіб заборони дії оскаржуваного рішення державного реєстратора про зміну підстави виникнення права власності на спірне нерухоме майно.

Проте, внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, запис вже є доконаною, вчиненою дією, і абсолютно незрозуміло, яким чином можна виконати зупинення дії такої вчиненої дії.

Оскільки, такий спосіб забезпечення, як зупинення дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, спрямований саме на недопущення виконання такого рішення, його втілення в матеріальну форму, а в даному ж випадку, рішення вже виконане, втілене в життя - певна інформація внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не є ефективним, а також є правильним висновок суду першої інстанції, що позивачка не довела доцільність забезпечення позову саме в такий спосіб і що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду на випадок позитивного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростовують, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням наведених обставин, норм процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, положень статті 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року