Рішення

від 05.11.2021 по справі 911/2595/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2021 р. м. Київ

Справа № 911/2595/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» про стягнення 9 491,89грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП МА «Бориспіль» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (далі - ТОВ «УС Авіа» ) про стягнення 9 491,89грн, з яких: 9 036,72грн - основний борг; 337,15грн - пеня, 65,75грн - 3% річних, 52,27грн - втрати від інфляції, які нараховані за період з 21.04.2021 по 25.08.2021.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №02.1.2-14/25-37 від 17.04.2010 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині оплати послуг до дати фактичного звільнення орендованого приміщення, що відбулось 14.06.2021, про що складено акт під час примусового виконання рішення суду у справі №911/245/20 (а.с.1-14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2021 відкрито провадження за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті (а.с.105-106).

Копії відповідної ухвали отримана позивачем та відповідачем - 13.09.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103279703255, 0103279703590 (а.с.108-109).

В силу п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 07.09.2021 вважається врученою сторонам у даній справі 13.09.2021.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не подав та з клопотання про поновлення відповідного строку до суду не звертався.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

12.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач) та ТОВ «УС Авіа» (орендар) укладено договір оренди №978/02.1.2-14/24-1 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування тверде покриття біля перону S , площею 36,0 кв.м. (п. 1.1 такого договору), яке знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м.Бориспіль, аеропорт (п.1.2 договору оренди).

Пунктом 1.3 договору оренди сторонами відповідного договору погоджено, що вартість майна за незалежною оцінкою станом на 30.04.2009 становить 93 370,00грн без ПДВ, а майно передається в оренду для розміщення вагонів-модулів (п.п. 1.3, 1.4 договору оренди).

Договором оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту передачі-приймання майна (п.2.1 договору оренди).

У відповідності до п. 5.9 договору оренди, орендар зобов`язався укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно п. 14.1 договору оренди його укладено строком на 1 один рік, що діє з 12.02.2010 по 11.02.2011 включно. При цьому, п. 14.4 договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Згідно п. 14.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, а у разі, якщо орендар затримав повернення майна він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Як вбачається з акту від 12.02.2010 об`єкт оренди переданий позивачем відповідачу (а.с.31).

Крім того, 17.04.2010 між ДП МА Бориспіль (балансоутримувач) та ТОВ «УС Авіа» (орендар) укладено договір №02-.1.2-14/25-37 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.51-57, далі - договір про відшкодування).

За умовами договору про відшкодування, у зв`язку з наданням орендарю в оренду твердого покриття біля перону S площею 36,0 кв.м для встановлення вагонів модульного типу, баласоутимувач надає, а орендар отримує наступні послуги: використання води для прибирання орендованого майна; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; компенсації земельного податку (п.1.1 договору про відшкодування).

Вартість відповідних послуг встановлена сторонами у п.1.1 договору про відшкодування, яким також визначено, що сплата послуги щодо електрозабезпечення визначається згідно окремо укладених договорів.

Сторонами також передбачено, що розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору про відшкодування орендар взяв на себе зобов`язання щомісячно з 10 числа, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг, сплачувати рахунки до 20 числа того ж місяця. При цьому, таким пунктом договору про відшкодування визначено, що підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання, а у випадку не повернення у такий строк, акт вважається підписаним сторонами.

Згідно розділу 6 договору про відшкодування такий договір укладено на рік. При цьому, п.6.2 договору про відшкодування передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін при припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Договір може бути достроково припинено за згодою сторін або в судовому порядку у випадках, передбачених чинним законодавством (п.6.3 договору).

Також, позивачем надано листи від 13.05.2019 №19-22/1-495, 13.12.2019 №19-22/1-1736 про зміну вартості послуг, які надаються за відповідним договором, адресовані відповідачу без доказів їх вручення або направлення відповідачу (а.с.64-65).

Додатковою угодою №1 від 02.11.2015 до відповідно договору внесені зміни в частині реквізитів сторін.

18.05.2020 рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/245/20 частково задоволено позов ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ «УС Авіа , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та зобов`язано відповідача повернути майно, яке є предметом договору оренди №978/02.1.2-14/24-1 від 12.02.2010 (а.с.32-39).

Відповідне рішення суду у цій частині залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 (а.с.40-47).

Вказаним рішенням у відповідній справі встановлено, що термін дії договору оренди закінчився 11.02.2018, у зв`язку з чим судом задоволено вимоги у вказаній частині.

В силу ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вищевказаним рішенням у справі, у якій приймали участь ті самі сторони, не потребують доведення у даній справі знов.

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного рішення суду, позивач звернувся для примусового виконання рішення у відповідній справі.

Так, постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.02.2021 відкрито виконавче провадження №64356515 з виконання рішення у вищевказаній справі на підставі виданого судом наказу від 15.10.2020 №911/245/20.

14.06.2021 державним виконавцем складено акт щодо передачі об`єкта оренди.

Посилаючись на те, що у період березень-червень 2021 року орендоване майно фактично знаходилось у користуванні відповідача і таке майно повернуто лише 14.06.2021, та позивачем надавались послуги, передбачені умовами договору про відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача 9036,72грн.

Так, судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу 19.04.2021 рахунок-фактуру №897/566 від 31.03.2021 на суму 2 607,60грн, акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2021 (а.с.66-67), що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0830104938062, який отриманий відповідачем 23.04.2021, про що свідчить повідомлення про вручення №0411634432264 (а.с.68,69).

Рахунок-фактура №897/768 від 30.04.2021 на суму 2 607,60грн (а.с.70), акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2021 (а.с.71) отримано відповідачем 12.05.2021, що підтверджується розпискою у реєстрі виданих/ отриманих документів (а.с.72). При цьому, повноваження особи, яка отримала відповідні документи від імені відповідача під час розгляду даної справи відповідачем не спростовані.

Рахунок-фактура №897/973 від 31.05.2021 на суму 2 607,60грн (а.с.73) та акт від 31.05.2021 (а.с.74) направлені відповідачу 16.06.2021, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення №0830105173108 (а.с.75), яке отримано відповідачем 18.06.2021, про що свідчить інформація з сайту АТ Укрпошта (а.с.76).

Рахунок-фактура №897/1133 від 30.06.2021 на суму 1 213,92грн (а.с.77) та акт приймання-здачі від 30.06.2021 (а.с.78) направлені відповідачу поштовим відправленням №0830105243610, про що свідчить опис вкладення у таке відправлення (а.с.79). Вказане поштове відправлення отримано відповідачем 15.07.2021, що підтверджується інформацією з сайту АТ Укрпошта (а.с.80).

У даній справі доказів висловлення заперечень щодо обсягу послуг та їх вартості відповідач не надав, підписані акти не повернув відповідачу, отже, в силу п.5.4 договору про відшкодування вищевказані акти вважаються підписаними сторонами.

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 15.07.2021 №35-21/5-228, відповідно до якої вимагав оплатити надані послуги згідно договору про відшкодування за період березень-травень 2021 року у загальному розмірі 7 822,80грн (а.с.81-84). В якості доказів отримання претензії відповідачем 22.07.2021 позивачем надано повідомленням про вручення поштового відправлення за №0830105183928 (а.с.85).

Проте, як зазначає позивач, звертаючись з даним позовом до суду, відповідач послуги, надані згідно договору про відшкодування за період березень-червень 2021 року у загальному розмірі 9036,72грн, не оплатив, що обумовило звернення відповідача з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є наявність обов`язку у відповідача відшкодувати позивачу витрати по утриманню майна, переданого в оренду, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе грошових зобов`язань.

Укладений сторонами договір про відшкодування є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем не надано доказів повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди позивачу раніше 14.06.2021, зважаючи на умови договору відшкодування, який передбачає сплату послуг до дати фактичного звільнення орендарем майна (п.1.6 договору про відшкодування), відсутність заперечень відповідача щодо обсягу та вартості послуг, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 9036,72грн витрат на утримання майна, переданого в оренду, є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 65,75грн - 3% річних за період з 21.04.2021 по 25.08.2021, а також 52,27грн втрат від інфляції, нарахованих, як вказано позивачем в розрахунку, за період з 21.04.2021 по 25.08.2021 (фактично заявлені позивачем по 31.07.2021, оскільки індекс інфляції за серпень 2021 року на момент складання позовної заяви позивачу не був визначений уповноваженим органом та, як вбачається з розрахунку, не застосований позивачем).

Вимоги у відповідній частині суд вважає обґрунтованими, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання з оплати послуг за договором про відшкодування у спірний період.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних за заявлені періоди, суд зазначає, що розрахунки відповідних вимог є арифметично правильними, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 65,75грн - 3% річних та 52,27грн втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 337,15грн, яка нарахована за період з 21.04.2021 по 25.08.2021.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Поряд з цим, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору про відшкодування сторонами погоджено, що орендар зобов`язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що розмір пені встановлений договором не перевищує максимального розміру пені, який визначено ч.2 ст.343 ГК України та Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а пеня нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

З урахуванням зазначеного вимоги про стягнення пені у розмірі 337,15грн суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі - у розмірі 2270грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (ідентифікаційний код 30180773; 04116, м. Київ, вул.Шулявська, 7) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069; 08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) 9036,72грносновного боргу, 65,75грн - 3% річних, 52,27грн втрат від інфляції, 337,15грн пені, а також 2270грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова