Ухвала

від 20.10.2021 по справі 904/4028/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4028/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників :

Скаржника1 (представник АТ НАК Нафтогаз України ) - Будник Б.А. (дов. № 14-183 від 07.10.2021)

Скаржника 2 (представник АТ Укртрансгаз ) - Болдін В.В. (дов. 1-2586 від 17.12.2020)

Відповідача (представник КПТМ Криворіжтепломережа ) - Лотанюк С.В. (дов. № 38 від 06.01.2021)

Третя особа (представник АТ Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз) - Вознюк Є.В. (дов. № 007.1Др-173-1220 від 14.12.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача: Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України",

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз,

про повернення безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 11 353,006 тис. куб. метрів, або стягнення 75 866 916,71 грн - що є вартістю безпідставно набутого майна , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі № 904/4028/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021, в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено у повному обсязі.

05.08.2021 АТ "Укртрансгаз" подано через суд апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі

№ 904/4028/19, у якій скаржник просить суд скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" повністю .

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 904/4028/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на 20 жовтня 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

16.08.2021 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК" Нафтогаз України") подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19, в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4028/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19; об`єднано касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі № 904/4028/19 в одне касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 20 жовтня 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.10.2021 № 29.3-02/3679 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/4028/19 за результатами якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021.

Від АТ " Дніпропетровськгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому третя особа просить суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому відповідач просить суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз".

Заслухавши доповідь судді Жукова С.В., пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, пояснень та відзиву на касаційні скарги, а також доводи клопотань про закриття провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України", колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст. 300 ГПК України, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках; якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження, тобто з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також розглядає доводи скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі вказало, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанції застосували норму права без урахування правових висновків викладених у подібних правовідносинах, а саме у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17.

На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі п. 1, 2 ч.2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19 та від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, а в основу прийнятої оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19 покладено висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2019 у справі № 925//1472/17 та від 12.11.2019 у справі № 909/953/18 щодо правовідносин які не є подібними до правовідносин у справі що переглядається, а тому не можуть бути застосовані.

У постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, на неврахування висновків у якій послалося АТ "Укртрансгаз" та в якій предметом розгляду була вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення його вартості, Верховний Суд вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону , адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України ).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Водночас, у справі, що розглядається, суди встановили відсутність у відповідача підтверджених номінацій на спірні обсяги газу у спірний період та виходили з того, що несанкціонований відбір газу, а саме без номінацій (підтвердженого обсягу газу від постачальника) при наявності договорів на постачання, транспортування та розподілення природного газу, розцінюється судом як господарська операція, яка здійснювалася в межах укладених договорів.

Отже, висновок про застосування норм ст. ст. 1212 - 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі, сформований Верховним Судом, і, враховуючи установлені у цій справі обставини наявності договорів про постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", договорів про транспортування природного газу та його розподілення, тобто наявності відповідних правових підстав, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність передбачених ст. ст. 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна позивача відповідачем, а отже оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до наведеного висновку Верховного Суду. Відтак, наведене спростовує аргументи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" про неврахування судами позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19.

Посилання АТ "Укртрансгаз" на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики колегією суддів оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв`язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові від 22.06.2018 по справі № 904/5621/17 є необґрунтованим, оскільки предметом позову у вказаній справі є дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді, натомість предмет позову у справі № 904/4028/19 є повернення безпідставно набутого майна природного газу або стягнення 75 866 916,71 грн - що є вартістю безпідставно набутого майна.

Посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові від 04.04.2018 по справі № 904/5094/17 є необґрунтованим, оскільки предметом позову у вказаній справі являється припинення дій, що порушують право, натомість предмет позову у справі № 904/4028/19 є повернення безпідставно набутого майна природного газу або стягнення 75 866 916,71 грн - що є вартістю безпідставно набутого майна.

Посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові від 22.03.2018 по справі № 904/2092/17 є необґрунтованим, оскільки предметом позову у вказаній справі є дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді, натомість предмет позову у справі № 904/4028/19 є повернення безпідставно набутого майна природного газу або стягнення 75 866 916,71 грн - що є вартістю безпідставно набутого майна.

Посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові від 19.02.2019 по справі № 925/1477/17 колегією суддів оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 925/1477/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові від 18.05.2020 у справі №826/16697/17 колегією суддів вважається необґрунтованим, оскільки у вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків".

Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.

Досліджуючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд звертає увагу, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене та оскільки доводи скаржників про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, а підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, відповідно до якого суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19 слід закрити.

Керуючись ст. ст. 234, 287, п. 4,5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, Верховний Суд, -

-

УХВАЛИВ :

1. Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 904/4028/19 закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко