Рішення

від 21.10.2021 по справі 920/929/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2021м. СумиСправа № 920/929/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/929/21

за позовом Виконувача обов`язків керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 65)

в інтересах держави в особі позивачів:

1)Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) ,

2)Державного професійно-технічного навчального закладу «Свеський професійний аграрний ліцей» (41226, Сумська область, смт. Свеса, вул. Грушевського, 9, код ЄДРПОУ 02547458)

до відповідача Приватного підприємства «Ямпіль Інвест» (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, бул. Ювілейний, 2, код ЄДРПОУ 34113192),

про визнання недійсним договору підряду

за участю представників сторін:

прокурор: Мурашко Т.А. (службове посвідчення від 25.01.2021 №059480),

від позивачів: 1)Сєдєлєва Т.А. (довіреність від 14.09.2021 №9-18-0.611-85/62-21)

2)не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

встановив:

25.08.2021 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт №2, укладений 31.05.2021 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Свеський професійний аграрний ліцей» та приватним підприємством «Ямпіль-Інвест» , судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/929/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 21.10.2021; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення учасники справи були належним чином повідомленні про місце, дату та час розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 21.10.2021 судом встановлено:

Прокурор у підготовче судове засідання прибув.

Представник першого позивача у підготовче судове засідання прибув, 06.09.2021 електронною поштою надіслав пояснення у справі (вах№7785/21).

Представник другого позивача у підготовче судове засідання не прибув, 12.10.2021 надіслав пояснення від 06.10.2021 №671 (вх№8679/21), відповідно до яких позовні вимоги прокурора підтримав та просив позов задовольнити, розглянувши справу без участі представника Державного професійно-технічного навчального закладу «Свеський професійний аграрний ліцей» . Дані пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не прибув, надіслав пояснення від 05.10.2021 №05-10/21-юр (вх №8548/21 від 05.10.2021 - електронною поштою; вх №8683/21 від 12.10.2021 - поштою), згідно з якими повідомив, що до початку розгляду справи по суті позов прокурора визнає та керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України просить стягнути з відповідача 50% судового збору. Крім того, відповідач просив провести підготовче та судове засідання без участі його представника. Зазначені пояснення залучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні прокурор та представник першого позивача просили розглянути справу по суті у даному судовому засіданні.

Суд вважає, що під час підготовчого судового засідання вирішенні всі питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Враховуючи клопотання другого позивача та відповідача, викладені в їх поясненнях, щодо розгляду справи без участі їх представників, а також надану прокурором та представником першого позивача письмову згоду на перехід до початку розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, керуючись ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, якою закрито підготовче провадження у справі №920/929/21 та розпочато розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Прокурор та представник першого позивача у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримали, просили позов задовольнити.

Судом оголошено позицію другого позивача, який у поданих поясненнях позов прокурора підтримав та оголошено позицію відповідача, який у поданих поясненнях позов прокурора до початку розгляду справи по суті визнав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

На виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт №2, укладений 31.05.2021 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Свеський професійний аграрний ліцей» та приватним підприємством «Ямпіль-Інвест» .

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

У Рішенні Трегубенко проти України від 02.11.2004 Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить „суспільний інтерес» . Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, „інтерес суспільства» та „умови, передбачені законом» . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, „справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавленім власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Порушення інтересів держави полягає у незаконній передачі в оренду майна закладу освіти, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на відчуження та використання не за освітнім призначенням; у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки в користування. Вищезазначені порушення призвели до того, що земельна ділянка, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу, незаконно перейшла у користування ПП Ямпіль Інвест .

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а також недопущення незаконного відчуження майна закладу освіти і використання його всупереч освітнім цілям та порядку, визначеному законом.

У зв`язку із тим, що ПП Ямпіль Інвест незаконно набуло право на користування земельною ділянкою навчального закладу, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка є державною власністю, передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Укладення вказаного договору сторонами в порушення установленого порядку, передача земельної ділянки навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності порушує державні інтереси.

Згідно ст. 80 Закону України Про освіту об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Також у даному випадку позов поданий прокурором з урахуванням зазначених вище трьох критеріїв доцільності втручання держави у право особи на володіння майном: 1) при укладенні договору допущено очевидне порушення вимог закону щодо заборони використання майна закладу освіти не для освітніх цілей; законодавчій забороні землекористувачу на праві постійного користування виходити за межі прав, передбачених ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України; укладання договору усупереч установленого порядку та з метою приховування іншого договору; 2) вказаний спір має суспільний інтерес, оскільки майно, що передане в оренду - майно освітнього признання, надане закладу освіти в порядку ст. 24 Земельного кодексу України для освітніх та дослідних цілей; 3) втручання у власність є пропорційним визначеним цілям, оскільки спірний договір укладений сторонами в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України Про освіту , а майно, яке мало використовуватися для освітніх цілей, не використовується з моменту укладення договору за цільовим призначенням.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з огляду на наступне.

Відповідно до Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу Свеський професійний аграрний ліцей (далі - ДПТНЗ Свеський ПАЛ ), затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №1611 від 13.12.2017 року, Державний професійно-технічний навчальний заклад Свеський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти ( п.1.1).

Цивільні права та обов`язки професійного ліцею виникають з моменту його створення і припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його припинення (п.2.1 Статуту).

Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Отже, ДПТНЗ Свеський ПАЛ має право звертатися до суду за захистом порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, зокрема, прав землекористувача на праві постійного користування земельними ділянками освітнього призначення.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грантів.

Пунктом 25-1 вказаного положення передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2016 №308, вказують, що Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 вищевказаного Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно зі змінами, внесеними до ст. 122 Земельного кодексу України Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , від 06.09.2012, який набрав чинності 01.01.2013, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб передані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, відповідно до п.п. 13 п. 4 якого Головне управління здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених чинним законодавством, на території Сумської області.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення покладено на Головне управління Держгеокадастру Сумській області.

Таким чином, позивачами в даному спорі є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, як орган державного контролю за дотриманням земельного законодавства, та ДПТНЗ Свеський ПАЛ , який має право звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним договору підряду на виконання науково-технічних робіт.

Водночас, Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області та ДПТНЗ Свеський ПАЛ не вжито заходів щодо оскарження вищезгаданого договору, не зважаючи на очевидний характер порушень, що свідчить про їх бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено відповідні листи-повідомлення Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області (від 06.07.2021 №55/3-2255вих-21) та ДПТНЗ Свеський ПАЛ (від 06.07.2021 №55/3-2256вих-21).

ДПТНЗ Свеський ПАЛ надіслало прокурору відповідь від 09.07.2021 №425, з якої слідує, що вказаною установою заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть у зв`язку з відсутністю фінансування.

Від Головного управління Держгеокадастру в Сумській області прокурором отримано відповідь від 12.07.2021 №0-18-06-4047/2-21, з якої слідує, що вказаним органом заходи судового захисту інтересів держави не вживались та Головне управління Держгеокадастру в Сумській області не заперечує щодо подачі відповідного позову прокурором

Таким чином, з вказаних листів уповноважених органів наміру вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку прокурором не простежено, що і було розцінено останнім як бездіяльність уповноважених органів в даному випадку.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю захисту інтересів держави в даному випадку.

Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами допущено бездіяльність, прокурором виконані вимоги ч. 4 ст. 53 ГПК України та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову у даній справі прокурором в інтересах держави.

Прокурором позовні вимоги обґрунтовано тим, що вивченням Шосткинською окружною прокуратурою стану законності щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в постійне користування підприємствам та організаціям державної та комунальної форми власності району, встановлено факт порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області як органу контролю у сфері земельних відносин та Державного професійно-технічного навчального закладу Свеський професійний аграрний ліцей (далі - ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей ) як землекористувача на праві постійного користування земельними ділянками освітнього призначення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом ДПТНЗ Свеський ПАЛ - Державний професійно-технічний навчальний заклад Свеський професійний аграрний ліцей є державною організацією (установою, закладом), заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, і є підзвітним йому, що в свою чергу свідчить про певну специфіку регулювання його господарської діяльності, яка здійснюється, зокрема і Законом України „Про управління об`єктами державної власності".

Згідно з витягу НВ-5902239792015 від 21.08.15 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ДПТНЗ Свеський ПАЛ передано в постійне користування земельну ділянку площею 20,00 га (кадастровий номер 5925683000:02:009:0021) для ведення підсобного сільського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Орлівської сільської ради Ямпільського району Сумської області (на даний час Свеської селищної територіальної громади Шосткинського району Сумської області відповідно до положень Постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 Про утворення та ліквідацію районів , розпорядження Кабінету Міністрів України №723-р від 12.06.2020 Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області ).

31.05.2021 між ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей , іменований в договорі Підрядник , та приватним підприємством Ямпіль Інвест , іменованим в договорі Замовник , укладено договір підряду №2 на виконання науково-технічних робіт терміном до 31.12.2023.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Підрядник зобов`язується на землях загальною площею 20,00 га, що знаходяться на території Свеської селищної ради Шосткинського району за межами населених пунктів у користуванні Підрядника на праві постійного користування, розробити та передати за завданням замовника науково-технічну роботу (НТР) на тему: Модернізація технології обробітку ґрунту, догляду за посівами, внесення добрив, захисту рослин та вирощування зернових та технічних культур для умов Шосткинського району Сумської області , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника наприкінці кожного поточного року після проведення відповідного етапу робіт у розмірі 46000,00 грн.

Згідно п.п. 4.2.1., 4.3.1 Замовник залишає у своїй власності врожай, отриманий при проведенні досліджень, а Підрядник зобов`язаний розробити та передати Замовнику НТР.

Вищезазначений договір укладено усупереч вимогам чинного законодавства та останній підлягає визнанню недійсними з наступних підстав.

У відповідності до ст. 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей є державною установою. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом закладу.

Згідно п. 1.4 Статуту ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом; право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Право постійного користування є одним з двох можливих титулів, що надає право користування землею: глава 15 ЗК України Право користування землею передбачає користування землею на праві постійного користування та на праві оренди землі.

Права землекористувачів визначені ст.95 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, саме ДПТНЗ Свеський ПАЛ , як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця право самостійно господарювати підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Згідно договору підряду на виконання НТР від 31.05.2021, укладеного між приватним підприємством Ямпіль Інвест та ДПТНЗ Свеський професійний аграрний ліцей , обробкою земельної ділянки, збором врожаю на прощі 20,00 га займається в повному обсязі замовник. Для обробітку земельної ділянки приватне підприємство використовує тільки власні трудові, фінансові, матеріально-технічні ресурси .

Таким чином, наведене свідчить, що право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно положень ст. 92 ЗК України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - ДПТНЗ Свеський ПАЛ , а приватним підприємством Ямпіль Інвест шляхом обробки землі та збору врожаю.

Право самостійного господарювання як право, надане ч. 1 ст.95 ЗК України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування, а приватному підприємству Ямпіль Інвест , що суперечить вимогам вказаної норми права.

Таким чином, Договір підряду №2 про виконання науково-технічних робіт від 31.05.2020 не відповідає вимогам ст.ст. 92, 93, 95, 96 ЗК України.

Взявши на себе вказані вище права та обов`язки за спірним договором, ДПТНЗ Свеський ПАЛ здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Водночас, повноважень щодо розпорядження землею навчальний заклад не має.

Використання приватним підприємством Ямпіль Інвест земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства, про що можна дійти висновку з наступного.

Зі змісту глави 15 ЗК України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Земельні ділянки, які використовує приватне підприємство Ямпіль Інвест , не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється Приватним підприємством Ямпіль Інвест за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В дійсності сторони мали на меті укладання договору оренди, оскільки за укладеним спірним договором фактично відбулася передача земельної ділянки Приватному підприємству Ямпіль Інвест та використання її для здійснення підприємницької діяльності зі сплатою коштів навчальному закладу за користування.

Крім того, відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Таким чином, суттєвими умовами цього договору є проведення особою, що є фахівцем з тих чи інших питань, певного виду робіт (досліджень) і передачу кінцевого результату замовнику та оплата цих робіт.

У даному випадку метою укладання спірного договору є не отримання певного продукту, а саме можливість користування замовником конкретними земельними ділянками навчального закладу з можливістю проводити сільськогосподарську діяльність зі сплатою коштів за користування землею.

Вказане підтверджується як самими умовами договору, так і фактичною неможливістю виконати ті його умови, що пов`язані саме з проведенням досліджувальних робіт.

Фактично науково-технічні роботи навчальним закладом не можуть бути виконані.

Так, ДПТНЗ Свеський ПАЛ відповідно до ст. 17 Закону України Про професійно-технічну освіту є закладом освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Згідно з ліцензією на здійснення освітньої діяльності забезпечує здобуття учнями професій: продавець продовольчих товарів; слюсар з ремонту с/г машин і устаткування; тракторист-машиніст с/г (лісогосподарського); виробництва /категорія "А1","А2","В17; електрогазозварник; плодоовочівник; кухар; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; кондитер; верстатник широкого профілю; водій автотранспортних засобів (категорія С , СІ ). У штатному розписі закладу відсутні посади працівників галузі агрономії. У закладі також немає працівників з дипломом за напрямом підготовки агрономія .

Будь-якої матеріально-технічної бази та фахівців для проведення науково-технічних робіт за темою: Модернізація технології обробітку ґрунту, догляду за посівами, внесення добрив, захисту рослин та вирощування зернових та технічних культур для умов Шосткинського району Сумської області заклад не має.

Таким чином, аналізом умов спірного договору встановлено, що метою його укладення та основною його ознакою є платне користування земельною ділянкою зі сплатою плати за користування.

Таким чином, вказаний правочин відповідно до ст.235 ЦК України є удаваним, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі .

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі встановлено істотні умови договору оренди землі та зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92, 93, 96 ЗК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як закріплено у ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується правомірність і обґрунтованість звернення прокурора з даним позовом, а також невідповідність спірного договору вимогам ст. ст. 92, 93, 95, 96 Земельного кодексу України, що є підставою визнання договору недійсність відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Прокурором при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №1368 від 09.08.2021 сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті подані пояснення, в яких він визнає позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку з чим в порядку ст. 130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора 50% судового збору.

Таким чином, відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи положення ч.1 ст. 130 ГПК України, прокурору за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 1135,00 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого прокурором за платіжним дорученням №1368 від 09.08.2021 в сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 194-220, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт №2, укладений 31.05.2021 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Свеський професійний аграрний ліцей» (41226, Сумська область, смт. Свеса, вул. Грушевського, 9, код ЄДРПОУ 02547458) та приватним підприємством «Ямпіль-Інвест» (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, бул. Ювілейний, 2, код ЄДРПОУ 34113192).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ямпіль Інвест» (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, бул. Ювілейний, 2, код ЄДРПОУ 34113192) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять грн 00 коп.) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2021.

Суддя В.Л. Котельницька