Рішення

від 21.09.2021 по справі 183/4825/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4825/20

№ 2/183/1046/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)про визнання права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в :

03 вересня 2020року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням уточнених позовних вимог посилалися на наведені нижче обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на: 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018 та земельну ділянку площею 0,4289 га, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, що розташовані на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, а тому позивач ОСОБА_1 як дружина померлого, є спадкоємицею за законом першої черги.

У встановлений законом строк, позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на зазначене спадкове майно, у зв`язку з чим державним нотаріусом Крутько Л.П. їй було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМТ № 541814, виданого 08 листопада 2017 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1322, після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, відповіддю державного нотаріуса Крутько Л.П. від 14 серпня 2020 року за вих. 1234/02-14 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,2500 га. - для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,4289 га. - для ведення особистого підсобного господарства, розташовані по АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400 на ім`я матері покійного ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ), спадщину після смерті якої отримав її син - ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Підставою такої відмови слугувала та обставина, що з наданих нотаріусу документів (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952 на земельну ділянку загальною площею 0,6789 га, що розташована по АДРЕСА_1 , виданого 21 квітня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 ; Витяги з Державного земельного кадастру від 27 липня 2020 року) вбачається, що власником спадкової земельної ділянки на підставі зазначеного державного акту є ОСОБА_4 . В той же час, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 11 травня 1999 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою за № 1092 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках. Спадкодавцем ОСОБА_3 успадкована 1/2 частка будинку, належна ОСОБА_4 , про що 08 листопада 2017 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1322 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, що набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. На час звернення ОСОБА_1 співвласниками зазначеного будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, лише ОСОБА_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 . Тобто інший співвласник будинку ОСОБА_2 позбавлена права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. Для вирішення питання щодо спадкування земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання. В матеріалах спадкової справи відсутня інформація щодо вирішення питання спадкування земельної ділянки ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що її чоловік ОСОБА_3 збирався звертатися до суду з позовом для вирішення питання щодо спадкування земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але, отримавши право власності на 1/2 частку спадкового будинку, подати позов щодо земельної ділянки не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, земельна ділянка площею 0,4289 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 повинна бути успадкована позивачем ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наголошують на тому, що оскільки право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_2 до неї переходить і право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, що розташована за адресою житлового будинку, а позивач ОСОБА_1 спадкує іншу 1/2 частку цієї земельної ділянки після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не встиг оформити правовстановлюючі документи та помер.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,4289 га., цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив правовстановлюючих документів на спадкове майно;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив правовстановлюючих документів на спадкове майно.

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)надати на адресу суду належним чином завірені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи - Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрите,справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу без її участі, вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила вимоги задовольнити.

Представник відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи - Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 46 років помер ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 62 від 05 листопада 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 листопада 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , актовий запис 30 від 09 листопада 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 09 листопада 2002 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року за вих. № 899.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55006868 від 05 лютого 2019 року, Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 05 лютого 2019 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 було заведено та зареєстровано спадкову справу № 24/2019, номер у спадковому реєстрі: 63712490.

Спадкова справа № 24/2019 містить заяву позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших спадкоємців судом не встановлено.

Встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований разом з дружиною, тобто позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року за вих. № 899.

Позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМТ № 541814, виданого 08 листопада 2017 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1322, після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64866993 та № 64867140 від 25 травня 2021 року.

Проте, відповіддю державного нотаріуса Крутько Л.П. від 14 серпня 2020 року за вих. 1234/02-14 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,2500 га. - для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,4289 га. - для ведення особистого підсобного господарства, розташовані по АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400 на ім`я матері покійного ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якої отримав її син - ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Підставою такої відмови слугувала та обставина, що з наданих нотаріусу документів (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952 на земельну ділянку загальною площею 0,6789 га, що розташована по АДРЕСА_1 , виданого 21 квітня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 ; Витяги з Державного земельного кадастру від 27 липня 2020 року) вбачається, що власником спадкової земельної ділянки на підставі зазначеного Державного акту є ОСОБА_4 . В той же час, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 11 травня 1999 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою за № 1092 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках. Спадкодавцем ОСОБА_3 успадкована 1/2 частка будинку, належна ОСОБА_4 , про що 08 листопада 2017 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1322 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, що набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. На час звернення ОСОБА_1 співвласниками зазначеного будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, лише ОСОБА_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 . Тобто інший співвласник будинку ОСОБА_2 позбавлена права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. Для вирішення питання щодо спадкування земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання. В матеріалах спадкової справи відсутня інформація щодо вирішення питання спадкування земельної ділянки ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому порядку.

Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Миколаївської сільської ради 16 листопада 1992 року за реєстровим № 8, зареєстрованого в БТІ 03 березня 1993 року за реєстровим № 1050 житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 (позивач) в рівних частках по 1/2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії АВА № 388361, виданого 11 травня 1999 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 1092.

Згідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 04 вересня 1992 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку - літ. А , загальною площею 84,8кв.м., житловою площею 45,1кв.м.; сараю - літ. Б ; погрібу - літ. В ; вбиральні - літ. Г ; бесідки - літ. Д ; огорожі № 1-2.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 23 листопада 2002 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , актовий запис № 31 від 23 листопада 2002 року, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 було присвоєне прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2002 року.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 23 березня 2006 року, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_12 був розірваний, актовий запис № 50 від 23 березня 2006 року, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишила прізвище ОСОБА_2 , що було присвоєне їй під час реєстрації шлюбу.

30 червня 2006 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_15 , актовий запис № 405 від 30 червня 2006 року, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 присвоєне прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 30 червня 2006 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 71 років померла ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 6 від 04 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 04 лютого 2015 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 01 квітня 2011 року секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за реєстровим № 67, яким все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона буде мати на день смерті, заповіла сину ОСОБА_3 . Вказаний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 51103653, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 44628871 від 01 серпня 2016 року.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40339678 від 08 травня 2015 року, Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 08 травня 2015 року після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 було заведено та зареєстровано спадкову справу № 191/2015, номер у спадковому реєстрі: 57426657.

Спадкова справа № 191/2015 містить заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА № 388361, виданого 11 травня 1999 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1092, зареєстрованого в БТІ 23 травня 1999 року, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64866993 від 25 травня 2021 року.

Встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданого 21 квітня 2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400 належала земельна ділянка загальною площею 0,6789 га в межах згідно з планом, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,4289 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214080652020 від 27 липня 2020 року, земельній ділянці площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, присвоєно кадастровий номер 1223284000:04:006:0018.

Зокрема, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214080742020 від 27 липня 2020 року, земельній ділянці площею 0,4289 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, присвоєно кадастровий номер 1223284000:04:006:0019.

З матеріалів спадкової справи №191/2015 вбачається, що відповіддю державного нотаріуса Крутько Л.П. від 21 липня 2017 року за вих. № 1659/02-14 ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані вище земельні ділянки після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 з тих підстав, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є його мати ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_2 , а власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, лише ОСОБА_4 . Тобто інший співвласник будинку ОСОБА_2 позбавлена права власності на земельну ділянку , на якій розташований будинок, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 377 ЦК України, та не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку. У зв`язку з чим, ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися до суду з відповідним позов.

В той же час, позивач ОСОБА_1 у позові посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_3 збирався звернутися до суду з позовом для вирішення питання щодо спадкування земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але, отримавши право власності на 1/2 частку спадкового будинку, подати відповідний позов не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, враховуючи приписи ч. 1 ст. 377 ЦК України згідно яких до особи, що набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника, суд дійшов висновку, що оскільки позивач ОСОБА_2 є співвласником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому до неї переходить право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га. з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018. В свою чергу, оскільки співвласником іншої 1/2 частки даного житлового будинку була ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої належну їй частину будинку успадкував за заповітом її син ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га. з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, на якій знаходиться будинок. Зокрема, ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,4289 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, присвоєно кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, але не оформив правовстановлюючих документів на спадкові ділянки та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яку остання успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , до неї відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України переходить право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, на якій знаходиться будинок, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивач ОСОБА_1 успадковує після смерті чоловіка ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4289 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, присвоєно кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, яку останній фактично успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До вказа них правовідносин, суд застосовує наступні норми права.

Згідност. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неоохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На підставі ст. 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України,1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов`язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 131 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування судам надані такі роз`яснення:Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, що набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.

За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування судам надані такі роз`яснення:Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Стаття 131 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з абзацом 3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивачів немає та відповідно ст.16 ЦК України вони обрали правильний спосіб захисту свого порушеного права.

При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007р. в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011р. в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010р. в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994р. в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 01 липня 2003р. в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008р. в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю вини відповідача, судові витрати покласти на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)про визнання права власності на земельні ділянки, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,4289 га, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1223284000:04:006:0019, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223284000:04:006:0018, що розташована на території Миколаївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 074952, виданий 21.04.2000 року Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1400.

Судові витрати покласти на позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

-відповідач: Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;

-третя особа:Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, площа Героїв, буд. 1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 вересня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький