Ухвала

від 05.11.2021 по справі 487/3824/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62020150000001126 від 17.11.2020 року.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_5

представник ТОВ "ЕСПЕРАНСО" - адвокат ОСОБА_6

представники ТОВ "Південно-Бузький кар`єр 2" та ТОВ "Новоданилівський гранітний кар`єр" - адвокат ОСОБА_7

ОСОБА_8

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання прокурора про арешт майна задовольнити, накласти арешт на майно та техніку, яка на момент обшуку перебувала у користуванні ТОВ «Есперансо» :

- QZL65-90В машина бурильна для каменю в комплекті з інструментом (8430490000), яка на праві власності належить ТОВ «Есперансо»;

- установка компресорна ПВС-5.25, яка на праві власності належить ТОВ «Есперансо»;

- канатна машинка «PELLEGRINI TD-55», 2004 року випуску, яка на праві власності належить ТОВ «Есперансо»;

- кран «РДК 25-1» (б/н 5614), яка на праві власності належить ФОП « ОСОБА_9 »;

- гранітні блоки у кількості 14 штук промарковані синім кольором № 195, № 989, № 240, № 248, № 242, № 243, № 244, № 245, № 246, № 241, № 230, № 217, № 218, № 094, які належать ТОВ «Есперансо»;

на майно та техніку, яка на момент обшуку перебувала у користуванні ТОВ «ДМ Стоун груп» :

- кран «РДК 250-2», № 9233, 1984 р.в., вантажопідйомність 25 т., який на праві власності належить ТОВ «Технотранссервіс»;

- кран «МКГ-25 БР», № 1330, 1987 р.в., вантажопідйомність 25 т. який на праві власності належить ТОВ «Технотранссервіс»;

- кран «КС 5363-В», заводський № 220, який на праві власності належить ТОВ «Технотранссервіс»;

- а/м Краз 6510, д.н.з НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «Технотранссервіс»;

- гранітні блоки у кількості 19 штук промарковані синім кольором за № № 1, 3, 6, 7, 8, 10-19, 21, 23, 25, 26, які належать ТОВ «ДМ Стоун груп»;

на техніку, яка перебувала у користуванні ТОВ «Новоданилівський гранітний кар`єр» та ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2»:

- а/м «УРАЛ» № 63685, д/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2»;

- а/м «КРАЗ» д/н НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ФАВОР-8»;

- фронтальний навантажувач SDLG L 956 FH s/n VLGL956FCG0620212, д/н НОМЕР_4 , який належить ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2»;

- установка для дроблення каменю із фрагментарними позначеннями моделі та номерними позначеннями, а саме: «Kosar Ston Crusher», «2297 221189567» без номерних та маркувальних позначень, який належить ТОВ «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД»;

- екскаватор «ZAXIS 280 LC» з номерним знаком НОМЕР_5 , який належить ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр», з забороною відчуження, користування, продажу та розпорядженням вищевказаними речовими доказами.

Короткий зміст ухвали слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №62020150000001126 від 17.11.2020 року.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, під час його ухвалення допущено неповноту судового розгляду, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що слідчий суддя неповно та неправильно оцінив приведені стороно обвинувачення доводи та при прийнятті рішення не врахував всіх обставин справи.

Вказує, що в клопотанні про арешт майна обґрунтовано наведено обставини (ризики), які свідчать про наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, а також долучено до матеріалів клопотання копії підтверджуючих такі висновки матеріалів кримінального провадження.

Наголошує, що за допомогою вказаної техніки безпосередньо здійснювалась незаконна добича природних копалин, без відповідного дозволу та вона являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто має суттєве значення у цьому кримінальному провадженні та являється основним речовим доказом .

Узагальнені доводи заперечень представник ТОВ "ЕСПЕРАНСО" адвоката ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Звертає увагу, що повторне накладення арешту на майно ТОВ "ЕСПЕРАНСО" призведе до негативних наслідків та зупинення господарської діяльності підприємства.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 240 КК України у кримінальному провадженні №62020150000001126 від 17.11.2020 року, щодо можливих протиправних дій посадових осіб ДУ «Казанківська виправна колонія №93», які зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, здійснюють можливі протиправні дії пов`язані із розкраданням бюджетних коштів вказаної установи.

Також, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000001126 здійснюється за ч.2 ст. 240 КК України за фактом того, що посадові особи ДУ "Казанківська виправна колонія № 93" та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (93)", за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ "Есперансо", ТОВ "ТТС-Граніт", ТОВ "ДМ СТОУН ГРУП" , ТОВ "Південно-Бузький кар`єр 2", ТОВ "Новоданилівський гранітний кар`єр", за допомогою спеціальної техніки, яку вилучено за результатами проведення обшуку 24.06.2021 р. та залученням фізичних осіб, на території земельної ділянки, на якій розташований Новоданилівський гранітний кар`єр (№ 1) та кар`єр (№2), здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

24.06.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук на території земельної ділянки за кадастровим номером 4823683500:01:000:0045, на якій розташовані Новоданилівський гранітний кар`єр (№ 1) та кар`єр (№ 2), під час якого вилучене вище перелічене майно.

Ухвалою слідчогосудді Заводськогорайонного судум.Миколаєва від09.07.2021р.(провадження №1-кс/487/3624/21) накладено арешт на майно (техніку), вилучену під час обшуку 24.06.2021 року.

В подальшому ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2021 року (провадження №1-кс/487/4114/21) в порядку ст. 174 КПК України було скасовано арешт накладений на техніку та гранітні блоки.

07.10.2021 року прокурор повторно звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на вище перелічене майно. Клопотання обґрунтоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, оскільки за допомогою вказаної техніки безпосередньо здійснювалась незаконна добича природних копалин, без відповідного дозволу та вона являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто має суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні та являється основним речовим доказам уцьому провадженні.

Відмовляючи, в задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя вказав, під час розгляду даного клопотання про арешт майна прокурором будь-яких нових обставин, які б вказували на необхідність арешту майна підприємств, слідчому судді не надано. При цьому, слідчим суддею враховано, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020150000001126 проводиться вже тривалий час, і слідчий мав можливість провести усі необхідні слідчі дії з арештованим майном. Слідчий суддя вважав, що повторне накладення арешту на майно підприємств призведе до негативних наслідків, а саме до майнових збитків підприємств та неможливості здійснення ними господарської діяльності. Таке обмеження їх діяльності є вкрай суттєвим та буде невиправдано тривалим. При цьому, слідчий суддя враховував, що з урахуванням тривалості проведення досудового розслідування, на даний час досі будь-якій особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що вказує навіть на відсутність обґрунтованого припущення сторони обвинувачення про вчинення особою кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 240 КК України у кримінальному провадженні № 62020150000001126 від 17.11.2020 року, щодо можливих протиправних дій посадових осіб ДУ «Казанківська виправна колонія №93», які зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, здійснюють можливі протиправні дії пов`язані із розкраданням бюджетних коштів вказаної установи.

Також, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000001126 здійснюється за ч.2 ст. 240 КК України за фактом того, що посадові особи ДУ "Казанківська виправна колонія № 93" та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (93)", за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ "Есперансо", ТОВ "ТТС-Граніт", ТОВ "ДМ СТОУН ГРУП" , ТОВ "Південно-Бузький кар`єр 2", ТОВ "Новоданилівський гранітний кар`єр", за допомогою спеціальної техніки, яку вилучено за результатами проведення обшуку 24.06.2021 р. та залученням фізичних осіб, на території земельної ділянки, на якій розташований Новоданилівський гранітний кар`єр (№ 1) та кар`єр (№2), здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

24.06.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук на території земельної ділянки за кадастровим номером 4823683500:01:000:0045, на якій розташовані Новоданилівський гранітний кар`єр (№ 1) та кар`єр (№ 2), під час якого вилучене вище перелічене майно.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.07.2021 р. (провадження №1-кс/487/3624/21) накладено арешт на майно (техніку), вилучену під час обшуку 24.06.2021 року.

В подальшому ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2021 року (провадження №1-кс/487/4114/21) в порядку ст. 174 КПК України було скасовано арешт накладений на техніку та гранітні блоки.

07.10.2021 року прокурор повторно звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на вище перелічене майно. Клопотання обґрунтоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, посилаючись на те, що за допомогою вказаної техніки безпосередньо здійснювалась незаконна добича природних копалин, без відповідного дозволу, о тому вона являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто має суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні та являється основним речовим доказом у вказаному провадженні.

Відмовляючи, в задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя вказав, що під час розгляду даного клопотання про арешт майна прокурором будь-яких нових обставин, які б вказували на необхідність арешту майна підприємств, слідчому судді не надано. При цьому, слідчим суддею враховано, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020150000001126 проводиться вже тривалий час, і слідчий мав можливість провести усі необхідні слідчі дії з арештованим майном. Слідчий суддя вважав, що повторне накладення арешту на майно підприємств призведе до негативних наслідків, а саме до майнових збитків підприємств та неможливості здійснення ними господарської діяльності. Таке обмеження їх діяльності є вкрай суттєвим та буде невиправдано тривалим. При цьому, слідчий суддя враховував, що з урахуванням тривалості проведення досудового розслідування, на даний час досі будь-якій особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що вказує навіть на відсутність обґрунтованого припущення сторони обвинувачення про вчинення особою кримінального правопорушення.

Перевіривши оскаржувану ухвалу, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про законну відмову слідчим суддею в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався зазначених вимог КПК України та з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо відмови в накладенні арешту на майно.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 5,6 ч.2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.07.2021 р. (провадження №1-кс/487/3624/21) вже накладався арешт на майно (техніку), на яке прокурор просить повторно накласти арешт, вказане майно тривалий час перебувало під арештом. За цей проміжок часу (більше двох місяців, з 09.07.2021 р. до 29.09.2021 р.) слідчий мав достатню можливість провести усі необхідні термінові слідчі дії з арештованим майном, провести його дослідження для встановлення обставини кримінального провадження. При цьому, підприємства тривалий час були позбавлені можливості використовувати арештоване майно у своїй підприємницькій діяльності, що суттєво обмежувало їх господарську діяльність, та подальше таке обмеження може призвести до майнових збитків підприємств.

Слідчим суддею вірно враховано, що за тривалий строк, на протязі якого майно підприємств перебувало під арештом, у цьому кримінальному проваджені № 62020150000001126 жодній особі не повідомлено про підозру, що вказує на відсутність обґрунтованого припущення сторони обвинувачення про вчинення особою кримінального правопорушення.

За такого, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що на даній стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують такого суттєвого втручання у права підприємств.

Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, прокурором не надано будь-яких нових обставин, які б вказували на необхідність арешту майна підприємств,

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, про те що повторне накладення арешту на майно підприємств призведе до негативних наслідків, а саме до майнових збитків підприємств та неможливості здійснення ними господарської діяльності. Таке обмеження їх діяльності є вкрай суттєвим та буде невиправдано тривалим.

Крім того, апеляційний суд вважає, що органом досудового розслідування не доведено й існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України, а саме приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце у даному кримінальному провадженні. Не містять надані матеріали і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують такого суттєвого втручання у права підприємств, обмеження їх права власності, у зв`язку із чим арешт майна є невиправданим та необґрунтованим, а апеляційна скарга прокурора такою що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 170, 171, 173, 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62020150000001126 від 17.11.2020 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді