Постанова

від 26.10.2021 по справі 914/649/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/649/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Колянковського Т. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - Анохіна Ю. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЗФВ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (колегія суддів: Матущак О. І. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 (суддя Бортник О. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЗФВ"

до 1) Львівської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс-2000"

про визнання незаконною та скасування ухвали ЛМР від 21.11.2019 № 5969, визнання незаконною бездіяльності Львівської міської ради та зобов`язання до вчинення дій, про скасування реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЗФВ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс-2000" (далі - ТОВ "Будімпекс-2000"), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову, про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 № 5969 "Про надання ТОВ "Будімпекс-2000" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149 (корпус 4)"; скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:02:005:0441 площею 0,3832 га у Державному земельному кадастрі; визнання незаконною бездіяльності Львівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ТОВ "ЛЗФВ" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149; зобов`язання Львівської міської ради розглянути таку заяву та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є правонаступником ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів", яке створено в процесі реорганізації з ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів". Позивач набув права на нерухоме майно, яке належало Львівському заводу фрезерних верстатів. У зв`язку з цим, на думку позивача, у ТОВ "ЛЗФВ" наявне право на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно. Поряд із цим, 21.08.2018 позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою № 25 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7807 га під цим нерухомим майном. Однак Львівська міська рада відповіді, а також дозволу на розробку проекту відведення у формі, передбаченій законом, не надала. Натомість 21.11.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 5969, якою надано ТОВ "Будімпекс 2000" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3832 га на вул. Зеленій, 149 у м. Львові. Позивач вважає цю ухвалу незаконною, оскільки її прийнято з порушенням процедури прийняття такої ухвали; земельна ділянка, якої стосується спірна ухвала, входить в межі земельної ділянки, що обліковується за заводом фрезерних верстатів, і на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 закрито провадження у справі № 914/649/20 в частині позовних вимог ТОВ "ЛЗФВ" до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 № 5969, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконною бездіяльності Львівської міської ради та зобов`язання Львівської міської ради вчинити дії. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛЗФВ" до ТОВ "Будімпекс-2000" про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 № 5969, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

2.2. Закриваючи провадження у цій справі в частині позовних вимог ТОВ "ЛЗФВ" до Львівської міської ради, місцевий господарський суд виходив із того, що Львівська міська рада під час вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснила владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах Львівська міська рада реалізувала свої контрольні функції у сфері управління. При цьому оскаржувана бездіяльність та рішення Львівської міської ради пов`язані із делегованими їй законом повноваженнями для перевірки правильності даних, необхідних для прийняття рішення. Такі відносини, за висновком суду, є публічно-правовими відносинами і спір щодо таких відносин підсудний адміністративному суду. Поряд із цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛЗФВ" до ТОВ "Будімпекс-2000", господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для порушення, невизнання або оспорення ТОВ "Будімпекс-2000" прав і законних інтересів ТОВ "ЛЗФВ" шляхом прийняття спірної ухвали, оскільки ТОВ "Будімпекс-2000" цієї ухвали не приймав та державної реєстрації земельної ділянки не здійснював.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020, справу № 914/649/20 направлено до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

2.4. Ухвалюючи цю постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що, закриваючи провадження у справі щодо позовних вимог до Львівської міської ради, місцевий господарський суд не врахував, що в цьому випадку міська рада не виконує управлінські функції як суб`єкт владних повноважень щодо надання вільної земельної ділянки, а є власником землі, на якій знаходиться нерухоме майно позивача. Оскільки позивач просив надати дозвіл щодо відведення земельної ділянки, на якій знаходиться його нерухоме майно, то факт встановлення наявності чи відсутності такого нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,7807 га підлягає встановленню в межах розгляду господарського спору на підставі доказів, зокрема, судової технічної експертизи.

Оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є похідною від першої вимоги та реалізована на підставі спірної ухвали, то така вимога, за висновком суду, також повинна розглядатися господарським судом. Крім того, позовні вимоги щодо незаконності ухвали органу місцевого самоврядування та здійсненої на її підставі державної реєстрації земельної ділянки, а також визнання незаконною бездіяльності міської ради щодо неприйняття рішення стосовно заяви позивача та зобов`язання Львівської міської ради розглянути таку заяву - є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою та ґрунтуються на одній правовій підставі - належності позивачу права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. Розгляд цих позовних вимог за процесуальними положеннями різного судочинства, за висновком суду, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що може не гарантувати дотримання принципу правової визначеності. А тому, за висновком суду, визнання незаконною бездіяльності Львівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ТОВ "ЛЗФВ" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149 та зобов`язання Львівської міської ради розглянути таку заяву і прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України належить до предметної юрисдикції господарських судів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі № 914/649/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ЛЗФВ" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ЛЗФВ" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України в поєднанні з пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, статті 321 Цивільного кодексу України, статті 386 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, а також частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України в поєднанні із положенням статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частин 1, 2 статті 185, статті 194, частини 3 статті 232, частини 5 статті 238, частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Будімпекс-2000" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЛЗФВ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а провадження у цій справі закрити на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Будімпекс-2000" вважає, що ця справа повинна розглядатися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване у м. Львові на вул. Зеленій, 149, а саме: теплового контрольного пункту літ. "1Д-1". ТОВ "ЛЗФВ" створеного в результаті виділу із ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів", та є його правонаступником, що підтверджується витягом зі статуту позивача.

4.2. Зазначене нерухоме майно набуте позивачем у власність внаслідок процедури виділу із ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів". ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" створено в процесі реорганізації ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів", що підтверджується відкритими даними з ЄДРПОУ та витягом зі статуту ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів". ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів" було створене відповідно до наказу № 1686 від 23.12.1994 Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, на базі Львівського заводу фрезерних верстатів.

4.3. У межах такої процедури до статутного фонду ВАТ було внесено нерухоме майно заводу фрезерних верстатів згідно з переліком, визначеним у листі ФДМУ від 20.10.2015. У зазначеному переліку вказані, зокрема, ті об`єкти нерухомого майна, про які позивач зазначає в позові.

4.4. Довідкою відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.08.2018 підтверджується, що земельна ділянка на вул. Зеленій, 149 у м. Львові, на якій розташовані належні позивачу об`єкти нерухомого майна, обліковується за Львівським заводом фрезерних верстатів без належно оформлених документів на землекористування.

4.5. ТДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" 21.08.2018 надав згоду на вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8 га під такими об`єктами нерухомого майна на користь ТОВ "ЛЗФВ". Розмір та конфігурація земельної ділянки ТОВ "ЛЗФВ", на якій розташоване належне йому нерухоме майно, визначено у 2018 році ФОП Пірус О. М., яким було розроблено план земельної ділянки ТОВ "ЛЗФВ" у м. Львові на вул. Зеленій, 149, площею 0,7807 га.

4.6. 21.08.2018 ТОВ "ЛЗФВ" подало до Львівської міської ради заяву № 25 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у м. Львові на вул. Зеленій, 149, площею 0,7807 га. До заяви було додано план земельної ділянки площею 0,7807 га та докази наявності права на нерухоме майно.

4.7. У подальшому листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 24.09.2018 № 2403-4825 позивач був проінформований, що запропонована до відведення ТОВ "ЛЗФВ" ділянка знаходиться в межах території, на яку розробляється проект змін до детального плану, котрим планується визначити функціональне використання ділянок відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 25.05.2018 № 538 "Про внесення змін до детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського (зміна 1)". У зв`язку з цим питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою може розглядатися лише після завершення розробки змін до детального плану території та затвердження цих змін відповідним рішенням виконкому Львівської міської ради.

4.8. Крім того, цим листом позивачу було надано інформацію, що пропонована до відведення позивачу ділянка площею 0,7807 га накладається на ділянку площею 0,3832 га, на оформлення якої подано документи від ТОВ "Будімпекс-2000", і відповідно запропоновано позивачу відкоригувати графічні документи, узгодивши їх із ТОВ "Будімпекс-2000". Така ж інформація щодо розробки змін до детального плану території підтверджувалася і в листі Управління архітектури і урбаністики Департаменту містобудування міської ради від 21.09.2018.

4.9. Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування міської ради від 24.09.2018 № 2403-4827 ТОВ "Будімпекс-2000" було проінформовано про те, що запитувана ним для відведення ділянка знаходиться в межах території, на яку розробляється проект змін до детального плану, котрим планується визначити функціональне використання ділянок відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 25.05.2018 № 538 "Про внесення змін до детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського (зміна 1)". У зв`язку з цим питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою може розглядатися лише після звершення розробки змін до детального плану території та затвердження цих змін відповідним рішенням виконкому Львівської міської ради. Цим же листом ТОВ "Будімпекс-2000" було надано інформацію, що пропонована до відведення йому ділянка площею 0,3832 га накладається на ділянку площею 0,7807 га, на оформлення якої подано документи від ТОВ "ЛЗФВ", і відповідно запропоновано ТОВ "Будімпекс-2000" відкоригувати графічні документи, узгодивши їх із ТОВ "ЛЗФВ".

