Рішення

від 03.11.2021 по справі 500/5629/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5629/21

03 листопада 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Притула О.Б.

представників відповідача Голяш Л.М., Дудар О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2020" до Бережанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2020 року №810,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2020" (далі - позивач, ТОВ "Україна 2020") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бережанської міської ради (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення сесії Шибалинської сільської ради №810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" від 05.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.06.2020 Шибалинською сільською радою, правонаступником якої є Бережанська міська рада, було ухвалено рішення № 810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради", проти розміщення свинокомплексу в господарському дворі за межами населеного пункту с.Шибалин вул. Шкільна, 19, на території Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області. Про вказане рішення позивача, як власника комплексу приміщень, що розташовані за адресою: Тернопільська обл., Бережанський район, с.Шибалин, вул. Шкільна, 19, належним чином проінформовано не було. У своєму рішенні №810 від 05.06.2020, сільська рада керується лише ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка в редакції, що діяла на дату прийняття оспорюваного рішення, закріплює виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, та не передбачає повноваження сільської ради на заборону розміщення тваринницьких комплексів. Окрім того, вказане рішення не містить жодних мотивів та обгрунтувань, що конкретно стало підставою для його прийняття. 31.08.2021 Бережанською міською радою сформовано та доведено до відома ТОВ "Україна 2020" лист з вимогою про виконання рішення сільської ради №810 від 05.06.2020 та припинення діяльності свинокомплексу.

Натомість ТОВ "Україна 2020" здійснює свою підприємницьку діяльність на законних підставах, за наявними у нього дозвільними документами на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, згідно оформлених договірних взаємин щодо розміщення органічних відходів життєдіяльності тварин, утилізації продуктів тваринного походження, та на підставі дозвільних документів, що підтверджують реєстрацію потужностей щодо вирощування (відгодівлі) свиней. Жодних приписів щодо зупинення дії чи анулювання дозволів на використання природних ресурсів позивачем, або інших заборон щодо діяльності потужностей TОB "Україна 2020" не існує.

За вказаних обставин, позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Бережанською міською радою 01.10.2021 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що однією з підстав винесення на розгляд сесії Шибалинської сільської ради питання щодо розміщення свинокомплексу була колективна заява жителів с.Шибалин, які категорично проти розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради, оскільки, на їхню думку, це призведе до забруднення навколишнього середовища та діяльність якого може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів, оскільки, свинокомплекс знаходиться на території заказнику місцевого значення "Звіринець". На час прийняття вищевказаного рішення жодних дозвільних документів на здійснення господарської діяльності позивач не мав, бо всі дозвільні документи надані відповідним органами значно пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення.

В обгрунтування правомірності рішення №810 від 05.06.2020 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" відповідача вказує наявність повноважень приймати таке рішення, відповідно до п.38 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає в відповідну територію. Також, до делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища ст.33 належить згідно п.7-1 здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність.

У письмових поясненнях представник позивача відзначив, що TОB "Україна 2020" не створювало та не розміщувало на території Шибалинської сільської ради нових об`єктів, а прибало уже існуючі з відповідним призначенням, в тому числі - тваринництво. Мотивація відповідача про наявність повноважень на встановлення заборони розміщення свинокомплексу не передбачена ні п.38 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні жодною іншою нормою закону. Спірне ж рішення порушує права позивача як суб`єкта господарювання, оскільки стосується заборони розміщення в придбаних приміщеннях свинокомплексу, а отже - заборони здійснювати господарську діяльність.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові та письмових поясненнях, просив задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача, директор підприємства, відмітив, що ним розпочато завіз свиней лише у серпні 2021 року після отримання дозволів від відповідних органів. В 2020 році діяльності з розведення тварин у с. Шибалин не займався.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з мотивів наведених у відзиві, просили суд в задоволенні позову відмовити. Повідомили, що мешканцям села стало відомо про плани влаштування свинокомплексу на колишній фермі (корівниках), що погано відобразиться на екології і стічних водах села тому і було колективне звернення до сільської ради. Вважають оскаржене рішення ради обгрунтованим та необхідним.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач TОB "Україна 2020" 09.01.2020 зареєстроване як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів господарської діяльності якого згідно з КВЕД є 01.46 розведення свиней (а.с.7).

На праві приватної власності у позивача перебуває комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 18195,9 кв.м., за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, с.Шибалин, вул. Шкільна, 19, на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2020 (а.с.8).

Голові Шибалинської сільської ради подано колективне звернення мешканців села від 30.04.2020.

05.06.2020 Шибалинською сільською радою, правонаступником якої є Бережанська міська рада (а.с.12), ухвалено рішення №810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради", п.1 якого визначено винести рішення проти розміщення свинокомплексу в господарському дворі за межами населеного пункту с.Шибалин вул.Шкільна, 19, на території Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, п.2 - звернутися із запитами до відповідних органів державної влади щодо законності розміщення даного свинокомплексу в загальнозоологічному заказнику місцевого значення "Звіринець", п.3 - контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з земельно-екологічно-господарських питань Шибалинської сільської ради (а.с.11).

Директор ТОВ "Україна 2020" був присутній на вказаній сесії ради 05.06.2020 року, однак письмового рішення ради йому не надсилали.

У свою чергу, Бережанською міською радою сформовано та доведено до відома ТОВ "Україна 2020" лист від 31.08.2021 №2460/03-05 з вимогою про виконання рішення сільської ради №810 від 05.06.2020 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" та припинення діяльності свинокомплексу (а.с.29).

Не погодившись із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, у відповідності до п.38 ч.1 якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, згідно з пп.7-1 п."б" ч.1 якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Приписами ч.1, 2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

При цьому, ч.10 ст.59 цього ж Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як встановлено судом, при прийнятті рішення №810 від 05.06.2020 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" відповідач керувався ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (а.с.11).

Пунктом 1 спірного рішення визначено винести рішення проти розміщення свинокомплексу в господарському дворі за межами населеного пункту с.Шибалин вул.Шкільна, 19, на території Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

В обгрунтування правомірності рішення проти розміщення свинокомплексу в господарському дворі за межами населеного пункту с.Шибалин вул.Шкільна, 19, на території Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, відповідач вказує наявність повноважень приймати таке рішення відповідно до п.38 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого, як вже було зазначено, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів , у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №202930295 від 04.03.2020 право власності у позивача на нежитлові будівлі та споруди за вказаною адресою виникло на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2020 (а.с.8-9).

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач не здійснював розміщення нового об`єкту, а придбав колишній свинокомплекс, що не передбачає необхідність надання відповідачем відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Посилання відповідача на пп.7-1 п."б" ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як на своє право приймати рішення проти розміщення свинокомплексу теж є безпідставними, оскільки даною нормою визначено повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, а саме, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Тобто органи місцевого самоврядування виконують повноваження, зокрема щодо контролю за використанням та охороною земель, поводження з відходами, виконання яких підлягає перевірці відповідними органами до компетенції яких згідно чинного законодавства належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства.

Натомість, Бережанською міською радою сформовано та доведено до відома ТОВ "Україна 2020" лист від 31.08.2021 №2460/03-05 з вимогою про виконання рішення сільської ради №810 від 05.06.2020 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" та припинення діяльності свинокомплексу (а.с.29).

Відтак, п.1 рішення №810 від 05.06.2020 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" пов`язане з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який заперечує проти їх припинення.

Відповідно до положень ст.316-320 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що одним із загальним принципів господарювання визначає свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання (ч.2 ст.20 ГК України).

Згідно зі ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи видно, що позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання 09.01.2020, серед видів господарської діяльності якого згідно з КВЕД є 01.46 розведення свиней (а.с.7).

Встановлені судом обставини свідчать, що ТОВ "Україна 2020" квітні- червні 2020 року здійснювало свою підприємницьку діяльність на законних підставах, потужностей щодо вирощування (відгодівлі) свиней не задіювалло, нових обєктів не будувало.

Суд не спростовує права на колективне звернення жителів с.Шибалин (а.с.62-69), які категорично проти розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради, однак це не може бути підствою для заборони діяльності підприємства яке ще не запрацювало у старих будівлях твариницького комплексу станом на 05.06.2020 року, лише за рішенням сільської ради.

Як встановлено судом усі дозвільні документи позивач отримав пізніше оскарженого рішення ради, а саме:

позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було укладено договір оренди землі №56/57-20-ДО від 28.07.2020 на земельну ділянку площею 11,8767 га (кадастровий номер 6120489400:02:001:1213) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 7 років (а.с.10);

договором про утилізацію відходів № ХМЕ/16/У/1/38621599/2021 від 04.01.2021, укладеним між ТОВ "Україна 2020" та Хмельницькою філією Державного підприємства "Укрветсанзавод", врегульовано питання про утилізацію відходів, а саме - організації збирання, подальшої переробки та утилізації або видалення продуктів тваринного походження, які відносять до II та III категорії відходів, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, термін реалізації якої закінчився або яка не відповідає діючим вимогам і стандартам (а.с.14-15);

02.02.2021 Бережанським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області було прийнято рішення про державну реєстрацію потужності ТОВ "Україна 2020", присвоєно особистий реєстраційний номер, та вказано, що видом діяльності, що планується здійснюватися із використанням вказаної потужності вважається первинне виробництво (вирощування (відгодівля) свиней) (а.с.16);

договором про вивезення органічних відходів від 10.03.2021, укладеним між ТОВ "Україна 2020" та фермерським господарством "Серж", врегульовано питання вивезення та відвантаження органічних відходів (в тому числі але не виключно продуктів життєдільності тварин) (а.с.17);

21.04.2021 Тернопільською обласною державною адміністрацією позивачу видано Дозвіл №6120489401-130 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком дії по 21.04.2031 (а.с.19-24), про що також повідомлено Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (а.с.25);

21.07.2021 Державним агентством водних ресурсів України Позивачу видано Дозвіл на спеціальне водокористування №137/ТП/49д-21, строком дії по 21.07.2024 (а.с.26-28).

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, п.70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п.58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

З урахуванням вищенаведених правових норм, в розрізі встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 05.06.2020 №810 в частині п.1 рішення проти розміщення свинокомплексу в господарському дворі за межами населеного пункту с.Шибалин вул.Шкільна, 19, на території Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, є прийнятим не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів підприємства і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відповідно не відповідає установленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень та підлягає скасуванню.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ставить питання щодо правомірності рішення від 05.06.2020 №810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" в цілому, п.2 якого визначено звернутися із запитами до відповідних органів державної влади щодо законності розміщення даного свинокомплексу в загальнозоологічному заказнику місцевого значення "Звіринець", п.3 - контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з земельно-екологічно-господарських питань Шибалинської сільської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в частині визнання протиправними та скасування п.2, 3 рішення Шибалинської сільської ради від 05.06.2020 №810 задоволенню не підлягає, адже в цій частині фактично таке рішення ради не порушує прав, свобод або інтересів позивача. Більше того, орган місцевого самоврядування вправі на власний розсуд звернутися із запитами до відповідних органів державної влади щодо законності розміщення підприємства на території ради і таке право обмеженню в даному випадку не підлягає.

Суд констатує, що сільська рада реалізувала свої повноваження на виконання п. 2, 3 рішення від 05.06.2020 №810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" за наслідками яких, зокрема, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області за результатами розгляду звернення від 18.06.2020 повідомлено, що ТОВ "Україна 2020" діяльність пов`язану з вирощуванням свиней за адресою: Бережанський район, с.Шибалин, вул.Шкільна, 19, не здійснювало. Землі під господарськими будівлями і дворами до складу заказника місцевого значення "Звіринець" у відповідності до рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 №198 "Про затвердження переліку державних загальнозоологічних заказників місцевого значення" не включено. Земельна ділянка за вказаною адресою межує із заказником, рішення щодо встановлення охоронної зони заказника не приймалось (а.с.59).

Листом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.07.2020 року повідомлено про наявність наказу від 03.06.2020 щодо надання земельної ділянки в оренду терміном на 7 років.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Шибалинської сільської ради від 05 червня 2020 року №810 "Про розміщення свинокомплексу на території Шибалинської сільської ради" .

Відмовити у задоволенні інших вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2020" (місцезнаходження/місце проживання: вул. І. Пулюя, 1,м. Тернопіль,46012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 41441325);

відповідач:

- Бережанська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Банкова, 3,м. Бережани,Тернопільська область,47501 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058491);

Головуючий суддя Мандзій О.П.