Рішення

від 04.11.2021 по справі 609/1071/21

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1071/21

2/609/528/2021

04 листопада 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

при секретарі судового засідання Аніпчук В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача : ОСОБА_2

вимоги позивача: про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

учасники справи - не з`явилися,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом , що залишилося після смерті баби ОСОБА_3 .

2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 . Внаслідок смерті баби відкрилась спадщина, яка складається:

- житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , який належить померлій ОСОБА_3 і відноситься до суспільної групи колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_3 ;

- земельної ділянки розміром 2,65 га (з них 2,46 га ріллі, кадастровий номер 6125885400:01:001:0592 та 0,19 га кормових угідь, кадастровий номер 6125885400:01:001:1268) в межах згідно з планом, яка знаходиться на території Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як стверджує позивач в позовній заяві, ОСОБА_3 була останнім членом колгоспного двору і станом на 15.04.1991р. у спірному житловому будинку з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований. Однак, позивач проживав на день смерті з померлою без реєстрації, вів спільне господарство, здійснював догляд за бабою. Та коли позивач звернувся до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено з тих причин, що в нього відсутні документи, які підтверджують його постійне проживання разом з спадкодавицею на час відкриття спадщини і рекомендовано звернутися до суду.

На підставі викладеного, позивач просить позов його задовольнити та визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2021 року.

4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2021 року справу було призначено до судового розгляду на 04 листопада 2021 року.

5. Сторони в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

6. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

8. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

9. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львів.

10. Як вбачається із свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок та реєстрового напису на документи про право власності, ОСОБА_3 є власником жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , і який належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 , на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів № 169 від 26.07.1989р.

11. Відповідно до довідки № 258 від 22.07.2021р., виданої старостою Матвіївського старостинського округу Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_3 станом на 15.04.1991р. була головою колгоспного двору, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і до 15.04.1991р. за даною адресою з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований.

12. Відповідно до повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна № 78/21 від 06.07.2021р., виданого ФОП ОСОБА_4 вбачається, що після огляду будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 станом на 06 липня 2021 року встановлено, що зміни в плануванні та складі об`єкта нерухомого майна не виявлено.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи колгоспний двір.

13. Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2,65 га (з них 2,46 га ріллі, кадастровий номер 6125885400:01:001:0592 та 0,19 га кормових угідь, кадастровий номер 6125885400:01:001:1268) в межах згідно з планом, яка знаходиться на території Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , надана ОСОБА_3 на підставі рішення XVI сесії ІІІ скликання Матвіївської сільської ради народних депутатів від 25 жовтня 2001 року № 4, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №693536.

14. Заповітом, посвідченим 16.10.2003р. секретарем Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області, підтверджується, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: належний їй на підставі приватної власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Гриньківці Шумського району Тернопільської області і все майно, де воно не було б і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .

15. Із довідки № 370 від 26.08.2020р., виданої Матвіївською сільською радою вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею постійно проживав, допомагав у веденні підсобного господарства її онук ОСОБА_1 .

16. Із довідки № 493 від 17.12.2019р., виданої Матвіївською сільською радою Шумського району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_3 станом на 15.04.1991р. була останнім членом колгоспного двору, який знаходиься в АДРЕСА_1 .

17. Той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одна і та ж сама особа і є бабою ОСОБА_1 підтверджується довідкою № 259 від 22.07.2021р., виданою Матвіївським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

18. Відповідно до постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії № 68/01-16 від 29.03.2021р., наданої приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з тих причин, що ОСОБА_1 не підтверджено постійного проживання з померлою на день смерті та у встановлений законом строк не подано заяви про прийняття спадщини. Спадкова справа не заведена.

ІV. Оцінка Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

19. Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

20. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

21. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

22. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

23. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

24. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

25. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

26. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Частиною 1 статті 112 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

27. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року , майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

28. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

29. За змістом ст. 123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

30. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

31. Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

32. Житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року мав статус колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 , інших членів колгоспного двору не було.

Отже ОСОБА_5 належить в цілому вказаний вище житловий будинок.

33. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

34. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

35. Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України , може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

36. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п, 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

37. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

38. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ).

39. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України .

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

40. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

41. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

42. Із ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

43. У відповідності до ст.1235 ЦК України Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

44. Згідно зі ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

45. Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

46. Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

47. Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо вимоги про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд зазначає наступне.

48. В силу ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

49. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України , він не заявив про відмову від неї.

50. На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України , спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

51. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

52. За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року №296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України , він не заявив про відмову від неї.

53. Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

54. Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

55. З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

56. Положеннями ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивачем доведено факт постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

57. У зв`язку із чим, враховуючи, що позивач прийняв спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на житловий будинок та земельні ділянки в нотаріальній конторі не може, його право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

58. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на житловий будинок та земельні ділянки, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

59. Позивачем при подачі позову було сплачено 1889 грн. 02 коп. судового збору. Позивач просить не застосовувати до відповідачів вимоги статті 141 ЦПК .

З цих підстав,

Керуючись статтями 15 , 16 , 328 , 1216-1218 , 1261 , 1268 Цивільного кодексу України , статтями 2, 4, 5, 10-13, 15, 16, 81, 89, 258-259, 263-265, 315 Цивільно процесуального кодексу, ст.ст. 120, 112, 120, 123 ЦК Української РСР суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за заповітом внаслідок смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності:

- на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку розміром 2,65 га (з них 2,46 га ріллі, кадастровий номер 6125885400:01:001:0592 та 0,19 га кормових угідь, кадастровий номер 6125885400:01:001:1268) в межах згідно з планом, яка знаходиться на території Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4. Не застосовувати до відповідача ОСОБА_2 вимоги статті 141 ЦПК.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 04 листопада 2021 року.

Суддя: О. М. Катерняк