4.10. Отже, судом зазначено, що в один і той самий період до Львівської міської ради звернулися ТОВ "ЛЗФВ" та ТОВ "Будімпекс-2000" із заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою земельних ділянок, які частково накладалися.

4.11. У подальшому 21.11.2019 Львівською міською радою була прийнята ухвала № 5969, якою було надано ТОВ "Будімпекс-2000" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3832 га на вул. Зеленій, 149 (корпус 4) для обслуговування виробничо-адміністративних будівель за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

4.12. Згідно з пояснювальною запискою до проекту ухвали № 5969, яка виготовлена структурним підрозділом Львівської міської ради, пропонована до відведення на користь ТОВ "Будімпекс-2000" ділянка входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за заводом фрезерних верстатів. Ці обставини підтверджуються також довідкою відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24.04.2018.

4.13. Рішення щодо заяви позивача ні у встановлений місячний строк, ні на дату звернення до суду Львівською міською радою прийнято не було. При цьому судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що звернення ТОВ "ЛЗФВ" до Львівської міської ради обґрунтоване наявністю у товариства на праві власності об`єктів нерухомого майна, які розташовані на такій ділянці. На дату звернення до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ні правовстановлюючі документи ТОВ "ЛЗФВ" на його нерухоме майно, ні реєстрація права власності на нього не були визнані недійсними або скасованими.

4.14. Судом зазначено, що позивачем до позовної заяви долучено копію технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 08.11.2017 щодо теплового контрольного пункту "1Д-1", який підтверджує наявність та схематичне розташування теплового контрольного пункту "1Д-1". Зазначений технічний паспорт та дані в ньому відповідають технічному паспорту на будівлю теплового контрольного пункту "1Д-1", складеному ОКП БТІ та ЕО 12.03.2007. Ці дані, в свою чергу, підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи ОКП БТІ та ЕО 2007 року на будівлю теплового контрольного пункту "1Д-1", що підтверджує наявність такого нерухомого майна у позивача.

4.15. Позивач вважає, що бездіяльність міської ради щодо розгляду заяви ТОВ "ЛЗФВ", оскаржувана ухвала Львівської міської ради і здійснена на її підставі державна реєстрація земельної ділянки унеможливлюють користування земельною ділянкою під нерухомим майном позивача, що і стало підставою звернення до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ЛЗФВ" про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 № 5969 "Про надання ТОВ "Будімпекс-2000" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149 (корпус 4)"; скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:02:005:0441 площею 0,3832 га у Державному земельному кадастрі; визнання незаконною бездіяльності Львівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ТОВ "ЛЗФВ" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149; зобов`язання Львівської міської ради розглянути таку заяву та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "ЛЗФВ", є незаконність оспорюваної ухвали Львівської міської ради, оскільки позивач вважає, що її прийнято з порушенням процедури прийняття такої ухвали; земельна ділянка, якої стосується спірна ухвала, входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за заводом фрезерних верстатів, і на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.5. Верховний Суд установив, що ТОВ "ЛЗФВ", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України в поєднанні із пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частинами 2, З статті 152 Земельного кодексу України, частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, статті 321 Цивільного кодексу України, статті 386 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, а також частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України в поєднанні із положенням статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частин 1, 2 статті 185, статті 194, частини 3 статті 232, частини 5 статті 238, частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.7. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду) знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

5.8. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.9. Верховний Суд зазначає, що стаття 275 Господарського процесуального кодексу України визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції, який є вичерпним. А саме, відповідно до цієї статті суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

5.10. Поряд із цим, як свідчать матеріали цієї справи, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, скасував рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020, а справу № 914/649/20 направив до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Проте, відповідно до переліку повноважень суду апеляційної інстанції, які визначені у статті 275 Господарського процесуального кодексу України, у апеляційного господарського суду відсутні повноваження щодо скасування судового рішення господарського суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Натомість апеляційний господарський суд відповідно до пункту 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України наділений повноваженнями скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Однак при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом наведеного не було враховано.

5.11. Отже, під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови частково підтвердилися доводи щодо неправильного застосування відповідних положень процесуального законодавства. Водночас, Верховний Суд вважає, що формування висновку щодо застосування інших положень законодавства, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, є передчасним, оскільки ця справа не є вирішеною по суті заявлених позовних вимог.

5.12. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Зважаючи на викладене, касаційна скарга ТОВ "ЛЗФВ" підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.6. Частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.7. Отже, касаційна скарга ТОВ "ЛЗФВ" підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, то з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЗФВ" задовольнити частково.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 914/649/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак