Постанова

від 04.11.2021 по справі 440/736/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 р.Справа № 440/736/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.

представників сторін : позивача - Кабась З.Д., відповідача - Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 21.05.21 року по справі № 440/736/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Селянське (фермерське) господарство "Світанок" (надалі - позивач, СФГ "Світанок") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037870904 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у сумі 500000 грн 00 коп.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3060 грн 00 коп.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС інформацію про наявність у Селянського (фермерського) господарства "Світанок" адміністративних штрафів та інших санкцій, оформлених податковими повідомленнями-рішеннями від 16 грудня 2020 року № 0037870904, № 0037830904, що є скасованими, та подальшого обліку грошових зобов`язань Селянського (фермерського) господарства "Світанок" без урахування висновків акту фактичної перевірки № 2494/16-31-09-04/30411988 від 26.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про необґрунтованість та безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування, а також за зберігання пального без наявності на те відповідної ліцензії, з огляду на те, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Полтавській області до перевірки, її було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку проведення фактичних перевірок, оскільки наказ від 13 листопада 2020 року № 2126 "Про проведення фактичної перевірки", на підставі до якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст. 80 Податкового кодексу України та не містить чітких підстав для її проведення, а встановлені порушення не мали місця в діяльності позивача. Під час перевірки не враховані пояснення та документи, які свідчать, що СФГ "Світанок" не здійснюється вирорбництво, експорт, імпорт, оптова і роздрібна торгівля паливом, а використовується останнє тільки для власних потреб і зберігалося виключно у споживчій тарі до 5 літрів, а тому ліцензію на зберігання пального отримувати не потрібно. Звернув увагу, що відповідач при формуванні висновків порушення СФГ "Світанок" ч. 1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР помилково ототожнив придбання із фізичним зберіганням пального, при цьому обставини щодо фізичного зберігання позивачем дизельного палива контролюючим органом під час перевірки взагалі не з`ясовувались. Вказуючи на не здійснення у перевіряємий період реєстрації та перереєстрації транспортних засобів, що перераховані в акті перевірки, наполягав на відстуності у позивача обов`язку з подання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі №440/736/21 адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (вул. Полтавська, 21, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39523, ЄДРПОУ 30411988) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037870904.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3060 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 43142831) на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (вул. Полтавська, 21, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39523, ЄДРПОУ 30411988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9770 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 440/736/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на приписи пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, зазначив, що фактична перевірка була проведена у зв`язку з наявністю у розпорядженні контролюючого органу інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що знайшло своє відображення у наказі ГУ ДПС у Полтавській області від 13.11.2020 № 2126. Пояснив, що оскільки за результатами проведення фактичної перевірки СФГ "Світанок" встановлено зберігання пального, яке було придбано останнім відповідно до акцизних накладних №4425 від 22.04.2020, №2887 від 20.03.2020, в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), відповідач дійшов вірного висновку про допущення позивачем при здійсненні діяльності порушення ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР, що і зумовило правомірне застосування штрафних санкцій відповідно до ст.17 вказаного закону за податковим повідомленням-рішенням від 16 грудня 2020 року № 0037870904. Також зауважив, що під час фактичної перевірки встановлено, що у СФГ Світанок наявні транспортні засоби, щодо яких позивачем не подано до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), що є порушенням вимог п.63.3 ст.63 ПК України.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 440/736/21 залишити без змін, оскільки відповідачем не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки позивача, що зумовлює незаконність такої перевірки, у зв`язку з чим прийняв законне та обґрунтоване рішення.

У письмових поясненнях, поданих позивачем до суду апеляційної інстанції, з посиланнями на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12, від 16.01.2018 у справах № 2а/1570/4582/11 та № 826/442/13-а, ще раз наголошується на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої. Пояснив, що оскільки позовні вимоги з приводу визнання наказу про проведення перевірки не заявлялися, з огляду на вичерпання останнім дії внаслідок його реалізації, належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за наслідками перевірки.

Представник відповідача подав до суду апеляційної інстанції заперечення на письмові пояснення СФГ "Світанок", в яких зазначив, що твердження позивача про ненаведення контролюючим органом в апеляційній скарзі аргументів своєї незгоди з рішенням суду першої інстанції є необґрунтованими. В судому засіданні наполягав на помилковості висновків суду першої інстанції про незазначення в наказі на проведення перевірки посилань на отриману інформацію, що була підставою для її ініціювання, а також про відсутність у контролюючого органу права для її проведення, з огляду на наведену у спірному наказі правову підставу (п.п. 20.1.4, п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80, п. 82.3 ст. 82 ПК України) та покладену на податковий орган функцію контролю за дотриманням норм законодавства у виробництві і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У письмових поясненнях щодо заперечення відповідача на письмові пояснення, поданих до суду апеляційної інстанції 02.11.2021, позивач, посилаючись на правову позицію, аналогічну за змістом заяв по суті справи, вказав, що викладені доводи відповідача жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 440/736/21 без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавський області підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ «Світанок» є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 30411988), яке здійснює свою господарську діяльність зокрема у сфері вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Фактичне місце провадження господарської діяльності позивача за адресою: с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область.

17 листопада 2020 року відповідно до наказу № 2126 від 13 листопада 2020 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв проведено фактичну перевірку СФГ «Світанок» за адресою: с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область за період з 01 січня 2020 року по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 2494/16-31-09-04/30411988 від 26 листопада 2020 року, в якому зафіксовано порушення вимог ч.1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України.

08 грудня 2020 року позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки № 2494/16-31-09-04/30411988 від 26 листопада 2020 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037870904 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000,00 грн з підстав, передбачених абз.8 частини 2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8160 грн з підстав, передбачених п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України.

04 січня 2021 року СФГ "Світанок" подало до Державної податкової служби України дві скарги в порядку адміністративного оскарження, в яких позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037870904 та № 0037830904.

22 березня 2021 року на адресу позивача надійшло рішення ДПС України від 17 березня 2021 року № 6134/6/99-00-06-03-02-06, прийняте за результатами розгляду скарг, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037870904 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000,00 грн, а скаргу від 04 січня 2021 року № 1 (вх. ДПС № 465/6 від 06 січня 2021 року) - без задоволення. Скаргу від 04 січня 2021 року № 2 (вх.ДПС № 427/6 від 06 січня 2021 року) задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8160 грн в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5100 грн, в іншій частині - залишено без змін.

Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2020 року № 0037870904, № 0037830904, суд першої інстанції виходив з незаконності призначення та проведення фактичної перевірки на підставі наказу № 2126 від 13 листопада 2020 року, у зв`язку з відсутністю у ньому посилань на конкретні фактичні підстави, що слугували для призначення перевірки, що призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС інформацію про наявність у Селянського (фермерського) господарства "Світанок" адміністративних штрафів та інших санкцій, оформлених податковими повідомленнями-рішеннями від 16 грудня 2020 року № 0037870904, № 0037830904, що є скасованими, та подальшого обліку грошових зобов`язань Селянського (фермерського) господарства "Світанок" без урахування висновків акту фактичної перевірки № 2494/16-31-09-04/30411988 від 26.11.2020, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, як таких, що направлені на майбутнє.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16 - 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

- забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;

- забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням, наведеним у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, на виконання пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України містить фактично дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Колегією суддів встановлено, що в якості нормативної підстави для ініціювання та проведення спірної перевірки у наказі ГУ ДПС у Полтавській області № 2126 від 13.11.2020 відповідачем вказано підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями), разом з цим фактичною метою перевірки контролюючим органом визначено: "контроль за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв".

При цьому, відповідач у заявах по суті справи вказує, що фактичну перевірку було проведено не лише у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, а і з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.19-1.1.14 п.19.1 ст.19 ПК України).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для проведення фактичної перевірки позивача, з огляду на ненадання доказів наявності у відповідача інформації про порушення СФГ "Світанок" вимог законодавства, ґрунтується на хибному розумінні судом приписів п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки, як зазначено вище, ця норма містить дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, однією з яких і є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що додатково не потребує наявності у контролюючого органу інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що і була зазначена у наказі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах ГУ ДПС у Полатвській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача.

Такі висновки колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах №820/4766/17 від 20.03.2018 та № 815/1978/18 від 10.04.2020.

Щодо застосування відповідачем до СФГ Світанок штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними законами від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2020 №591-IX) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, третього та четвертого пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Зі змісту акту перевірки № 2494/16-31-09-04/30411988 від 26.11.2020 вбачається, що внаслідок не подання СФГ «Світанок» до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (Форма №20-ОПП) про наявні транспортні засоби, в кількості 8 одиниць, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, що і слугувало підставою для складення податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904, яким на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано до СФГ «Світанок» штрафні (фінансові) санкції, з урахуванням рішення ДПС України від 17 березня 2021 року № 6134/6/99-00-06-03-02-06 у сумі 3060,00 грн.

Проте, положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України не вказують на наявність у контролюючого органу повноважень на дослідження під час проведення фактичної перевірки питань дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині подання до податкової інспекції за місцем обліку повідомлення про об`єкти оподаткування.

За вищевикладених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач у спірних відносинах допустив розширене тлумачення своїх повноважень, оскільки обраний ним спосіб реалізації владної управлінської функції щодо здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не входить до предмета фактичної перевірки.

Крім того, на час проведення відповідачем фактичної перевірки СФГ "Світанок" чинною редакцією пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок, окрім перевірок в частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, до яких здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України законодавцем не віднесено.

Таким чином, у спірних відносинах податковий орган застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України за результатами фактичної перевірки, чим, на переконання суду, вийшов за межі своїх повноважень з огляду на встановлені законом у відповідний проміжок часу обмеження, що забороняють контролюючому органу проводити перевірки.

Отже, у будь-якому випадку податковий орган під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не мав підстав для дослідження у ході проведення фактичної перевірки питання дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Наведене у свою чергу є підставою для висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2020 року № 0037830904 вимогам частини другої статті 2 КАС України, визнання його протиправним та скасування.

Щодо встановленого відповідачем порушення СФГ «Світанок» ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» , колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: «Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії» .

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за приписами якої до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

За змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною 22 статті 18 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії, застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.

Під місцем зберігання пального, відповідно до ст.1 Закону № 481/95-ВР, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Серед іншого не є акцизним складом:

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Разом з цим, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, чи приміщення, в якому зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, а відтак, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування висновку про зберігання СФГ «Світанок» у період з 01.01.2020 по 26.11.2020 отриманого палива у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, відповідач наводить обставини відсутності під час перевірки на підприємстві споживчої тари до 5 літрів, а також ненадання документів, що підтверджують придбання позивачем вказаної тари для зберігання придбаного відповідно до акцизних накладних № 2887 від 20.03.2020, № 4425 від 22.04.2020, № 9269 від 24.09.2020, № 10902 від 16.10.2020, дизельного палива у ТОВ ЄВРОСТАНДАРТ - АВТОГАЗ в березні 2020 року - 5025,73 л., в квітні 2020 року - 5111,98 л., у ТОВ НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ у вересні 2020 року - 4993,94 л., у жовтні 2020 року - 5359,71 грн.

В свою чергу, позивач, не заперечуючи факт поставки пального, стверджує про відсутність події його зберігання у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, з підстав використання пального відразу після поставки та зберігання у паливних баках транспортних засобів та у приміщенні у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, що не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.

Колегія суддів наголошує, що обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону №481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.

Відповідно до довідки № 79 від 18.11.2020 отримане в 2020 році дизельне пальне СФГ Світанок в кількості 10102,92 л. використане для потреб власного споживання, операції з реалізації та зберігання пального іншим особами не здійснювалось. У зв`язку із відсутністю спеціалізованого стаціонарного приміщення та резервуарів у СФГ Світанок зберігання отриманого пального в 2020 році проводилося в баках транспортних засобів, які використовувалися в роботі в день приймання, та виключно у споживчій тарі до 5 літрів у тимчасовій споруді, яка виконувала функцію складу ПММ.

З дослідженої довідки № 76 від 17.11.2020, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що за період з 22 квітня по 17 листопада 2020 року СФГ Світанок придбало та використало для проведення комплексу польових робіт на площі 126,21 га власною технікою 10105,92 л дизельного палива. Залишок дизельного палива станом на 17.11.2020 становить 0 л.

Відповідно до довідки СФГ Світанок № 78 від 17.11.2020 у власності та користуванні позивача перебувають транспортні засоби: КАМАЗ-551, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ємність паливного бака - 175 л; ГАЗ 3309-354 реєстраційний номер НОМЕР_2 , ємність паливного бака - 105 л; Трактор ХТЗ - 242К.20, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ємність паливного бака - 430 л; Трактор Беларус - 82.1, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ємність паливного бака - 130 л; Трактор МТЗ - 80 Л, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ємність паливного бака - 130 л; Трактор Т150 К, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ємність паливного бака - 430 л; Трактор ЮМЗ 6, реєстраційний номер НОМЕР_7 , ємність паливного баку - 90 л; Трактор Т-28, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ємність паливного баку - 74 л. Загальна місткість паливних баків 1564 літрів.

Отже, згідно з довідками № 77, №78 від 17.11.2020 СФГ Світанок мав залишки пального станом на 23.04.2020 - 4611 л, на 01.05.2020 - 4407 л, на 01.06.2020 - 2800 л, на 01.07.2020 - 1790 л, на 01.08.2020 - 1538 л, на 01.09.2020 - 1538 л, на 25.09.2020 - 4783 л, на 01.10.2020 - 3595 л, на 01.11.2020 - 0,00 л, та на 17.11.2020 - 0,00 л.

Також відповідно до відомостей довідки № 78 від 17.11.2020 вивантаження дизельного пального відбувалось на території господарського двору СФГ Світанок , що знаходиться за адресою вулиця Гоголя, 36, м. Карлівка, Полтавської області: 22.04.2020 в паливний бак тракторів ХТЗ-242К.20 у кількості 400 л, Беларус-82,1 - в кількості 100 л, залишок в кількості 4611,98 л - в ємності складу ПММ; 24.09.2020 в паливний бак автомобіля КАМАЗ - 5511 в кількості 130 л, ГАЗ 3309-354 - в кількості 100 л, залишок в кількості 4763,94 л. - в ємності складу ПММ.

На підтвердження факту зберігання палива у приміщенні у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно позивачем до матеріалів справи надано протокол № 1-П зборів СФГ Світанок від 10.03.2020, відповідно до якого вирішено взяти у безоплатне користування споживчу тару до 5 літрів у громадянина ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься копія договору позички від 10.03.2020, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_1 , як позичкодавець, передає СФГ Світанок , як користувачу, споживчу тару до 5 літрів у кількості 1102 шт., яку користувач зобов`язаний повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором.

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи копії акту передачі-приймання матеріальних цінностей від 11.03.2020 до договору позички від 10.03.2020 громадянин ОСОБА_1 , як позичкодавець передав, а СФГ Світанок , як користувач прийняв у безоплатне користування споживчу тару до 5 літрів у кількості 1102 шт.

Згідно з копією акту передачі-приймання матеріальних цінностей від 31.10.2020 до договору позички від 10.03.2020 СФГ "Світанок", як користувач передав, а громадянин ОСОБА_1 , як позичкодавець прийняв споживчу тару до 5 літрів у кількості 1102 шт.

Однак, вказані обставини залишилися поза увагою контролюючого органу під час проведення перевірки, який обмежився лише посиланням на ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання вказаної тари, а також і самої споживчої тари до 5 літрів, у якій відповідно до довідки № 79 від 18.11.2020 зберігалось дизельне пальне.

Слід зазначити, що зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження відповідачем журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП та кількісного обліку нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, які є документами, встановленими для зберігання нафтопродуктів (дизельного палива), відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496.

Стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.

Разом з цим, у запереченнях до акту перевірки № 2494/16-31-09-04/ НОМЕР_9 від 26.11.2020, поданих начальнику ДПС України Головного управління ДПС у Полтавській області Лаврову Олександру, позивач пояснив, що споживча тара була придбана (куплена, позичена) особисто головою СФГ Калініченком І.І., як фізичною особою, відповідно до договору позички від 10.03.2020 та акту передачі - приймання від 11.03.2020 СФГ Світанок , після закінчення дизельного палива, вищевказана тара повернута власнику відповідно до акту від 31.10.2020, а тому документи на купівлю вказаної тари, у якій згідно з довідкою № 79 від 18.11.2020 зберігалося все дизельне паливо, в СФГ Світанок на час перевірки були відсутні.

Посилання відповідача на відсутність інформації на день закінчення перевірки про обладнання (засоби), якими здійснено налив чи фасування в 5 літрову тару дизельного пального, осіб (чи підприємства), які здійснювали розлив (фасування) в 5 літрову тару, не зазначення у договорі позички тари від 10.03.2020, акті передачі приймання матеріальних цінностей від 11.03.2020, акті приймання матеріальних цінностей від 31.10.2020 характеристик вказаної тари, з якого матеріалу її вироблено, здійснення обліку дизельного пального відповідно до Журналу складського обліку та Лімітно-забірних карток в літрах без зазначення будь-якої тари, є неприйнятними, оскільки вказані зауваження не були висловленні контролюючим органом в акті перевірки та не слугували підставою для висновку про зберігання позивачем пального у місцях, на які не отримувалось відповідної ліцензії.

Слід відмітити, що зазначені відповідачем в акті перевірки акцизні накладні № 4425 від 3540, № 9269 від 24.09.2020, № 2887 від 20.03.2020, № 10902 від 16.10.2020 підтверджують саме факт придбання позивачем пального у ТОВ НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ , у ТОВ ЄВРОСТАНДАРТ - АВТОГАЗ та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано вказаних акцизних накладних, для встановлення у відповідному рядку напряму використання пального, заповнених згідно з пунктом 4 розділу II Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 №262.

При цьому, математичний розрахунок загальної місткості паливних баків транспортних засобів, що перебувають у власності та користуванні позивача, об`єму споживчої тари до 5 літрів, позиченої позивачем, та залишків пального у період з 23.04.2020 по 17.11.2020, дозволяє колегії суддів встановити можливість зберігання загального обсягу поставленого до позивача палива без необхідності отримання відповідної ліцензії, у місцях які не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання у ТОВ НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ , у ТОВ ЄВРОСТАНДАРТ - АВТОГАЗ , колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до СФГ «Світанок» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати необґрунтованим належним чином, а податкове повідомлення-рішення 16 грудня 2020 року № 0037870904 таким, що підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням 16 грудня 2020 року № 0037870904, № 0037830904 та були спростовані в ході апеляційного перегляду справи.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п.4 ч.1ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.317 КАС України).

Враховуючи, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обмежився лише дослідженням законності призначення фактичної перевірки, внаслідок чого дійшов хибного висновку про неправомірність її проведення, при цьому не дослідив та, відповідно, не надав жодної оцінки виявленим контролюючим органом порушенням позивачем податкового законодавства та наявності підстав для застосування до СФГ Світанок штрафних (фінансових) санкцій з підстав, передбачених абз.8 частини 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, а також п.117.1 ст.117 ПК України, мотивувальну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 440/736/21 слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Враховуючи, що такі дії суду не призвели до неправильного вирішення справи (суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 440/736/21 - в частині задоволення позову змінити, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року по справі № 440/736/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021 року