Рішення

від 29.10.2021 по справі 480/7682/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року Справа №480/7682/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7682/21 за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності щодо не прийняття рішення за її клопотанням про затвердження проекту землеустрою протиправною та зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту на території Буринської міської ради і передачу земельної ділянки у власність позивачці.

Свої вимоги мотивує тим, що Буринською міською радою, в порушення вимог діючого законодавства, не було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи про відмову в його затвердженні. Відповідь, викладену в листі від 30.06.2021 № 412, позивач вважає протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою. У даному випадку передбачено лише обов`язок відповідача затвердити проект. Натомість відповідач повідомив про те, що в даний час на земельну ділянку не зареєстровано право комунальної власності. Оскільки процес надання формальної відмови в затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, вважає, що правильним способом захисту буде зобов`язання відповідача затвердити проект.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що листом від 30.06.2021 повідомлено позивачку про те, що на вказану у її заяві земельну ділянку право комунальної власності не зареєстроване. За результатом розгляду даного проекту рішення не підтримано. Тобто позивача було проінформовано про результати розгляду заяви про затвердження проекту. Враховуючи зазначене, згідно ст. 186 Земельного кодексу України Буринська міська рада розглянула заяву позивачки у повному обсязі, що, у свою чергу, не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка надіслала до ГУ Держгеокадастру у Сумській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області. До клопотання додала копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали земельної ділянки.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі № 480/1093/21 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області прийняло Наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 06.05.2021 № 18-5241/16-21-СГ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Позивачка з вищезазначеним наказом звернувся до розробника проектної документації - державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" для розроблення проекту землеустрою. ДП "ЦЗДК" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

У зв`язку з тим, що Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 було виключено ст. 186-1 Земельного кодексу України, яка передбачала погодження проекту землеустрою, то проект землеустрою було направлено для присвоєння кадастрового номеру.

Позивачка отримала Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5920984600:08:001:0330.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021 Перехідні положення Земельного кодексу України було пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

08.06.2021 позивачка звернулася з заявою (вх. № 06-02/4234) до Буринської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буринської міської ради та наданні земельної ділянки у власність.

У відповідь на вищезазначену заяву відповідачем надано лист від земельного відділу апарату виконавчого комітету Буринської міської ради від 30.06.2021 № 412, яким повідомлено, що в даний час на земельну ділянку не зареєстроване право комунальної власності Буринської міської ради Сумської області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленою ст. 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про те, що рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо затвердження проекту землеустрою, відповідачем рішення не прийнято.

Оскільки клопотання позивача відповідачем було розглянуто, однак рішення про затвердження проекту землеустрою або мотивованого рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем прийнято не було, суд доходить висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Таким чином, суд визнає, що міська рада належним чином не розглянула клопотання позивачки про затвердження проекту землеустрою та не прийняла обґрунтованого рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Тому суд вважає необхідним зобов`язати Буринську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Буринської міської ради розглянути клопотання позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, що, у свою чергу, буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивачки.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 23.07.2021, ордер на надання правової допомоги Серія ВІ № 1053249 від 13.08.2021, акт прийому-передачі наданих адвокатських послуг № 1 від 12.08.2021, копії квитанцій про оплату послуг адвоката від 12.08.2021.

Як вбачається із акта прийому-передачі наданих адвокатських послуг до договору від 12.08.2021 адвокатом були надані такі послуги: складання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції - 9000 грн.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

На підставі викладеного, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 700 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити часткво.

Визнати протиправною бездіяльність Буринської міської ради Сумської області щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої за межами населених пунктів на території Буринської міської ради.

Зобов`язати Буринську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Буринської міської ради Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої за межами населених пунктів на території Буринської міської ради та прийняти рішення за наслідками її розгляду, передбачене діючим законодавством.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Сумського району на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 700 гривень.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал