Рішення

від 28.10.2021 по справі 161/9254/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9254/21

Провадження № 2/161/2767/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пушкарчук В. П.,

при секретарі - Загоровській І. І.,

за участю:

представників позивача - Бондарчука Р. І., Ольшевської С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справуза позовом виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури звернувся в суд в інтересах позивача Луцької міської ради з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовує тим, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0751 га, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:034:0002, є об`єктом комунальної власності. На вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля площею 540,3 кв. м, яка з 30 вересня 2019 по даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Згідно з відомостями Луцької міської ради від 17 лютого 2021 року договір оренди зазначеної земельної ділянки з власником приміщення не укладався. Рішенням Луцької міської ради віл 31 серпня 2020 року №91/25 відповідачу надано дозвіл на проведення експертної оцінки вказаної земельної ділянки з метою підготовки продажу. Луцька міська рада неодноразово письмово повідомляла відповідача, як користувача земельної ділянки комунальної власності, про необхідність оформлення права оренди землі. Як вбачається з Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку з 30 вересня 2019 року відсутні. Наведене свідчить, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином, на думку позивача, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як фактичного землекористувача, є орендна плата. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0751 га, кадастровий номер - 0710100000:11:034:0002, у 2019 та 2020 роках становила 2 201 118,35 гривень. У Додатку до рішення Луцької міської ради № 42/20 від 24 червня 2009 року Про впорядкування орендної плати за землю з наступними змінами відповідно до рішень міської ради №7/9 від 23 березня 2011 року, №16/7 від 30 листопада 2011 року, №20/90 від 26 січня 2012 року, №38/60 від 28 лютого 2013 року, №69/39 від 28 січня 2015 року та №20/27 від 21 березня 2017 року визначено, що річний розмір орендної плати за землю становить 10 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для розміщення комерційних банків, фінансових та кредитних установ, ломбардів, банкоматів. Луцькою міською радою складено розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, як плати за користування земельною ділянкою за період з 30 вересня 2019 року по 30 липня 2020 року. Згідно з вказаним розрахунком сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 183 446,23 гривень. Таким чином, недоотримані Луцькою міською радою доходи за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 183 446,23 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури сплачену суму судового збору в розмірі 2 751,69 гривень.

Ухвалою судді від 24 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

09 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Висловлюючи свою позицію, відповідач ОСОБА_1 зазначає про невизнання позову з огляду на таке. Листом виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 липня 2020 року йому повідомлено про необхідність в найкоротший термін оформити право оренди земельної ділянки площею 0,0751 га з кадастровим номером 0710100000:11:034:0002 на АДРЕСА_1 . Цим листом також повідомлено, що в разі його зволікання з оформлення права оренди земельної ділянки відповідні документи будуть передані на розгляд комісії з визначення збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки міської комунальної власності без правовстановлюючих документів. Однак, як вбачається з матеріалів позову, таке питання комісією міської ради не розглядалось, що суперечить постанові КМУ №284 від 19 квітня 1993 року Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам . На думку відповідача, в Луцької окружної прокуратури не було підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах Луцької міської ради. Також відповідач вважає, що орендна плата за користування земельною ділянкою не нараховується на період дії карантину та вказує на неправильно здійснені розрахунки розміру плати за користування земельною ділянкою. З огляду на наведене відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

24 червня 2021 року від виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому наведено доводи на спростування аргументів відзиву та додаткові обґрунтування позову.

Крім того, в матеріалах справи містяться заперечення на відповідь на відзив за підписом представника відповідача адвоката Бондара О.В. та пояснення на заперечення відповідача за підписом виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк С.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник Луцької окружної прокуратури Ольшевська С. І. в судовому засіданні позов підтримала з підстав, які зазначені в позовній заяві, відповіді на відзив та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Луцької міської ради Бондарчук Р. І. в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником будівлі загальною площею 540,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану будівлю відповідач зареєстрував за собою 30 вересня 2019 року. Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування приміщення банку, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:034:0002. Право власності на цю земельну ділянку відповідач зареєстрував 08 лютого 2021 року (а. с. 11).

Також встановлено, підставою набуття права власності відповідача на земельну ділянку площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 , є договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладено 08 лютого 2021 року між продавцем Луцькою міською територіальною громадою Волинської області, від імені якої діє Луцька міська рада, та покупцем ОСОБА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ващук В. Ф., зареєстровано в реєстрі за №70 (а. с. 33-34).

Зі змісту п. 3 вищевказаного договору купівлі-продажу встановлено, що земельна ділянка площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 належала продавцю на праві власності з 10 лютого 2015 року (а. с. 33-34).

Наведене дає підстави для висновку, що з 10 лютого 2015 року по 08 лютого 2021 року земельна ділянка площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:034:0002, перебувала в комунальній власності Луцької міської територіальної громади Волинської області, від імені якої діє Луцька міська рада.

З копії відповіді виконавчого комітету Луцької міської ради №1.1-9/831/2021 від 17 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , користувався земельною ділянкою, призначеною для обслуговування цього приміщення, без правовстановлюючих документів. Договір оренди земельної ділянки площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та Луцькою міською радою не укладався. Листами від 24 жовтня №1.1-11/5040/2019 та від 28 липня 2020 року №1.1-11/3487/2020 Луцька міська рада повідомляла ОСОБА_1 про необхідність оформлення права оренди вказаної земельної ділянки. Однак, до 30 липня 2020 року заяви від відповідача до Луцької міської ради щодо викупу земельної ділянки не надходили. Безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів Луцькою міською радою з ОСОБА_1 не стягувались (а. с. 22).

У відповідь на запит Луцької місцевої прокуратури Головне управління ДПС у Волинській області листом від 16 лютого 2021 року №1478/03-20-24-06-05 повідомляє, що земельна ділянка площею 0,0751 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:034:0002, перебувала у комунальній власності Луцької міської ради протягом 2019-2020 років та надавалась в користування (оренду). Нарахування по вказаній земельній ділянці не проводились, оскільки були відсутні підстави для таких нарахувань, сплата за використання земельної ділянки в період з 30 вересня 2019 року по теперішній час відсутня (а. с. 24).

Встановлено, що ОСОБА_1 31 липня 2020 року звернувся із заявою до Луцької міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з метою подальшого її набуття у приватну власність (а. с. 32).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За змістом ст.120 Земельного кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Виникнення права власності у відповідача на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за період з 30 вересня 2019 року по 30 липня 2020 року.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 Податкового кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку за період з 30 вересня 2019 року по 30 липня 2020 року не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що у Луцької міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів з відповідача, збережених безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Суд встановив, що Луцька міська рада на підставі Закону України Про місцеве самоврядування зобов`язана забезпечувати дотримання на своїй території конституційних прав громадян.

Підставами для звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави стало порушення інтересів держави в особі територіальної громади у сфері використання земель, бездіяльність Луцької міської ради як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у даних правовідносинах щодо вжиття заходів до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру Луцька окружна прокуратура повідомила Луцьку міську раду про вжиття заходів представницького характеру у її інтересах.

З наведених мотивів суд відхиляє доводи відповідача про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Таким чином, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав Луцької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які відповідач мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Позивачем визначено розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів на підставі розрахунків, в яких застосовано розмір нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Цей розмір визначено відповідно до технічної документації з нормативно грошової оцінки земель Луцької міської ради з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 січня 2020 року за №6-28-0.22-38/2-20 та листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06 січня 2021 року №22-28-0.222-171/2-21.

Наведеним підтверджується, що у 2019 та 2020 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2 201 118,35 гривень.

У Додатку до рішення Луцької міської ради № 42/20 від 24 червня 2009 року Про впорядкування орендної плати за землю з наступними змінами відповідно до рішень міської ради №7/9 від 23 березня 2011 року, №16/7 від 30 листопада 2011 року, №20/90 від 26 січня 2012 року, №38/60 від 28 лютого 2013 року, №69/39 від 28 січня 2015 року та №20/27 від 21 березня 2017 року визначено, що річний розмір орендної плати за землю становить 10 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для розміщення комерційних банків, фінансових та кредитних установ, ломбардів, банкоматів.

Луцькою міською радою складено розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, як плати за користування земельною ділянкою за період з 30 вересня 2019 року по 30 липня 2020 року. Згідно з вказаним розрахунком сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 183 446,23 гривень. Річна сума платежу по оренді за земельну ділянку у 2019 році становить: 2 201 118,35 гривень х 10 % = 220 111,84 гривень. Щомісячна сума орендної плати у 2019 році за земельну ділянку становить: 220 111,84 гривень/12 місяців = 18 342,65 гривень. Розмір орендної плати за період з 30 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 55 639,37 гривень. Щомісячна сума орендної плати у 2020 році за земельну ділянку становить: 220 111,84 гривень/12 місяців = 18 342,65 гривень. Розмір орендної плати за період з 01 січня 2020 року по 30 липня 2020 року становить 127 806,86 гривень. Усього за період з 30 вересня 2019 року по 30 липня 2020 року - 183 446,23 гривень.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На спростування наданого позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених коштів як плати за користування земельною ділянкою відповідач не надав переконливих доказів, які б свідчили про завищення заявленої суми чи невірне її визначення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно включено в розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою в період дії карантину, а саме: з 01 березня по 31 березня 2020 року. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 у вказаний період часу використовував земельну ділянку в господарській діяльності. Натомість, інформацією з Головного управління ДПС у Волинській області від 16 лютого 2021 року №1478/03-20-24-06-05 підтверджується, що плата за використання земельної ділянки в період з 30 вересня 2019 року відсутня.

Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З врахуванням тої обставини, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури належить стягнути 2751,69 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 183446 (сто вісімдесят три тисячі чотириста сорок шість) грн. 23 коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2751 (дві тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн. 69 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук