Рішення
від 22.10.2021 по справі 910/5346/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2021Справа № 910/5346/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 45 А/2, офіс 64; ідентифікаційний код 41663068)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 2 937 961, 29 грн

Представники сторін:

від позивача: Іванченко О.П.

від відповідача: Онищенко О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 900/01 від 29.10.2019 в загальному розмірі 2 937 961, 29 грн, яка складається із пені - 2 358 986, 31 грн та 3% річних - 578 974, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: акту купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2020 (належним чином засвідчена копія); акту купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2020 (належним чином засвідчена копія); акту звірку розрахунків між ДП "Гарантований покупець" з ТОВ "Михайлівська СЕС" станом на кінець 31.01.2020 (належним чином засвідчена копія).

19.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" про усунення недоліків позовної заяви з доданими до нього доказами виконання вимог ухвали суду від 09.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.06.2021

07.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

09.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету міністрів України

У підготовчому засіданні 09.06.2021 судом оголошено перерву до 07.07.2021.

07.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 07.07.2021 суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету міністрів України, дійшов висновку відмовити у їх задоволенні у зв`язку з відсутністю беззаперечних обґрунтувань, стосовного того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`яжи вказаних осіб, як це презюмується приписами ст. 50 ГПК України. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання 07.07.2021.

У підготовчому засіданні 07.07.2021 судом оголошено перерву до 21.07.2021.

08.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та 3 % річних.

У підготовчому засіданні 21.07.2021 судом оголошено перерву до 28.07.2021.

21.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" про визнання недійсним п. 4.6 договору від 29.10.2019 № 900/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, а зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" про визнання недійсним пункту договору з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 910/5346/21ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 залишено без змін.

26.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення від позивача щодо зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.09.2021.

У судових засіданнях 15.09.2021, 06.10.2021 та 20.10.2021 судом оголошувалась перерву до 06.10.2021, 20.10.2021 та 22.10.2021 (відповідно).

У судовому засіданні 22.10.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також повідомив суд, що докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення судом рішення.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір штрафних санкцій.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір № 900/01, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У пункті 4.5 договору передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.

12.03.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 435/01/20 до договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

За умовами п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами)

Відповідно до пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У пункті 2.2 договору в редакції додаткової угоди визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.

Відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору в редакції додаткової угоди погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, а разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом", за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору в редакції додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Як вбачається із позовної заяви за розрахункові місяці січень та лютий 2020 року відповідач здійснив оплату за придбану електричну енергію у повному обсязі, проте починаючи з березня-липня 2020 року Державне підприємство "Гарантований покупець" порушує свої договірні зобов`язання із вчасної оплати за придбану електричну енергію.

З метою захисту своїх порушених прав позивач у червні 2020 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (справа № 910/8396/20) про стягнення існуючої заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" заборгованість у розмірі 54 229 430 грн. 57 коп., пеню у розмірі 1 305 991 грн. 74 коп., штраф в розмірі 2 017 299 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 320 465 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 735 700 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що станом на дату звернення до суду з даним позовом (02.04.2021) відповідачем не було сплачено на користь позивача суму заборгованості за березень-липень 2020 за рішенням Господарського суду міста Києва.

Відтак, позивач зазначає, що він не позбавлений права на судовий захист свого права, порушення якого продовжує тривати, а відтак даним позовом просить суд стягнути з відповідача нараховані на існуючі суми заборгованості з 24.11.2020 пеню - 2 358 986, 31 грн та 3 % - 578 974, 98 грн.

Відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що зі змісту позовної заяви та з доданих до неї доказів не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів, а відтак не обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача та відповідно виникнення прострочення заборгованості.

Також відповідач зазначає, що з огляду на не встановлення договором та/або законом іншого ніж шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій, позивач за ті самі правовідносини не має права нараховувати пеню за більший період, проте у даній позовній заяві з урахуванням штрафних санкцій заявлених у справі № 910/8396/20 позивачем вказано періоди, які в загальному перевищують шестимісячний строк, зокрема за березень - 2020 - 333 дні, за квітень 2020 - 304 днів, за травень 2020 - 280 дні, за червень 2020 -252 дні, за липень 2020 - 221 день.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача,відповідач також посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначає, що зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли виключно на підставі двостороннього договору, а відтак невиконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов`язань та відсутність грошових коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності.

Позивач також не погоджується з аргументами відповідача про начебто прострочення позивачем строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом 02.04.2021 відповідачем так і не було сплачено на користь позивача кошти за відпущену електричну енергію за розрахункові місяці березень - липень 2020 року, а також стягнуті рішенням суду від 26.01.2021 у справі № 910/8396/20 пеню, штраф та 3 % річних.

Крім того, позивач посилається на те, що у своєму позові він обраховує строк від якого зобов`язання мало бути виконано, виходячи з дати 24.11.2020, тобто з наступного дня періоду, за яким рішенням суду від 26.01.2021 у справі № 910/8396/20 було стягнуто штрафні санкції та 3 % річних, але так і не були сплачені відповідачем.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, зазначає, що предметом даного спору є нарахування позивачем та стягнення з відповідача пені в розмірі 2 358 986, 31 грн та 3 % річних в сумі 578 974, 98 грн щодо поставленої електричної енергії за березень-липень 2020 за договором № 900/01 від 29.10.2019.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

В свою чергу, пунктом 4.6 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком або порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі № 910/8396/20 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" заборгованість у розмірі 54 229 430 грн. 57 коп., пеню у розмірі 1 305 991 грн. 74 коп., штраф в розмірі 2 017 299 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 320 465 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 735 700 (грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд вказує, що у справі № 910/8396/20 та у даній справі розглядаються та встановлюються обставини правовідносин сторін, які виникли щодо виконання ними умов договору № 900/01 від 29.10.2019 та додаткової угоди № 435/01/20 від 12.03.2020, а відтак обставини встановленні у рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі № 910/8396/20 мають преюдиціальний характер у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України при вирішення даного спору.

Таким чином, судом вказує, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі № 910/8396/20 встановлено, що відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів:за березень 2020 року - не пізніше 04 травня 2020 року; за квітень 2020 року - не пізніше 02 червня 2020 року; за травень 2020 року - не пізніше 26 червня 2020 року; за червень 2020 року - не пізніше 24 липня 2020 року; за липень 2020 року - не пізніше 21 серпня 2020 року; за серпень 2020 року - не пізніше 25 вересня 2020 року.

Відтак, відлік строку заборгованості: з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у березні 2020 року, розпочинається з 05.05.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у квітні 2020 року, розпочинається з 03.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у травні 2020 року, розпочинається з 27.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у червні 2020 року, розпочинається з 25.07.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у липні 2020 року, розпочинається з 25.08.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у серпні 2020 року, розпочинається з 28.09.2020.

Матеріалами справи № 910/8396/20 підтверджено наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 54 229 430,57 грн. (за період березень 2020 - липень 2020) на підставі договору за поставлену електричну енергію, визнано такі вимоги правомірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вказану суму стягнуто з відповідача на користь позивача.

Також позивачем в межах виконання зобов`язань за договором № 900/01 від 29.10.2019 щодо здійснення оплати за придбану електричну енергію за березень-липень у справі 910/8396/20 заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн., штрафу 7% у сумі 4 034 599,85 грн. та 3% річних у розмірі 640 931,06 грн. нарахованих по 23.11.2020 року.

Що стосується періодів нарахування пені за вказаним договором, що в свою чергу також ж є предметом розгляду даної справи, суд зазначає, що у справі № 910/8396/20 позивачем заявлено наступні періоди нарахування пені щодо оплати поставленої електричної енергії:

- за березень 2020 року з 05.05.2020 по 23.11.2020 (203 дні прострочення);

- за квітень 2020 року з 03.06.2020 по 23.11.2020 (174 дні прострочення);

- за травень 2020 року з 27.06.2020 по 23.11.2020 (150 днів прострочення);

- за червень 2020 з 25.07.2020 по 23.11.2020 (122 дні прострочення);

- за липень 2020 з 25.08.2021 по 23.11.2020 (91 день прострочення).

Судом у справі № 910/8396/20 було здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та встановлено обґрунтованість таким вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн.

Відтак, позивач з огляду на невиконання відповідачем вказаного рішення суду звернувся до суду з даним позовом, в якому додатково заявляє до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 358 986, 31 грн та 3 % річних в розмірі 578 974, 98 грн.

Періоди нарахування пені у даній справі позивачем зазначаються наступні:

- за березень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за квітень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за травень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за червень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2020 (130 днів прострочення);

- за липень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2020 (130 днів прострочення);

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем за правовідносини що виникли в межах виконання умов договору № 900/01 від 29.10.2019 з приводу оплати за придбану електричну енергію за період з березня-липня 2020 в загальному (з урахуванням періодів у справі № 910/8396/20) пред`явлено до відповідача вимоги щодо стягнення пені: за березень 2020 за 333 дні прострочення; за квітень 2020 року за 304 дні прострочення; за травень 2020 за 280 днів прострочення: за червень 2020 за 252 дні прострочення; за липень 2020 за 221 день прострочення, що на переконання суду не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що вимогами законодавства та п. 4.6 договору сторонами не погоджено додаткового строку нарахування штрафних санкцій аніж за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано на переконання суду законним та справедливим буде стягнення з відповідача пені в межах 183 ( шість місяців) днів прострочення щодо правовідносин поставки електричної енергії за березень-липень 2020 на виконання умов договору № 900/01 від 29.10.2019 з урахуванням рішенням суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі № 910/8396/20, а саме з урахуванням встановлених періодів.

Таким чином за підрахунками суду обґрунтованою сумою пені у даній справі, яка підлягає стягненню на користь відповідача в загальному розмірі становить 808 460, 15 грн., а саме:

- за березень 2020 в розмірі 0, 00 грн:

- за квітень 2020 з 24.11.2020 по 02.12.2020 в розмірі 37 325,14 грн;

- за травень 2020 з 24.11.2020 по 26.12.2020 в розмірі 117 271,50 грн;

- за червень 2020 з 24.11.2020 по 23.01.2021 в розмірі 229 326,28 грн;

- за липень 2020 з 24.11.2020 по 23.02.2021 в розмірі 424 537, 23 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 578 974, 98 грн.

Крім того, із рішення суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі № 910/8396/20 вбачається, що враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 305 991,74 грн., штраф в розмірі 2 017 299,93 грн. та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі № 910/8396/20 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасовано в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 305 991,74 грн, штрафу у розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" пеню у розмірі 1 305 991 грн 74 коп., штраф у розмірі 2 017 299 грн 93 коп. та 3% річних у розмірі 320 465 грн 53 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 910/8396/20 у частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" 1 305 991,74 грн пені та 2 017 299,93 грн штрафу скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 в цій частині залишено в силі.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 910/8396/20 залишено без змін.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, враховуючи, висновок суду у справі 910/8396/20 щодо зменшення штрафних санкцій по простроченій заборгованості за цей же період і по цьому же договору, який залишений без змін постановою Верховного Суду, а також наявність в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку, що доцільним також є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 50 %, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 404 230, 07 грн.

Що стосується клопотання відповідача в частині зменшення 3 % річних то суд зазначає наступне.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних в заявленому розмірі 578 974, 98 грн.

Крім того, з метою спростування доводів відповідача, суд вважає задоцільне зазначити, що договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 45 А/2, офіс 64; ідентифікаційний код 41663068) пеню в розмірі 404 230 (чотириста чотири тисячі двісті тридцять) грн. 07 коп., 3% річних в розмірі 578 974 (п`ятсот сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 08 коп.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2021

Суддя Д.О. Баранов

Дата ухвалення рішення22.10.2021
Оприлюднено11.11.2021

Судовий реєстр по справі —910/5346/21

Постанова від 14.06.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 01.06.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 04.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 02.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 10.02.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 17.01.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 20.12.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 20.12.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 29.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 17.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні