Рішення

від 09.11.2021 по справі 360/5918/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5918/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2021 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу від 28 вересня 2021 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 65262480.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 жовтня 2021 року на адресу позивача надійшла постанова відповідача від 28 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № 65262480 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн.

Листами від 07 травня 2021 року № 1200-03036-6/10708 та від 14 вересня 2021 року № 1200-0405-5/36681 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21, яким боржника зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) заборгованість з недотриманої пенсії за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року, в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, ГУПФУ в Луганській області здійснено виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість квітня 2021 року в сумі 7815,30 грн, яку зараховано на його картковий рахунок, відкритий в АТ Державний ощадний банк України . Пенсійні кошти за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 15630,60 грн обліковуються в ГУПФУ в Луганській області та будуть виплачені на умовах окремого порядку. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21 фактично виконано в повному обсязі.

Відповідач вжив заходів з метою належного виконання рішення суду, втім затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю ГУПФУ в Луганській області, а відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції Головного управління.

Ухвалою від 22 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 13).

Ухвалою від 08 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України (арк. спр. 22-23).

Від відповідача 09 листопада 2021 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 29-32).

На виконання до Відділу 23 квітня 2021 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року № 360/654/21 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 утворену заборгованість внаслідок зупинення виплати раніше призначеної пенсії за віком за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , 26 квітня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З листа ГУПФУ в Луганській області від 07 травня 2021 року № 1200-03036-6/10708 не встановлено фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, не надано.

Державним виконавцем, керуючись статтею 18 Закону України Про виконавче провадження , направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Листом ГУПФУ в Луганській області від 14 вересня 2021 року № 1200-0405-5/36681 державного виконавця не повідомлено про виконання рішення суду в повному обсязі, інформації та копій підтверджуючих документів також не надано.

Враховуючи вищезазначене, 28 вересня 2021 року державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, де також зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідач наголошує, що, накладаючи штраф постановою від 28 вересня 2021 року на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Отже, дії Відділу є правомірними та відповідають нормам Закону України Про виконавче провадження .

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 26).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21, яке набрало законної сили 03 квітня 2021 року, про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 утворену заборгованість внаслідок зупинення виплати раніше призначеної пенсії за віком за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року видано виконавчий лист № 360/654/21 (арк. спр. 37-38).

За заявою стягувача від 23 квітня 2021 року постановою державного виконавця від 26 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 65262480, копію якою направлено боржнику (арк. спр. 36, 43-44).

Листом від 07 травня 2021 року № 1200-03036-6/10708 повідомлено державного виконавця, що в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, ГУПФУ в Луганській області здійснено виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість квітня 2021 року в сумі 7815,30 грн, яку зараховано на його картковий рахунок, відкритий в АТ Державний ощадний банк України . Пенсійні кошти за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 15630,60 грн обліковуються в ГУПФУ в Луганській області та будуть виплачені на умовах окремого порядку. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21 фактично виконано в повному обсязі (арк. спр. 49-51).

Разом з листом боржником надано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1902, згідно з яким за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року ОСОБА_1 донараховано 15630,60 грн (арк. спр. 52).

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 09 вересня 2021 року № 8714 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду (арк. спр. 53-54).

ГУПФУ в Луганській області листом від 14 вересня 2021 року № 1200-0405-5/36681 повідомило державному виконавцю інформацію, аналогічну викладеній в листі від 07 травня 2021 року № 1200-03036-6/10708 (арк. спр. 55-56).

Постановою державного виконавця від 28 вересня 2021 року ВП № 65262480 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн (арк. спр. 60).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 28 вересня 2021 року ВП № 65262480 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21 суми пенсії.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги , яка набрала законної сили з 01 квітня 2021 року, затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок).

Також цією постановою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до пунктів 4 та 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280.

Так, згідно з пунктом 4 та абзацом дев`ятим пункту 6 Положення, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.

забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

З вищевказаних положень слідує, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України та не віднесено до компетенції ГУПФУ в Луганській області.

Таким чином судом встановлено, що виділення коштів на виплату стягувачу заборгованості за рішенням суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21 від боржника у виконавчому провадженні не залежить.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Однак, суд вважає безпідставними посилання ГУПФУ в Луганській області на норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо - переміщеним особам , якою визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки Конституційне поняття Закон України , на відміну від поняття законодавство України , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо - переміщеним особам , жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.

Проте, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду від 03 березня 2021 року по справі № 360/654/21, суд погоджується з твердженнями позивача, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 28 вересня 2021 року ВП № 65262480 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 29 жовтня 2021 року № 9220 (арк. спр. 18).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28 вересня 2021 року ВП № 65262480 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова