Постанова

від 01.11.2021 по справі 428/10715/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа 428/10715/19

провадження № 61-2445св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот м. Сєвєродонецьк Луганської області,

третя особа - голова правління Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот м. Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот

м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот ), третя особа - голова правління Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот м. Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_2 (далі - голова правління), про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивував тим, що під час його звільнення з посади начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, відповідач не дотримав вимоги, встановлені пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки у наказі від 21 серпня 2019 року № 0132-КП(зв) підставою скорочення чисельності працівників зазначено наказ від 10 травня 2019 року № 350, затверджений головою правління. Проте, у наказі від 10 травня 2019 року № 350, з яким він не ознайомлений, відсутні посилання про скорочення чисельності, внесення змін в організацію виробництва та праці, не розкрито зміст цих змін, які були направлені на економію коштів та оплату праці.

Крім того, позивач вказував, що під час його звільнення відповідач не запропонував йому всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві з дня надання інформації про вивільнення і до дня розірвання трудового договору, не працевлаштував його на запропоновані вакантні посади, чим порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Вказував, що відповідач порушив вимоги статті 43 КЗпП України, оскільки його звільнено без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є.

У день звільнення він перебував на лікарняному.

Позивач зазначав, що незаконне звільнення завдало йому моральної (немайнової) шкоди. Вчинення відповідачем протиправних дій, невиконання вимог КЗпП України щодо працевлаштування, призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Він постійно знаходився в пригніченому стані, втратив спокій, його самопочуття та психологічний стан погіршилися. Змушений витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що викликало від нього додаткових, непередбачених раніше зусиль.

Позивач просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 10 травня 2019 року № 350 Про скорочення чисельності працівників у частині скорочення штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту;

- визнати неправомірним та скасувати наказ ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 21 серпня 2019 року № 0132-КП (зв) про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 21 серпня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот

з 21 серпня 2019 року;

- стягнути з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2019 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь

ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі

111 794,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати у справі віднесено за рахунок держави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 березня

2019 року справа № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17), виходив з того, що наказ голови правління від 10 травня 2019 року, винесений з дотриманням порядку, встановленого Статутом підприємства, оскільки Наглядова рада підприємства, до виключної компетенції якої належать повноваження щодо затвердження організаційної структури та чисельності працівників товариства, прийняла відповідне рішення, а голова правління, на виконання рішення Наглядової ради, видав відповідний наказ.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач надав пропозиції щодо вільних робочих місць та вакантних посад, які були наявні, натомість позивач не надав згоди на його переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві. Тому дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Крім того, встановивши, що відповідач звертався до виборного органу первинної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення позивача, в установлений законом строк, яке не розглядалося протягом місяця, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач правомірно сприйняв цей факт, як незаконну відмову у розгляді подання.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції вказав, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання незаконними наказів та поновлення на посаді, які не підлягали задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 листопада

2020 року в оскаржуваній частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з 21 серпня 2019 року на 29 серпня 2019 року.

В іншій оскаржуваній частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що під час звільнення ОСОБА_1 відповідач дотримався вимог статті 43, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, однак вказав, що на час звільнення позивач перебував на лікарняному, тому суд вважав, що порушення прав позивача, а саме звільнення його в день перебування на лікарняному, може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

Оскільки зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100, то вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2019 року до дня поновлення на роботі не підлягала задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що з тексту апеляційної скарги та пояснень позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач не оскаржує рішення суду у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 10 травня

2019 року № 350 Про скорочення чисельності працівників , у частині скорочення штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту; визнання неправомірним та скасування наказу від 21 серпня 2019 року № 0132-КП (зв) від 21 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 21 серпня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників; стягнення моральної шкоди, тому рішення суду першої інстанції в цій частині, згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

18 лоютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема тому, що після ухвалення судових рішень, яким встановлено порушення його трудових прав, відмови від пропозиції написати добровільно заяву про звільнення, відповідач видав оскаржуваний наказ про зміни до штатного розпису. Стверджує, що у відповідача фактично не відбулися зміни в організації праці та виробництва, а його не повідомлено про створення нових відділів. Суди не перевірили, чи у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Заявник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що він не підходить за кваліфікаційними вимогами на вакансію посади заступника директора департаменту режиму та безпеки ґрунтується на припущеннях та не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, в судовому засіданні не розглянуто посадову інструкцію начальника сектора економічної безпеки департаменту з режиму та безпеки, не визначено критерії невідповідності кваліфікації позивача вакантній посаді, яка відкрилася після переведення іншого працівника на посаду заступника директора департаменту режиму та безпеки.

ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду про те, що профспілковий комітент необґрунтовано не надав згоду на його звільнення у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників.

Заявник стверджує, що зміна дати звільнення не може вважатися поновленням його порушених прав.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано будь-якої оцінки позовним вимогам про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі

№ 607/8298/18 (провадження № 61-18730св19), від 16 грудня 2020 року

у справі № 727/13205/18 (провадження № 61-23010св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18 (провадження № 61-452св20).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , обіймав посаду начальника відділу договірної та загальноправової роботи юридичного департаменту.

Згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів та службовців департаменту з режиму та безпеки ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , станом на 01 грудня 2018 року до департаменту входили: сектор оперативного забезпечення, сектор охорони підприємства, сектор інженерно-технічного контролю, сектор економічної безпеки, бюро перепусток.

19 березня 2019 року Наглядова рада ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , зокрема, ліквідовано та виведено з організаційної структури підприємства ряд структурних підрозділів з усіма одиницями, в тому числі відділи загальноправої роботи та претензійно-позовної та договірної роботи юридичного департаменту; скорочено

з 15 серпня 2019 року чисельність працівників на 160 штатних одиниць; зобов`язано голову правління ОСОБА_2 здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників.

Згідно зі Статутом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот до повноважень Наглядової ради належить вирішення питань про створення та/або ліквідацію структурних підрозділів товариства, затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства (підпункти 12.8.34, 12.8.38 Статуту); голова правління забезпечує виконання рішень Наглядової ради та видає накази, затверджує штатний розгляд та посадові оклади працівників товариства (підпункти 13.17.8, 13.17.10 Статуту).

Отже, до компетенції наглядової ради згідно положень статуту ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот відноситься створення та/або ліквідація структурних підрозділів товариства та затвердження чисельності працівників товариства.

Визначення посад, які підлягають скороченню, здійснення процедури звільнення працівників, затвердження штатного розкладу та посадових окладів працівників, посадових інструкцій працівників відноситься до компетенції голови правління ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот згідно положень Статуту (підпункти 13.17.8, 13.17.12, 13.17.13, 13.17.25).

Наказом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 10 травня 2019 року № 350 Про скорочення чисельності працівників підприємства , який видано на виконання рішення Наглядової ради від 19 березня 2019 року,

у строк до 15 серпня 2019 року зобов`язано провести скорочення чисельності працівників згідно з додатком № 1, який передбачав скорочення однієї штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, яку обіймав ОСОБА_1 .

21 травня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. ОСОБА_1 на попередженні виклав письмові пояснення.

21 травня 2019 року позивача ознайомлено з переліком вакантних посад ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління із заявою про переведення його на постійну роботу на вакантну посаду начальника бюро управління ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

У зв`язку зі змінами, проведеними у штатному розписі керівників, спеціалістів та службовців департаменту з режиму та безпеки

ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот з 23 травня 2019 року виключено зі штатного розпису чотири штатні одиниці за посадами, а саме: заступник начальника сектора по режиму, заступник начальника сектора по службі - сектора охорони підприємства та дві одиниці начальник бюро - сектор економічної безпеки.

27 травня 2019 року ОСОБА_1 звертався до голови правління із заявами про переведення на постійну роботу на вакантну посаду заступника начальника сектора служби департаменту з режиму та безпеки підприємства або вакантну посаду начальника бюро департаменту з режиму та безпеки підприємства.

Листом від 04 червня 2019 року № 01/ПП-129 ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот повідомило ОСОБА_1 про те, що вакантна посада начальника бюро перебуває в бюро матеріального обліку бухгалтерії з кваліфікаційними вимогами повної вищої освіти відповідного напрямку та стажу роботи за спеціальністю не менше двох років.

Наказом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 05 червня 2019 року № 0080-КП(зв) ОСОБА_3 , директора департаменту з режиму та безпеки, звільнено з роботи за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України).

Наказом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 05 червня 2019 року № 0064-КП(пер) ОСОБА_4 , заступника директора департаменту з режиму та безпеки переведено на посаду директора департаменту з режиму та безпеки з 06 червня 2019 року.

06 червня 2019 року ОСОБА_1 звертався до голови правління із заявою про переведення на постійну вакантну посаду директора департаменту з режиму та безпеки.

Наказом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 10 червня 2019 року № 0066-КП(пер) ОСОБА_5 , начальника сектора департаменту з режиму та безпеки переведено на посаду заступника директора департаменту з режиму та безпеки.

Листом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 11 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 06 червня 2019 року в департаменті з режиму та безпеки відсутня вакантна посада директора департаменту з режиму та безпеки. Цю посаду займає ОСОБА_4 .

Отже, посада заступника директора департаменту з режиму та безпеки в період з 06 червня по 09 червня 2019 року була вакантною.

Розділ VІ Кваліфікаційні вимоги посадової інструкції директора департаменту з режиму та безпеки та розділ VІ Кваліфікаційні вимоги посадової інструкції заступника директора департаменту з режиму та безпеки містять вимоги до посади, згідно з якими на посаду призначається працівник, який має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломну освіту в області управління. Стаж роботи за професією керівників різних силових структур, правоохоронних органів або підрозділів, які виконували функції охорони не менше п`яти років.

Встановлено, що післядипломну освіту в області управління ОСОБА_1 не має, однак має стаж роботи не менше п`яти років у правоохоронних органах на керівних посадах.

08 липня 2019 року та 06 серпня 2019 року відповідач на адресу

ОСОБА_1 поштою направив перелік вакантних посад ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот станом на 01 липня 2019 року та станом на 01 серпня 2019 року, з якими позивач ознайомлений.

23 липня 2019 року ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот направило до профспілкової організації ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот подання № 01-ПП-192 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

Проте, у визначений частиною другою статті 43 КЗпП України п`ятнадцятиденний строк Президією Профспілкового комітету Профспілкової організації ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот не прийнято рішення про надання згоди, чи про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

З 21 серпня 2019 року по 26 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АДР

№ 023841

Наказом ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 21 серпня 2019 року № 0132-КП(зв) ОСОБА_1 , начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, звільнено з роботи 21 серпня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 червня 2020 року у справі № 428/10715/19 до первинного профспілкового органу, який утворено в ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот та членом якого є позивач, направлено запит про надання згоди чи відмови на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

14 вересня 2020 року на засіданні Президії Профспілкового комітету Профспілкової організації ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот розглядавсь ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 11 червня 2020 року у справі № 428/10715/19, за результатами якого складено протокол № 106-1.

З витягу з протоколу засідання Президії Профспілкового комітету Профспілкової організації ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот

від 14 вересня 2020 року № 106-1 встановлено, що Президія Профспілкового комітету розглянула подання правління від 23 липня 2019 року №01-ПП-192 у терміни, встановлені частини другої статті 43 КЗпП України, але рішення не було прийнято через відсутність ОСОБА_1 з поважних причин і адміністрація, не повідомивши виборний орган про вихід ОСОБА_1 на роботу, звільнила його без згоди Президії Профспілкового комітету, тому було постановлено не надавати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загальноправової роботи, юридичного департаменту ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот у зв`язку із скороченням численності працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку, в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 04 вересня

2019 року № 6-р(II)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Встановлено, що ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот 10 травня

2019 року видало наказ № 350 Про скорочення чисельності працівників підприємства , з яким, зокрема в юридичному департаменті скорочувалася одна посада - посада начальника відділу загальноправової роботи, яку займав позивач.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що позивача 21 травня 2019 року ознайомлено з наказом про скорочення посади, яку він займав та попереджено про можливе вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому роботодавцем, на виконання вимог статті 43 КЗпП України, запитано згоду у первинному профспілковому комітеті щодо звільнення за скороченням штату та численності працівників, зокрема ОСОБА_1 . Крім того, позивачу декілька разів запропоновано наявні вакантні посади

у ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , чим виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України. Однак ОСОБА_1 не надав доказів своєї згоди на переведення його на запропоновані вакантні посади на цьому підприємстві.

Таким чином, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загальноправової роботи ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, відбулося на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, викладених у статтях 43, 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування та попередження про наступне вивільнення.

При цьому суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 у день звільнення перебував на лікарняному, дійшов правильного висновку про відновлення порушеного права позивача шляхом зміни дати його звільнення - перший робочий день після закінчення періоду його непрацездатності, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), які правильно враховані судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постановах від 28 березня 2019 року у справі

№ 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) від 24 лютого 2021 року у справі № 136/171/19 (провадження № 61-21643св19), пославшись на положення частини третьої статті 64, частини другої статті Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що у відповідача не відбулися зміни у організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про те, що організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, а рішення власника про скорочення численності працівників, прийнято згідно з положеннями статуту ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , його компетентними органами.

Доводи ОСОБА_1 про те, що починаючи з 10 червня 2019 року

у ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот була вакантна посада начальника сектора економічної безпеки департаменту з режиму та безпеки, яку в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України йому не запропонували, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з протоколу № 19/03/19 заочного голосування Наглядової ради від 19 березня 2019 року встановлено, що з 15 серпня 2019 року ліквідується, зокрема, сектор економічної безпеки департаменту з режиму та безпеки з виведенням з організаційної структури з усіма штатними одиницями.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не надано будь-якої оцінки позовним вимогам про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди на увагу не заслуговують, оскільки позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції у цій частині в апеляційному порядку, тому суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини першої статті 367 ЦПК України.

Інші доводи касаційних скарг, зокрема щодо надання оцінки кваліфікаційним вимогам на вакансію посади директора та заступника директора департаменту режиму та безпеки, щодо неправильності висновків, зроблених за наслідками засідання профспілкового комітету, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 04 листопада 2020 року у справі № 607/8298/18 (провадження

№ 61-18730св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 727/13205/18 (провадження № 61-23010св19), від 16 вересня 2020 року у справі

№ 308/5864/18 (провадження № 61-452св20), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

При цьому питання щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник