Рішення

від 05.11.2021 по справі 377/458/21

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/458/21

Провадження №2/377/297/21

05 листопада 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання -Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення розміру аліментів, -

У С Т А Н О В И В:

02 серпня 2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст. ст. 180-183, 190 СК України, просить:

- змінити спосіб стягнення аліментів, які присуджені на її користь з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Славутицького міського суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2-594/2011;

- стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 2/5 частини всіх видів його доходів щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем, який згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 21 листопада 2012 року, був розірваний. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких є відповідач. Згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 07 лютого 2012 року на користь позивача з відповідача були стягнуті аліменти на утримання їх спільних дітей в твердій грошовій сумі по 300 гривень на кожну дитину щомісяця. На сьогоднішній день вищевказаний розмір аліментів не відповідає вимогам чинного законодавства України, адже він є значно меншим, ніж мінімальний розмір аліментів, визначений ст. 182 Сімейного Кодексу України. Однак, відповідач навіть таку мізерну суму на протязі часу з моменту присудження аліментів сплачував нерегулярно. Весь цей час позивач особисто несе всі витрати по утриманню їх спільних дітей, а так, як діти підростають, то відповідно витрати для забезпечення їх всім необхідним також зростають. Фактично вся заробітна плата позивача витрачається на утримання та лікування дітей, адже за станом здоров`я як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_6 , потребують періодичного медичного обстеження та лікування на що, відповідно, також потрібні кошти. Окрім того, що вони обоє часто хворіють на ГРВІ, кожен з них ще має суттєві основні захворювання. Син ОСОБА_5 має такі підтверджені діагнози: ЧТХ; Пролапс МК 1 ст.; Рефракт. Hm сл.ст. OS; гостра странгуамійна кишкова непрохідність. З приводу захворювання кишковика сину у 2017 році була проведена операція. У Софії встановлені та підтверджені такі діагнози: ЧТХ; Складний міопатичний астигматизм ОИ; Hast ОИ; Плоско-вальгусна установка ступнів. З виписок із медичних карт дітей вбачається, що за період з 03.10.2014 року по 01.08.2021 року з приводу захворювань дітей позивач зверталася за медичною допомогою від 4 до 22 разів на рік. Лише на лікування захворювання органів зору, яке за рекомендаціями лікаря потрібно проходити три рази на рік, позивач витрачає більше 3 000 гривень, і це лише планове лікування доньки. На медичне обстеження сина (комп`ютерна томограма та магнітно-резонансна томографія головного мозку) і подальше його лікування, в тому числі і в стаціонарі, позивачем були витрачені досить значні кошти. Зважаючи на те, що у позивача, окрім заробітної плати, інших доходів немає, їй досить тяжко забезпечувати дітям належний рівень життя. Розмір аліментів, присуджений рішенням суду, відповідно до вимог ст. 192 СК України, може бути згодом збільшений у разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення стану здоров`я. Як свідчать додані позивачем до позову документи, у їх спільних з відповідачем дітей істотно погіршився стан здоров`я, внаслідок чого вони потребують систематичної медичної допомоги, отримання консультацій, проходження обстеження та лікування. Позивачу не відомо, де працює та отримує заробітну плату відповідач. Так само їй не відомий фактичний розмір його доходів, однак вона впевнена, що відповідач спроможний надавати належну допомогу на утримання їх спільних дітей. В Україні він не шукає офіційної роботи і не перебуває на обліку в центрі зайнятості, як безробітний. Відповідач не відноситься до категорії людей з інвалідністю, а отже, є особою працездатного віку, тому має можливість працювати та надавати належне матеріальне утримання своїм дітям, нарівні з позивачем. Інших дітей у відповідача немає і стягнень за виконавчими документами на даний час з нього не проводиться. Вищенаведені обставини, а саме розмір аліментів, які стягуються з відповідача, є меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зміна обставин, які свого часу вплинули на визначення порядку та розміру аліментів (працевлаштування відповідача, погіршення стану здоров`я дітей), дають позивачу право на звернення до суду з даною позовною заявою. Позивач вважає, що у неї є всі законні підстави просити суд змінити спосіб стягнення аліментів та збільшити їх розмір, а у відповідача є реальна можливість надавати матеріальну допомогу на утримання їх спільних неповнолітніх дітей у розмірі 2/5 частини всіх видів його доходів щомісяця.

Ухвалою судді від 01 вересня 2021 року після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд справи на 24 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року судовий розгляд справи було відкладено на 21 жовтня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

21 жовтня 2021 року судовий розгляд справи було відкладено на 05 листопада 2021 року у зв`язку з першою неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В призначене судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала заяву, в якій вона просила цивільну справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України заяви про продовження строку, встановленого судом для подання відзиву, в зв`язку з неможливістю вчинення цієї процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, ОСОБА_2 не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.

За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України , відповідно до ухвали суду від 05 листопада 2021 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому 17 січня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 06, який був розірваний на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 21 листопада 2012 року, що набрало законної сили 03 січня 2013 року (а. с. 8, 21)

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 20 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Славутичі, Київської області, Україна, про що 20 жовтня 2009 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 195, батьком якого є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 ( а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 20 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Славутичі, Київської області, Україна, про що 20 вересня 2011 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 159, батьком якої є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 ( а. с. 10).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 07 лютого 2012 року у справі № 2-594/2011, що набрало законної сили 18 лютого 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 300 гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 19 грудня 2011 року і до повноліття дітей (а. с. 20).

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 у розмірі по 300 гривень на кожну дитину щомісяця, суд врахував матеріальне становище ОСОБА_2 , відсутність у нього постійного місця роботи, нерегулярні, випадкові заробітки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 09.09.2021 року № 8897, виданого в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпком В., згідно матеріалів виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-594/2012 від 07.02.2012 року, виданого Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі по 300 гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 19.12.2011 року до повноліття дітей, станом на 01.09.2021 року заборгованість по сплаті аліментів становить 53 651,61 гривень (а. с. 51-52).

ОСОБА_1 , позивач у справі, разом із дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідками, виданими 19 липня 2021 року, 20 липня 2021 року Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (а. с. 11-14).

З інформації № 02-5/10-4960, наданої 24.09.2021 року виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач у справі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 66).

Згідно довідок № 01-46/141, 01-46/142, виданих 20.07.2021 року Славутицьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно навчаються в 5-Б класі Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 (а. с. 16-17).

З довідки № 01-19/466, виданої 19.07.2021 року Управлінням освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, вбачається, що ОСОБА_1 оплачувала харчування дітей в закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (клас 4-Б) за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, а саме: за ОСОБА_4 632,00 гривні та за ОСОБА_3 985,00 гривень (а. с. 15).

Відповідно до товарного чеку від 11.08.2021 року, що доданий позивачем до матеріалів справи, підтверджується придбання нею ноутбуку DELL E5530 i5-3340 18/128550, вартістю 7 100 гривень для забезпечення дистанційного навчання дітей на період карантину (а. с. 53).

Згідно з частиною першою ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789Х11 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначено у частині першій ст. 18 вказаної Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Таким чином, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.

У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3 -1 ) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3 -2 ) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною третьою ст. 182 СК України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За правилом ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини другої статті 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з частиною першою ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України , розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , стаття 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , стаття 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143 цс13.

Як вбачається з довідки № 03/01-04, виданої 20.07.2021 року директором Краєзнавчого музею м. Славутича і Чорнобильської АЕС Відділу культури, національностей та релігій Славутицької міської ради, ОСОБА_1 працює у музеї головним зберігачем фонду з 01.04.2008 року (а. с. 18).

Відповідно до довідки про доходи № 24, виданої 20.07.2021 року Відділом культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 працює у Відділі культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області та займає посаду Головний зберігач фондів. Загальна сума її доходу за період з січня 2021 року по червень 2021 року становить 46 018,63 гривень (а. с. 19).

Позивачем у позовній заяві підставами для збільшення розміру аліментів зазначено погіршення стану здоров`я дітей, стягнення з відповідача аліментів в розмірі, який є меншим від 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та покращення матеріального стану відповідача .

Як вбачається з позовної заяви, спільні діти позивача та відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 часто хворіють на ГРВІ, кожен з них має такі основні захворювання. Син ОСОБА_3 має підтверджені діагнози: ЧТХ; Пролапс МК 1 ст.; Рефракт. Hm сл.ст. OS; гостра странгуамійна кишкова непрохідність. З приводу захворювання кишковика йому у 2017 році була проведена операція. У дочки ОСОБА_4 встановлені діагнози: ЧТХ; Складний міопатичний астигматизм ОИ; Hast ОИ; Плоско-вальгусна установка ступнів. Вказані обставини підтверджуються наступними документами: випискою із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 , висновком магнітно-резонансної томографії головного мозку № 47115 ОСОБА_3 від 05.03.2019 року, результатами обстеження КТ Головного мозку ОСОБА_3 від 05.03.2019 року, консультативними висновками спеціалістів щодо обстеження ОСОБА_3 від 05.03.2019 року, 11.03.2019 року, випискою № 15544 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , копії яких долучені до позовної заяви (а. с. 22-32).

Суд вважає, що наявність у дітей сторін хронічних захворювань, не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки витрати на лікування дітей в розумінні ст. 185 СК України є додатковими витратами, що викликані особливим обставинами.

Відповідно до частини першої та другої ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

При цьому, позивач у разі наявності обставин, які викликають необхідність понесення додаткових витрат на дитину, не позбавлена права звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат необхідних та/або понесених нею в зв`язку з лікуванням дітей.

Позивач, як на підтвердження своїх доводів про те, що у відповідача покращився матеріальний стан, надала суду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.08.2021 року за № 270658855 ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , належать на праві власності: земельна ділянка, кадастровий номер 0525380800:02:001:0016, площею 1,6502 га., розташована за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Голинчинецька сільська рада, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ480879, виданий 11.10.2010 року Відділом держкомзему у Шаргородському районі Вінницької області, дата державної реєстрації 12.06.2018; земельна ділянка, кадастровий номер 0525381200:04:003:0033, площею 2,841 га., розташована за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Деребчинська сільська рада, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ480886, виданого 11.10.2010 року Відділом держкомзему у Шаргородському районі Вінницької області, дата державної реєстрації 14.08.2016; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 43,1 кв. м., житлова площа 20,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 2935, посвідченого 23.12.2014 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Драчевською Л.О.. (а. с. 46-49).

З вказаної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.08.2021 року за № 270658855 вбачається, що відповідач 23.12.2014 року придбав житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, крім того уклав 14.04. 2015 року з ТОВ СХК Вінницька промислова група договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0525380800:02:001:0016, площею 1,6502 га, розташованої за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Голинчинецька сільська рада, та 22.07.2016 року уклав з ТОВ Діброва договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0525381200:04:003:0033, площею 2,841 га., розташованої за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Деребчинська сільська рада. Орендна плата із цих договір оренди земельних ділянок становить 7 % від нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок.

Зазначені обставини свідчать про покращення матеріального стану відповідача, оскільки доказом покращення матеріального становища є витрати відповідача на придбання будинку та отримання доходу від оренди земельних ділянок.

Доказів про зміну сімейного стану та погіршення стану здоров`я відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить : з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Таким чином, розмір аліментів, який стягується з відповідача на користь позивача на утримання дітей, у розмірі 300 гривень щомісяця на кожну дитину, є меншим мінімального гарантованого розміру аліментів, встановленого ч.2 ст.182 СК України.

Отримувати гарантований мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Враховуючи зазначені обставини, а саме: особу платника аліментів, який є працездатного віку з нормальним станом здоров`я, оскільки доказів іншого суду не надано, покращення його матеріального стану, відсутність у нього інших осіб, які перебувають на його утриманні, та, беручи до уваги вік дітей, витрати для забезпечення яких всім необхідним зростають, розмір аліментів, який сплачує відповідач на утримання дітей, що не відповідає гарантованому мінімальному розміру, встановленому законом, які є підставами, передбаченими ч. 1 ст. 192 СК України, для пропорційного збільшення розміру аліментів, а також враховуючи положення чинного сімейного законодавства, що дають право одержувачу аліментів змінювати спосіб їх стягнення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) та збільшення їх розміру підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, необхідно змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 300 гривень на кожну дитину щомісяця на 1/3 частку всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

Вказаний розмір аліментів з врахуванням рівного обов`язку обох батьків на утримання та виховання дітей буде відповідати інтересам і потребам останніх, визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності, виваженості і забезпечуватиме гармонійний розвиток дітей.

Доказів неможливості сплачувати аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, відповідачем суду не надано.

В іншій частині розмір позовних вимог є завищеним і необґрунтованим, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При цьому, визначаючи з якого дня необхідно стягувати вказаний розмір аліментів з відповідача, суд виходить із положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , яким передбачено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягають аліменти в новому розмірі, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Враховуючи, що позивач при поданні позовної заяви звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір та виходячи зі змісту ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з такого розрахунку: 908 гривень : 100 х 83,33 % ( відсоток задоволеного позову) = 756,64 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Славутицького міського суду Київської області від 07 лютого 2012 року у справі № 2-594/2011 (провадження № 2/1023/84/2012), та збільшити розмір аліментів з твердої грошової суми у розмірі 300 гривень на кожну дитину щомісяця на 1/3 частку всіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Виконавчий лист № 2-594/2011 відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 756,64 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України . У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу , якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення складено 05 листопада 2021 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька