Ухвала

від 04.11.2021 по справі 200/12162/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 200/12162/19-а

адміністративне провадження № К/9901/38004/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №200/12162/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов задоволено, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невиконання вимог пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України, а саме: неперерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (КБК платежу 14010100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 28405,32 грн на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000); зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (КБК платежу 14010100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 28405,32 грн на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000); стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Руссоль-України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року набрало законної сили 21 липня 2020 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення, рішення залишено без змін.

20 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Руссоль-Україна до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення. Оскільки рішення суду ані в добровільному, ані в примусовому порядку не виконано, заявник просить встановити судовий контроль.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у справі №200/12162/19-а заяву задоволено. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області подати до 02 вересня 2021 року звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі №200/12162/19-а щодо перерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість №UA308999980313060029000005339 (КБК платежу 14010100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 28405,32 грн на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону на час її подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Реалізація судом повноважень щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентується положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів установила, що у спірній ситуації відповідач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №200/12162/19-а, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Наведений у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише такі ухвали суду апеляційної інстанції: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх апеляційного перегляду, серед яких відсутня ухвала про встановлення судового контролю.

Також Суд звертає увагу на те, що у цій ситуації скаржнику було забезпечено належні процесуальні умови для реалізації основоположного права на апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого в його справі, яке (таке право) гарантоване статтею 129 Конституції України. Водночас касаційне оскарження вказаного судового рішення положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не допускається.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , п. 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , п. 37; рішення у справі Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), п. 32; рішення у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia), п. 29).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що відповідачами оскаржується ухвала суду першої інстанції про встановлення судового контролю (пункт 25 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України), яка відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №200/12162/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко