Постанова

від 26.10.2021 по справі 920/153/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. Справа№ 920/153/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Песиголовець Я.О., адвокат, довіреність б/н від 08.10.2019;

від відповідача-1: Титаренко В.В., самопредставництво (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області);

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської міської ради, м. Суми

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 (повний текст складено 24.05.2021)

у справі № 920/153/21 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ

до 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, м. Суми

прo стягнення 965 312,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - ТОВ "Епіцентр К", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач 1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області (УДКСУ у м. Сумах, відповідач 2), в якому просить стягнути з бюджету Сумської міської територіальної громади на його (позивача) користь 965 312,85 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що шкода завдана позивачу внаслідок прийняття Сумською міською радою 20.06.2018 рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, дискримінаційну та незаконну ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. Оскільки зазначене рішення міської ради було визнано незаконним та нечинним, позивач втратив кошти в сумі 965 312,85 грн, які він надмірно сплатив у якості податку на нерухоме майно за період з 01.01.2019 по 31.09.2019 (до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №480/631/19).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 у справі № 920/153/21 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з бюджету Сумської міської територіальної громади через Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області на користь ТОВ "Епіцентр К" збитки у розмірі 965 312,85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок винесення протиправного рішення Сумською міською радою позивач втратив кошти в розмірі 965 312,85грн, які він змушений був додатково заплатити у якості податку на нерухоме майно за період з 01.01.2019 по 30.09.2019. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем сума податку на нерухоме майно у розмірі 965 312,85грн не підпадає під визначення надміру сплаченого податку і не підлягає зменшенню чи поверненню за правилами Податкового кодексу України, оскільки сплачена за ставками, які були чинними у спірній період, за правовою природою зазначена сума є саме збитками, завданими незаконним рішенням Сумської міської ради від 20.06.2018 №3577-МР, яке визнано протиправним і нечинним в судовому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сумська міська рада 15.06.2021 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 у справі № 920/153/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів та покласти на позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 21 719, 53грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що ухвалене у даній справі рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції вважав встановленими обставини щодо наявності збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями апелянта та збитками, незважаючи на недоведеність позивачем цих фактів. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що спірні правовідносини є такими, що регулюються приписами бюджетного та податкового законодавства. Вказане підтверджується тим, що позивач самостійно визначив заявлені до відшкодування грошові кошти як різницю між сплаченим податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та тим, який він мав сплатити. А оскільки останній не скористався своїм правом на повернення надміру сплаченого податку (тобто цієї різниці) в порядку, встановленому Податковим кодексом України, ці грошові кошти за своєю правовою природою не можуть бути визнані як збитки в розумінні норм Цивільного кодексу України. Отже, за відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позиції інших учасників справи.

09.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Аргументи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, за твердженням позивача, суперечать чинному законодавству та фактичним правовідносинам, що склалися між сторонами спору. Так, позивач наголошує, що ним не було допущено помилок при поданні звітної податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік. Незважаючи на встановлену судом незаконність та дискримінаційність рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 №3577-МР, яким встановлена надмірна ставка податку, дане рішення формально було чинним до 01.10.2019 (до набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №480/631/19, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019). ТОВ "Епіцентр К" сплачувало податок за встановленою ставкою і вважати різницю як надмірно сплачений податок є неправомірним та необґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 справу № 920/153/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 поновлено Сумській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 у справі №920/153/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідача, справу призначено до розгляду на 26.08.2021 о 15год 00хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці з 25.08.2021 по 10.09.2021 включно, враховуючи приписи ст. 32 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) щодо сталості складу суду, судом апеляційної інстанції призначено розгляд апеляційної скарги відповідача у справі №920/153/21 на 05.10.2021 о 15год 30хв.

У судовому засіданні 05.10.2021 колегією суддів апеляційного господарського суду у відповідності до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 15год 00хв 26.10.2021.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

26.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Сумської міської ради Титаренко В.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши зазначене клопотання, апеляційний господарський суд ухвалою від 27.07.2021 задовольнив його, зазначивши, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 26.08.2021 о 15 год 00 хв в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А. (зал судових засідань № 8); доручив забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Сумської області (проспект Тараса Шевченка, будинок 18/1, м. Суми, 40011); визначив особу, яка братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у Господарському суду Сумської області - відповідача 1 (Сумська міська рада); зобов`язав копію цієї ухвали направити учасникам справи та Господарському суду Сумської області.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Епіцентр К" є власником об`єкта нерухомості - торговий комплекс, який знаходиться за адресою: вул. Героїв Крут, 1/3, м. Суми.

Сумською міською радою 20.06.2018 було прийнято рішення № 3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" (далі - Рішення № 3577-МР).

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені Додатком №1 до Рішення №3577-МР.

Ставка податку визначається у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування, якою є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до Додатку 1 до спірного рішення встановлені наступні ставки податку:

- код 1230.1, найменування: "торгові центри, універмаги, магазини, крім вказаних в підпункті 1230.1.1": зона 1 - 0,25; зона 2 - 0,24; зона 3 - 0,23; зона 4 - 0,2;

- код 1230.1.1, найменування: "торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми": 1 зона - 1,5; 2 зона - 1,5; 3 зона - 1,5; 4 зона - 1,5.

Отже, у вказаному рішенні Сумська міська рада встановила на 2019 рік ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, для торгових центрів, універмагів та магазинів, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Як зазначає позивач в позовній заяві, визначена відповідачем у Рішенні 33577-МР ставка податку на нерухоме майно суб`єктам господарювання, які зареєстровані або мають юридичну адресу за межами м. Суми, у 6,5 разів вища ніж ставка вказаного податку (0,23%) на аналогічні об`єкти нерухомого майна, що належать юридичним особам з місцем реєстрації у м. Суми.

Позивачем в період з 01.01.2019 по 30.09.2019 за ставкою, встановленою у Рішенні № 3577-МР, було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 1 140 161,97 грн (І-ІІІ квартали 2019 року - по 380 053,99 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік та платіжних доручень № 46113 від 15.04.2019, №26158 від 25.07.2019, №56783 від 28.10.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 480/631/19 (набрало законної сили 01.10.2019), яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду від 13.08.2020, визнано незаконним та нечинним рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" в частині встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання, а саме - визнати незаконним та нечинним пункт 1230.1.1. (найменування класифікації будівель та споруд - "Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми") Додатку 1 до рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20 червня 2018 року, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) в розмірі 1,5 відсотки для юридичних осіб.

Внаслідок прийняття Сумською міською радою незаконного рішення позивач вважає, що він втратив кошти у розмірі 965 312,85 грн, що становлять різницю між сплаченою сумою за завищеною ставкою податку та належною до сплати (1 140 161,97грн-174 849,12 грн), які він змушений був додатково заплатити в якості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у період з 01.01.2019 по 30.09.2019.

Позивач у жовтні 2019 року надіслав на адресу відповідача 1 претензію з вимогою відшкодувати у місячний строк завдану йому шкоду в розмірі 965 312,85 грн.

Відповідачем 1 у відповіді на претензію повідомлено позивача про те, що у спірний період ставка податку формально була чинною, а тому підлягала застосуванню. Крім того, відповідач 1 зазначив, що нормами Бюджетного кодексу України не передбачено повернення сплаченого податку з місцевого бюджету за претензією такого платника.

У зв`язку з відмовою у поверненні коштів, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення шкоди, завданої позивачу внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування неправомірного рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З огляду на сформовані позивачем позовні вимоги та зазначені правові норми в обґрунтування цих вимог, при вирішенні даного спору суд повинен надати відповідну кваліфікацію та оцінку змісту правовідносин сторін, наявності порушеного права, його характеру та обраного способу захисту, з`ясувавши наявність або відсутність всього складу цивільного правопорушення, з яким пов`язується відшкодування шкоди (стягнення збитків).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

За приписами ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Умовами ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір) , протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою .

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами у межах розгляду цієї справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 480/631/19, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду від 13.08.2020, визнано незаконним та нечинним рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" в частині встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання, а саме - визнати незаконним та нечинним пункт 1230.1.1. (найменування класифікації будівель та споруд - "Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми") Додатку 1 до рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20 червня 2018 року, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) в розмірі 1,5 відсотки для юридичних осіб.

При цьому, ухвалюючи таке рішення Сумський окружний адміністративний суд дійшов висновку про порушення Сумською міською радою при прийнятті рішення в оскарженій частині принципів рівності, недопущення дискримінації, нейтральності оподаткування, єдиного підходу до встановлення податків і зборів, що закріплені у підпункті 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Внаслідок прийняття Рішення №3577-МР суб`єктам господарювання, які мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми та є власниками торгових центрів, універмагів чи магазинів у м. Суми, створено дискримінаційні та несприятливі умови порівняно з конкурентами на ринку роздрібної торгівлі у м. Суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду .

Отже, з огляду на викладене, Рішення №3577-МР в частині встановлення диференційованої ставки податку залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) суб`єктів господарювання (п. 1230.1.1. Додатку 1 до Рішення) втратило чинність з дати набрання рішенням Сумського окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2019 у справі № 480/631/19 законної сили , тобто 01.10.2019.

Зазначене відповідає висновкам щодо офіційного тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеним в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), відповідно до яких дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення №1-рп/99).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.

Відтак, на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди обставини щодо незаконності та нечинності пункту 1230.1.1. (найменування класифікації будівель та споруд - "Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми") Додатку 1 до рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20 червня 2018 року, яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) в розмірі 1,5 відсотки для юридичних осіб, не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що визнання місцевим адміністративним судом незаконним та нечинним Рішення №3577-МР в оскаржуваній частині не є тотожним автоматичному визначенню розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в тому числі його ставки), який позивач як платник податків зобов`язаний сплатити до місцевого бюджету.

Позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 965 312,85 грн у вигляді додатково сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розрахованого як різницю між сплаченим податком та тим, який би він мав заплатити у період з 01.01.2019 по 30.09.2019 за належною ставкою.

Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 ГПК України на сторони покладається обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом ст. ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підтвердження понесених збитків позивачем додано до позовної заяви копії податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік та платіжних доручень № 46113 від 15.04.2019, №26158 від 25.07.2019, №56783 від 28.10.2019.

Як убачається із змісту вказаної декларації позивачем нараховано податок на 2019 рік усього в сумі 1 520 215,96 грн, в тому числі за кожний квартал року - 380 053,99 грн.

З огляду на положення ч. 1 ст. 54, пп. 266.7.5 п. 263.7 ст. 263 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням приписів п. п. 43.1, 43.3 ст. 43, п. 50.1 ст. 50 ПК України саме на платника податку покладено обов`язок самостійно обчислювати суму податку, а також її корегувати (уточнювати). Отже, належним та допустимим доказом підтвердження розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті позивачем у спірний період з визначенням бази оподаткування та застосованої ставки податку є податкова декларація з вказаного податку чи уточнений розрахунок до такої декларації.

За викладеного поданий позивачем до позовної заяви розрахунок збитків не є належним та допустимим у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України доказом, який документально обґрунтовує та підтверджує реальні вихідні дані, що існували у період з І по ІІІ квартали 2019 року.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на суперечливість доводів позивача, зокрема, визнаючи, що Рішення №3577-МР в частині встановлення дискримінаційної ставки податку на нерухоме майно для позивача у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. формально діяло у період з 01.01.2019 по 30.09.2019, підтверджуючи узгодження ним зобов`язання зі сплати податку у спірний період (І-ІІІ квартали 2019 року) саме у розмірі 1 140 161,97 грн, а не в іншому, заявляє вимогу про стягнення шкоди, фактично здійснюючи розрахунок цієї шкоди як різницю між сплаченим податком та тим, який мав би сплатити.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми чинного законодавства, у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування наявності елементів складу цивільного правопорушення, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача 1 підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, решту аргументів позивача та доводів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване апелянтом рішення суду першої інстанції у даній справі скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 у справі №920/153/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 у справі №920/153/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (04128, м. Київ, вул. Берковець, 6-К, код ЄДРПОУ: 32490244) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ: 23823253) 21 719, 53 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

6. Матеріали справи №920/153/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.11.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко