Рішення

від 18.10.2021 по справі 183/2390/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2390/20

№ 2/183/685/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

30 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилалася на те, що вона на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 049983, виданого 28 листопада 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 833 від 03 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25312 є власником земельної ділянки площею 5,070 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0237, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У 2003 році між позивачем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди без дати та номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Книзі записів реєстрації Договорів оренди землі № 4 вчинено запис від 28 липня 2004 року за № 04-04-126-00400 .

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,070 га. для сільськогосподарських потреб, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів з моменту реєстрації в місцевій Раді народних депутатів. Нормативна грошова оцінка землі на момент укладення договору становила 55 016,91 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,0 відсотка від грошової оцінки землі, що становить 550,17 грн. за один рік. Орендар нараховує щороку додаткову орендну плату у відробітковій формі у вигляді надання послуг на суму 100,00 грн., зокрема нараховує додаткову орендну плату Орендодавцю, що останні є пенсіонером на суму 100,00 грн. Орендна плата виплачується у грошовій або натуральній та відробітковій формі згідно Додатку № 1 до цього Договору. Орендна плата вноситься в період з 01 вересня по 31 грудня кожного року. Орендна плата коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у таких випадках: у разі підвищення законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі; щорічно згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних частко )паїв) із змінами від 13.09.2002 року, в залежності від результатів фінансово-господарчої діяльності.

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_2 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

04 травня 2009 році за № 04-09-126-01880 в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру було зареєстровано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, укладеного в 2003 році між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро . За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, якими змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 139,00 грн., зокрема Орендар відшкодовує витрати на поховання в сумі 257,00 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Дана додаткова угода являється невід`ємною частиною Договору, набуває дії з моменту її підписання сторонами та реєстрації у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру (п. 6 Додаткової угоди).

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством (п. 7 Додаткової угоди).

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця.

Але, починаючи з 2017 року відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, зокрема як в частині виплати орендної плати у грошовій формі, так і в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки розміром до 0,40 га та надання послуг щодо безоплатної поставки соломи до садиби Орендодавця. Грошова компенсація за ненадані послуги Орендарем не сплачена.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішнього наказу № 9 від 23.02.2017 року розмір орендної плати за договором з 01.01.2017 року було збільшено та становив 6,5 % від грошової оцінки землі, яка діяла в цей період.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянкиналежної позивачу в період 2017-2018 роки становила 187 969,00 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період 2017-2019 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті Орендодавцю ОСОБА_3 повинен становити36 654,00 грн., а саме:

-за 2017 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%).

Позивач ОСОБА_4 вказує, що відповідач взагалі не виконував взятого на себе обов`язку за Договором щодо здійснення оранки, культивації присадибної ділянки розміром до 0,40 га та послуг щодо безкоштовної поставки соломи до садиби позивача за 2017-2019 роки, в тому числі не компенсував відсутність даних послуг, що передбачено умовами Договору.

Невиплата орендної плати, передбачена Договорами оренди для позивача є вкрай важливим та необхідним, враховуючи те, що позивач проживає в сільській місцевості, має підсобне господарство (утримує велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за місцем фактичного проживання позивача по АДРЕСА_1 , на якій вирощує сільськогосподарську продукцію для власного споживання, а також реалізації її надлишків. Саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва позивач забезпечує себе та свою родину, як продуктами харчування так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції). Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати, поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивача, а саме остання була вимушена нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Означені факти позивач розцінює, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, що тягнуть за собою наслідки розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 просила суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237, без номеру та дати, зі змінами та доповненнями викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованої 05 травня 2009 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-01880, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 04-06-126-00400;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на її користь заборгованість по орендній платі за 2017-2019 роки за користування земельною ділянкою площею 5,070 га, кадастровий номер 1223284600:02:034:0237 в розмірі 36 654,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на її користь судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 681,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а всього - 11 681,60 грн.

Ухвалою суду від 04травня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись з пред`явленими вимоги, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро звернувся до суду з відзивом, в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив у позові відмовити з огляду на наступне. Зазначив, що заборгованість за 2017 рік в сумі 9 522,00 грн. товариством сплачена в повному обсязі. Вказує на те, що позивач та її представник неправильно розраховує розмір орендної плати, оскільки орендна плата сплачується Орендарем після утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що Орендодавець з відповідною заявою про надання цих послуг не зверталася, у зв`язку з чим у товариства не було підстав надавати такі послуги, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. Зокрема, заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, крім того в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на адвоката на вказану суму.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 залучено ОСОБА_1 .

Таким чином, судом розглядались позовні вимоги ОСОБА_1 (правонаступник позивача ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, згідно заяви представника позивача, останній просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ агрофірма Олімпекс-Агро в судове засідання не з`явився, звернувся доа суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив в позові відмовити.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМН № 682160 від 30 березня 2021 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 226, належить земельна ділянка площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30 березня 2021 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57360672 від 30 березня 2021 року, номер запису про право власності: 41237277.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 , 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 049983, виданого 28 листопада 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25312.

Судом встановлено, що у 2003 році між спадкодавцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди без дати та номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Книзі записів реєстрації Договорів оренди землі № 4 вчинено запис від 28 липня 2004 року за № 04-04-126-00400 .

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,070 га для сільськогосподарських потреб, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів з моменту реєстрації в місцевій Раді народних депутатів. Нормативна грошова оцінка землі на момент укладення договору становила 55 016,91 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,0 відсотка від грошової оцінки землі, що становить 550,17 грн. за один рік. Орендар нараховує щороку додаткову орендну плату у відробітковій формі у вигляді надання послуг на суму 100,00 грн., зокрема нараховує додаткову орендну плату Орендодавцю, що останні є пенсіонером на суму 100,00 грн. Орендна плата виплачується у грошовій або натуральній та відробітковій формі згідно Додатку № 1 до цього Договору. Орендна плата вноситься в період з 01 вересня по 31 грудня кожного року. Орендна плата коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у таких випадках: у разі підвищення законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі; щорічно згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних частко )паїв) із змінами від 13.09.2002 року, в залежності від результатів фінансово-господарчої діяльності.

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець ОСОБА_2 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

04 травня 2009 році за № 04-09-126-01880 в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру було зареєстровано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, укладеного в 2003 році між спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро . За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, якими змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 139,00 грн., зокрема Орендар відшкодовує витрати на поховання в сумі 257,00 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Дана додаткова угода являється невід`ємною частиною Договору, набуває дії з моменту її підписання сторонами та реєстрації у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру (п. 6 Додаткової угоди).

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством (п. 7 Додаткової угоди).

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 3 розділу "Інші умови" Договору оренди землі передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, 30 березня 2021 року набувши право власності на земельну ділянку площею 5,070 га, кадастровий номер 12232860000:02:034:0237позивач ОСОБА_1 набула прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_5 та відповідачем, та стала новим Орендодавцем.

Як зазначено вище, укладений між спадкоємцем (Орендодавцем) та Відповідачем Договір оренди землі (п.2.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди) визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця,яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Предметом спору між сторонами є неналежне виконання умов Договору оренди землі за періоди 2017-2019 роки.

Судом встановлено, що відповідно до внутрішнього наказу Відповідача № 9 від 23.02.2017 року розмір орендної плати за договором оренди з 01.01.2017 року було збільшено та становив 6,5 % від грошової оцінки землі, яка діяла в цей період.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належноїспадкодавцю в період 2017-2018 роки становила 187 969,00 грн.

В той же час, згідно до наказу відповідача від 23.02.2017 року № 9 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної спадкодавцю за 2017-2018 роки складає 187 970,40 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період 2017-2019 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті спадкодавцю ОСОБА_2 повинен становити36 654,00 грн., а саме:

-за 2017 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік - 12 218,00 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 6,5%).

Однак, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивач,оскільки він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди, яким визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку. Крім того, як зазначалося вище, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до наказу відповідача складає 187 970,40 грн.

Таким чином, сума заборгованості за Договоромпо виплаті орендної плати без урахування податків та військового збору від грошової оцінки землі складає:

- за 2017 рік - 12 218,08 грн. (187 970,40 грн. : 100% х 6,5%);

- за 2018 рік - 12 218,08 грн. (187 970,40 грн. : 100% х 6,5%);

- за 2019 рік - 12 218,08 грн. (187 970,40 грн. : 100% х 6,5%).

При цьому, нормами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено Особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, п.п.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.167.1 ст.167 ПК України визначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір.

Відтак, сума орендної плати, належна до виплати становить:

-за 2017 рік - 9 835,56 грн. (12 218,08 грн.- 2 199,25 грн. (ПДФО 18%) - 183,27 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2018 рік - 9 835,56 грн. (12 218,08 грн.- 2 199,25 грн. (ПДФО 18%) - 183,27 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2018 рік - 9 835,56 грн. (12 218,08 грн.- 2 199,25 грн. (ПДФО 18%) - 183,27 грн. (ВЗ 1,5%);

За таких обставин, за Договором оренди земельної ділянки за період з 2017-2019 роки до стягнення підлягала орендна плата в сумі 29 506,68грн.

Судом встановлено, що орендна плата за 2017 рік Відповідачем сплачена спадкоємцю ОСОБА_2 не в повному обсязі в сумі 9 522,00 грн., яка була здійснена відповідачем двома платежами: на суму 1 200,00 грн. згідно відомості на виплату грошей № 00000001007 від 28.12.2017 року та на суму 8 322,00 грн. згідно відомості на виплату грошей № 697 від 02.10.2017 року підтверджується. Таким чином, борг по сплаті орендної плати за 2017 рік складає 313,56 грн.

При цьому, відповідачем не спростовано, що орендна плата за період з 2018-2019 роки не сплачувалась спадкодавцю ОСОБА_2 , а також, що ним здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки спадкодавця за період 2018-2019 роки та поставка соломи до садиби Орендодавця за період з 2017-2019 роки. В той же час, судом встановлено, що відповідачем у 2017 році здійснювалася обробка огороду (культивація) присадибної ділянки спадкодавця ОСОБА_2 розміром 0,25 га за адресою проживання останньої, що підтверджується нарядом-завданням на обробіток огороду пайщиків від 06 квітня 2017 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 (спадкоємця ОСОБА_2 ) належить стягнути заборгованість по орендній платі за 2017-2019 роки за користування земельною ділянкою площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237 в розмірі 19 984,68 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині розірвання договору оренди, суд виходить з наступного.

Однією з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач у позові визначає систематичне невиконання умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати у грошовій формі та в частині надання послуг з оранки і культивації присадибної ділянки та завезення соломи до садиби Орендодавця.

Як вже встановлено вище,спадкоємцю ОСОБА_2 відповідачем у 2017 році була здійснена культивація присадибної ділянки площею 0,25 га, що підтверджується нарядом-завданням на обробку городів пайщиків від 06 квітня 2017 року.

В той же час, судом встановлено, що за період з 2018-2019 роки відповідачем не виконувались зобов`язання з оранки, культивації присадибної ділянки розміром до 0,40 га та не здійснювались послуги щодо безкоштовної поставки соломи до садиби позивача за 2017-2019 роки, в тому числі останній не компенсував відсутність даних послуг, що передбачено умовами Договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як зазначалося вище, укладений Договір, з урахуванням Додаткової угоди, визнаного сторонами факту збільшення розміру Орендної плати визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 6,5% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Пункт 3 ч. 1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість з орендної плати за 2017 рік сплачена не в повному обсязі, при цьому заборгованість з орендної плати за 2018-2019 роки відповідачем взагалі не сплачена.

В той же час, підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата відповідачем Орендодавцю орендної плати у встановлені договором строки, зокрема орендної плати визначеної Договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця за 2018-2019 роки та поставки соломи до садиби Орендодавця за 2017- 2019 роки, з урахуванням наявних в справі доказів, які підтверджують наявність такої земельної ділянки та враховуючи не надання відповідачем доказів на підтвердження виконання цих послуг протягом цього періоду.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро систематично порушувалося виконання зобов`язання за спірним Договором по сплаті орендної плати за 2017-2019 роки, а саме станом на день ухвалення рішення заборгованість з орендної плати в грошовій формі за 2018-2019 роки зовсім не сплачена, а за 2017 рік сплачена не в повному обсязі, в той час як сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, зокрема в частині проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки протягом 2018-2019 роки, в тому числі поставки соломи протягом 2017-2019 роки. Тобто, Орендодавець не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право Орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

Таким чином, встановивши, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро не виконало зобов`язання за спірним Договором оренди землі, що порушило передбачене договором право орендодавця на її своєчасне отримання, зокрема в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання спірного договору оренди землі.

Доводи представника відповідача у відзиві про те, що Орендодавець не повідомила його про наявність у неї в користуванні земельної ділянки судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду. Крім того, сторонами не заперечувався той факт, що послуги з культивації присадибної ділянки площею 0,25 га відповідачем здійснювались у 2017 році.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

Представником позивача на підтвердження понесення останнім витрат на адвоката надано: договір № 14/05-21 про надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року, додаткову угоду № 1 до договору № 14/05-21 про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом, згідно якого: вартість консультації - 250,00 грн., вартість послуг щодо аналізу та збору доказів - 750,00 грн., вартість послуг зі складання та подання до суду процесуальних документів - 1000,00 грн., а також вартість послуг щодо представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 1 000,00 грн.

В той же час, позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів на оплату послуг адвоката, а саме: квитанцій, чеків, платіжних доручень, зокрема довідки в довільній формі від адвоката про оплату його послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро у своїй заяві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, наполягав на відмові в їх відшкодуванні, оскільки стороною позивача не надано доказів про оплату наданих послуг.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в зазначеному вище розмірі не підлягають задоволенню, з огляду на їх недоведеність.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі, - задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237, без номеру та дати, зі змінами та доповненнями викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованої 05 травня 2009 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-01880, укладений між ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 04-06-126-00400.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017-2019 роки за користування земельною ділянкою площею 5,070 га, кадастровий номер 1223286000:02:034:0237 в розмірі 19 984,68 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 68 коп.), яка складається з: заборгованість по орендні платі за 2017 рік 313,56 грн., заборгованість по орендні платі за 2018 рік 9 835,56 грн. та заборгованість по орендні платі за 2019 рік - 9 835,56 грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1 681,60 грн. (одні тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 18 жовтня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький