Постанова

від 01.11.2021 по справі 910/1096/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. Справа№ 910/1096/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 (повний текст рішення складено 06.06.2019)

у справі № 910/1096/19 (суддя Смирнова Ю.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок"

про визнання договору оренди продовженим

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна"

про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (далі - відповідач за первісним позовом), в якому просило суд визнати договір оренди №17-656 від 01.08.2017 продовженим на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання зобов`язання, передбаченого п. 3.2 договору оренди №17-656 від 01.08.2017 позивачем за первісним позовом перераховано відповідачу за первісним позовом забезпечувальний авансовий платіж у розмірі орендної плати за останній місяць оренди, тобто за липень 2018, який забезпечив оплату останнього місяця оренди та звільнив орендаря від обов`язку здійснювати оплату за останній місяць оренди. Разом з тим, орендодавцем було виставлено рахунки-фактури на оплату орендної плати за липень та серпень 2018, які також були оплачені позивачем за первісним позовом. На думку позивача за первісним позовом, зазначені дії орендодавця, в контексті положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України стали підставою для автоматичної пролонгації договору №17-656 від 01.08.2017. Проте, оскільки відповідач за первісним позовом факт пролонгації договору заперечував та вимагав звільнити приміщення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" вказало на наявність підстав для визнання спірного договору продовженим в судовому порядку.

У свою чергу, 05.03.2019 Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про виселення з нежитлових приміщень.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 30.06.2018 між сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, у зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом просив виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, будинок 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" судовий збір у розмірі 1921 грн 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що, оскільки позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів визнання угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 недійсною в установленому законом порядку, тому суд прийняв таку угоду як належну правову підставу для підтвердження розірвання договору за згодою сторін. У свою чергу, у зв`язку з припиненням договору шляхом його розірвання автоматичної пролонгації договору в порядку статті 764 Цивільного кодексу України не відбулося, тому відсутні підстави вважати спірний договір пролонгованим.

Місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічний позов, зазначив, що враховуючи відсутність доказів щодо правових підстав знаходження відповідача за зустрічним позовом у спірному об`єкті нерухомого майна, тому позовні вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що на дату закінчення строку дії договору оренди та протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у період з 31.07.2018 до 01.09.2018, повідомлення про припинення договору оренди від відповідача за первісним позовом не надходило.При цьому, позивач за первісним позовом продовжував після закінченим строку договору користуватися орендованим майном та сплачувати орендну плату згідно з умовами договору.

Скаржник стверджує, що угода від 30.06.2018 про розірвання договору № 17-656 від 01.08.2017 укладена та підписана представниками сторін, які не мають повноважень. Про існування вказаної угоди апелянту стало відомо після закінчення договору оренди № 17-656 від 01.08.2017.

Апелянт вказує, що, оскільки власником орендованого майна є держава, в особі суб`єкта управління Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, тому розпоряджатися майном, а саме надавати в оренду без прийняття рішення суб`єктом управління, відповідач за первісним позовом на власний розсуд не має повноважень.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом у своєму відзиві, поданому до суду 23.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач за первісним позовом вказує, що Кільчицький Є.В. був правомірно призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора ПАТ Діпрозв`язок , а угода від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 зі сторони орендодавця була підписана повноважною особою.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що оскарження дійсності угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 не було предметом позову у справі № 910/1096/19 та наголошує, що вказана угода про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 є належним та допустимим доказом у справі.

Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" вказує, що, оскільки після розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 ТОВ Об`єднані інформаційні системи Україна не звільнило орендовані приміщення та не повернуло майно орендодавцю, тому відповідач за зустрічним позовом правомірно виставляв останньому рахунки за майно та послуги, які товариство фактично використовувало.

Також, відповідач за первісним позовом наголошує, що не має законних підстав для автоматичного продовження дії договору у зв`язку з наявністю угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

26.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом вказує, що наказ про призначення Кільчицького Є.В. Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, суб`єктом управління відповідача за первісним позовом, не видавався, і в матеріалах справи відсутній, що свідчить про підписання додаткової угоди б/н від 30 червня 2018 не повноважною особою.

Позивач за первісним позовом зазначає, що враховуючи норми законодавства про працю, пункт 6.1.1.10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна , з директором позивача Бутусовим О.М. укладено контракт з керівником підприємства б/н від 01.09.2017. У свою чергу, положення контракту з керівником підприємства Бутусовим О.М. від 01.09.2017, а саме пункт 3.4.3 забороняє вчиняти від імені підприємства будь-які разові правочини на суму, що перевищує 50 000 гривень. З боку позивача за первісним позовом ніколи не відбувалось наступного схвалення оспорюваної додаткової угоди б/н від 30.06.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна наголошує, що відповідно до умов договору відповідач за первісним позовом не мав права виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, оскільки даними послугами взагалі не користувались з середини грудня 2018 та вказані дії не передбачені умовами договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2019 справу №910/1096/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1096/19 залишено без руху.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 , у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 прийнято справу №910/1096/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В., відкрито апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 30.09.2019.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 прийнято справу №910/1096/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та відкладено розгляд справи на 16.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 справу №910/1096/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкладено на 06.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відкладення розгляду справи № 910/15013/18 та розгляд справи відкладено на 21.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про зупинення провадження у справі №910/1096/19. Апеляційне провадження у справі №910/1096/19 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7995/19. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення у справі №910/1096/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 апеляційне провадження у справі № 910/1096/19 поновлено та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі 910/1096/19 розглядатиметься у судовому засіданні 07.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 оголошено перерву у розгляді справи до 02.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про оголошення перерви у розгляді справи задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі 910/1096/19 та оголошено перерву у розгляді справи до 29.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відкладення розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі 910/1096/19 та оголошено перерву у розгляді справи до 01.11.2021.

Позиції учасників справи

Представник позивача за первісним позовом у судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (орендар) та Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (орендодавець) укладено договір оренди №17-656 (надалі - договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м, які перебувають у власності Приватного акціонерного товариства "Діпрозв`язок".

Вказане майно надається орендареві з метою розміщення ділового офісу для здійснення господарської діяльності, передбаченої його установчими документами (п. 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 1.5 договору оренди сторони підтверджують, що на їх договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Вступ орендаря у строкове користування майном настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання - передачі (набуття) орендованого майна, вказаного у п. 1.1 договору (п. 2.1 договору оренди).

Майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 31.07.2018 включно (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового припинення) за актом приймання-передачі (повернення ) орендованого майна, звіреним з актом приймання-передачі (набуття) орендованого майна, зазначеним у п. 2.1 цього договору, в належному стані. У випадку припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі (повернення) орендованого майна включно (п. 2.6 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору оренди сторони узгодили розмір орендної плати за договором на рівні 90,00 грн (без ПДВ) за користування 1 кв.м орендованого майна, крім того ПДВ 20% - 18,00 грн, разом - 108,00 грн з ПДВ. Орендна плата за користування майном складає 32463,00 грн, крім того - ПДВ 20% - 6492,60 грн, всього розмір орендної плати за договором становить 38955,60 грн.

Орендар протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору перераховує орендодавцю забезпечувальний (авансовий) платіж у розмірі орендної плати за останній (один) місяць оренди (п. 3.2 договору оренди).

Сторони у пункті 3.9 договору оренди дійшли згоди, що відшкодування орендарем вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, скид стічних вод) та плати за додаткові витрати (охорона, виклик поліції, використання пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція (дезінфекція, дезинсекція, дератизація тощо), обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування), відшкодування податку на землю та відшкодування податку на нерухомість буде проводитись на підставі рахунків орендодавця, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до орендодавця зазначені послуги в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар, до загальної площі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3. Відшкодування орендарем вартості комунальних послуг з теплопостачання на частину приміщень, а саме 101,40 кв.м (4-й поверх) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні переданої площі, що орендар приймає в користування до загальної площі будівлі. Відшкодування орендарем вартості комунальних послуг з електропостачання, на загальну площу 360,70 кв.м буде проводитись згідно показників лічильника (базовий місяць - серпень 2017 року).

Відповідно до пункту 4.10 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, у випадку припинення цього договору протягом 3-х робочих днів повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час прийняття його в оренду, згідно акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, з урахуванням його нормального зносу. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами та скріплення печатками відповідного акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Договір набуває чинності з 01.08.2017, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 включно, а в частині розрахунків до повного виконання (п.11.1 договору оренди).

Право користування майном з боку орендаря згідно з договором припиняється у орендаря 01.08.2018 (п. 11.2 договору оренди).

Договір укладено з правом продовження строку його дії (пролонгації) або поновлення строку його дії за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди (п. 11.6 договору оренди).

Згідно з пунктом 11.9 договору оренди розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень допускаються виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або чинним законодавством України.

Дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено; достроково за згодою сторін або за рішенням суду (п.п. 11.13.1, 11.13.3 догвору оренди).

01.08.2017 на виконання умов означеного договору оренди між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3.

30.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок", в особі в.о. директора Кільчицького Є.В., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна", в особі директора Бутусова О.М., підписана угода про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, якою визначено останній день дії договору - 30.06.2018.

03.09.2018 на адресу Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" від Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надійшов лист №61/03/02-2273 від 29.08.2018 про врахування при передачі в оренду приміщень будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3 на першому поверсі намірів адміністрації Держспецзв`язку щодо розміщення підрозділів на вказаних площах.

04.09.2018 Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" звернулось до орендаря з листом №451/04 від 04.09.2018 про звільнення приміщення, в якому, зокрема, орендарю пропонувалось розглянути питання про переміщення орендаря в інші рівноцінні приміщення в будинку, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3.

У відповіді №43 від 19.09.2018 на вказаний лист орендар зазначив про відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення та наполягав на підписанні додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

06.12.2018 на адресу орендаря надійшло повідомлення орендодавця №636/00 про звільнення займаних приміщень офісів на 1-му та 4-му поверсі у строк до 13.12.2018.

У відповіді №53 від 11.12.2018 на вказане повідомлення орендар зазначив про відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 від Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві надійшла заява про те, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" незаконно володіє та користується державним майном (№ кримінального провадження №12018100090014094).

У період з 14.12.2018 по 25.01.2019 працівниками позивача за первісним позовом складались акти про не допуск працівників до орендованих приміщень.

Звертаючись з первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" вказало, що на виконання п. 3.2 договору оренди №17-656 від 01.08.2017 орендарем перераховано відповідачу за первісним позовом забезпечувальний авансовий платіж у розмірі орендної плати за останній місяць оренди, тобто за липень 2018, який забезпечив оплату останнього місяця оренди та звільнив орендаря від обов`язку здійснювати оплату за вказаний місяць. В подальшому, орендодавцем виставлялись рахунки-фактури на оплату орендної плати за липень та серпень 2018, які позивачем оплачені. Зазначені дії орендодавця, в контексті положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також з огляду на відсутність зі сторони орендодавця заперечень протягом місяця після закінчення договору оренди, стали підставою для автоматичної пролонгації договору №17-656 від 01.08.2017. Однак, оскільки відповідач за первісним позовом факт пролонгації договору заперечив та вимагав звільнити приміщення, позивач за первісним позовом вказав на наявність підстав для визнання спірного договору продовженим в судовому порядку.

У зустрічній позовній заяві Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" вказало, що, оскільки між сторонами 30.06.2018 підписано угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, тому підстави для визнання означеного договору продовженим на той самий строк на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно відсутні. Крім того, рахунки-фактури на оплату орендної плати та відшкодування комунальних та інших платежів виставлялись орендарю для оплати внаслідок того, що останній не звільнив орендовані приміщення, а продовжував ними фактично користуватись після розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 за взаємною згодою сторін. У зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом просив виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул. Солом`янська, будинок 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" та Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок", за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).

Факт передачі Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" приміщень загальною площею 360,70 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3 в оренду позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) за договором оренди №17-656 від 01.08.2017 підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.08.2017 та не заперечується сторонами.

За приписами частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як було вказано вище, укладений між сторонами договір набуває чинності з 01.08.2017, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 включно, а в частині розрахунків до повного виконання (п.11.1 договору оренди), право користування майном з боку орендаря згідно договору припиняється у орендаря 01.08.2018 (п.11.2 договору оренди).

Відповідно до положень п.п. 11.13.1, 11.13.3 договору оренди, дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено або достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

В той же час, у пункті 11.9 договору оренди сторонами погоджено умови щодо можливості розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень за згодою сторін.

У відповідності до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2018 між ПАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок", в особі т.в.о. директора Кільчицького Євгена Васильовича, який діяв на підставі наказу № 51/к від 19.06.2018 та ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" в особі директора Бутусова Олександра Миколайовича, який діяв на підставі статуту підписано угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Відповідно до умов цієї угоди, сторони дійшли згоди про розірвання 30.06.2018 договору оренди №17-656 від 01.08.2017, шляхом підписання цієї угоди на підставі пунктів 11.9, п.п. 11.13.3 п. 11.3 Розділу 11 договору. Останній день дії договору 30.06.2018. Угода є невід`ємною частиною договору.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що, оскільки позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів визнання угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 недійсною в установленому законом порядку, тому суд прийняв таку угоду як належну правову підставу для підтвердження розірвання договору за згодою сторін.

Проте, колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про зупинення провадження у справі №910/1096/19. Апеляційне провадження у справі №910/1096/19 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7995/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про визнання недійсною угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 без застосування наслідків недійсності правочину.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, позов задоволено. Визнано недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" без застосування наслідків недійсності правочину.

Визнаючи недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, суди встановили, що за висновком судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 4045/4046/20-32/16459/20-32 складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/7995/19, визначено, що:

1. Підпис від імені Кільчицького Є. В. у графі "орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені Бутусова О.М. у графі "орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2. Підпис від імені Кільчицького Є. В. у графі "орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний Кільчицьким Євгеном Васильовичем.

3. Підпис від імені Бутусова О.М. у графі "орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний Бутусовим Олександром Миколайовичем .

4. Підпис Кільчицького Євгена Васильовича у графі "орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

5. Підпис Бутусова Олександра Миколайовича у графі "орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Разом з тим, 01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (роботодавець) та Бутусовим Олександром Миколайовичем (директор) укладено контракт з керівником підприємства, відповідно до якого роботодавець доручає директору здійснювати загальне керівництво товариством з дотриманням умов, передбачених цим контрактом.

Відповідно до п. 3.4.5 контракту директор без згоди роботодавця, засновника не має права заключати, розривати, вносити зміни та інше до договорів оренди, суборенди та інших договорів, що стосуються розміщення товариства в орендованих ним приміщеннях.

При цьому, відповідно до статуту ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" органами управління та контролю товариства є: загальні збори учасників; директор; ревізійна комісія (п. 12.1 статуту).

Згідно з п. 13.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників складаються з учасників, або призначених ними представників.

Пунктом 1.2 статуту визначено, що учасником товариства є Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД.

Враховуючи вказане вище, суди дійшли висновку, що Бутусов О.М. , як директор ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна", обмежений у вчиненні правочинів без згоди роботодавця (Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД), в тому числі, щодо розірвання договорів оренди, а тому внаслідок підписання спірної угоди, Бутусов О.М. перевищив надані йому повноваження, передбачені статутом товариства та контрактом з керівником підприємства від 01.09.2017.

Крім того, суди встановили, що після підписання оспорюваної угоди директором - Бутусовим О.М. з перевищення наданих йому повноважень, ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" не було вчинено дій на її схвалення (звільнення орендованих приміщень, підписання акту приймання-передачі приміщень), натомість товариство, навпаки, продовжувало здійснювати орендні платежі, а Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок", в свою чергу, їх приймало.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, не потребує доказуванню при розгляді цієї справи встановлена у вказаному судовому рішенні недійсність угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 Цивільного кодексу України, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, після закінчення терміну дії договору оренди (31.07.2018) відповідач за первісним позовом не звертався протягом місяця до 04.09.2018 із заявами про припинення договору та виставляв рахунки щодо сплати орендних платежів та відкодування комунальних та інших платежів, а ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" здійснювало оплату за вказаними платежами, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 145 від 10.08.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за липень 2018 згідно з рах. №2551;

№ 144 від 10.08.2018 на суму 27 268,35 грн з призначенням платежу: оплата за комунальні послуги за липень 2018 згідно з рах. №3039;

№148 від 13.08.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за серпень 2018 згідно з рах. №3095;

№1 від 10.09.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за вересень 2018 згідно з рах. №3216;

№ 2 від 10.09.2018 на суму 27 875,66 грн з призначенням платежу: оплата за комунальні послуги за серпень 2018 згідно з рах. №3288;

№ 18 від 09.10.2018 на суму 29 884,36 грн з призначенням платежу: оплата за комунальні послуги за серпень 2018 згідно з рах. №3539;

№7 від 03.10.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за жовтень 2018 згідно з рах. №3457;

№ 32 від 13.11.2018 на суму 26 064,63 грн з призначенням платежу: оплата за комунальні послуги за жовтень 2018 згідно з рах. №3763;

№ 4 від 02.11.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за листопад 2018 згідно з рах. №3657;

№ 53 від 10.12.2018 на суму 26 098,02 грн з призначенням платежу: оплата за комунальні послуги за листопад 2018 згідно з рах. №3993;

№49 від 05.12.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за грудень 2018 згідно з рах. №3839;

№59 від 28.12.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за січень 2019 згідно з рах. №4149.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не звертався протягом місяця із заявою про припинення договору оренди та виставляв рахунки щодо оплати оренди, колегія суддів дійшла висновку про те, що Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" не заперечувало проти продовження договору оренди на той самий строк, тобто до 30.07.2019.

Таким чином, беручи до уваги те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, визнано недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" без застосування наслідків недійсності правочину та відсутність заперечення відповідача за первісним позовом проти продовження договору оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання в судовому порядку договору оренди №17-656 від 01.08.2017 продовженим на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень, за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, вимога про виселення відповідача за зустрічним позовом за своєю правовою природою є вимогою власника про усунення перешкод (негаторного позову).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Проте, колегія суддів зазначає, що, оскільки Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" не зверталось протягом місяця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" із заявою про припинення договору оренди та виставляло рахунки щодо оплати оренди, отже не заперечувало проти продовження договору оренди на той самий строк, тобто до 30.07.2019, тому відсутні підстави вважати, що зі сторони відповідача за зустрічним позовом чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні майном позивача за зустрічним позовом. Крім того, приймаючи до уваги висновок суду про визнання в судовому порядку договору оренди №17-656 від 01.08.2017 продовженим на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову про виселення, у зв`язку з безпідставністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1096/19 підлягає скасуванню, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/1096/19, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/1096/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відшкодування судових витрат відмовлено.

Заяву Приватного акціонерного товариства "Український інститут проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" 7298 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2019 відповідач за первісним позовом подав до Господарського суду міста Києва заяву щодо витрат на професійну правничу допомогу.

23.05.2019 у судовому засіданні Господарського суду міста Києва представник позивача за первісним позовом подав заяву щодо витрат на професійну правничу допомогу.

28.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" надійшла заява, за змістом якої позивач надав докази судових витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом справи №910/1096/19 у розмірі: 20372,00 грн - витрати на правову допомогу, 1921,00 грн - судовий збір.

29.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Український інститут проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 20372,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" надало копію договору про надання правової допомоги від 13.12.2018 між Адвокатським об`єднанням "ДІФА" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (замовник), акт приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2019 за договором про надання правової допомоги від 13.12.2018, платіжне доручення №43 від 28.01.2019 на суму 60 000,00 грн про перерахування коштів на рахунок Адвокатського об`єднання "ДІФА" з призначенням платежу "оплата юридичних послуг згідно з договором №12 від 13.12.2018".

Також, в матеріалах справи наявні копія ордеру серії КС №492912 від 17.01.2019 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№6484/10, виданого 23.03.2018.

У відповідності до договору про надання правової допомоги від 13.12.2018 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання представляти права та законні інтереси ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" в усіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, правоохоронних органах, судових органах всіх рівнів, з усіма правами, наданими представнику (захиснику) відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2019 виконавець надав замовнику правову допомогу (послуги) у господарській справі №910/1096/19, що розглядалась Господарським судом міста Києва, в тому числі: вивчення документів, консультація замовника, узгодження правової позиції щодо звернення до господарського суду з позовною заявою про визнання договору продовженим на тих самих умовах (кількість годин 2, вартість 1852,00 грн); збір доказів, підготовка та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання договору продовженим на тих самих умовах (кількість годин 2, вартість 2778,00 грн); підготовка та подача заяви до Господарського суду міста Києва на ознайомлення з матеріалами справи №926,00 грн (кількість годин 1, вартість 926,00 грн); ознайомлення з матеріалами справи №910/1096/19 в Господарському суді міста Києва (кількість годин 1, вартість 926,00 грн); участь в судових засіданнях по справі №910/1096/19 у Господарському суді міста Києва (11.03.2019, 17.04.2019, 16.05.2019, 23.05.2019) (кількість годин 4, вартість 3704,00 грн); підготовка та подача (відправлення) до Господарського суду міста Києва, іншим учасникам справи відзиву на зустрічну позовну заяву про виселення у справі №910/1096/19 (кількість годин 3, вартість 2778,00 грн); підготовка та подача (відправлення) до Господарського суду міста Києва, іншим учасникам справи відповіді на відзив на позовну заяву про визнання договору продовженим на тих самих умовах у справі №910/1096/19 (кількість годин 3, вартість 2778,00 грн); підготовка та подача (відправлення) до Господарського суду міста Києва, іншим учасникам справи заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов про виселення у справі №910/1096/19 (кількість годин 3, вартість 2778,00 грн); підготовка промови в судових дебатах у господарській справі №910/1096/19 (кількість годин 3, вартість 2778,00 грн).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20372,00 грн.

З огляду на те, що за результатами розгляду справи №910/1096/19 судом апеляційної інстанції у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а первісний позов задоволено, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені сторонами витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (відповідача за первісним позовом).

У свою чергу, заява Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.

Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 910/1096/19 слід скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Український інститут проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" відмовити, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відшкодування судових витрат задовольнити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1096/19 підлягає скасуванню, з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Крім того, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 910/1096/19 слід скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Український інститут проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" відмовити, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відшкодування судових витрат задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1096/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1096/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" задовольнити.

Визнати договір оренди №17-656 від 01.08.2017 продовженим на той самий строк та на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 01168185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 41216508) 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 910/1096/19 скасувати.

Прийняти нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом - Приватного акціонерного товариства "Український інститут проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" відмовити.

Заяву позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про відшкодування судових витрат задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 01168185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 41216508) 20 372 (двадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/1096/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.11.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун