Рішення

від 08.11.2021 по справі 520/11667/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№520/11667/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Донецькій області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №520/11667/21 за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюка М.Ю. про накладення штрафу від 09.06.2021 року ВП № 64663216 у розмірі 5100,00 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи №520/11667/21, суд встановив, що 05 липня 2021 року ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду, оскільки справ належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

02 серпня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом: надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

11 серпня 2021 року до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №1810 від 19 липня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн на рахунок Харківського окружного адміністративного суду без зазначення номеру справи, а також клопотання про заміну позивача з Головного управління ДПС України у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) на Головне управління ДПС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44070187).

Поряд з цим, Харківським окружним адміністративним судом надано довідку, що станом на 21.07.2021 року судовий збір не сплачено.

13 серпня 2021 року ухвалою суду продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви для надання документу на підтвердження сплати судового збору на рахунок Донецького окружного адміністративного суду у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

З 16 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

28 серпня 2021 року до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №1810 від 19.07.2021 року з позначкою Системи дистанційного обслуговування Клієнт Казначейства-Казначейство Оплачено 21.07.2021 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року, судом направлено до Харківського окружного адміністративного суду запит щодо підтвердження або спростування факту надходження судового збору від позивача на рахунок Харківського окружного адміністративного суду за подання адміністративного позову по справі № 520/11667/21.

З 18 жовтня 2021 року по 27 жовтня 2021 року включно суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

19 жовтня 2021 року від Харківського окружного адміністративного суду надійшов лист від 11.10.2021 № 05-25/62944/2021 року, згідно якого кошти в розмірі 2270,00 грн за платіжним дорученням № 1810 від 19.07.2021 року надійшли на рахунок Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 28 жовтня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02листопада 2021 року.

02 листопада 2020 року до суду від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

02 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 08 листопада 2021 року.

08 листопада 2021 року сторони повідомлені належним чином до судового засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили. Відповідач просив розглянути справу за його відсутності.

08 листопада 2021 року ухвалою суду заміннгл сторону виконавчого провадження ВП 64663216 з Головного управління ДПС України у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) на Головне управління ДПС України у Донецькій області - відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44070187).

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області, організаційно-правова форма - орган державної влади, є структурним підрозділом ДПС України, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРОПУ відокремленого підрозділу 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - структурний підрозділ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), організаційно-правова форма - орган державної влади, яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРОПУ 43315445, зареєстроване місцезнаходження: 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року по справі №200/1480/20-а, яке набрало законної сили 21.07.2020 року, задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Конті до Головного управління ДПС у Донецькій області та визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ ВО Конті ; зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області подати до органу ДКС України висновок про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ ВО Конті .

16.06.2021 року на адресу позивача від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюка М.Ю. надійшла постанова про накладення штрафу від 09.06.2021 року ВП 64663216 на суму 5100,00 грн, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що позивачем було виконано рішення суду в повному обсязі до винесення оскаржуваної постанови.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №160, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року по справі №200/1480/20-а, згідно заяви ПрАТ ВО Конті від 07.10.2020 №391/6, відповідно до роз`яснень Міністерства фінансів України від 30.03.2018 №35120-14-10/8814 Щодо повернення помилково та або надміру зарахованих коштів, які надійшли у 2016 році до загального фонду місцевих бюджетів непідконтрольних територій , в ІТС Податковий блок були сформовані електронні висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань за земельні ділянки, які розташовані в м. Макіївка, та відправлені на погодження до Департаменту фінансів Донецької обласної державної адміністрації і на виконання до Управління Державної казначейської служби України в Донецькій області: 26.03.2021 №0047230EV/0592 на суму 1324911,24 грн по орендній платі за землю (кошти сплачені 2015 році); 26.03.2021 №0047251EV/0592 на суму 4021,78 грн по земельному податку з юридичних осіб (кошти сплачені у 2015 році); 31.03.2021 №0050770/0592 на суму 1156045,22 грн по орендній платі за землю (кошти сплачені 2016 році); 31.03.2021 №0050771EV/0592 на суму 4951,89 грн по земельному податку з юридичних осіб (кошти сплачені у 2016 році). Загальна сума повернення складає 2 489930,13 грн (податок на землю -8973,67 грн, орендна плата - 2 480 956,46 грн).

Повернення коштів проводилось частково 31.03.2021 року - 1189773,49 грн, 01.04.2021 року - 24352,11 грн, 05.04.2021 - 1170865,88 грн, 06.04.2021 року - 104938,65 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, свої доводи виклав у відзиві на позовну заяву, згідно яких на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 64663216 з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду № 520/11667/21 від 28.10.2021, про зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області подати до органу ДКС України висновок про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ ВО Конті (код ЄДРПОУ 25112243).

02.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку отримано боржником 09.03.2021, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки станом на 09.06.2021 документів, підтверджуючих виконання рішення суду або причин невиконання, до відділу надано не було 09.06.2021 року, державним виконавцем, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, якою боржнику надано новий строк для виконання та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Зазначену постанову боржником отримано 15.06.2021.

15.07.2021 листом від 09.07.2021 за № 14661/5/05-99-04-02-10 боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення суду.

Відповідач просив суд звернути увагу, що вищезазначений лист Головне управління ДПС у Донецькій області надіслало лише 12.07.2021, тобто, через чотири місяці після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, та майже місяць після отримання постанови про накладення штрафу.

Відповідач мотивуючи винесення спірної постанови посилається на те, що застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на боржника, є обов`язком державного виконавця та направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження, до того ж інших заходів впливу на боржника, окрім штрафних санкцій, передбачених статтями 63, 75 Закону України Про виконавче провадження , у державного виконавця не передбачено.

29.10.2021 виконавче провадження № 64663216 завершено згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2021 року, винесеної на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини, викладені в адміністративному позові, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи адміністративний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ст.129-1 Конституції України встановлено, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), яка полягає в сукупності дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження базується на засадах: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Приписи ч. 1, п. 1 ч. 2, п.п. 1, 16 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначають, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений положеннями ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Відтак, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Згідно приписів цієї статті, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з системного аналізу викладених норм, для застосування до боржника відповідальності, передбаченої ст.75 Закону № 1404-VIII, необхідне достеменне встановлення виконавцем наявності двох обставин - невиконання рішення суду та відсутність поважних причин, які зумовили невиконання рішення суду.

Поряд з цим, приписи ст.ст. 26, 63 Закону № 1404-VIII покладають на виконавця обов`язок перевірити виконання рішення боржником.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів п.п. 6, 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція № 512/5), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Виходячи з зазначених приписів законодавства, державний виконавець в строки встановлені ст. 26 Закону № 1404-VIII, тобто на 10 день, повинен був перевірити виконання рішення суду витребувавши у боржника докази на підтвердження виконання рішення суду.

Проте, з матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що держаним виконавцем жодних дій направлених на перевірку виконання рішення суду не вчинено, натомість через 3 місяці після відкриття виконавчого провадження - 09.06.2021 року державний виконавець без з`ясування факту виконання/невиконання рішення суду прийняв спірну постанову та разом з вимогою виконавця щодо виконання рішення суду, винесеною вперше, направив їх боржнику.

Вказане свідчить про те, що на момент винесення спірної постанови державним виконавцем достеменно не було встановлено факту невиконання рішення суду без поважних причин, що виключає можливість застосування останнім приписів ст.ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Поряд з цим, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд не може залишити поза увагою та не надати оцінку поведінці позивача (боржника) в спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів ч. 4, п. 6 ч. 5, ч. 8 ст. 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Підчас розгляду справи суд встановив, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 09.03.2021 року, в повному обсязі виконав рішення суду 06.04.2021 року, проте свій обов`язок щодо повідомлення державного виконавця про виконання рішення суду повністю або частково виконав тільки після винесення спірної постанови, крім того через місяць після її отримання.

Ухилення боржника від виконання обов`язків покладених на нього Законом № 1404-VIIIабо їх недобросовісне виконання є можливою підставою для застосування до нього заходів відповідальності, встановлених законодавством, які покликані дисциплінувати сторони виконавчого провадження, та направлені на дотримання виконавцем розумного балансу між вчиненням виконавчих дій та їх негативними наслідками, пов`язаними із застосуванням до боржника обмежень, визначених Законом № 1404-VIII, та в свою чергу забезпечувати невідворотне виконання рішення суду.

Враховуючи те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, він повинен бути обізнаний про наслідки невиконання рішень судів та відповідальність за недобросовісне виконання обов`язків покладених на нього законодавством, що регламентує примусове виконання рішень судів.

Відтак, статтею 76 Закону № 1404-VIII встановлено, за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Семантичний аналіз викладеної норми свідчить, що вона не містить вичерпного переліку випадків її застосування, тобто має універсальний характер та може бути застосована у будь-якому випадку невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог Закону № 1404-VIII.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2021 року ВП 64663216 державний виконавець визначив необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, проте в строки встановлені виконавцем, боржник про будь-які свої дії направлені на виконання рішення суду виконавця не повідомив, про виконання рішення суду виконавця повідомлено тільки 15.07.2021 року.

Статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця -тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 1, 4, 5 розділу ХІV Інструкції №512/5, порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону.

У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) на бланку за встановленою формою (додаток 11).

Протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з матеріалами, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, не пізніше наступного робочого дня передається начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядається начальником органу державної виконавчої служби у п`ятнадцятиденний строк з дня його одержання в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При отриманні протоколу начальником формується справа про адміністративне правопорушення.

Начальник органу державної виконавчої служби при розгляді справи про адміністративне правопорушення діє за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами законодавства і правосвідомістю.

За результатами розгляду справи начальник органу державної виконавчої служби виносить одну з таких постанов:

постанова про накладення адміністративного стягнення (додаток 13);

постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 14).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується начальником органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою та має відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Постанова начальника органу державної виконавчої служби про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, передбаченого статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відтак, за порушення вимог Закону № 1404-VIII встановлено інший порядок притягнення боржника до відповідальності, ніж визначений ст.ст. 63, 75 при невиконанні рішення суду без поважних причин.

Вказане спростовує доводи державного виконавця про відсутність іншого порядку притягнення боржника до відповідальності, ніж визначено ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Дослідивши спірні правовідносини в контексті правових норм, якими їх врегульовано, суд дійшов висновку, що позивачем (боржником) дійсно були порушені приписи ст. 19 Закону № 1404-VIIІ, що дає державному виконавцю право застосувати заходи примусу визначені Законом № 1404-VIII, зокрема ст. 76, проте приписи ст. 75 Закону № 1404-VIII державним виконавцем застосовано помилково, оскільки виконання рішення суду на момент винесення оскаржуваної постанови ним не перевірялось та факт невиконання рішення суду встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus).

Активна роль суду в при вирішенні правового спору полягає, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюка М.Ю. про накладення штрафу від 09.06.2021 року ВП № 64663216 у розмірі 5100,00 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним та таким, що повністю відновлює порушені права позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тож підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРОПУ відокремленого підрозділу 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРОПУ 43315445, зареєстроване місцезнаходження: 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюка М.Ю. про накладення штрафу від 09.06.2021 року ВП № 64663216 у розмірі 5100,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко