Рішення

від 10.11.2021 по справі 147/1100/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1100/20

Провадження № 2/147/113/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агропромислова фірма "Іззія" про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений 18.10.2005 між ОСОБА_2 та ПП Агропромислова фірма "Іззія".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач є власником земельної ділянки площею 2,0965 га, кадастровий номер 0524185300:01:001:0055, яка успадкована після смерті ОСОБА_2 . Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ВН №164607, виданого Тростянецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 05.05.2005 р. За життя, 18.10.2005 р. між орендодавцем та Приватним підприємством Агропромислова фірма "Іззія" був укладений договір оренди землі строком на 15 років, який зареєстровано 13.06.2007 р. у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040785300048. Окрім цього, 18.10.2005 р. також було укладено додаткову угоду №1, якою було внесено зміни та доповнення до укладеного договору. 25.09.2015 р. право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також зазначив, що право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Торканівської сільської ради, позивачем було зареєстровано 26.11.2016 р. Таким чином, до ОСОБА_1 перейшли усі права та обов`язки орендодавця за договором оренди. Відповідач, всупереч вимогам укладеного договору та нормам чинного законодавства, неналежно виконував свої зобов`язання за договором та орендну плату за 2006 р та 2007 р. ОСОБА_2 не сплатив, а також за 2008-2020 р. орендну плату позивачеві не сплатив. Представник позивач зазначає, що неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов укладеного договору оренди, яке дає право позивачу вимагати розірвання даного договору.

Враховуючи викладене, просив розірвати договір оренди землі від 18.10.2005 р., укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агропромислова фірма Іззія (код ЄДРПОУ 32743603), зареєстрований 13.06.2007 р. у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040785300048, номер запису про інше речове право 11428559 (спеціальний розділ), згідно якого передано в оренду Приватному підприємству Агропромислова фірма Іззія земельну ділянку, загальною площею 2,0965 га, кадастровий номер - 0524185300:01:001:0055, яка знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 26.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.11.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов ОСОБА_1 вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач не повідомляв ПП Агропромислова фірма "Іззія" про зміну власника земельної ділянки, що є порушенням вимог Земельного кодексу. Так, після смерті ОСОБА_2 ПП Агропромислова фірма "Іззія" нараховувала орендну плату, проте не виплачувала її з огляду на відсутність спадкоємця. Також в Тростянецькій державній нотаріальній конторі з`ясовувалось чи наявні депозитні рахунки на які можна було б перерахувати кошти. Однак відповідні рахунки нотаріальною конторою не відкривалися. Тому, з огляду на те, що відповідачу тільки після подання позову до суду стало відомо про спадкоємця, засобами поштового зв`язку буде перераховано орендну плату на адресу позивача. Зазначає, що підстави для розірвання договору оренди відсутні, оскільки відповідач не ухиляється від сплати орендної плати і, з вини позивача, був позбавлений можливості виплатити орендну плату згідно умов договору. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та спливом строків звернення до суду ( а.с.41-43).

18.12.2020 р. від представника відповідача адвоката Путіліна Є.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим. Також звертав увагу суду на те, що в 2020 році ПрАТ ПК Поділля самовільно зайняло земельну ділянку, що підтверджується актом перевірки вимог земельного законодавства від 22.10.2020 р., витягом з ЄРДР по факту самовільного зайняття земельних ділянок (номер кримінального провадження №42020000000000882). Посилаючись на обставини викладені у відзиві, просив суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог ( а.с.71-73).

Ухвалою суду від 05.04.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів; закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Просив не стягувати з відповідача витрати на правову допомогу.

Представник відповідача, адвокат Путілін Є.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позову заперечив.

В зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Судом встановлено, що 18.10.2005 року між Приватним підприємством Агропромислова фірма Іззія (місцезнаходження юридичної особи: 24312, Вінницька область, Тростянецьким район, с.Буди, вул.50-річчя Жовтня, 12) та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, загальною площею 2,0965 га, строком на п`ятнадцять років. Даний договір 13.06.2007 року було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040785300048 ( а.с.11-14).

Окрім того, 18.10.2005 р. було укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки №б/н від 18.10.2005 р. ( а.с.15), якою внесено доповнення до пункту 2 основного договору та викладено пункт 9 договору у наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі готівкою через касу Орендаря з письмовим підтвердженням Орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Відомості про договір оренди землі від 18.10.2005 р., зальною площею 2,0965 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0524185300:01:001:0055, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по підтверджується актуальною інформацією зі спеціального розділу. Орендодавець - ОСОБА_2 , орендар - Приватне підприємство Агропромислова фірма Іззія ( а.с.16).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.11.2016 р. ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку площею 2,0965 га, кадастровий номер земельної ділянки - 0524185300:01:001:0055, що знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №164607 ( а.с.9).

26.11.2016 року державним нотаріусом Середою Н.М. проведено реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку за ОСОБА_1 ( а.с.10).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

За вказаних обставин до позивача перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 26.10.2005 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що Додатковою угодою №1 до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.10.2005 р. сторони дійшли згоди викласти пункт 9 Договору у наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі готівкою через касу Орендаря з письмовим підтвердженням Орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

При цьому в основному договорі обумовлено, що орендна плата вноситься у такі строки - до 15.11. поточного року і не пізніше (пункт 11). Розмір орендної плати переглядається щорічно за згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі унаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (пункт 13). Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 процент несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, у вищезазначеному договорі вказано, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору оренди (пункт 20).

До обов`язків орендаря входить (пункт 31 договору): приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченої законом та цим договором; дотримуватися режиму природоохоронного використання земель; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначену у цьому договорі, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил, щодо використання землі; своєчасно вносити орендну плату; враховувати при використанні земельної ділянки права третіх осіб, набуті відповідно до закону і цього договору; повернути орендодавцю земельну ділянку у належному стані після закінчення строку оренди; не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця; відшкодовувати заподіяну земельній ділянці шкоду.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У пункті 39 договору зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несвоєчасна сплата орендної плати або бажання власника самостійно обробляти свою землю, але не пізніше п`яти років після підписання договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 міститься висновок, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач та представник позивача стверджують, що орендодавцю не було сплачено орендну плату за період з 2006 по 2007 р. ( ОСОБА_2 ) та з 2008 по 2020 роки - ОСОБА_1 .

З досліджених в судовому засіданні копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6851, пайовик ОСОБА_2 , вбачається, що ПП Агрофірма Іззія за 4 квартал 2017, за 2018 та 2019 роки нараховувало орендну плату у розмірі 1118,70 грн. (а.с.40, 41).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що орендна плата за користування земельною ділянкою була нарахована, проте не виплачена у зв`язку з відсутністю спадкоємця.

При оцінці копій оборотно-сальдових відомостей суд ураховує те, що вони не містять інформації про те, чи враховувався під час розрахунку суми оренди індекс інфляції, що прямо передбачено пунктом 10 договору оренди землі від 18.10.2005 р. та чи визначений відповідачем розмір оренди у сумі 1118,70 грн. становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.2.1 додаткової угоди від 18.10.2005 р.). Крім того, інших документів, які б підтверджували нарахування орендної плати суду не надано.

Представник відповідача також у відзиві вказує, що позивачу, направленим листом від 21.11.2020 року, було запропоновано надати банківські реквізити для перерахування заборгованості (а.с.74).

Судом також встановлено, що 26.08.2020 р. за №239, представник відповідача, адвокат Путілін Є.В. звертався з адвокатським запитом до Тростянецької державної нотаріальної контори та просив повідомити інформацію про відкриття нотаріальною конторою в 2016-2020 р. депозитних рахунків на які можна було б перерахувати орендну плату власникам земельних ділянок - орендодавцям, що за наявною інформацією померли, однак, спадкоємці на даний час невідомі (а.с. 47).

На адвокатський запит №239 від 26.08.2020 р. повідомлено 10.09.2020 р., що Тростянецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області депозитний рахунок у 2016-2020 роках не відкривався (а.с.48).

Однак, незважаючи на це, відповідач користуючись земельною ділянкою з кадастровим номером 0524185300:01:001:0055 у період з 2016 по 2020 років не сплачував орендну плату позивачу за договором оренди землі від 18.10.2005 року, у зв`язку з чим перед ним виникла заборгованість по орендній платі. Відповідач не виплатив орендну плату позивачу і в ході розгляду даної справи, що, на думку суду, свідчить про наявність підстав вважати, що дії відповідача щодо невиплати орендної плати були недобросовісними. Доказів протилежного суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що відсутність відкритих депозитних рахунків нотаріусом, не позбавляло можливості ПП АФ Іззія перераховувати кошти за оренду землі.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, ч.2 ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 п.1 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (зі змінами та доповненнями) державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

Сторони правочину, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов`язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім`я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв`язку з настанням певної події, що обумовлена договором.

Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

При цьому, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (зі змінами та доповненнями) не визначено, що боржник повинен надати докази того, що кредитор живий. Також, не визначено обов`язку нотаріуса встановлювати, чи живий кредитор, на ім`я якого відкривається депозит. Отже, ані нотаріус, ані агропідприємство-боржник не зобов`язані вишукувати спадкоємців. Тобто агропідприємства фактично можуть у заяві вказувати відомості про орендодавця-кредитора (які зазначені в договорі оренди землі), незалежно від того, чи він живий, чи є в нього спадкоємці і чи відомі їхні дані.

Внесення грошових сум у депозит нотаріуса може проводитися будь-яким шляхом: внесенням готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунка орендаря на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Як підтвердження внесення грошових сум нотаріус видає орендарю-боржнику квитанцію встановленого зразка. На прохання орендаря напис про внесок може бути зроблений на відповідному договорі оренди землі.

Розмістивши грошові кошти у депозиті нотаріуса, орендатор-боржник вважається таким, що повністю виконав свої зобов`язання.

Таким чином, законодавство України містить норми, які спрямовані на захист прав та інтересів добросовісних орендарів від дій недобросовісних орендодавців.

Окрім того, лист адресований позивачу про необхідність надання банківських реквізитів для перерахування заборгованості по орендній платі датований 21.11.2020р., тобто після подання до суду даної позовної заяви.

При цьому, судом встановлено, що позивач дійсно відповідно до ч.5 ст. 31 Закону України Про оренду землі , набувши право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язаний був повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, ПП АФ Іззія всупереч вимогам ч.1 ст.526 ЦК України, згідно якої зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, не вжило будь-яких заходів щодо забезпечення виконання умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Отже, посилання представника відповідача, на ту обставину, що заборгованість зі сплати орендної плати виникла з вини позивача, який не повідомив орендаря про зміну власника орендованої ними земельної ділянки, не надав правовстановлюючих документів на неї та власних банківських реквізитів є безпідставною.

Доказів того, що ПП АФ Іззія здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України.

Отже, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та не виплати її в повному обсязі з боку відповідача є доведеним та є підставою для розірвання такого договору.

Доказів протилежного суду не надано.

Щодо застосування строку позовної давності, зазначеного представником у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079).

Отже, застосування строку позовної давності до правовідносин які є триваючими - з 2016 року, що свідчить про те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустила позовну давність, оскільки ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та не можуть бути обмежений у праві звернутися до суду з даним позовом.

Вимога про розірвання договору оренди землі у зв`язку з порушенням умов договору через систематичне невиконання його умов у частині виплати орендної плати необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав власника такої земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому задовольняє їх у повному обсязі й не вбачає підстав для застосування строку позовної давності за заявою представника відповідача до правовідносин, де порушення договірного зобов`язання має системний характер, та який, на думку суду позивачем не порушено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача - ПП АФ Іззія належить стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн. на користь позивача, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Документально підтверджених позивачем інших витрат, які остання понесла у зв`язку з розглядом справи, суду не надано.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агропромислова фірма "Іззія" про розірвання договору оренди землі, задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі від 18.10.2005 р., укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агропромислова фірма Іззія (код ЄДРПОУ 32743603), зареєстрований 13.06.2007 р. у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040785300048, номер запису про інше речове право 11428559 (спеціальний розділ), згідно якого передано в оренду Приватному підприємству Агропромислова фірма Іззія земельну ділянку, загальною площею 2,0965 га, кадастровий номер - 0524185300:01:001:0055, яка знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Стягнути з Приватного підприємства Агропромислова фірма Іззія на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне підприємство Агропромислова фірма Іззія , місцезнаходження якої: 21007, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Некрасова, 25, код ЄДРПОУ:32743603.

Повний текст рішення складено 10.11.2021 р.

Суддя О.А. Натальчук