Постанова

від 28.10.2021 по справі 914/1967/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2021 р. Справа №914/1967/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теракота»

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 (повний текст складено 13.03.2020, суддя Чорній Л.З.)

у справі №914/1967/19

за первісним позовом ОСОБА_1 , м. Львів

ОСОБА_2 , м. Львів

ОСОБА_3 , м. Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Теракота", м.Львів, м. Винники

до відповідача-2 ОСОБА_4 , м. Миколаїв, Львівська область

про визнання недійсним договору дарування частини частки в статутному капіталі; визнання недійсним рішення загальних зборів; скасування реєстраційної дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теракота", м. Львів, м. Винники

ОСОБА_4 , м. Миколаїв, Львівська область

до відповідачів ОСОБА_1 , м. Львів

ОСОБА_2 , м. Львів

ОСОБА_3 , м. Львів

про визнання права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Теракота"

представники сторін:

від позивачів (за первісним позовом) - ОСОБА_5 ,

від відповідачів (за первісним позовом) - не з`явилися.

19.09.2019 до Господарського суду Львівської області звернулася ОСОБА_6 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Теракота та ОСОБА_4 про:

1) визнання недійсним договору дарування частини частки в статутному капіталі ТзОВ Теракота від 08.09.2017, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

2) визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ Теракота , оформленого протоколом №2 від 08.09.2017;

3) скасування реєстраційної дії щодо ТзОВ Теракота : державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 29.09.2017 №14151050011009388; приватний нотаріус Коваль Ольга Миколаївна; зміна складу або інформації про засновників.

Позовні вимоги мотивовано тим, що засновниками ТзОВ Теракота були ОСОБА_6 (позивач) та ОСОБА_7 із рівними частками у статутному капіталі (по 50% кожен), номінальна вартість кожної з яких становила 10250,00 грн. Згодом, на підставі протоколу загальних зборів від 15.06.2017, за ОСОБА_6 було зареєстровано 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Теракота , про що 21.06.2017 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надалі, будучи єдиним учасником товариства, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 (відповідачу-2) 50% частки у статутному капіталі товариства згідно з договором дарування від 08.09.2017. Протоколом загальних зборів учасників товариства від 08.09.2017 ОСОБА_4 було прийнято до товариства із часткою 50%. Відповідно до нової редакції статуту товариства, його учасниками стали ОСОБА_6 (50 %) та ОСОБА_4 (50%).

Однак, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1480/17 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Теракота", що оформлене протоколом №1 від 15.06.2017 про виключення ОСОБА_7 зі складу учасників товариства, визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення змін до статуту товариства; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів товариства, проведену 21.06.2017. Відповідне скасування державної реєстрації, на виконання судового рішення у справі №914/1480/17, було здійснено 26.03.2018.

З огляду на наведені фактичні обставини, ОСОБА_6 у своїй позовній заяві стверджувала, що укладаючи оскаржуваний договір дарування від 08.09.2017, вона вважала себе власником 100% статутного капіталу товариства та мала намір відчужити лише половину статутного капіталу. Таким чином, вона помилялася щодо обсягу наявних у неї прав та помилково вважала, що подарувавши 50% статутного капіталу, у неї залишиться у власності інші 50%. За вказаних умов, оскаржуваний договір, на думку позивачки, в силу приписів ч.3 ст. 203, ст. 215 та 229 ЦК України, підлягає визнанню недійсним. Друга позовна вимога (про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства від 08.09.2017) є похідною від першої. Водночас, з урахуванням судового рішення у справі №914/1480/17, є підстави вважати, що загальні збори, які були проведені 08.09.2017 одноосібно позивачкою, були проведені без кворуму, що є самостійною підставою для визнання недійсним рішень, ухвалених на вказаних загальних зборах.

16.10.2019 ТзОВ Теракота та ОСОБА_4 подали зустрічну позовну до ОСОБА_6 про визнання за ОСОБА_4 права власності на частку в статутному капіталі ТзОВ Теракота в розмірі 50% номінальною вартістю 10250,00 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що станом на 08.09.2017 ОСОБА_6 , відповідно до рішення суду у справі № 914/1480/17, дійсно належало лише 50 відсотків статутного капіталу ТзОВ Теракота номінальною вартістю 10250 гривень, якими вона розпорядилася на власний розсуд, а саме, віддарувала ОСОБА_4 . Позивачі за зустрічним позовом вважають, що з 08.09.2017, після укладення договору дарування, дійсними фактичними власниками часток в статутному капіталі ТзОВ Теракота стали ОСОБА_4 (частка 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень) та ОСОБА_7 (частка 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень). Також, позивачі за зустрічним позовом посилаються на те, що ОСОБА_6 не тільки не помилялася як відносно природи правочину, так і відносно прав та обов`язків сторін цього правочину, а бажала та всіляко прагнула настання саме тих наслідків, що передбачені правочином; ОСОБА_6 володіла всім обсягом інформації, необхідної для оцінки обставин, які впливали на прийняття нею рішення про укладення договору дарування, а деякі з цих обставин з невідомих мотивів навіть приховала від ОСОБА_4 . Позивачі за зустрічним позовом також вказали на те, що позовні вимоги ОСОБА_6 за первісним позовом є необґрунтованими та не доведені жодними доказами.

Ухвалою суду від 21.10.2019 вказаний зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 первісний позов у даній справі було задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

1) фактичні обставини даної справи свідчать про те, що укладаючи договір дарування від 08.09.2017 позивачка помилялася щодо обсягу наявних у неї прав та помилково вважала, що подарувавши 50% статутного капіталу, у неї залишиться у власності інших 50%. Таким чином, на думку суду, позивачка фактично відчужила корпоративні права, які їй не належали. Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування частини частки в статутному капіталі ТзОВ «Теракота» від 08.09.2017, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

2) щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішень загальних зборів ТзОВ «Теракота» , оформлених протоколом № 2 від 08.09.2017, суд зазначив, що вказані збори проводились з метою виконання п.8 договору дарування від 08.09.2017, тобто з метою внесення змін до установчих документів товариства у зв`язку із зміною складу учасників. В той же час, оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору дарування від 08.09.2017, вказане тягне за собою необхідність визнання недійсними спірних рішень загальних зборів ТзОВ «Теракота» ;

3) позовні вимоги ОСОБА_6 про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців реєстраційних дій/записів, вчинених щодо ТзОВ «Теракота» є похідними від перших двох позовних вимог та стосуються відновлення становища, яке існувало у позивачки до порушення її прав, у зв`язку з чим спірна реєстраційна дія підлягає скасуванню;

4) в частині зустрічного позову суд зазначив, що встановлена вище недійсність договору дарування від 08.09.2017, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також недійсність рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Теракота від 08.09.2017, оформлених протоколом № 2 означають, що до ОСОБА_4 не перейшли права на частки в статутному капіталі товариства, а тому правові підстави для визнання права власності на 50% статутного капіталу відсутні. Вказане виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог про визнання права власності.

ТзОВ Теракота , не погодившись з вказаним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій послалася на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права. У прохальній частині своєї апеляційної скарги ТзОВ Теракота просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у первісному позові та задоволити зустрічний позов.

При цьому, з метою обґрунтування своїх вимог, скаржник послався на наступне:

1) 15.05.2017 ОСОБА_7 , як учасник ТзОВ Теракота , дізнавшись про факт укладення між ТзОВ Теракота , ТзОВ Холдингова компанія Квадратний метр , ТзОВ Галберег та ОК ЖБК Рідний Дім договору про співробітництво та партнерство (про спільну діяльність) від 16.02.2016, звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до вищевказаних юридичних осіб - сторін договору про визнання цього договору недійсним, а також до директора ТзОВ Теракота ОСОБА_8 , який навмисно підписав невигідний для ТзОВ Теракота договір, про стягнення завданих товариству збитків в розмірі 19299527,47 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/966/17 спірний договір був визнаний недійсним з мотивів порушення інтересів учасника ТзОВ Теракота ОСОБА_7 , які свідомо вчинили директор ТзОВ Теракота та ТзОВ Галберег ОСОБА_8 в змові з учасником ТзОВ Теракота та головним бухгалтером ТзОВ Галберег ОСОБА_6 ;

2) під час розгляду вищевказаної справи, директор ТзОВ Теракота ОСОБА_8 , з метою уникнення відповідальності та перешкоджання ОСОБА_7 в реалізації його прав учасника ТзОВ Теракота , вступив у змову з іншим учасником ТзОВ Теракота ОСОБА_6 , яка була його дочкою, і, реалізовуючи обумовлений ними план, виключили ОСОБА_7 з числа учасників ТзОВ Теракота , шляхом оформлення протоколу загальних зборів учасників товариства №1 від 15.06.2017;

3) 18.07.2017 ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про визнання недійсними вищевказаних рішень загальних зборів учасників ТзОВ Теракота від 15.06.2017 та запису в ЄДРЮОФОПГФ від 21.06.2017. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1480/17 позов було задоволено. Ухвалюючи рішення, суд встановив, що загальні збори учасників ТзОВ Теракота в складі учасника ОСОБА_6 та за участі директора ОСОБА_8 , що мали місце 15.06.2017, відбулися з порушенням процедури скликання та проведення таких зборів, що була визначена чинним на той момент Законом України Про господарські товариства , а, отже, всі рішення, прийняті на цих зборах та оформлені протоколом №1 від 15.06.2017, є недійсними;

4) внаслідок визнання судом недійсними вищевказаних рішень, станом як на 15.06.2017, так і на 08.09.2017, учасниками ТзОВ Теракота були ОСОБА_6 із часткою 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень та ОСОБА_7 із часткою 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень;

5) з 08.09.2017, після укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договору дарування, дійсними фактичними власниками часток в статутному капіталі ТзОВ Теракота стали ОСОБА_4 (частка 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень) та ОСОБА_7 (частка 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень). Вищенаведене підтверджується письмовими доказами, а саме : договором дарування від 08.09.2017; протоколом №2 загальних зборів учасників ТзОВ Теракота від 08.09.2017; податковою декларацією ОСОБА_4 ; квитанціями про сплату податків ОСОБА_4 за отримання як дарунок корпоративних прав ТзОВ Теракота ;

6) твердження позивачки про те, що на момент укладення договору дарування вона помилялась щодо обставин, що мають істотне значення, і така помилка є підставою для визнання договору дарування недійсним, не відповідають фактичним обставинам, юридичним фактам та спростовуються матеріалами справи. Так, позивачка під час укладення оскаржуваного нею договору дарування підтвердила, що бажає настання наслідків, що передбачені договором, а саме бажає відчуження 50 відсотків статутного капіталу ТзОВ Теракота номінальною вартістю 10250 гривень. В свою чергу, на момент укладення договору дарування, ОСОБА_6 було достеменно відомо, про те, що: - рішенням суду від 01.08.2017 у справі №914/966/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання недійсним договору про співробітництво та партнерство, яке позивачка та її батько уклали на невигідних для ТзОВ Теракота умовах; - у провадженні суду перебувала справа №914/1480/17, провадження у якій було відкрито 21.07.2017 та в межах якої оскаржувалося рішення про виключення ОСОБА_7 з числа учасників ТзОВ Теракота . Таким чином, ОСОБА_6 , укладаючи договір дарування від 08.09.2017, усвідомлювала, що у разі задоволення позову у справі №914/1480/17, частка ОСОБА_7 у статутному капіталі ТзОВ Теракота становитиме 50 відсотків, внаслідок чого відчуження ОСОБА_6 своєї частки в розмірі 50 відсотків спричинить те, що її частка у статутному капіталі ТзОВ Теракота складатиме 0 відсотків;

7) в силу ст. 722 ЦК України, право власності ОСОБА_4 на дарунок виникло з моменту його прийняття, у зв`язку з чим пункт 3 договору дарування, який встановлює інший момент виникнення права власності на частку в обдаровуваного (з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства), прямо протирічить нормі закону та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Також, за таких умов, будь-які подальші дії та події, в тому числі такі як проведення загальних зборів ТзОВ Теракота , які відбулися 08.09.2017, їх законність та обґрунтованість прийнятих на них рішень, для встановлення моменту виникнення права власності ОСОБА_4 на частку в статутному капіталі ТзОВ Теракота не мають жодного значення, оскільки із такими обставинами питання виникнення права власності на дарунок ніяк не пов`язане. Більше того, позовна вимога ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ Теракота , що відбулися після підписання договору дарування, є нікчемною в розумінні статті 4 ГПК України, оскільки з моменту укладення договору дарування будь-які дії, події та юридичні факти, пов`язані із ТзОВ Теракота , не порушували й не могли вже порушувати будь-яких прав та законних інтересів позивачки з огляду на відсутність таких.

У зв`язку із смертю позивачки (за первісним позовом) ОСОБА_6 , ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до вирішення питання правонаступництва щодо її корпоративних прав.

Ухвалою суду від 26.01.2021 апеляційне провадження у даній справі було поновлено. Надалі, розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю членів судової колегії та представників сторін у даній справі, а також у зв`язку із необхідністю подання представником позивачки належних документів, які підтверджують факт правонаступництва та наявність законних представників у окремих правонаступників (та їх контактні дані).

Ухвалою суду від 17.06.2021 до участі у справі було залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників позивачки (за первісним позовом) - ОСОБА_6 . Дану ухвалу було скеровано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та законним представникам ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10

06.08.2021 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником позивачів (за первісним позовом) - адвокатом Перуновим В.В.

У своєму відзиві позивачі позивачів (за первісним позовом) заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав:

1) доводи апелянта щодо договору про співробітництво та партнерство від 16.02.2016 та судової справи №914/966/17 не стосуються предмету спору у даній справі, оскільки обставини, пов`язані з укладенням, виконанням та визнанням цього договору недійсним не впливають на обставини, пов`язані із укладенням оскаржуваного договору дарування від 08.09.2017. Більше того, єдиною підставою визнання недійсним договору про спільну діяльність у межах судової справі №914/966/17 було те, що право забудови орендованої ТзОВ Теракота земельної ділянки передано ОК ЖБК Рідний дім , у якого відсутні зареєстровані права на таку земельну ділянку, що суперечить вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . У справі №914/966/17 судами було відмовлено у стягненні із ОСОБА_8 збитків у зв`язку із укладенням вказаного договору. Більше того, згодом, 14.12.2018 ОСОБА_7 уклав договір із ОК ЖБК Рідний дім , згідно якого став асоційованим членом кооперативу взамін на право власності на 50% у статутному капіталі ТзОВ Теракота ;

2) твердження апелянта про те, що оскільки на момент укладення оскаржуваного договору від 08.09.2017, існувала судова справа №914/1480/17, внаслідок чого позивачка могла передбачити можливість скасування рішень ТзОВ Теракота та записів про його учасників, не можна брати до уваги, оскільки: станом на 08.09.2017 єдиним учасником товариства була позивачка; рішення суду, яким встановлено незаконність набуття позивачкою 50% статутного капіталу ТзОВ Теракота , набрало законної сили лише 12.03.2018; станом на момент укладення договору від 08.09.2017 для позивачки не існувало жодних обмежень на розпорядження статутним капіталом ТзОВ Теракота ;

3) пункт 6 оскаржуваного договору дарування не свідчить про його правомірність, а, навпаки, є недоліком такого договору. Покликання апелянта на останній абзац преамбули оскаржуваного договору також не заперечує мотивів позову, адже позовна заява мотивована тим, що, укладаючи оскаржуваний договір, позивачка вважала себе власником 100% статутного капіталу товариства, а, отже, воля позивачки була спрямована на відчуження лише 50% статутного капіталу і залишення у своїй власності інших 50% статутного капіталу. Це, зокрема, описано у п.5 оскаржуваного договору та охоплювалося свідомістю позивачки і саме про такий намір свідчать преамбула та п.10 оскаржуваного договору;

4) посилання апелянта на те, що в силу ст. 722 ЦК України ОСОБА_4 набув прав як учасник товариства з моменту підписання договору дарування від 08.09.2017, є помилковим, оскільки згідно приписів ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а відповідно до ч. 1 ст. 723 ЦК України договором дарування може бути встановлений обов`язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. При цьому, в силу вимог ст.82 ГК України, ст.143 ЦК України, ст. 7 Закону України Про господарські товариства та ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зміна учасників товариства з обмеженою відповідальністю набуває чинності з моменту внесення змін до установчих документів, а саме, з дня їх державної реєстрації. Відтак, пунктт 3 оскаржуваного договору від 08.09.2017 узгоджується із вимогами законодавства, яке було чинним на момент його укладення, а також із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19;

5) апелянт не навів конкретних доводів, які б підтверджували існування підстав, визначених у ст. 277 ГПК України, для скасування судового рішення, натомість, більшість доводів апелянта взагалі не входять до предмету доказування у даній справі.

Відповідач-1 (за первісним позовом) не виконав вимог ухвали суду від 13.04.2020 та не подав відзиву чи письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Відповідачі (за первісним позовом) не забезпечили явку своїх представників у судове засідання та не подали до суду жодних клопотань чи заяв, пов`язаних із необхідністю відкладення розгляду справи, поясненнями поважності причин неявки, тощо.

Водночас, усі учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників відповідачів (за первісним позовом).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом), оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теракота» (ідентифікаційний код 23885645) зареєстроване 29.01.1996 за адресою: АДРЕСА_1 . Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель.

В матеріалах справи наявний статут вказаного товариства, зареєстрований 03.07.2006, відповідно до пунктів 1.2 та 4.3 якого засновниками (учасниками) товариства є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із рівними частками у статутному капіталі, вартість кожної з яких становить 10250,00 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, склад учасників товариства у різний час був наступний:

- витяг, сформований станом на 01.01.2016 - учасниками товариства були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із рівними частками у статутному капіталі, розмір кожної яких становить 10250,00 грн.;

- витяг, сформований станом на 22.06.2017 - ОСОБА_6 із розміром внеску до статутного капіталу у розмірі 20500,00 грн. (державна реєстрація змін у складі засновників проведена 21.06.2017, номер запису №14151050010009388);

- витяг, сформований станом на 09.11.2017 - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 із рівними частками у статутному капіталі, розмір кожної яких становить 10250,00 грн. (державна реєстрація змін у складі засновників проведена 29.09.2017, номер запису №14151050011009388);

- витяг, сформований станом на 31.03.2019 - ОСОБА_6 та Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рідний дім» із рівними частками у статутному капіталі, розмір кожної яких становить 10250,00 грн. (державна реєстрація змін у складі засновників проведена 20.12.2018, номер запису №14151050015009388);

- витяг, сформований станом на 06.04.2019 - ОСОБА_4 та Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рідний дім» із рівними частками у статутному капіталі, розмір кожної яких становить 10250,00 грн. (державна реєстрація змін у складі засновників проведена 01.04.2019, номер запису №14151050016009388).

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ч.4 ст. 75 ГПК України, судова колегія при розгляді даної справи бере до уваги обставини, що були встановлені в межах справи №914/1480/17, яка розглядалась Господарським судом Львівської області та участь у якій брали ОСОБА_7 , ТзОВ Теракота та ОСОБА_6 .

З огляду на судові рішення у справі №914/1480/17 та документи, які наявні у даній справі, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни у складі учасників ТзОВ Теракота пов`язані із наступними обставинами:

15.06.2017 (тобто, станом на момент, коли учасниками товариства були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), відбулись загальні збори учасників ТзОВ «Теракота» , на яких була присутня лише один учасник товариства - ОСОБА_6 , на яких були прийняті наступні рішення:

1) про виключення ОСОБА_7 з числа учасників ТзОВ «Теракота» на підставі ст. 52 Закону України Про господарські товариства ;

2) про перерозподіл частки ОСОБА_7 в розмірі 50 відсотків номінальною вартістю 10250 гривень на користь ОСОБА_6 , внаслідок чого, статутний капітал товариства залишити в розмірі 20500,00 грн, а частку ОСОБА_6 в статутному капіталі товариства збільшити до 20500,00 грн., що становить 100% статутного капіталу ТОВ Теракота ;

3) про внесення змін до статуту ТзОВ «Теракота» в частині визначення одноосібним учасником ТзОВ «Теракота» з розміром частки 100 відсотків номінальною вартістю 20500 гривень ОСОБА_6 .

Вказані рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Теракота» оформлені протоколом № 1 від 15.06.2017.

Виключення ОСОБА_7 відображено у реєстраційному записі у ЄДРЮОФОПГФ за №14151050010009388 від 21.06.2018.

18.07.2017 ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсними вказаних рішень загальних зборів учасників від 15.06.2017 та запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.06.2017.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2017 порушено провадження в справі №914/1480/17. У своїй ухвалі про порушення провадження суд вказав ОСОБА_6 як третю особу у вказаній справі.

У період, коли справа №914/1480/17 перебувала на розгляді у суді, а саме, 08.09.2017 між ОСОБА_6 (дарувальником), яка була учасником (засновником) ТзОВ «Теракота» та ОСОБА_4 (обдаровуваний) було укладено договір дарування частки в статутному капіталі ТзОВ «Теракота» .

Відповідно до умов договору дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Теракота» в розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків статутного капіталу Товариства, що складає 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2 договору дарування дарувальник заявляє, що відчуження (дарування) ним частини своєї частки на користь обдаровуваного не порушує вимог статуту товариства.

Пунктом 3 договору передбачено, що право власності на частину частки статутного капіталу товариства, що відчужується (дарується) за даним договором, переходить до обдаровуваного з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства.

Пунктом 4 договору передбачено, що разом з переходом права власності на зазначену частину частки в статутному капіталі до обдаровуваного переходять у відповідному обсязі всі права та обов`язки, що належали дарувальнику, передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством.

У пункті 5 договору зазначено, що відповідно до статуту товариства, дарувальник є учасником (засновником) Товариства і володіє часткою в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу, що складає 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Також, у договорі зазначено, що дарувальник свідчить, що зазначена частка на момент укладення даного договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в заставу, не є предметом обтяження, в податковій заставі під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб щодо частки в статутному капіталі товариства відсутні, питання права власності на частку в статутному капіталі товариства не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеної частки в статутному капіталі Товариства відсутні (п.6 договору дарування).

Всі права та обов`язки учасника (засновника) товариства переходять до обдаровуваного з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства (п. 9 договору).

Сторони у договорі дарування зазначили, що цей договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічною тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, що вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні, умови, що засвідчують особистими підписами на договорі.

На підставі договору дарування від 08.09.2017, протоколом загальних зборів учасників товариства №2 від 08.09.2017, ОСОБА_4 було прийнято до складу учасників із часткою у статутному капіталі у розмірі 50%. До матеріалів справи долучено копію вказаного протоколу, зі змісту якого вбачається, що на вказаних загальних зборах учасників ТзОВ «Теракота» 08.09.2017 був присутній єдиний учасник - ОСОБА_6 (в протоколі зазначено, що реальна частка в статутному капіталі становить 100 відсотків, кількість голосів 100 зі 100) та запрошений ОСОБА_4 .

На зборах прийнято рішення: 1) про прийняття до товариства нового учасника - ОСОБА_4 , який набув частку в статутному капіталі у зв`язку з відступленням частини належної частки ОСОБА_6 ; 2) про затвердження нової редакції статуту товариства.

У матеріалах справи наявна вказана редакція статуту, затверджена вказаним протоколом, відповідно до якої учасниками товариства є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 із рівними частками у статутному капіталі, вартість яких становить по 10250,00 грн.

Включення нового учасника відображене у реєстраційному записі у ЄДРЮОФОПГФ за №14151050011009388 від 29.09.2017.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1480/17 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Теракота» , що оформлене протоколом №1 загальних зборів учасників ТзОВ «Теракота» від 15.06.2017 про: виключення учасника ОСОБА_7 зі складу учасників ТзОВ «Теракота» ; визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталу ТзОВ «Теракота» ; внесення змін до статуту ТзОВ «Теракота» , а також скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведених 21.06.2017 приватним нотаріусом Максимів Людмилою Данилівною в частині запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14151050010009388 про зміну складу або інформації про засновників, вчиненого стосовно ТзОВ «Теракота» .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №914/1480/17 рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення у вказаній справі, суди виходили з того, що ОСОБА_7 не був повідомлений про час та дату загальних зборів, а також з того, що оскаржуване рішення загальних зборів було прийнято за відсутності кворуму, необхідного для прийняття рішення.

З наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що запис №14151050010009388 від 21.06.2017 (відповідно до якого єдиним учасником товариства була ОСОБА_6 ) був скасований 26.03.2018 на підставі вищезазначених судових рішень.

Надалі, 14.12.2018 учасник ТзОВ Теракота ОСОБА_7 передав свою частку у статутному капіталі товариства на користь Обслуговуючого кооперативу ЖБК Рідний дім на підставі відповідного акта приймання-передачі частки (а.с. 117, т.1).

Як було зазначено вище, позивачка за первісним позовом звернулася до суду з позовом у даній справі, в якому просила визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі ТзОВ «Теракота» від 08.09.2017, визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Теракота» , оформлене протоколом №2 від 08.09.2017 та скасувати реєстраційну дію у ЄДРЮОФОПГФ за №14151050011009388 від 29.09.2017. При цьому, мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що станом на момент дарування нею частини своєї частки на користь ОСОБА_4 , за нею було зареєстровано 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Теракота» , що, з огляду на подальші судові рішення у справі №914/1480/17, свідчить про те, що вона укладала відповідний договір під впливом помилки (щодо реального розміру власної частки у статутному капіталі товариства).

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в статутному капіталі ТзОВ Теракота в розмірі 50% мотивований тим, зокрема, що ОСОБА_6 оспорює відповідне право ОСОБА_4 .

При наданні оцінки обставин даної справи колегія суддів не бере до уваги покликання ТзОВ Теракота та ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/966/17, яким було визнано недійсним договір про співробітництво та партнерство (про спільну діяльність) від 16.02.2016, зареєстрований в реєстрі за №231 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Максимів Л.Д., укладений між Житлово-будівельним кооперативом «Рідний дім» , ТзОВ «Теракота» , ТзОВ «Холдингова компанія «Квадратний метр» та ТзОВ «Галберег» .

Судова колегія, при цьому, погоджується із доводами позивачів (за первісним позовом) про те, що судова справа №914/966/17 та встановлені у ній обставини не мають безпосереднього стосунку до спірних правовідносин та до предмета спору у даній справі (як за первісним, так і за зустрічним позовом).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першої ст. 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 10 та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» , у редакції, що діяла станом на момент укладення договору від 08.09.2017, право відчуження частки належить учаснику товариства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Первісний позов у даній справі обґрунтований тим, що оскаржуваний договір дарування частки у статутному капіталі ТзОВ Теракота від 08.09.2017 вчинено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Вказана помилка проявилась у тому, що ОСОБА_6 , укладаючи оскаржуваний договір, вважала себе власником 100% статутного капіталу ТзОВ «Теракота» та мала намір відчужити половину статутного капіталу і залишитися учасником товариства, який володіє другою половиною статутного капіталу.

Інших підстав для визнання недійсним договору від 08.09.2017 позивачкою не було заявлено.

Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас, при вирішенні такого спору слід враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду України від 18.06.2014 у справі №6-69цс14, а також постанов Верховного Суду від 04.06.2019 у справі 910/9070/18, та від 11.09.2018 у справі 910/25520/13, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

В той же час, в контексті наведених норм права, а також фактичних обставин даної справи колегія суддів зазначає, про те, що дії ОСОБА_6 при укладенні з ОСОБА_4 договору дарування частки у статутному капіталі ТзОВ Теракота від 08.09.2017 не свідчать про наявність у них помилки у розумінні ст. 229 ЦК України.

Твердження ОСОБА_6 про те, що вона станом на 08.09.2017 вважала себе власником 100% статутного капіталу ТзОВ «Теракота» та мала намір відчужити лише половину статутного капіталу не свідчать про добросовісність таких тверджень, а також про дотримання останньою засад справедливості, добросовісності та розумності у спірних правовідносинах. Так, у судових рішеннях у справі №914/1480/17 було встановлено, що виключення ОСОБА_7 зі складу учасників товариства було здійснено із грубими порушеннями чинного законодавства, а саме, без його належного повідомлення про проведення зборів, на яких його було виключено зі складу учасників, а також за відсутності кворуму на зборах для ухвалення відповідного рішення та без зазначення у протоколі зборів конкретної підстави для його виключення. Про ці обставини не могло не бути відомо ОСОБА_6 , яка фактично, одноособово ухвалила відповідне рішення та підписала протокол зборів від 15.06.2017.

Надалі, під час розгляду судової справи №914/1480/17, про яку ОСОБА_6 була обізнана, про що свідчить явка її представника в судові засідання 03.08.2017, 19.09.2017, 27.09.2017 та 23.11.2017, ОСОБА_6 уклала спірний договір від 08.09.2017, у якому, зокрема, покликалась на те, що питання права власності на частку в статутному капіталі товариства не є предметом судового розгляду (пункт 6). На переконання суду, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 (станом на даний час - її правонаступники), не мають підстав покликатись на ст. 229 ЦК України. Відповідна помилка позивачки виникла внаслідок її свідомої недобросовісної поведінки у спірних правовідносинах, внаслідок чого подальші негативні наслідки такої помилки не можуть бути покладені ані на ОСОБА_7 , ані на ОСОБА_11 .

Таким чином, на переконання колегії суддів, відсутні відповідні правові підстави для задоволення первісного позову у даній справі у цій частині. Натомість, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам даної справи та неправильно застосував ст. 229 ЦК України до спірних правовідносин.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1480/17, на момент укладення оскаржуваного договору дарування від 08.09.2017 ОСОБА_6 не була власником 100% частки у статутному капіталі товариства, а їй належало право власності лише на 50% статутного капіталу. Однак, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачка фактично відчужила корпоративні права, які їй не належали - безпідставний, оскільки спірний договір був укладений у межах належної позивачці частки.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ Теракота , оформленого протоколом №2 від 08.09.2017, колегія суддів зазначає, що у вказаній вимозі слід відмовити з цих самих підстав. Твердження позивачів (за первісним позовом) про відсутність кворуму на спірних загальних зборах учасників товариства, як на самостійну підставу для скасування вказаного рішення, не беруться судом до уваги, оскільки позивачі не довели факту порушення їхніх корпоративних прав оскаржуваним рішенням загальних зборів.

Так, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах, а відповідно до ст. 2 та 4 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Таким чином, з підстав відсутності кворуму відповідний позов до суду міг подати відсутній учасник цих зборів ( ОСОБА_7 ), однак, такого звернення до суду не було.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи ТзОВ «Теракота» , проведеної приватним нотаріусом Коваль О.М. в частині запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29.09.2017 за № 14151050011009388, є похідною від перших двох вимог, у зв`язку з чим у такій також слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ТзОВ Теракота та ОСОБА_4 , колегія суддів вважає, що підстави для його задволення відсутні з огляду на вищезазначені положення ст. 2 та 4 ГПК України щодо необхідності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб за результатами завершення судової процедури. Так, з матеріалів даної справи випливає, що ОСОБА_4 є учасником ТзОВ Теракота , про що переконливо та однозначно свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме, запис 01.04.2019, номер запису №14151050016009388. Таким чином, з огляду на існування договору дарування від 08.09.2017, який в силу ст. 204 ЦК України є правомірним правочином, за яким ОСОБА_4 набув частку у статутному капіталі ТзОВ Теракота , а також на наявність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для додаткового визнання за ОСОБА_4 права власності на частку у статутному капіталі шляхом ухвалення судового рішення про це.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. 269, 275, 277, 282 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теракота» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 у справі №914/1967/19 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20-ти днів відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 09.11.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік