Ухвала

від 09.11.2021 по справі 240/34355/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

09 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/34355/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради (Миропільської ТГ) Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною відмову Миропільської селищна ради (Миропільська територіальна громада) Житомирської області оформленою листом від 05 жовтня 2021 року) про неможливість розгляду клопотання ОСОБА_1 про отримання в оренду земельних ділянок від 03 вересня 2021 року;

Зобов`язати Миропільську селищну раду (Миропільська територіальна громада) Житомирської області винести на розгляд сесії та розглянути клопотання з додатками ОСОБА_1 про отримання в оренду земельних ділянок від 03 вересня 2021 року в першочерговому порядку.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову.

У заяві просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Миропільській селищній раді (Миропільська територіальна громада) Житомирської області укладати договори оренди на земельні ділянки:

площею 2,9329 га, кадастровий номер: 1821455600:01:000;0437;

площею 4,1325 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0281;

площею 0,4557 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0280;

-заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії на земельні ділянки:

площею 2,9329 га, кадастровий номер: 1821455600:01:000:0437;

площею 4,1325 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0281;

площею 0,4557 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0280;

-заборонити будь-які дії щодо будівництва та/або реконструкції будь-яких об`єктів на земельних ділянках:

площею 2,9329 га, кадастровий номер: 1821455600:01:000:0437;

площею 4,1325 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0281;

площею 0,4557 га, кадастровий номер: 1821455600:01:001:0280.

Заява мотивована тим, що Миропільська селищна рада вчиняє штучні перешкоди в напрямку реалізації його права на земельні ділянки. Вказує, що всі учасники АТО, які брали і беруть участь в проведенні антитерористичної операції, захищаючи незалежність, цілісність та суверенітет держави України, мають справедливо сподіватися на належний розгляд уповноваженими органами та посадовими особами їх заяви про отримання ними земельних ділянок, а також на ефективний спосіб захисту їхніх прав у разі їх порушення, що повністю відповідає положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи ризики передачі земельних ділянок на які він претендує іншим особам, беручи до уваги те, що Миропільська селищна рада вважає, що він не має прав навіть на вільні від будівель та споруд частини земельних ділянок, позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин четвертої, п`ятої, шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Також, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Разом з тим, необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а не припущень щодо можливих порушень прав позивача чи завдання йому матеріальних збитків.

Відповідачем не вказано на жодну з підстав, передбачену ч.1 ст. 150 КАС України.

Доводи позивача фактично зводяться до незгоди з викладеною у листі відмовою у наданні в оренду земельних ділянок.

При цьому, предметом спору є лише неналежний розгляд його заяви про надання в оренду земельної ділянки.

Посилання позивача на те, що відповідач навмисно вчиняє перешкоди в напрямку реалізації його права на земельні ділянки є припущенням, нічим не підтверджені та такі доводи жодним чином не свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд наголошує, що жодного обґрунтованого доводу неможливості виконання рішення суду та відновлення прав позивача, в разі задоволення позову, останнім не наведено.

Отже, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос