Рішення

від 29.09.2021 по справі 183/1755/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1755/21

№ 2/183/2320/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання права власності, в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, як об`єднаної територіальної громади, визначивши третьою особою - Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог від 29.03.2021 року, просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що є рідним сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12.03.2008 року а батько позивача склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів позивачеві по справі. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконкому Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Овчаренко В.О. 12 березня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 126.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, але постановою державного нотаріуса Крутько Л.П., йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2021 року № 248896101, відомості щодо реєстрації права власності на спадковий будинок, - відсутні, що також зазначено в довідці КП Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації ДОР від 15.03.2021 року № 20348/21.

При цьому, позивачеві було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.01.2014 року на земельну ділянку площею 6,770 га, кадастровий номер 1223280500:01:044:0743, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилаючись на неможливість позасудового набуття права на спадкування нерухомого майна, яке не зареєстроване на даний час у встановленому законом порядку, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року відкрите провадження по справі (а.с. 37).

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами підготовчого судового засідання від 02.06.2021 року, справу призначено до розгляду по суті, відповідною ухвалою.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Представник відповідача - Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного.

Суду подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , у відповідності до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Панасівка Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 526/2011, матеріали якої свідчать про те, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_1 .

Матеріали спадкової справи містять дані про те, що 12.03.2008 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів позивачеві по справі. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконкому Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Овчаренко В.О. 12 березня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 126 (а.с. 52).

17.01.2014 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,770 га, кадастровий номер 1223280500:01:044:0743, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 54)

Поряд з цим, за результатами розгляду заяв позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за АДРЕСА_2 , оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, щодо об»єкта нерухомого майна від 19.03.2021 року № 248896101, відомості щодо реєстрації права власності на спадковий будинок відсутні (а.с. 33), що також зазначено в довідці КП Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації ДОР від 15.03.2021 року № 20348/21 (а.с. 32).

З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 , який виготовлявся, як за життя спадкодавця в 1990 році, та і за замовленням позивача в 2021 році вбачається, що на території домоволодіння в період з 1967 по 1990 роки було побудовано житловий будинок літ. А1, прибудову літ. а2, тамбур - а3, , навіс - Б1, літня кухня літ. В1, сарай-Г1, гааж-Д1, сарай Е1, сарай Ж1, вбиральня З1, сарай И1, погріб - ПГ, споруди № 1-6 (а.с. 21-23).

На час початку будівництва житлового будинку спадкодавцем, питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти, з надвірними побудовами, як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки та надвірні побудови є власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок та надвірні побудови був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності нерухомість із проведенням її реєстрації.

По об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української PCP, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування адресованому головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим: коли перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не зареєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, то його право має бути визнано в судовому порядку.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що набувши на відповідній правовій підставі житловий будинок, та продовжуючи будівництво господарських будівель та споруд спадкодавець за життя правомірно набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, визначеними у технічному паспорті.

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, врегульовані наступними нормами закону.

У відповідності до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 392 ЦК України, яку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин, як норму права, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, усі надані позивачами докази, свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 на законних підставах набув право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами, але за життя у спосіб встановлений законом належне йому право власності не зареєстрував, у зв`язку з чим позивач, який являється спадкоємцями за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , з незалежних від нього обставин позбавлений можливості оформити свої спадкові права, а тому його права мають бути визначені в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадковий житловий будинок, підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне віднести судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-81,89, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання права власності, в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.