Постанова

від 03.11.2021 по справі 2-1008/09

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1008/09Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З. Провадження № 22-ц/817/1013/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Дмитрів О.М.

сторін:

представника апелянта - Сампари Н.М.,

представника ДВС - Марущак Н.І.,

представника стягувача - Карапетяна Е.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-1008/09 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року (постановлену суддею Коломієць Н.З.) в справі за поданням Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про примусове проникнення до житла,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року головний державний виконавець Чортківського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Марущак Н.І. звернулась в суд із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 (надалі - Боржник), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заявлених вимог державний виконавець покликалася на те, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження за № АСВП 29396245 з примусового виконання дев`яти виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 293382.35 грн. 06 липня 2015 року, 23 листопада 2015 року, 29 квітня 2021 року, 29 квітня 2021 року, 23 лютого 2021 року, 09 листопада 2020 року, 29 січня 2020 року, 30 травня 2019 року, 06 листопада 2018 року державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, які надіслано боржнику для виконання та стягувачам для відома. Неодноразово на адресу боржника ОСОБА_1 надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак, він на виклики не з`явився, про причини неявки виконавця не повідомив. 21 жовтня 2011 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. В ході примусового виконання було встановлено, зокрема, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Державним виконавцем неодноразово здійснювались виїзди за місцем проживання боржника, однак, добровільно доступ до майна боржник не надає.

У зв`язку з наведеним просить суд надати дозвіл на примусове проникнення до будинку боржника ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року подання задоволено.

Надано дозвіл на примусове проникнення до будинку боржника ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій по виконанню зведеного виконавчого провадження № 29396245.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що докази, додані державним виконавцем до подання, не свідчать про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження, про необхідність проведення процесуальних дій, про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до свого житла. Крім того, матеріали подання не містять достатніх доказів, а, відповідно, і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, а тому вважає подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника не доведеним і таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з викладеним просить скасувати ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задоволенні подання відмовити у наданні дозволу на примусове проникнення до будинку ОСОБА_1

13 жовтня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від в.о. начальника Чортківського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Марущак Н.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що державним виконавцем вживались всі необхідні дії, передбачені Закон України Про виконавче провадження з метою виконання виконавчого провадження, про наслідки яких боржник очевидно був обізнаний.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта - адвакат Сампара Н.М. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник ДВС - Марущак Н.І. проти апеляційної скарги заперечила та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представника стягувача - Державної Установи "Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" Карапетян Е.Т. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступні обставини.

На виконанні у Чортківському міськрайонному відділі ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження за № АСВП 29396245 з примусового виконання дев`яти виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь юридичних осіб та держави на загальну суму боргу 293382.35 грн.

06 липня 2015 року, 23 листопада 2015 року, 06 листопада 2018 року, 30 травня 2019 року, 29 січня 2020 року, 09 листопа 2020 року, 23 лютого 2021 року, 29 квітня 2021 року, 29 квітня 2021 року державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, які надіслано боржнику для виконання та стягувачам для відома (а.с.6-14).

Неодноразово, а саме: 30 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 09 листопада 2020 року, 29 січня 2021 року, 23 лютого 2021 року, 04 лютого 2021 року, 29 квітня 2021 на адресу боржника ОСОБА_1 надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак, ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив (а.с.15-21).

21 жовтня 2011 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника (а.с.22-23).

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити:

- Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 15 лютого 2021року;

- МВС №95581063 від 04 лютого 2021 року, №101951209 від 26 квітня 2021 року, № 102242296 від 05 травня 2021 року;

- Державної фіскальної служби України №95581051 від 04 лютого 2021 року, №95581036 від 04 лютого 2021 року, №101951205 від 26 квітня 2021 року, №101951208 від 26 квітня 2021року;

- Пенсійного фонду України №1068759306, №106876278 від 04 лютого 2021 року, №1071236953, №1071233174 від 26 квітня 2021 року, №1071233174, №1071363144 від 05 травня 2021 року, -

майно та відкриті рахунки у банківських установах належні боржнику ОСОБА_1 на праві власності не виявлено (а.с. 25-39).

Згідно відповіді на запит Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 18 лютого 2021 року №8-19-0.35-36/115-21-у та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 244826579 від 17 лютого 2021 встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка площею 1.3133 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно договору оренди землі серія та номер: № б/н, укладеного 28 лютого 2017 року, вищевказана земельна ділянка передана на праві оренди земельної ділянки в ПАП Березина (а.с.40).

Згідно відповіді на запит Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації № б/н від 16 лютого 2021 року за боржником ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано Чортківською райдержадміністрацією 05 травня 2008 року, в АДРЕСА_2 зареєстровано житловий будинок.

Згідно довідки № 63 від 18 лютого 2021 року, виданої Нагірянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 має у володінні земельну ділянку площею 0.77 га та земельний пай площею 1.3133 га (а.с.44).

Згідно довідки №64 від 18 лютого 2021 року, виданої Нагірянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області, згідно господарської книги № 2, номер об`єкта господарського обліку № 96, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.42).

Згідно довідки №65 від 18 лютого 2021 року, виданої Нагірянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області, житловий будинок в АДРЕСА_3 , згідно господарської книги №2, номер об`єкта господарського обліку №96, належить ОСОБА_1 (а.с. 41).

20 лютого 2014 року, 21 червня 2019 року державним виконавцем здійснено виїзди за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с.Улашківці по місцю реєстрації та проживання боржника ОСОБА_1 . В результаті проведення виконавчих дій перевірити майновий стан останнього не вдалося за можливе (а.с.45-46).

16 березня 2021 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст.5, 18, 24, 48, 56 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про призначення виконавчих дій, спрямованих на опис та арешт майна на 23 березня 2021 року. Відповідно до квитанції АТ Укрпошти вказана постанова направлена боржнику. Цього ж дня державним виконавцем відповідно до вимог ч.2 ст.4, ч.4 ст.18 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ (а.с.47-49).

23 березня 2021 року здійснено виїзд по місцю проживання боржника на виконання постанови про призначення виконавчих дій від 16 березня 2021 року №6455/21.12.30/5, а саме: АДРЕСА_1 . За результатами виїзду за участю понятих складено акт державного виконавця та встановлено, що двері будинку були зачинені, провести опис майна не виявилось за можливе (а.с.50).

Такі ж постанови про призначення виконавчих дій, спрямованих на опис та арешт майна та про залучення працівників органів внутрішніх справ, винесено державним виконавцем 11 травня 2021 року та 24 травня 2021 року. Відповідно до квитанції АТ Укрпошти вказані постанови рекомендованою кореспонденцію направлені боржнику (а.с.51-54).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

В силу положень ст.18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових та службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження , а також згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Обов`язковість виконання судових рішень, як невід`ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У рішенні у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 18 Закону містить перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Зокрема, п.4 ч.3 ст.18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із Законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Таким чином, рішення суду обов`язкові до виконання та державний виконавець зобов`язаний вживати всіх необхідних дій для цього.

Відповідно до вимог ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Як передбачено ч.5 ст.19 Закону України Про виконавче провадження , боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст.439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Положеннями ст.1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог п.п.4, 13 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.

Державний виконавець звертається до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

В свою чергу, відповідно до конституційних положень права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Так, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст.64 Конституції України). Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч.ч. 1, 2 ст. 30 Конституції України). Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що державний виконавець при виконанні виконавчих документів, виданих іншими органами (посадовими особами) щодо стягнення боргу або звернення стягнення, зобов`язаний керуватися нормами Закону України Про виконавче провадження , зокрема звертати стягнення на майно боржника, в тому числі проводити опис й арешт майна боржника; у разі неможливості потрапити у жиле приміщення боржника ставити перед судом питання про постановлення вмотивованого судового рішення про примусове проникнення до житла боржника.

При цьому, надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника можливе лише за наявності відповідних обґрунтованих підстав та беззаперечних доказів на їх підтвердження.

Таким чином, законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.

Звертаючись до суду із даним поданням, державний виконавець, як на підставу для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, вказує, що, незважаючи на відкриття виконавчого провадження ще у 2015 року, рішення суду боржником так і не виконано, а проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника не виявляється можливим, оскільки боржник не надає до нього доступу.

Апеляційним судом встановлено, що 15 серпня 2019 року, 16 серпня 2019 року, 03 грудня 2019 року, 31 березня 2021 року, 17 травня 2021 року, 21 травня 2021 року, 02 червня 2021 року боржник ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами та отримував копії документів з виконавчого провадження відносно нього (а.с.114-123).

Враховуючи наведене, суд першой інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що державною виконавчою службою вживались всі необхідні дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження з метою виконання виконавчого провадження, про наслідки яких боржник ОСОБА_1 був обізнаний.

При цьому ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, а також було вжито достатніх заходів для безперешкодного входження до житла боржника, для належного виклику боржника, які не потребують примусового проникнення до житла, що було в свою чергу свідомо проігноровано боржником.

Судом вірно встановлено, що боржник ОСОБА_1 не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався про обставини, які перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Разом з тим боржник діє не добросовісно в рамках виконавчого провадження, а саме: будучи обізнаним зі своїми борговими зобов`язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність примусового виконавчого провадження, що вимагало від нього добросовісної процесуальної поведінки цікавитися у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на його адресу, тим самим він тривалий час фактично ухиляється від виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі КЦС у складі Верховного Суду від від 13 грудня 2018 року в справі №636/620/18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що державною виконавчою службою надано належні докази ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним Заявнику у здійсненні виконавчих дій.

Отже, встановивши як факт невиконання ОСОБА_1 рішення суду, так і відсутність у державного виконавця можливості вчиняти виконавчі дії через ненадання боржником доступу до майна, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця і надав останньому доступ до майна боржника.

Твердження апелянта про те, що докази, додані державним виконавцем до подання, не свідчать про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження, про необхідність проведення процесуальних дій, про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до свого житла, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи встановлено протилежне.

Інші доводи апелянта, з огляду на категорію даної справи, не мають жодного правового підґрунтя та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 05 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді