Рішення

від 26.10.2021 по справі 460/7134/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року м. Рівне №460/7134/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Омельченко А.В.,

відповідача: представник Шангрик Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2021 №150768-2405-1716, №150766-2405-1716, №150756-2405-1716, №150765-2405-1716, №150767-2405-1716, №150757-2405-1716.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно визначено заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2019 - 2021 роки.

Ухвалою суду від 16.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.07.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 13.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2021.

Ухвалою суду від 26.07.2021 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Продовжено Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

03.09.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що податкові повідомлення - рішення сформовані відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.09.2021.

20.09.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.а.с.63-80).

У судовому засіданні 23.09.2021 оголошено перерву до 12.10.2021 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Судове засідання 12.10.2021 відкладено на 26.10.2021 за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 26.10.2021 закінчено розгляд справи ухваленням рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та суду пояснив, що позивач з 18.04.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.01.2018 №817163400142 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, третя група зі ставкою 5 відсотків до доходу без реєстрації ПДВ, спрощена система оподаткування застосовується до виду господарської діяльності за номером КВЕД 63.99 "Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у", місцем провадження господарської діяльності є АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення загальною площею 3270кв.м належить позивачу на праві власності.

З покликанням на приписи пп.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України зазначив, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої групи для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Звернув увагу, що до пп.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України було внесено зміни та передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Вказав, що позивач використовує земельну ділянку в господарській діяльності саме із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Крім того, позивач надає інформаційні послуги в приміщеннях, які знаходяться у АДРЕСА_1 , і є невід`ємно пов`язані з цією земельною ділянкою.

Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила суду, що згідно з пп.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, умовою несплати земельного податку є використання суб`єктом господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, такої ділянки у власній господарській діяльності.

Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, зокрема, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена нерухомість, не встановлена.

Зазначила, що для відсутності обов`язку сплати земельного податку обов`язковою умовою є отримання прибутку від використання земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Проте, жодних доказів про отримання прибутку від використання землі у господарській діяльності позивачем надано не було.

З покликанням на висновки Верховного Суду вказала, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Тобто ,з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.04.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Вид діяльності 63.99 "Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.". Вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.а.с.22-23).

Згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку від 25.01.2018 №1817163400142 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 група з ставкою 5 відсотків до доходу, без реєстрації ПДВ (а.с.24).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0204, площею 0,1129га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування адміністративно - фінансового центру із збереженням смуги хвойних дерев біля Рівненського НВК №12 Рівненської міськради, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу та земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0120, площею 0,0726га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування адміністративно - фінансового центру (які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) належать на праві власності ОСОБА_1 (а.а.с.11-12, 13-14).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 237735307, підтверджується, що будівля адміністративно - фінансового центру, загальною площею 3270 кв.м (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є власністю ОСОБА_1 (а.а.с.15-16).

Рішенням Рівненської міської ради від 18.06.2015 №5254 "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю" установлено з 1 січня 2016 року на території міста Рівного податок на майно в частині плати за землю (а.с.103).

Зокрема, установлено ставку земельного податку: 1) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, - в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (крім земельних ділянок, зазначених у пунктах 3 - 5 цього рішення); 2) за земельні ділянки сільськогосподарських угідь: - для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; - для багаторічних насаджень - 0,03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.1, 2).

19.03.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №150768-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 23559,49грн (а.с.5);

- №150766-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 22250,42грн (а.с.6);

- №150756-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 2250,42грн (а.с.7);

- №150765-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 18179,02грн (а.с.8);

- №150767-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 17169,71грн (а.с.9);

- №150757-2405-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 17169,71грн (а.с.10).

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 Земельного кодексу України).

Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як визначено пп.14.1.72, пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України).

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників з дня виникнення права власності на земельну ділянку.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач з 26.09.2016 є власником земельної ділянки площею 0,1129га, кадастровий номер 5610100000:01:030:0204 та земельної ділянки площею 0,0726га, кадастровий номер 5610100000:01:030:0120 (а.а.с.11-12, 13-14).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 15.01.2019 №1817163400142 позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, якому визначено 3 групу платника єдиного податку за видом господарської діяльності згідно з КВЕД 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у та ставкою єдиного податку - 5 відсотків до доходу без реєстрації ПДВ (а.с.24).

Згідно з п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.269.2 ст.269 ПК України особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Статтею 297 ПК України передбачено особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

Протягом 2019 року пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України передбачав, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва

В редакції чинній в період 2020 року пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України передбачав, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п.297.1 ч. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будівля адміністративно - фінансового центру, загальною площею 3270 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_1 (а.а.с.15-16).

Судом встановлено, що 01.01.2018 між Приватним підприємством "Фірма ДАН" (надалі - Оператор) та ПП ОСОБА_1 (надалі - Агент) було укладено договір про надання інформаційно - консультативних послуг (агентський договір) №20/2018 (далі - Договір) (а.а.с.17-21).

Підпунктом 1.1.11 пункту 1.1 розділу 1 "Терміни та визначення" Договору передбачено, що територія - означає офісний центр по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.1 розділу 2 "Предмет договору" Договору Агент зобов`язується надавати Оператору агентські послуги, а Оператор зобов`язується приймати та оплачувати їх у відповідності до умов даного Агентського договору.

Згідно з п.5.1 розділу 5 "Винагорода Агента і порядок платежів" Договору Оператор виплачує Агенту винагороду за надання Агентом послуг, передбачених п.2.2 Договору у розмірі 60,00грн від разових (іноталяційних) платежів та 15,00грн за користування мережею передачі даних щомісячно за кожного споживача, при умові сплати разових платежів останнім Оператору, а також компенсацію спожитої обладнанням електроенергії.

Таким чином, належне позивачу нежитлове приміщення (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) використовується ним для здійснення господарської діяльності, а саме: здавання в оренду власного нерухомого майна.

При цьому, суд наголошує, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Відтак, суд, звертає увагу на те, що здача в оренду нежилих приміщень, тобто використання таких приміщень у господарській діяльності, не свідчить про використання у такій діяльності також і земельних ділянок, на якій розташовані такі приміщення.

Звідси, у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п. 291.2 ст. 291, пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/7169/16, від 15.02.2019 у справі №826/9948/16, від 25.04.2019 у справі №815/5165/16, від 13.06.2019 у справі №820/5042/16 та від 06.02.2020 у справі №820/3488/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.

У ході розгляду справи позивачем не долучено до матеріалів справи жодних актів приймання-передачі та/або надання послуг, з яких би вбачалося, що обумовлені земельні ділянки у період з 2019 року по 2021 рік були предметом фактичного орендного користування інших юридичних чи фізичних осіб.

Оскільки умовою звільнення від сплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для ведення господарської діяльності, звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли нежиле приміщення здається в оренду окремо без земельної ділянки, на якій розміщена вказана нерухомість, законом не передбачено.

Що стосується посилань позивача у позовній заяві на звільнення його від сплати земельного податку як особи з інвалідністю другої групи, суд зазначає таке.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії РВН №0209009, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено з 11.12.2012 другу групу інвалідності загального захворювання довічно (а.с.90).

Відповідно до п.281.1 ст.281 ПК України, яка передбачає пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, від сплати податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.281.2 ст.281 ПК України, звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Таким чином, наведена норма містить вичерпний перелік видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0204, площею 0,1129га, має цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування адміністративно-фінансового центру із збереженням смуги хвойних дерев біля Рівненського НВК №12 Рівненської міськради, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу. Земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0120, площею 0,0726га, має цільове призначення: для будівництва та обслуговування адміністративно-фінансового центру.

Отже, земельні ділянки, щодо яких у межах спірних правовідносин було нараховано земельний податок, не належать до визначеного ст.281 ПК України виду, а тому підстави для звільнення позивача від сплати зазначеного податку згідно з вказаною нормою відсутні.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірності спірних податкових повідомлень - рішення, а тому адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, ідентифікаційний код ВП 44070166).

Повне рішення складено 05 листопада 2021 року.

Суддя О.М. Дудар