Рішення

від 01.11.2021 по справі 164/472/21

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 164/472/21

п/с: 2/164/402/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2021 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.

при секретарі Шумік О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 2 березня 2008 року із відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі відповідачем 14 квітня 2016 року було отримано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці ними побудовано об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%. Згідно рішення Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області № 121 від 21 листопада 2019 року житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . З 21 липня 2017 року земельна ділянка (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, перебуває у приватній власності відповідача. Вказане нерухоме майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Питання щодо розподілу даного майна ними в добровільному порядку не вирішено. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку об?єкта незавершеного будівництва - житлового будинку (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%, що знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також Ѕ частку земельної ділянки (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили, пояснивши, що за час перебування у шлюбі відповідачем було набуто у власність земельну ділянку (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці позивачем та відповідачем побудовано об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%. Вказане нерухоме майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Питання щодо розподілу даного майна ними в добровільному порядку не вирішено. Посилаючись на зазначені обставини, просили визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку об?єкта незавершеного будівництва - житлового будинку (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%, що знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Інші заявлені у позовній заяві вимоги позивач не підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення уточнених позовних вимог позивача не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з?явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували відносно розгляду справи у відсутності відповідача, суд ухвалив - проводити розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно з ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім?ї.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 120 ЗК України у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі. У випадках, визначених частинами першою - третьою цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

В судовому засіданні встановлено, що з 2 березня 2008 року позивач ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 9 червня 2021 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі відповідачем 14 квітня 2016 року було отримано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці позивачем та відповідачем побудовано об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%. Згідно рішення Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області № 121 від 21 листопада 2019 року житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . З 21 липня 2017 року земельна ділянка (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, перебуває у приватній власності відповідача. Вказане нерухоме майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Питання щодо розподілу даного майна ними в добровільному порядку не вирішено. Зазначені обставини підтвердили позивач, представник позивача в судовому засіданні, вказані обставини не оспорюються відповідачем та представником відповідача, а також це встановлено з досліджених судом рішення Маневицького районного суду Волинської області від 9 червня 2021 року, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 2 березня 2008 року, свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 від 1 серпня 2008 року та серії НОМЕР_3 від 20 жовтня 2014 року, будівельного паспорта на нове будівництво індивідуального житлового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_1 від 29 липня 2016 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 18 квітня 2016 року, рішення Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області № 121 від 21 листопада 2019 року, технічного паспорта на об?єкт незавершеного будівництва - будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 від 19 лютого 2021 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 29 березня 2021 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 березня 2021 року (а.с. 10-42, 71-75).

Суд при вирішенні позовних вимог виходить із рівності часток кожної сторони, оскільки інше не було визначено домовленістю між ними і на цьому наполягають сторона позивача та відповідача.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У ЦК України крім понять „нерухомість", „нерухоме майно", „об?єкт нерухомого майна" (ч. 1 ст. 181 ЦК, п. 6 ч. 1 ст. 346 ЦК, ст. 350 ЦК, ст. 351 ЦК), вживаються також інші поняття, наприклад: „об?єкт незавершеного будівництва" (ст. 331 ЦК), „об?єкт будівництва" (ст. 876 ЦК, ст. 877 ЦК, ст. 879 ЦК, ст. 881 ЦК, ст. 883 ЦК), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об?єкт будівництва (об?єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб?єктивних майнових, а також зобов?язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб?єктивних цивільних прав стосовно об?єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Згідно з ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об?єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу щодо яких можуть виникати цивільні права та обов?язки, тому такий об?єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім?ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об?єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об?єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об?єкт незавершеного будівництва, зведений (реконструйований) за час шлюбу, може бути визнаний об?єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об?єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Такі правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі 6-2710цс15 та від 7 вересня 2016 року у справі 6-47цс16.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Виходячи з вищевикладеного, спірний об?єкт незавершеного будівництва, збудований за час шлюбу, є об?єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, будівництво його на час розгляду справи не закінчено, він не експлуатується за своїм функціональним призначенням, право власності на нього не оформлено відповідачем, а позивач позбавлена можливості здійснити оформлення на нього права власності, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.

Законом передбачено право співвласників на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, і на поділ майна, що є у спільній сумісній власності (ст. 370 ЦК, ст. 372 ЦК, ст. 69-71 СК).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду справи, суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку об?єкта незавершеного будівництва - житлового будинку (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%, що знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з ч. 1, 9-10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не підтримуються позовні вимоги щодо спірної земельної ділянки, суд вважає, що слід скасувати арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 158, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 60-61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368-370, 372, 377 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку об?єкта незавершеного будівництва - житлового будинку (А-2), з відсотком готовності 58%, з господарськими будівлями та спорудами: гараж-літня кухня-сарай (Б-1), з відсотком готовності 56%, що знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Скасувати арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 0723655400:01:002:0988), площею 0.1078 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 4 листопада 2021 року.

Суддя районного суду О.В. Невар