Постанова

від 03.11.2021 по справі 2-849/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-849/11

провадження № 61-5741св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скриль Ольга Миколаївна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Михайленко Наталя Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Наталя Миколаївна, на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 08 лютого 2021 року, складі колегії суддів: Самчишиної Н. В.,

Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт (далі - ТОВ ФК Фінрайт ) звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Очаківський міськрайонний ВДВС) Скриль О. М., заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк (далі - ПАТ Імексбанк ) заборгованість за валютним кредитним договором у сумі 12 222,46 євро, що

в еквіваленті станом на день подання позову складало 134 493,37 грн,

а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 2 039,29 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист, який ПАТ Імексбанк пред`явило до виконання.

Зазначало, що 31 березня 2020 року між ПАТ Імексбанк та ТОВ ФК Фінрайт укладений договір № 126 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ ФК Фінрайт перейшло право вимоги

за договором про надання та обслуговування кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 2/30255, який укладений між банком та ОСОБА_1 .

Вказувало, що 09 вересня 2020 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ Імексбанк на ТОВ ФК Фінрайт .

З інформації державного виконавця від 12 листопада 2020 року ТОВ ФК Фінрайт стало відомо, що 29 січня 2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Вважало, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки фактичне виконання боржником рішення не відбулось та останнім було сплачено заборгованість не в валюті зобов`язання та не за курсом Національного банку України на дату погашення заборгованості.

Вважало, що строк на подання скарги ним не пропущений, так як про порушення своїх прав товариство дізналося лише 12 листопада 2020 року.

Ураховуючи зазначене, ТОВ ФК Фінрайт просило визнати дії державного виконавця Очаківського міськрайонного ВДВС Скриль О. М. щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 січня 2019 року № 31818480 та зобов`язати державного виконавця здійснити заходи з примусового виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року в межах залишку заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Рак Л. М. у задоволенні скарги

ТОВ ФК Фінрайт відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник сплатив стягувачу заборгованість, стягнуту за рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року,у розмірі 136 652,66 грн, тому державний виконавець правомірно закрив виконавче провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Фінрайт задоволено.

Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 10 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Скаргу ТОВ ФК Фінрайт задоволено.

Визнано дії державного виконавця Очаківського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Скриль О. М. щодо закінчення виконавчого провадження № 31818480 з примусового виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року неправомірними.

Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 31818480 винесену 29 січня 2019 року державним виконавцем Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Скриль О. М.

Зобов`язано державного виконавця Очаківського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Скриль О. М. здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду, згідно

з виконавчим листом, виданим 15 лютого 2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 2-849/11, у межах залишку заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження

є правомірною, оскільки у судовому рішенні про стягнення суми заборгованості в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми

у гривні стягувачеві має бути перерахована сума, вказана у резолютивній частині судового рішення в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Н. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на час відступлення права вимоги від ПАТ Імексбанк до ТОВ ФК Фінрайт стягувачу ПАТ Імексбанк було відомо, що кредитне зобов`язання ОСОБА_1 перед банком виконане ще 29 січня 2019 року. ПАТ Імексбанк було належним чином повідомлено державним виконавцем про закриття виконавчого провадження. Постанову про закриття виконавчого провадження ПАТ Імексбанк не оскаржувало, тобто погодилося, що ОСОБА_1 повністю виконав своє зобов`язання.

Враховуючи, що на момент набуття ТОВ ФК Фінрайт права вимоги, станом на 31 березня 2020 року, виконавче провадження було вже закрито, про що належним чином ПАТ Імексбанк було повідомлено, строк для оскарження минув, новий стягувач набуває права вимоги в обсязі, які існували на час набуття прав вимоги, а саме станом на 31 березня

2020 року; заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ Імексбанк була відсутня, що останнім не оспорювалося, а тому ТОВ ФК Фінрайт не має прав вимоги до ОСОБА_1 . Клопотань про поновлення строку на оскарження постанови про закриття виконавчого провадження стягувач не подав, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ Імексбанк задоволено. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2011 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Імексбанк заборгованість

за кредитним договором в сумі 12 222,46 євро, що в еквіваленті євро

до гривні становить 134 493,37 грн з яких: 5 000 євро, що в еквіваленті становить 55 018,95 грн - сума за основним боргом; 5 716,50 євро, що

в еквіваленті 62 903,16 грн - заборгованість за відсотками; 1 505,96 євро, що в еквіваленті 16 571,27 грн - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Імексбанк 2 039,29 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 114-115, т. 2).

15 лютого 2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області виданий виконавчий лист № 2-849/11 та 23 березня 2012 року державним виконавцем Очаківського міськрайонного ВДВС Скриль О. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31818480 (а.с. 11, 13, т. 2).

09 вересня 2020 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області замінено стягувача у виконавчому провадженні

з ПАТ Імексбанк на ТОВ ФК Фінрайт (а.с. 182, т. 1).

29 січня 2019 року державним виконавцем Очаківського міськрайонного ВДВС Скриль О. М. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду в сумі 136 652,66 грн (а.с. 201, т. 2).

З інформації, отриманої стягувачем 12 листопада 2020 року від державного виконавця Скриль О. М., слідує, що ТОВ ФК Фінрайт повідомлено, що на виконанні у відділі не перебуває виконавче провадження № 31818480

з примусового виконання виконавчого листа від 15 лютого 2012 року

№ 2-849/11, виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 12 222,46 євро, що в еквіваленті євро до гривні складає 134 493,37 грн, 2 039,29 грн судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн, із загальною сумою боргу 136 652,66 грн. 29 січня 2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження . Оригінал виконавчого листа направлено з відміткою про повне фактичне виконання до суду

(а.с. 202, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Михайленко Н. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень

та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав

та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання

в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Положеннями статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України

є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені

у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане

у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи

та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання

є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча

і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті

та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені

у статті 49 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума

в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Подібний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 04 липня 2018 року № 761/12665/14-ц (провадження

№ 14-134цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Мколаївської області від 31 січня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ Імексбанк задоволено. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 07 грудня 2011 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Імексбанк заборгованість

за кредитним договором в сумі 12 222,46 євро, що в еквіваленті євро

до гривні становить 134 493,37 грн з яких: 5 000,00 євро, що в еквіваленті становить 55 018,95 грн - сума за основним боргом, 5 716,50 євро, що

в еквіваленті 62 903,16 грн - заборгованість за відсотками, 1 505,96 євро, що в еквіваленті 16 571,27 грн - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Імексбанк 2 039,29 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвалюючи рішення у справі, Апеляційний суд Мколаївської області від 31 січня 2012 року визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні

за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення, а перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ ФК Фінрайт .

Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження

№ 14-446цс18) відступила від правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14, виклавши правову позицію про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Подібна за змістом норма міститься і в статті 449 ЦПК України.

Звертаючись із скаргою на постанову та дії державного виконавця, ТОВ ФК Фінрайт посилалося на те, що про порушення прав дізналося 12 листопада 2020 року з відповіді державного виконавця від 30 жовтня 2020 року

№ 101-35/2-28829, а згідно з штемпелем на конверті, скаргу на постанову та дії державного виконавця до суду подало 20 листопада 2020 року, тобто

у строк, встановлений у статті 74 Закону України Про виконавче провадження та в статті 449 ЦПК України.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що ТОВ ФК Фінрайт пропустило строк для оскарження постанови державного виконавця, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайленко Наталя Миколаївна, залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк