Ухвала

від 05.11.2021 по справі 520/14693/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

05 листопада 2021 р. Справа № 520/14693/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 520/14693/2020 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду 27.10.2021 року звернувся позивач - ОСОБА_1 , який просить суд: змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі № 520/14693/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду (61001 м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні,36 код ЄДРПОУ 42261368) на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, у загальній сумі 375791,09 (триста сімдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривень 09 коп.

В обґрунтування поданої заяви заявник, зокрема, зазначає, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі № 520/14693/2020 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення. Позивач вважає, що є необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права.

Позивачем також зазначається, що у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача) та для належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі №520/14693/2020 слід звернутись до органу Державної казначейської служби, що обслуговує Харківський апеляційний суд. Вважає, що суд не здійснить вихід за межі заявлених вимог та не вирішить питання, що не були предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості. Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Заявник у заяві просив суд розглядати заяву за його відсутністю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання із викликом сторін. Копія ухвали направлена сторонам по справі та отримана ними.

Відповідач правом надання письмових пояснень не скористався, до суду станом на час розгляду справи письмові пояснення не надходили.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подані учасниками справи заяву та пояснення, суд встановив таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі № 520/14693/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа : Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, із застосуванням щомісячного обмеження її розміру, встановленого частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» .

Зобов`язано Харківській апеляційний суд нарахувати та сплатити судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження , встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» .

Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021р. апеляційну скаргу Державної судової адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 520/14693/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, було повернуто скаржнику.

За вищенаведеним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 520/14693/2020, ОСОБА_1 26.08.2021 видано виконавчий лист №520/14693/2020.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення суду про отримання недоотриманої суддівської винагороди.

Листом №04-33/43/2021 від 18.10.2021р. Харківський апеляційний суд повідомив позивача про те, що не має можливості виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020р. по справі 520/14693/2020 і для його належного виконання рекомендує звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Також відповідачем була надана довідка, що сума обмеження суддівської винагороди судді Савченко Ігорю Борисовичу у зв`язку з дією Закону України Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020р. № 553-ІХ за період з 18 квітня 2020р. по 27 серпня 2020р. склала 466821,23 грн., а з врахуванням податку з доходів та військового збору, до виплати складає 375791,09 грн.

У листі №04-33/43/2021 від 18.10.2021 боржником вказано, що відповідно до ч.І та ч.2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до ч.І ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України.

У своєї відповіді відповідачем також зазначено, що оскільки відповідно до ст. 148 Закону України Про судоустрій та статус суддів фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відшкодування видатків пов`язаних зі здійсненням судочинства здійснюється судом за рахунок бюджетних коштів. Кошторисом на 2021 рік суду затверджено бюджетні асигнування за КПКВК 0501020 3абезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя КЕКВ 2113 Суддівська винагорода виключно для виплати суддівської винагороди у 2021 році, тому на теперішній час відсутні бюджетні асигнування для виконання рішень суду про зобов`язання нарахувати та сплатити недоплачену частину суддівської винагороди за квітень-серпень 2020р., у тому числі і виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 520/14693/2020.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.20011р., рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

Оскільки Харківський апеляційний суд не має можливості добровільно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі №520/14693/2020, для його належного виконання слід звернутись до органів Державної казначейської служби України.

До листа додано розрахунок недоотриманої суддівської винагороди ОСОБА_1 № 04-33/44/2021 від 20.10.2021, з якого вбачається, що на його користь залишається невиплаченою сума суддівської винагороди у розмірі 375791,09 грн.

За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі № 520/14693/2020 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Зазначені обставини зумовили позивача звернутись з даною заявою до суду.

Суд, розглядаючи подану заяву та надані заявником докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Одночасно, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі №520/14693/2020 в частині виплати позивачу заборгованості суддівської винагороди у розмірі 375791,09 гривень, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 371, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі №520/14693/2020- задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі № 520/14693/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду (61001 м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні,36 код ЄДРПОУ 42261368) на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, у загальній сумі 375791,09 (триста сімдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривень 09 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар М.Д.