Ухвала

від 10.08.2021 по справі 354/946/21

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/946/21

Провадження № 1-кп/354/96/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яремчі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020091200000008 від 27 лютого 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ворохта, Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого головним лікарем КНП «Десята міська лікарня м. Львова», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника цивільного позивача: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

До Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він самовільно зайняв земельну ділянку, чим завдав значної шкоди її законному володільцю.

Так, ОСОБА_3 , у листопаді 2016 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, діючи всупереч вимогам ст.ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, маючи намір на збільшення площі використовуваної земельної ділянки, свідомо відхиляючись від документації із землеустрою щодо встановлення межі в натурі, належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0, 1746 га за кадастровим номером 2611040300:20:006:0122, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, з корисливих мотивів, діючи умисно, достеменно знаючи, що він не має права використовувати земельну ділянку комунальної власності, що належить Ворохтянській селищній раді, Надвірнянського району Івано-Франківської області за допомогою невстановлених слідством осіб, які не діяли як співвиконавці кримінального правопорушення, оскільки були переконані у законності виконання вказаних робіт, вчинив самовільне зайняття суміжної земельної ділянки площею 0, 0555 га, шляхом встановлення бетонно-металічної огорожі.

Внаслідок самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки, ОСОБА_3 заподіяв державі в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області збитки на загальну суму 170302 гривень (що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 2016 році).

Своїми умисними діями, які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, - тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

До обвинувального акта також долучено цивільний позов, що поданий Ворохтянською селищною радою про зобов`язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 0, 0555 га в смт. Ворохта, Надвірнянського району, Івано-Франківської області шляхом демонтажу наземної бетонно-металічної огорожі, за рахунок відповідача та повернення її Ворохтянській селищній раді Надвірнянського району.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності вчинення ним кримінального правопорушення ще у листопаді 2018 року.

Прокурор під час підготовчого судового засідання підтримав клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Представник цивільного позивача ОСОБА_5 також підтримав клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Суд, заслухавши думку сторін провадження, прокурора та представника цивільного позивача, які не заперечували проти задоволення цього клопотання, (яким суд також додатково роз`яснив про неможливість одночасного розгляду цивільного позову у такому разі, на що останні дали згоди на вирішення клопотання обвинуваченого про звільнення від відповідальності), дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Шляхом опитування обвинуваченого, судом встановлено, що він правильно розуміє і не оспорює формулювання обвинувачення, характер висунутого обвинувачення та правову кваліфікацію своїх дій за ч. 1 ст. 197-1 КК України, у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої позиції обвинуваченого, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку судом.

Окрім цього, судом встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Санкція ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні в листопаді 2016 року кримінального правопорушення, що віднесене до кримінальних проступків, згідно зі ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України становить два роки.

Враховуючи наведене, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, закінчився двохрічний строк давності, передбачений п. 1 ч.1 ст. 49 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_3 є кримінальним проступком, та з моменту вчинення інкримінованого злочину минуло більше двох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, процесуальні витрати та речові докази відсутні, суд дійшов до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закривши стосовно нього кримінальне провадження за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Водночас, суд за таких обставин цивільний позов цивільного позивача залишає без розгляду із роз`ясненням права останньому звернутися із таким позовом у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене та керуючись ст. 49, ч. 1 ст. 197-1 КК України, ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ст. 314, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020091200000008 від 27 лютого 2020 року, закрити.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільному позивачу, що звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не позбавляє потерпілих можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.

Речові докази - оригінал архівного примірника державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №028060, реєстраційний номер 000195 від 05.11.2002; оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться у власності ОСОБА_6 ; оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:20:006:0122; оригінал поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:20:006:0122; оригінал поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:20:006:0121 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Учасникам судового розгляду роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1