Рішення

від 22.10.2021 по справі 633/234/21

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №633/234/21

Провадження № 2/633/155/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 р. смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

в складі головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судових засідань Ріпи І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В позові просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6324684000:05:001:0136, розміром 8,6274 га, яка розташована на території Новобурлуцької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №709415, виданого 24 вересня 2001 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради №60 від 10 липня 2001 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року, в даній справі, відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Витяг зі спадкової справи, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано у Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області інформацію зі Спадкової справи, щодо того, хто звертався із заявами про прийняття спадщини та заявами про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті в cудовому засіданні в приміщенні Печенізького районного суду Харківської області на 22 жовтня 2021 року о 10 год. 30 хв. з викликом сторін по справі.

Позивачка, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила.

Представник Позивача, Адвокат Пекаренін Андрій Анатолійович, в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, надав клопотання про проведення судового засідання без участі Позивачки та її Представника, в якому посилався на карантинні обмеження та можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін та просив провести судове засідання без участі Позивачки і її Представника та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Відповідача - Печенізької селищної ради, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області 21 грудня 2020 року, актовий запис № 34. ( аркуш 12).

За життя ОСОБА_2 написала Заповіт, відповідно до якого заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 земельну ділянку, площею 8,63 га на території Новобурлуцької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №709415, виданого Новобурлуцькою сільською радою 24 вересня 2001 року, реєстраційний номер № 311. Заповіт був складений 05 лютого 2015 року. ( аркуш 13).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається із права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6324684000:05:001:0136, розміром 8,6274 га, яка розташована на території Новобурлуцької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №709415, виданого 24 вересня 2001 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради №60 від 10 липня 2001 року.

При зверненні до нотаріальної контори, Позивачу було відмовлено в оформленні спадщини, так як Позивач не звернулася до нотаріуса у визначений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця та відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, зокрема Оригіналу Державного акту.

До матеріалів справи Представником Позивачки долучена завірена ГУ Держгеокадастру у Харківській області копія Державного акту на право приватної власності власності на землю серія Р1 №709415, виданого 24 вересня 2001 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради №60 від 10 липня 2001 року на ім`я ОСОБА_2 .( аркуш 33-34).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Стаття 63 Закону України Про нотаріат , покладає на нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадову особу органу місцевого самоврядування, уповноважену на вчинення нотаріальних дій, зобов`язання, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, а також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Норми ст.1272 ЦК щодо права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини застосовуються до спадкоємців, право на спадкування яких виникло із набранням чинності ЦК.

Відповідно до ст.1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачка не перебуває в родинних зв`язках з померлою, а тому причини пропуску Позивачкою строку прийняття спадщини є поважними, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом враховано, що Позивачкою допущене незначне пропущення строку на прийняття спадщини.

При прийнятті Рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду у справі ВС/КЦС №681/203/17-ц від 17.10.2018 вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Позивач не проживала зі спадкодавцем, а нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку і повідомлення її як спадкоємця за заповітом, про існування заповіту їй стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, нотаріус при заведенні спадкової справи повинен перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нотаріус не здійснив належним чином повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом.

Суд враховує, що встановлення додаткового строку для прийняття спадщини не буде ефективним способом захисту права, оскільки Позивачка не зможе отримати у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як у неї відсутній оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку, яку їй заповіла померла. Таким чином, Позивачка у інший спосіб не може оформити спадщину і відтак і належним чином користуватися, володіти та розпоряджатися земельною ділянкою, яку вона отримала у спадок, чим порушується її право власності, передбачене ст. 328 ЦК України.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтями 1269 та 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, - визнання права.

За пунктом 3 роз`яснень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст.392 ЦК України). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно змісту ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України). Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємці за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За приписами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Порядок прийняття спадщини визначений законодавцем у ст. 1268 ЦК України. Відповідно до вказаної правової норми спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів , рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, 259, 263-265,280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6324684000:05:001:0136, розміром 8,6274 га, яка розташована на території Новобурлуцької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №709415, виданого 24 вересня 2001 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради №60 від 10 липня 2001 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.А. Смирнов