Рішення

від 23.03.2007 по справі 4.3/2-120/07

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4.3/2-120/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2007 року Харківський районний суд Харківської області у складі: Головуючого судді - ЗАГОРУЙКО З.Г.,

при секретарі - ДРОКІНІЇ Я.О., 4

За участю адвокатів - БЕГУНЕНКО Т.І., СКРОБОТ В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частину будинку в порядку успадкування за законом та перерозподіл ідеальних часток, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину будинку в порядку успадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись з позовом до ОСОБА_8 , 3-я особа Перша держнотконтора Харківського району, про визнання заповіту недійсним, перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_7 права власності на 105/200 частин цього будинку та визнання права власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.

При цьому позивачі зазначили, що з 06.03.1965 року батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знаходились в зареєстрованому шлюбі, від якого народилися діти ОСОБА_5 , 1966 р. народження, та ОСОБА_10 , 1969 р. народження.

Під час шлюбу подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на спільні кошти придбали житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року на ім`я ОСОБА_9 , який складався з кухні та двох кімнат літ. 1-4, 1-5, 1-6 житловою площею 27.5 кв.м. Під час шлюбу подружжя на спільні кошти спільною працею прибудували до будинку приміщення літ. 1-3, 1-7, 1-2, П, Ш, підвал та переобладнали приміщення літ. 1-4, 1-5, 1-6. Згідно ст. 22 КпроШС України вважають будинок спільним сумісним майном, тому ОСОБА_7 повинна належати його половина. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_7 разом з дітьми побудувала наступні будівлі: тамбур літ. А1 , сарай літ. В та душ літ. З, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року складає 5/100 частин будинку, тому вважають, що ОСОБА_9 повинно належати 95/200 частин будинку, а ОСОБА_7 - 105/200 частин (1-5/100 = 95/100 : 2 = 95/200 + 5/100).

Вважають, що заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, від імені ОСОБА_9 є недійсним, тому що ОСОБА_9 хворів, був інвалідом 1-ї групи, скориставшись поганим станом його здоров`я, родичі ввели його в оману, і він, не усвідомлюючи своїх дій, не розуміючи, що підписує, підписав заповіт та заповів все майно ОСОБА_11 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, після його смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадщину прийняли, звернувшись в установлений законом строк до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини, спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька вважають себе та ОСОБА_11 , дітей

померлого, своїми спадковими частками вважають по 95/600 частин будинку кожному.

Виходячи з наведеного, позивачі просили визнати заповіт недійсним, зробити перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_7 право власності на 105/200 частин цього будинку та визнати право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.

В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали з тих же підстав.

Відповідач ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_12 цей позов не визнали, позов ОСОБА_11 підтрималаи в повному обсягу, суду пояснили, що житловий будинок АДРЕСА_1 до 28.07.1999 року в цілому належав по праву приватної власності батькові ОСОБА_9 , на підставі дублікату договору купівлі - продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року, реєстр № 3003, дублікат виданий 15.06.1999 року. За своє життя за п`ять з половиною років до своєї смерті ОСОБА_9 залишив заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_11 .. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті ОСОБА_11 спадщину прийняв, подавши у шестимісячний строк заяву про це до нотаріальної контори. Вважає, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, тому як немає доказів того, що батька ввели в оману, він не розумів своїх дій, інвалідом 1-ї групи він став тільки у вересні 1993 року, після складання заповіту, з дітьми від другого шлюбу разом не проживав, мав з ними погані стосунки, це була його власна воля, яку він до своєї смерті не змінив.

Вважають, що свідоцтво про право власності на 1/2 частину спірного будинку на ім`я ОСОБА_7 , видане 1-ю Держнотконторою Харківського района 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279, було видано незаконно. При його видачі держнотконторою не були враховані ті обставини, що спірний житловий будинок хоча й був придбаний 14.11.1967 року, у період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , але на особисті кошти батька ОСОБА_9 , які були їм отримані при розділі майна з першою дружиною, матір`ю ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , що підтверджується договорами купівлі-продажу від 18.03.67 року і від 14.11.67 року, копією особового рахунку ОСОБА_9 № НОМЕР_1 у відділенні Ощадбанку № 5483 за 1967 рік, його власноручними записами про розрахунки за будинок та будівельні матеріали, і показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .. За життя ОСОБА_9 ОСОБА_7 визнавала, що будинок був придбаний за особисті кошти ОСОБА_9 , а разом вони робили прибудови до нього, з цього приводу зверталася до суду, але її позов був залишений без розгляду з-за її неявки до суду. Частина будинку, яка була їм придбана у 1967 році повинна складати 60/100 частин (1 - 37/100 - 3/100 = 60/100) згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року, всього ідеальна частка ОСОБА_9 у будинку, згідно цього висновку, повинна становити 157/200 частин ( 1 - 37/100 - 3/100 = 60/100 + 1/2 від 37/100 ( 37/200 )= 120/200 + 37/200), а ідеальна частка ОСОБА_7 43/200 частин (37/100 : 2 = 37/200+3/100(6/200)), замість 1/2 частини будинку, згідно свідоцтва про право власності в порядку ст. 22 КпШС України, виданого 1-ю ДНК Харківського району 28.07.99 року.

Просять визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 , визнавши за нею право власності на 43/200 частин даного житлового будинку, визнати за ОСОБА_11 право власності на 157/200 частин будинку в порядку успадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_9 , в задоволенні основного позову просять відмовити з цих же підстав.

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні.

Представники 3-ї особи Першої державної нотаріальної контори Харківського району нотаріуси Ольховська Л.М. та ОСОБА_15 в судовому засіданні надали пояснення з обставин видачі та посвідчення ними заповіту від імені ОСОБА_9 , посвідченого 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, та свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 , виданого 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279, в яких вони підтвердили правильність та законність скоєних ними нотаріальних дій, пояснили, що при посвідчені заповіту дієздатність ОСОБА_9 була перевірена, він складений згідно його волі, при видачі свідоцтва на право власності підстав для відмови в цьому не було, будинок був придбаний під час шлюбу, про те, що будинок придбався на кошти ОСОБА_9 на момент видачі свідоцтва відомо не було. В подальшому просили слухати справу у відсутність представника держнотконтори, рішення постановити на розсуд суду, згідно діючого законодавства.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 таким, що не підлягає задоволенню, а позов

ОСОБА_11 підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного:

Спірним є житловий будинок, що знаходиться в

АДРЕСА_1 , який належить в 1/2 частині

ОСОБА_9 , на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого Першою

державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області

14.11.1967 року, реєстр № 3003, дублікат виданий 15.06.1999 року, та в /2 частині

ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 1-ю

Держнотконторою Харківського району 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279 (а.с. 25,34).

З 6 березня 1965 року ОСОБА_9 та

ОСОБА_7 знаходились у зареєстрованому шлюбі.

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого 1-ю

Держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року, реєстр № 3003, цей продаж було вчинено за 2 000 карбованців, які продавець отримала від ОСОБА_9 (а.с. 33). З довідки ХМБТІ за № 966 від 05.07.2001 року (а.с. 102) вбачається, що на підставідоговору купівлі - продажу, посвідченому Золочівською держнотконторою

Харківської області 18 березня 1967 року, реєстр № 635, ОСОБА_9 продав ОСОБА_13 3/ 4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та області, з копії цього договору купівлі-продажу (а.с.126) вбачається, що цей продаж було вчинено за 5 150 карбованців, які продавець ОСОБА_9

отримав від ОСОБА_13 .. Відповідно до виписки з ощадної книжки по закритому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я

ОСОБА_9 (а.с. 199) 18.03.1967 року було прийнято 5 000 карбованців,

05.06.1967 року прийнято 500 карбованців, залишок 5 500 крб., 14.11.1967 року видано

4 000 крб. та 60 крб., залишок 1 400 крб.. Ці обставини підтверджуються і власноручними записами ОСОБА_9 (а.с. 198) про розмір його витрат та їх призначення, які збігаються з записами у виписки з ощадної книжки. Таким чином, суд вважає встановленими ті обставини, що житловий будинок

АДРЕСА_1 та області був придбаний хоч і

під час шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , але на власні кошти

ОСОБА_9 , отримані ним від продажу належної йому особисто частини будинку.

Тобто, на підставі ст. 24 КпроШС України визнається його особистою власністю. Ці обставини підтвердили і допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Також судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 спільно до спірного будинку була зроблена прибудова літ. А1-1 , а також веранда

літ. „а» , льох літ. „а2» , гараж літ. „Б» , вбиральня літ. „Ж» , ідеальна частка яких без вартості надвірних будівель становить 37/100 частин будинку стосовно вартості всіх

будов і споруджень, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року (а.с. 327-331), яка є спільним майном подружжя на підставі ст. 22 КпроШС України, тобто кожному з них повинно належати по 37/200 частин будинку.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 18 квітня 1989 року, ОСОБА_7 самостійно побудувала наступні будівлі: тамбур літ. А1, сарай літ. В та душ літ. З, які узаконенні рішенням виконкому Мереф»янської міськради за № 49/470 від 15.07.2004 року (а.с. 281), що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року складає 3/100 частини будинку, без вартості надвірних будівель, та визнаються судом особистим майном ОСОБА_7 .

Виходячи з наведеного, ідеальні частки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в праві власності на спірний будинок мають бути наступними: у ОСОБА_9 - 157/200 частин будинку (1 - 37/100 - 3/100 = 60/100 + 1/2 від 37/100 ( 37/200 ) = 120/200++37/200), а ідеальна частка ОСОБА_7 - 43/200 частин будинку (37/100:2 = 37/200 + + 3/100 (6/200)).

За таких обставин свідоцтво про право власності в порядку ст. 22 КпроШС України на 1/2 частину житлового будинку, видане 1-ю ДНК Харківського району 28.07.99 року на ім`я ОСОБА_7 (а.с. 25) слід визнати в частково недійсним, оскільки спільне майно подружжя складається не з будинку в цілому, а з 37/100 частин будинку.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), за своє життя він залишив заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_11 .. Після смерті батька ОСОБА_11 спадщину прийняв, подавши до нотаріальної контори у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини (а.с. 35).

Судом встановлено, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, тому що позивачами не надано доказів того, що ОСОБА_9 не розумів своїх дій, був кимось введений в оману, інвалідом 1-ї групи він став тільки у вересні 1993 року (а.с. 66, 229), тобто після складання заповіту, з дітьми від другого шлюбу разом не проживав, мав з ними погані стосунки (а.с. 64, 230-233 ), це була його власна воля, яку він до своєї смерті не змінив. Надані позивачами медичні довідки (а.с. 8,9, 39, 40) про хвороби спадкодавця не дають підстав стверджувати, що стан фізичного здоров`я міг вплинути на його психічний стан.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, з межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачами не було надано доказів того, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та того, що заповіт від імені ОСОБА_9 повинен бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання заповітц недійсним, перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_7 права власності на 105/200 частин цього будинку та визнання права власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.

Оскільки спірні правовідносини виникли в 1998 році, тобто до вступу в дію ЦК України (в редакції 2003 року) 1 січня 2004 року, то регулюються вони нормами Закону, який діяв під час їх виникнення, а саме нормами ЦК України у редакції 1963 року.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 51 гривні судового збору на користь держави з кожного, з ОСОБА_11 31 грн. 82 коп. судового збору на користь держави. ОСОБА_7 суд звільняє від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що вона є інвалідом другої групи (а.с. 271), на підставі ст.. 4 п. 18 Декрету КМ України „Про державне мито» .

Керуючись ст. 48, 112,524, 534, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. 5, п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України (у ред. 2003 року), ст.ст. 10, 11, 60,209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 95/600 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку успадкування за законом та перерозподіл ідеальних часток та визнання за ОСОБА_7 право власності на 105/200 частин.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_16 право власності на 43/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , видане 1-ю Держнотконторою Харківського района 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279.

Визнати за ОСОБА_17 право власності на 157/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку успадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_18 .

Стягнути з ОСОБА_19 та ОСОБА_6 по 51 гривні з кожного, та з ОСОБА_11 31 гривню 82 копійки судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ З.Г. ЗАГОРУЙКО