Постанова від 18.10.2021 по справі 920/461/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р. Справа№ 920/461/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа"

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 (повний текст складено 23.12.2020)

у справі №920/461/20 (головуючий суддя Заєць С.В., судді Резніченко О.Ю., Котельницька В.Л.)

за позовом Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа"

до 1. Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області

2. Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру"

про визнання оспорюваного правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Сумська товарна біржа "Сумиагропромбіржа" звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" про визнання недійсним договору про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні та надання послуг з проведення земельних торгів: № 123 в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, укладеного відповідачем-1 із Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" від 02.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 з порушенням законодавства визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що на думку позивача, призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів останнього.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження того, що зміст спірного правочину суперечить Цивільному кодексу України або іншим актам цивільного законодавства, а також не наведено належних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем-1 прав позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сумська товарна біржа "Сумиагропромбіржа" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Разом з тим, Сумська товарна біржа "Сумиагропромбіржа" просить поновити строк оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020, оскільки повний текст скаржником не було отримано.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що відповідач-1 здійснив публічну закупівлю послуг шляхом укладення відповідного договору без використання електронної системи закупівель.

Разом з цим, позивач наголошує на тому, що під час здійснення оспорюваного правочину відповідач-1 порушив вимоги ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, проведення відповідачем-1 публічної закупівлі не було відкритим та прозорим, що на думку позивача, ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість визначення переможця процедури закупівлі.

За таких обставин, позивач вважає, що оспорюваний договір не відповідає законодавству , чинному на момент його укладення, а тому є недійсним.

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Узагальнений виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 апеляційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 по справі №920/461/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/461/20. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/461/20.

11.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/461/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

11.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист із поясненнями стосовно причин пропуску строку на апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відмовлено Сумській товарній біржі "Сумиагропромбіржа" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20. Матеріали справи №920/461/20 повернуто до Господарського суду Сумської області.

Не погодившись із зазначеною вище ухвалою суду апеляційної інстанції, Сумська товарна біржа "Сумиагропромбіржа" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2021 задоволено касаційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа". Скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021. Справу №920/461/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.07.2021, апеляційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 зобов`язано скаржника - Сумську товарну біржу "Сумиагропромбіржа" надати до Північного апеляційного господарського суду оригінал апеляційної скарги від 27.01.2021 на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 по справі №920/461/20 з додатками. Витребувано з Господарського суду Сумської області докази надсилання Сумській товарній біржі "Сумиагропромбіржа" рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20 (засобами поштового зв`язку та/або електронною поштою) та докази його отримання скаржником. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 до надходження до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги з додатками та доказів надсилання Сумській товарній біржі "Сумиагропромбіржа" рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Сумської області надійшов лист на виконання зазначеної вище ухвали, а також від скаржника надійшла апеляційна скарга від 27.01.2021 з додатками.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 поновлено Сумській товарній біржі "Сумиагропромбіржа" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.10.2021.

В судове засідання, яке відбулося 18.10.2021 представники позивача та відповідачів-1-2 не з`явилися, про причину відсутності суду апеляційної інстанції представники позивача та відповідача-2 не повідомили.

Від представника відповідача-1 до суду апеляційної інстанції, електронною поштою, надійшла заява про розгляд справи без його участі. Окрім того, у вищевказаній заяві представник відповідача-1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідачів-1,-2 в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На офіційному веб-сайті Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області ( http://vilshanska.gromada.org.ua/ogoloshennya- 1525687683) було опубліковане оголошення про проведення конкурсу "з відбору виконавців земельних торгів з продажу земельних ділянок (або прав оренди на них), що розміщені на території Вільшанської ОТГ". Зазначене оголошення містить перелік запропонованих лотів із відповідними кадастровими номерами.

02.08.2019 Вільшанською сільською радою Недригайлівського району Сумської області (відповідачем-1) був укладений договір про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні та наданні послуг з проведення земельних торгів № 123 з Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (відповідачем-2).

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач-1 усупереч Закону України "Про публічні закупівлі" визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" №1012-VIII від 18.02.2016 було вилучено із Земельного кодексу України окремі положення, які дозволили передавати у користування земельні ділянки державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціонів), а також уточнено порядок підготовки лотів до земельних торгів (зокрема, фінансування цього заходу, а саме пропонувалось покласти витрати по підготовці лотів до аукціонів безпосередньо на виконавця аукціону з подальшим відшкодуванням цих витрат переможцем аукціону).

У зв`язку зі зміною частини шостої статті 136 Земельного кодексу України (зміни внесені згідно із Законом №1012-VIII від 18.02.2016; набрання чинності з 03.04.2016) відбулося скасування окремих підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 25.09.2012 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.09.2012 за №1655/21967. Зазначений Порядок втратив чинність 10.01.2017.

Відповідно до ч. 6 ст. 136 Земельного кодексу України закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

За приписами ч.1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Таким чином, виходячи зі змісту раніше наведеного п. 1.3.13 оспорюваного договору та приписів ч. 6 ст. 135 Земельного кодексу України, місцевим господарським судом правильно встановлено, що максимальний розмір винагороди виконавця земельних торгів становить 34 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між Вільшанською сільської ради Недригайлівського району Сумської області та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" під час укладення договору про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні та надання послуг з проведення земельних торгів: № 123 в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

При цьому, жодним іншим нормативно-правовим актом України не передбачений обов`язок відповідача-1 визначати виконавця земельних торгів на конкурентних засадах.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.

Водночас, законодавство не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним, а відтак, необхідно враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У ситуації, коли особа звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, не зазначивши, які ж його господарські або цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, відповідними судами не може бути застосовано.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

При цьому, необхідно враховувати приписи ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, якою визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у ст. 3, 6, 8, 55 Конституції України.

Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття акону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Однак, позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема не надано належних доказів на підтвердження того, що зміст спірного правочину суперечить Цивільному Кодексу України або іншим актам цивільного законодавства, а також того, що безпосередньо його права (інтереси), за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем-1.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні та надання послуг з проведення земельних торгів: № 123 в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, укладеного відповідачем-1 із Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" від 02.08.2019.

Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також стосовно невідповідності висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що оскаржене судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сумської товарної біржі "Сумиагропромбіржа" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2020 у справі №920/461/20 - без змін.

Матеріали справи №920/461/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021 після виходу суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. із відпусток.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко