Ухвала

від 03.11.2021 по справі 282/1227/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/1227/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК УКраїни Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника

Миропільської селищної ради ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 08.10.2021 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1821455600:01:000:0437, 1821455600:01:001:0280, 1821455600:01:001:0281, які належать на праві комунальної власності Миропільській селищній раді Житомирської області (код ЄДРПОУ 04345204), шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, права на відчуження вищевказаними земельними ділянками, у задоволенні решти клопотання відмовлено.

Задовольняючи клопотання частково, слідчий суддя дійшов висновку, що у поданому клопотанні наявні вагомі докази про необхідність арешту вказаного майна задля його збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні, водночас обмеження можливості власника майна, посадові особи якого не є фігурантами кримінального провадження та, який на законних підставах набув право власності на нього, може призвести до необґрунтованого порушення конституційних прав власника майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на вказані земельні ділянки, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, права на відчуження та розпорядження вказаним майном. Вказує, що слідчим суддею не взято до уваги, що продаж майна, яке розміщено на спірних земельних ділянках, в подальшому може призвести до поділу вказаних земельних ділянок, зміни їх площ, присвоєння їм нових кадастрових номерів. Зазначає, що наразі у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що спірні земельні ділянки набуті кримінально протиправним шляхом та є речовими доказами, у зв`язку з чим на них необхідно накласти арешт.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, представника власника майна, про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно ст.170 КПК України, під арештом майна розуміється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 та ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 15.09.2021 до ЄРДР за №42021060000000066 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.366 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ «Мінерал 2013» з кадастровим номером 1821455600:01:000:0446 площею 1.6273 га, розташованої на території Миропільської територіальної громади та за фактом підроблення 25.02.2012 службовими особами Романівської райдержадмінісірації договорів оренди земельних ділянок з ПТК ТОВ «Агромат», шляхом надання в оренду товариству земель промисловості всупереч приписів ст. 122 Земельного кодексу України.

Постановою слідчого заступника начальника ВП начальника СВ Відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 від 06.10.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами 1821455600:01:000:0437, 1821455600:01:000:0280, 1821455600:01:001:0281 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за №42021060000000066 від 15.09.2021.

Згідно довідки Миропільської селищної ради від 06.10.2021 №1210 вбачається, що земельні ділянки 1821455600:01:000:0437, 1821455600:01:001:0280, 821455600:01:001:0281 на даний час є комунальною власністю Миропільської селищної ради.

Згідно з інформаційними довідками з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на землю вбачається, що за ПТК TOB «Агромат» зареєстровано право оренди на земельні ділянки 1821455600:01:000:0437, 1821455600:01:001:0280, 1821455600:01:001:0281.

На переконання апеляційного суду, спірні земельні ділянки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки право на ці земельні ділянки могло бути набуте у злочинний спосіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки існує реальний ризик відчуження, знищення або зміни земельних ділянок, які є речовим доказом, існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, а тому на вказані земельні ділянки слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, права на відчуження вищевказаними земельними ділянками.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в тій частині, що доводи прокурора про продаж майна, яке розміщено на спірних земельних ділянках, в подальшому може призвести до поділу вказаних земельних ділянок, зміни їх площ, присвоєння їм нових кадастрових номерів, не заслуговують на увагу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», рішення ЄСПЛ від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.

Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Проаналізувавши матеріалисудового провадженнята доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що зклопотання слідчогота доданихдо ньогоматеріалів невбачається підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, у зв`язку з чим, підстави для скасування ухвали слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 08.10.2021 року - відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить прокурор.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 08.10.2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: