Ухвала

від 10.11.2021 по справі 240/13406/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/13406/20

категорія 108010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання судового рішення в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення №169 від 13.07.2020 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

- зобов`язати відповідача видати товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №169 від 13.07.2020 про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" від 23.06.2020 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м.Житомир, проспект Незалежності,55, разом із додатково поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 залишено без змін.

Після набрання рішенням законної сили на його виконання Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №4358, №4359.

Ухвалою суду від 06.10.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" задоволено, зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області у десятиденний строк з дня одержання повного тексту даної ухвали подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №240/13406/20.

Роз`яснено відповідачу, що відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

02.11.2021 представником відповідача було подано звіт про виконання судового рішення від 16.11.2020 по справі №240/13406/20.

По змісту звіту вказано, оскільки Головним управлінням ДПС у Житомирській області забезпечено повторний розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт" від 26.06.2020 щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Житомирська область, м.Житомир, проспект Незалежнсті, буд. 55, відповідач вважає рішення суду виконаним.

Розглянувши звіт Головного управління ДПС у Житомирській області про виконання рішення у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" принцип обов`язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу", бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Йдеться про загальнообов`язковість положень закону, на підставі якого ухвалене судове рішення в частині неможливості внесення змін чи скасування судового рішення, а також прийняття нормативно-правових чи індивідуальних актів на його основі.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі змістом статті 129-1 Конституції України.

Відтак, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень і певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.

Як встановлено судом, наданий відповідачем звіт про виконання судового рішення від 01.11.2021 не свідчать про фактичне та повне виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020, яке набрало законної сили.

Відтак, Головне управління ДПС у Житомирській області продовжує ухилятись від фактичного, повного й вчасного виконання рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що поважних причин невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відповідачем не повідомлено, а судом не виявлено.

А тому, суд визнає звіт Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.11.2021 №1327/8/06-30-20-04 щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №240/13406/20 таким, що не підтверджує його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, оскільки за наслідками розгляду наданого звіту відсутні підстави вважати рішення суду виконаним, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню ДПС у Житомирській області новий строк для подання відповідного звіту протягом десяти днів з дня одержання повного тексту даної ухвали.

Керуючись статтями 243, 248, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Визнати звіт Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.11.2021 року №1327/8/06-30-20-04 щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №240/13406/20 таким, що не підтверджує його виконання.

Встановити Головному управлінню ДПС у Житомирській області десятиденний строк з дня одержання повного тексту даної ухвали для подання до Житомирського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №240/13406/20.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Панкеєва